Одним із провідних кандидатів на позицію претендента на посаду президента США від Республіканської партії є колишній мер Нью-Йорка Руді Джуліані. Він завоював повагу своїми діями після терактів 11 вересня 2001-го року і різким скороченням рівня злочинності в період його урядування у Великому яблуці – як називають Нью-Йорк. Водночас аналітики вважають, що його войовничій стиль може пошкодити йому на політичній арені.
У перші години після терактів 11 вересня Руді Джуліані – тодішній мер Нью-Йорка – як ніхто більше у США продемонстрував поєднання співчуття, рішучості і мужності:
“Жахливі втрати. Ми робимо все можливе, щоб врятувати якомога більше людей, і це будуть довгі зусилля. Я хочу бути впевненим, що тут є все належне. І ми лише просимо Бога можливості врятувати людей”.
Саме це поєднання співчуття і рішучості утворює образ, який, за сподіваннями Джуліані, сприятиме призначенню його кандидатом від республіканців на пост президента і перемозі у перегонах за крісло у Білому Домі у 2008-му році.
Втім політик Руді Джуліані мав скромний початок. Джуліані – онук італійських емігрантів – народився 1944-го року. Хоч його батько відбував строк в тюрмі, сам Джуліані став юристом і федеральним прокурором, який переслідував як злочинців – “білих комірців”, так і мафіозі.
1989-го Джуліані програв у змаганні за пост мера Нью-Йорка, але переміг за чотири роки і швидко здобув репутацію борця проти злочинності. Водночас рішучий політичний стиль Джуліані часто натрапляв на критику – зокрема з боку правозахисників – за випадки використання поліцією надмірної сили до порушників-представників національних меншин.
Його негайне прибуття до веж Всесвітнього торговельного центру 11-го вересня 2001-го року викликало до Джуліані повагу громадськості і політиків і здобуло йому неофіційний титул Мера Америки. У 2001-му Журнал “Тайм” обрав його Людиною року. Пізніше деякі пожежники та їх родини скаржились, що Джуліані надто швидко припинив пошуки останків загиблих у руїнах торговельного центру.
Домагаючись президентського крісла, Джуліані позиціонує себе як людину, що довела спроможність чітко діяти в умовах тиску і, яка готова йти до кінця у війні з терором. Як і Президент Буш, Джуліані вважає Ірак пріоритетним питанням у глобальній війні з терором:
“Терористи вели війну проти нас вже певний час ще до 11 вересня, і вони продовжуватимуть цю війну незалежно від результатів в Іраку. Ми сподіваємось на щасливий кінець в Іраку, ми вболіваємо і молимось за це. Кожний американець повинен сподіватись і молитись за це”.
Опитування громадської думки свідчать, що Джуліані є головним претендентом, тому що республіканцям подобається його репутація лідера. Водночас деяким консерваторам не подобаються його помірковані, а подекуди й ліберальні позиції щодо абортів, прав гомосексуалістів і посідання зброї.
Політичний аналітик Ларрі Сабато очолює Центр політики в Університеті Вірджинії:
“Якщо Джуліані зможе зосереджувати свою передвиборчу боротьбу виключно на питаннях національної безпеки, то в нього є добрі шанси бути висунутим в кандидати на президента. Але якщо інші кандидати порушать питання абортів, прав гомосексуалістів, контролю зброї та іміграції – то це не піде на користь Джуліані”.
Особисте життя Джуліані також може стати чинником в кампанії. Джуліані втретє одружений і подробиці його подружнього життя, коли він був мером, часто потрапляли на сторінки таблоїдів.
Політолог Джон Форт’єр з Американського інституту підприємництва у Вашингтоні зазначає:
“Якщо би він виграв, він був би дуже сильним кандидатом для республіканців, бо він може приваблювати середній клас. Він має харизму і він мінливий, тож і за цим ми будемо спостерігати”.
Навіть багато демократів вважають Джуліані сильним претендентом. Але експерти вважають, що його найбільшим завданням буде переконати консерваторів, що і для них він є найкращим кандидатом.
Вибір читачів
1
