F-16 можуть надійти до України у жовтні-листопаді, й Україна має дякувати Нідерландам і Великій Британії, тому що вони підштовхнули США до цього рішення.

У цьому переконує американський пілот й полковник ВПС США у відставці Джеффрі Фішер. За свою 30-річну кар’єру він здійснив сім місій до Іраку, Афганістану й на Балкани, оперуючи літаками радіоелектронної боротьби та протидії EC-130H Compass Call та EA-6B Prowler. Також Фішер обіймав високі посади у Пентагоні, в американських дипмісіях у Європі, а також у штаб-квартирі НАТО. Свій бойовий досвід він використав у написанні пригодницької серії книг про "Курт Новер" ('Curt Nover Thriller Series').

В інтерв’ю журналістці Української служби Голосу Америки Марії Прус Фішер розповів, що про універсальність та доцільність F-16 свідчить масовий характер виробництва цих винищувачів, а широкий досвід багатьох країн із використання цих літаків допоможе Україні швидко підготувати для них свої аеродроми та інфраструктуру.

Інтерв'ю відредаговане для ясності й плинності.

Марія Прус, Голос Америки: Cьогодні ми говоримо про F-16 для України. Коли я розмовляла з українським пілотом Джусом, він сказав, що українці в захваті від цієї новини, але також вони розуміють, що попереду – довга дорога, багато чого потрібно зробити, тому це змішане відчуття. Як ви ставитеся до цієї новини і що, на вашу думку, буде далі, у наступні кілька місяців.

Джеффрі Фішер, полковник ВПС США у відставці: Я знаю Джуса, ми з ним листувались, він чудовий хлопець і багато робить для своєї країни, і він повинен пишатися. Він правий. Ви знаєте, це чудове оголошення, що наближається передача F-16. Це справді велике оголошення, але завтра їх ще не буде там, потрібно кілька місяців.

Я писав багато колонок у виданнях Newsweek, The Hill, Kyiv Post, я виступав за F-16 з лютого. Ми нарешті досягли цього, і це гарна новина, але щоб прибули літаки потрібно трохи часу.

М.П.: Який ваш прогноз? Які часові рамки, на вашу думку?

Д.Ф.: Я припускаю жовтень-листопад. Я знаю, що інші можуть припускати, що це станеться раніше. Я думаю, що зараз відставання, швидше за все, буде пов’язане з проблемою навчання, яка, як ви знаєте, була описана у деяких документах, адже схоже, що буде потрібно приблизно чотири місяці, щоб підготувати початкові українські кадри пілотів літати на F-16.

М.П.: Що, на вашу думку, буде найбільшим викликом для українців, які переходитимуть зі старих радянських літаків на F-16?

Д.Ф.: Я вважаю, що багато пов’язане лише з процедурними питаннями, чи не так? У вас різні процедури у випадку надзвичайних ситуацій, різні швидкості посадки, різні швидкості заходу на посадку, відрізняються адміністративні завдання в літаку. Але багато елементів ближнього повітряного бою - запуск бойових ракет, або те, як ви використовуєте зброю - багато з цього буде схожим. Це не дуже зміниться. Це просто знайомство із відмінностями в самих літаках.

М.П.: Тож у чому найбільша перевага F-16? Чому він наскільки універсальний? Наскільки це може бути корисним для України зараз?

Д.Ф.: Так, це чудовий літак. Їх виготовляли з 70-х і 80-х років. Їх виготовили десь 4500. Виробнича лінія все ще відкрита, тож це повинно дати певне уявлення про те, яким цінним і доречним цей літак є.

Я хотів би відзначити, що F-16 – це багатофункціональний літак. Таким чином, він може діяти повітря-земля, повітря-повітря, може придушувати ворожу протиповітряну оборону. Він може робити багато, багато різних речей. Тож коли він надійде до України, українські військові не обмежуватимуться лише однією роллю, яку міг би виконувати цей літак.

Також це дає можливість Україні формувати змішані підрозділи. Вони б мали ще один літак у своєму флоті. Тож коли російські авіатори вирішили б діяти проти українських, вони не були б точно впевнені, проти якого типу літака вони збираються іти. Вони йдуть проти Су-25 чи Су-27, МіГ-29 чи проти F-16? Це лише додає ще один рівень складності для російських пілотів винищувачів.

