В американській столиці точаться чергові дебати – цього разу не політичного, а господарського характеру. Покинуті, занедбані будинки колишніх дипломатичних місій руйнують зовнішній вигляд одного з найпрестижніших районів Вашингтона – Массачусетс Авеню, чим викликають незадоволення місцевих жителів. Адміністрація ж міста розводить руками – вся ця нерухомість належить урядам інших країн, відтак влада Вашингтону – безсила.
Проблема загострюється і тим фактом, що більшість з цих покинутих колись елегантних, а нині забитих дошками маєтків – занесені у Національний реєстр пам’яток історії. Як зберегти власну історію та водночас не зіпсувати дипломатичні відносини з недбайливими господарями – дилема непроста.
Роб Галліґан вказує на більмо на оці місцевих жителів – забитий дошками будинок, де колись розміщувалось Посольство Республіки Конго. Споруда 1908-го року нині розвалюється. І це не єдиний об’єкт нерухомості, покинутий дипмісією. Облуплена фарба, покриті іржею рами вікон, зарослі подвір’я – ці колишні взірці елегантності своїм сьогоднішнім видом роблять район непривабливим. За словами Роба Галліґана , це дратує місцевих жителів:
«Тут жили бездомні. Підвал заливало водою. Будинок відкритий, так що цілком можливо, що всередині оселилися та розмножуються єноти чи голуби. А від того район кишить паразитами. Крім того, незаконні поселенці можуть просто підпалити будівлю – а це найгірше».
Місія Республіки Конго, яка переїхала у новий будинок чотири роки тому – це лише один з прикладів. Подібне сталося з будівлями посольств Малайзії, Пакистану, Аргентини, колишньої Югославії та інших країн, що викликає нарікання з боку місцевих жителів та занепокоєння Вашингтонської Ліги збереження історичних пам’яток. Ребекка Міллер її виконавчий директор каже:
«Массачусетс Авеню – невід’ємна частина історії Вашингтона, його історичний район. Її занесено у Національний Реєстр пам’яток історії. Вона має символічне значення з точки зору розвитку міста. Тому для багатьох дуже важко дивитися, як поступово такий яскравий район приходить у занепад».
Причин занепаду цих об’єктів нерухомості, деякі з яких коштують мільйони доларів, кілька. Одні місії, як наприклад посольство Пакистану, просто переїхали у більш сучасні будинки в інших районах міста. Іншим просто не вистачає грошей, щоб підтримувати будівлі у належному стані. Адміністрація ж міста у цій ситуації абсолютно безсила, оскільки за міжнародними нормами всі ці об’єкти вважаються територією іноземних держав.
«Вони стоять на землі, яка належить іншим країнам, і відповідно до двосторонніх угод між урядами країн про дипломатичні відносини, місцева влада не має ніякої юрисдикції над посольствами» – сказав пан Галліґан.
Державний департамент у свою чергу твердить, що використовує всі можливі дипломатичні канали, закликаючи представників іноземних місій подбати про свою покинуту нерухомість. Якщо вже йдеться про дипломатію, каже Ребекка Міллер, іноземні представництва мають усвідомлювати, що через таке недбайливе ставлення до архітектури міста з їх боку страждає і репутація їх країн:
«Вони живуть у Вашингтоні. Перебувають на американській землі з дипломатичною місією. З моєї точки зору, вони зацікавлені представляти свої країни з гідністю, а підтримка будинків, які вони займають, у належному стані – це частина їх завдання».
Нещодавно проблему покинутих будинків жваво обговорювали у ЗМІ, а після появи критичної статті у «Вашингтон Пост», на Массачусетс Авеню з’явилися ремонтні бригади. Нині перефарбовуються стіни Посольства Арабських Еміратів. Схоже, ремонтники почали вимірювати для подальшого відновлювання і будинок колишнього посольства Республіки Конго, який потребує негайної уваги.
Вибір читачів
1