М.П.: Отже, з точки зору контрнаступу, який або планується зараз, або він вже триває, як припускають деякі експерти. Яким, на вашу думку, буде вплив цих винищувачів у майбутньому і, можливо, у короткостроковій перспективі?

Д.Ф.: Я не думаю, що F-16 прибудуть до початку наступу, але зараз це створює цікаве питання для військових планувальників українських Збройних сил. Тепер, коли вони знають, що F-16 прибудуть, чи вони затримають наступ? Я не знаю, як довго вони хочуть чекати. У них є багато танків, у них є багато техніки Сухопутних військ, яка може принести дуже багато. Я не думаю, що вони чекатимуть.

Думаю, ви побачите, як F-16 повільно надходитимуть у жовтні чи листопаді. Похолоднішає. Я хотів би, щоб ці F-16 були модифіковані або принаймні мали інфрачервоні сенсори, і якщо так, це створить справді чудову можливість для F-16 використовувати це проти російських сил на полі бою, які виділяють тепло, чи це двигун танка або багаття у посеред лісу, або командний намет, який має нагрівальний елемент, і це справді робить бойовий простір легким для розпізнавання, особливо коли ворог ховається в лісі, і це створює чудову можливість для повітряного бою з російськими силами, які думають, що вони ховаються.

М.П.: У питанні військ на полі бою, як це рішення, як ви думаєте, може вплинути на бойовий дух?

Д.Ф.: Я думаю, що кожного разу, коли є оголошення із Заходу, будь-то про танки, ракети "Джавелін" або, в цьому випадку, F-16, я думаю, що це завжди добре, чи не так? Не видно, щоб те саме пропонували Росії. Не видно, знаєте, глобальної підтримки країн (для РФ), я маю на увазі, що Росія врешті-решт зрозуміє, що вона не права, і їй доведеться щось з цим робити.

З’являються повідомлення, що у Росії відбуваються повстання, де повстанські сили захоплюють деякі села. І я розумію, що деякі з цих повідомлень не підтверджені. Але Росія стоїть перед великим викликом, чи не так? І кожна маленька частина цієї інформації важлива.

Я зазначу ще одну річ, я чув, як багато людей намагаються сперечатися, яке найважливіше поле бою: чи це земля, чи повітря, чи море. Я хотів би сказати вам, що найважливіше поле бою - це у вас прямо між вухами, чи не так? Це у вашому мозку. І якщо люди мають надію, вірять, що вони на боці переможців, що вони роблять добро - це величезна сила. На противагу цьому я б сказав, що та сторона, яка думає, що програє, в якої немає надії, їй дуже, дуже важко вести таку війну.

М.П.: З точки зору інфраструктури, яка потрібна для F-16, як українці зможуть підготуватись? Адже йдеться про аеродроми, інфраструктуру.

Д.Ф.: Ми знаємо, що для ескадрильї F-16 потрібно близько 300 наземних співробітників, щоб підтримувати цей підрозділ. Одна з дійсно цікавих речей про F-16 полягає в тому, що він існує так довго, і оскільки їх було виготовлено 4500, є багато людей, які знають, як проводити технічне обслуговування по всьому світу.

Тож тут є певна можливість для наземної підтримки, для приватизованої наземної підтримки та наземного обслуговування, де Україна чи інші організації могли б фінансувати негайне залучення людей, які не обов’язково вестимуть бойові дії, а просто збиратимуться виконувати технічне обслуговування, ремонт, заправку паливом і переозброєння F-16. Так що я не дуже хвилююся з цього приводу.

Я впевнений, що ми зможемо це зробити. Я, знаєте, я часто я часто трохи жартую що, знаєте, коли президент Байден сказав, що ми не будемо надсилати (Україні) F-16, усе Міністерство оборони відразу підтримало його, і там сказали: "Ні, ви знаєте, ми не збираємося цього робити". А коли президент Сполучених Штатів каже: "Ми будемо відправляти F-16 і ми будемо тренувати хлопців", - ви повинні бути певною мірою впевнені, що люди в Пентагоні знайдуть спосіб це зробити.

М.П.: Отже, якщо говорити про час, то чому, на вашу думку, саме зараз відбулося це оголошення? Чи ви б пов’язали це із успіхами українців, зокрема, із перехопленням "Кинджалів" системою Patriot? Адже президент України Володимир Зеленський казав раніше, що Києву дають певну нову зброю після певних перемог на полі бою?

Д.Ф.: Я так думаю, що президент Зеленський дещо правий (onto something – ред.). Я б сказав, я думаю, що саме тому Швейцарія змінює позицію, хіба не так? Усі хочуть бути на боці переможців у кінці гри, чи не так? Існують нейтральні країни, які залишалися нейтральними, і вони починають бачити, хто перемагає.

Щодо рішення про F-16, я не переконаний, що погоджуся із президентом Зеленським. І я б також сказав, на жаль, що якби це залежало лише від Сполучених Штатів, я не дуже впевнений, що були б F-16. Я думаю, що були деякі політичні питання, де Сполучені Штати були справді проти F-16.

Я думаю що українцям і президенту Зеленському варто дякувати Нідерландам і Сполученому Королівству, тому що вони були тими, хто підштовхнув це питання. І коли вони підштовхнули це питання, те, що мало статися, якби Сполучені Штати справді не хотіли, щоб Нідерланди й інші передавали свої F-16 Україні, США би сказали, що вони заперечують проти передання F-16 до України. Але якби вони виступили проти, їм би довелось придумати іншу причину, виправдання. А я називаю виправданням те, що вони казали до цього моменту, говорячи про чи-то оперативні (проблеми), чи логістичні, чи навчальні, чи погрози. Я не "ведусь" на жодне з них.

Я писав раніше, що я справді вірю, що це був внутрішній документ, який ще не публікували, незалежно від того, чи це Рада з нацбезпеки США, чи хтось інший – там вагались у тому, щоб відправити F-16, й Нідерланди й Британія запобігла цим (застереженням), тож адміністрації президента довелося зробити цілковитий розворот.

М.П.: То що, на вашу думку, було у тій записці? Чому вони були проти?

Д.Ф.: Ніхто насправді не знає, чи не так? Сподіваюся, колись ми дізнаємося. Тут є кілька потенційних політичних причин. Можливо, були деякі досить потужні країни НАТО, які вагалися. Ми знаємо, що німці на початку вагалися надсилати танки Leopard 2, вважаючи, що це буде ескалацією, і вони не були готові це зробити. І врешті-решт вони сказали: "Добре, ми готові відправити танки".

Можливо, Німеччина не була готова і, можливо, вони відчували, що це ескалація. Я не знаю. Можливо, Німеччина цілком згодна з цим баченням. Це була дискусія між двома столицями і я не був причетний до цієї дискусії.

У Раді з нацбезпеки США також могли бути люди, які дуже вагалися, вважаючи, що якщо Сполучені Штати надішлють F-16, це явно "перетне межу".

Були повідомлення про те, Москва через непублічні канали комунікації відправила до Вашингтона повідомлення, що якби бойові літаки були відправлені, це була б "червона лінія". Я цілком розумію, чому і чому нинішня адміністрація вагалася, якби це було причиною, вони б вагалися розповісти про це американському народу, що вони слухаються і дотримуються російської "червоної лінії" - це б не було добре сприйнято, і я це розумію.

М.П.: А чому ви були переконані, що це не буде "червона лінія"?

Д.Ф.: З кількох причин. Я думаю, ви знаєте, якщо подивитися на Медведєва, який (давно) погрожував ядерними ударами у Twitter та інших соціальних мережах. І також якщо подивитись, що сама Росія зробила щодо ескалації: Росія погрожувала атомній станції у Запоріжжі, використовувала гіперзвукові ракети. Отже, існує триваюча тенденція, коли Росія спричиняє ескалацію без відплати з боку України. Мені це не сподобалося. Я думаю, що це неправильно, і я думаю, що більшість з цього, якщо хочете, просто ревіння російського керівництва.

F-16 не змінять "гру" з точки зору ескалації. Це змінить "гру" на полі бою, і я думаю, що президент Байден мав рацію, коли його запитали на G7, що Росія стурбована, що Сполучені Штати та Захід надсилають F-16, і президент Байден правильно сказав, що вони мають боятися.

Президент США Джо Байден і спікер Палати представників США Кевін Маккарті досягли принципової згоди щодо підвищення стелі державного боргу та уникнення дефолту.

Зараз учасники переговорів намагаються завершити текст законопроекту. Маккарті сказав, що Палата голосуватиме за закон у середу, а Сенат зможе розглянути його до 5 червня, щоб уникнути можливого дефолту.

Хоча багато деталей невідомі, джерела AP кажуть, що за угодою витрати, не пов’язані з обороною, залишатимуться приблизно незмінними у 2024 фінансовому році та збільшаться на 1% наступного року, а також там передбачено дворічне збільшення ліміту боргу, зокрема у рік після виборів президента у 2024 році.

Угода повністю фінансуватиме медичне обслуговування американських ветеранів на рівнях, включених до запропонованого Байденом плану бюджету на 2024 рік.

Республіканці запропонували підвищити вимоги для працездатних дорослих без утриманців для участі у певних державних програмах допомоги. Консервативна більшість Палати представників прийняла законодавство, яке передбачає нові вимоги до роботи для деяких одержувачів державного медичного страхування Medicaid, але це не було включено в остаточну угоду щодо державного боргу.

Однак угода розширить деякі вимоги до Програми додаткової допомоги в харчуванні або SNAP, відомої як талони на харчування. Зараз ця програма передбачає, що люди віком від 18 років до 49 років можуть отримувати пільги лише три місяці протягом трьох років, якщо вони не працюють чи навчаються принаймні 20 годин на тиждень. Угода між республіканцями і демократами підвищує вік вимоги про роботу для тривалого отримання цієї допомоги до 54 років, але ці зміни діятимуть до 2030 року.

Угода також вносить зміни до Закону про національну екологічну політику, за якою буде визначено "єдине провідне агентство" для розробки екологічних експертиз для спрощення процесу.

Під час переговорів республіканці намагалися винести на обговорення спроби Байдена пробачити борги від 10 000 до 20 000 доларів майже для всіх позичальників, які взяли студентські позики. Зрештою, це питання залишиться на розгляд Верховного суду, де домінують консерватори.

НАТО потребує України для того, щоб мати нову структуру безпеки в Європі та світі, й без України не може бути реальною нова безпекова система в Європі. Такі заяви озвучив у розмові з журналістом Російської служби Голосу Америки Михайлом Комадовським голова офісу президента України Андрій Єрмак.

“Так, я вважаю, що запрошення України до НАТО може стати ключовим чинником для закінчення цієї війни”, - сказав Єрмак.

На його думку, Росія має це прийняти. “І вона нікуди не дінеться, - додав очільник офісу президента. – Вона прийме це. Тому що вони змінили реальність. Це вони напали на Україну”.

Єрмак також заявив, що вступ до НАТО – це не лише бажання України, а “абсолютно така реальність, яку потребує сучасний світ, сучасна Європа”. Оскільки попередня безпекова система в Європі “не працює”: “Ми все це побачили 24 лютого. Європа потребує захищеного світу. І без України це неможливо зробити”.

Щодо гарантій безпеки Єрмак додав: “Ми потребуємо гарантій безпеки на шляху до нашого членства в НАТО. Тому що головною гарантією є членство в НАТО. НАТО сьогодні є найсильнішим альянсом у світі. Це визнають усі. І я певен, що так буде”.

Також Єрмак розповів про документ «Київ Сек'юріті Компакт», який “враховує всю ситуацію, можливі гарантії, які ми можемо отримати, і пояснює чому гарантії саме такі”. “Ми не говоримо про п'яту статтю, доки ми не станемо членами НАТО. Тобто, це абсолютно реальні гарантії”, - сказав посадовець.

“Ми бачимо себе членами НАТО”, - підсумував Андрій Єрмак.

Як повідомляв Голос Америки, раніше від політиків (зокрема, з Польщі) лунала інформація, що безпекові гарантії для України підпишуть на саміті НАТО в липні у Вільнюсі. Нова міжнародна угода про безпекові гарантії для України базуватиметься на схожій системі, яку зараз має Ізраїль. Вона передбачатиме пріоритет постачанню зброї та передових технологій Києву, - розповів президент Польщі Анджей Дуда.

При цьому, як повідомляли медіа, під час саміту у Вільнюсі країни Альянсу не оголосять Україні офіційне запрошення приєднатись до НАТО.

Австрія профінансує обладнання для розмінування українських земель вартістю 2 мільйони євро (близько 2,15 мільйона доларів США). Австрійські ЗМІ підкреслюють, що австрійські фахівці, у тому числі військові, до України не поїдуть, а гуманітарна підтримка, зокрема, щодо розмінування, не суперечить нейтральності позиції Австрії.

Відень у відповідній заяві зазначає, що замінування українських територій ускладнює використання сільськогосподарських угідь, цитує заяву CNN.

Австрійське видання Weekend.at свідчить, що потенційна участь Австрії у гуманітарній операції з розмінування в Україні “розділила внутрішню політику останніми днями” та викликала інтенсивні дискусії.

Утім, для розуміння ситуації, австрійський уряд оперує такими показниками: територія України, забруднена мінами, приблизно втричі перевищує розмір цілої Австрії.

Віце-канцлер Вернер Коглер заявив: “Бути нейтральним не означає, що ми сидимо, склавши руки, і дивимося в інший бік. Республіка Австрія зараз підтримує Україну двома мільйонами євро на розмінування”.

“Таким чином, ми допомагаємо українським дітям знову відвідувати дитсадки та школи. І зміцнюємо продовольчу безпеку, дозволяючи фермерам знову обробляти свої поля”, - цитує віце-канцлера країни Weekend.

Водночас федеральний канцлер Австрії Карл Нехаммер заявив: “Факт залишається фактом: жоден австрійський солдат не ступить на українську землю для розмінування, поки це зона бойових дій. Ми допомагаємо з фінансовою підтримкою для розмінування”.

Як раніше повідомляв Голос Америки, Україна є найбільш замінованою країною у світі, а для щоб розмінувати українські землі, постраждалі від війни Росії, потрібно 40 мільярдів доларів.

“Є замінованих 174 тисяч квадратних кілометрів. Це як декілька Австрій”, – заявляла в інтерв’ю Голосу Америки віце-премʼєрка України Ірина Верещук.

Обладнання для розмінування Україні також обіцяє надати Південна Корея.

Дивіться також:

Постачання Україні західних літаків – це «вирішене питання», сказав в ексклюзивному інтерв'ю Голосу Америки голова офісу президента України Андрій Єрмак. Він наголосив, що на зустрічі країн Групи семи у Хіросімі, президент США Джо Байден заявив, що США приєднуються до «коаліції літаків».

«Сьогодні це вже не дискусія, це вирішене питання», – сказав Андрій Єрмак у розмові з кореспондентом Російської служби Голосу Америки Михайлом Комадовським.

«Я тільки можу підтвердити слова нашого президента, який, по-перше, подякував, бо це була офіційна заява президента Сполучених Штатів про те, що США приєднуються до коаліції літаків. До того ж, ми чули заяви партнерів, таких як Нідерланди, Данія, Франція, Польща, які заявили про свою готовність негайно розпочати тренування наших пілотів», – сказав Єрмак у розмові по відео-зв’язку з Києва. Він додав, що це перший «дуже важливий крок», який «відкриває можливість для подальшого постачання літаків до України».

Говорячи про терміни, він сказав, що Україна зацікавлена, «щоб це сталося якнайшвидше».

«Ми вважаємо і бачимо, що це навчання розпочнеться дуже скоро. Я сказав би, що йдеться про дні. І ми сподіваємося, що постачання літаків країнами, які вже заявили про свою готовність, теж почнуться дуже скоро. Дуже віримо, що це будуть місяці, а не дуже тривалий термін», – сказав Єрмак.

«Літаки для України – це, безумовно, захист нашого неба, це дотримання такої необхідної переваги українців у небі, це, може, єдине місце, де ми ще не такі сильні, але це дуже важливо для нас», – додав голова офісу президента України.

Як повідомляв Голос Америки, президент США Джо Байден сказав президенту Зеленському на зучтрічі G7 у Хіросімі, що «США разом зі своїми партнерами почнуть тренувати українських пілотів на винищувачах четвертого покоління, включаючи F-16, щоб підсилити українську авіацію».

Байден також заявив, що президент Зеленський запевнив його, що Україна не використовуватиме західні винищувачі для ударів по території Росії.

Дивіться також:

Embed share

Коли розпочнеться тренування на сучасних винищувачах? ЧАС-ТАЙМ

Embed share

The code has been copied to your clipboard.

---

width px height px

---

The URL has been copied to your clipboard

No media source currently available

0:00 0:29:58 0:00

Direct link

• 240p | 74,0MB
• 360p | 107,2MB
• 480p | 164,9MB
• 720p | 448,1MB
• 1080p | 523,5MB