Головними претендентами на президентську посаду в Україні залишаються Віктор Янукович і Юлія Тимошенко. Про це свідчать результати соціологічного опитування, проведеного у березні Центром імені Разумкова. Якби вибори відбулися зараз, саме ці двоє кандидатів набрали б найбільше голосів. Згідно з даними дослідження, за Януковича готові проголосувати 17,1%, за Тимошенко – 15,7% опитаних.
Втім, у спину двом традиційним лідерам виборчих симпатій дихає новий сильний суперник – Арсеній Яценюк. В останні місяці популярність екс-спікера так стрімко зросла, що аналітики всерйоз заговорили про його шанси скласти конкуренцію Тимошенко і навіть вийти, замість неї, в другий тур. За даними березневого опитування Центру Разумкова, бачити Яценюка на чолі української держави бажають 11,8% виборців.
Трійка «найперспективніших» вирвалась далеко вперед від решти претендентів на президентську булаву. Четвертим по біговій доріжці слідує голова Верховної Ради Володимир Литвин. Його шанси удвічі нижчі за шанси Яценюка. Згідно з даними дослідження, за чинного спікера ладні віддати свій голос 5,2% опитаних.
На п’ятому місці – лідер КПУ Петро Симоненко. Вручити кермо правління головному комуністові хотіли б 4,2% виборців.
І, нарешті, шістку потенційних кандидатів замикає нині чинний Президент України. За Віктора Ющенка на майбутніх виборах готові проголосувати 3,5% громадян. При цьому 78,5% опитаних заявляють, що не підтримують діяльність нинішнього глави держави.
Рейтинг колись надпопулярного політика впав до найнижчої позначки, а вірними йому залишилася купка найвідданіших прихильників, – констатують соціологи. При цьому не факт – кажуть вони – що Ющенко відмовиться від участі в кампанії. Чи дозволяє рейтинг у 3% говорити про Ющенка як про реального кандидата на посаду президента? На це запитання «Голосу Америки» відповідає директор соціологічної служби Центру Разумкова Андрій Биченко:
«З одного боку, я впевнений: сьогоднішній вкрай низький рейтинг Ющенка пояснюється не тим, що він робить, а тим, чого він не робить. Це наслідок розчарування – адже президент мав дуже високий кредит довіри і не виправдав сподівань. Тому я думаю, що якби Віктор Ющенко (уявімо таку теоретичну можливість!) раптом змінився і почав робити те, чого чекали від нього колишні прихильники (ідеться насамперед про рішення в економічній сфері) – тоді я не виключаю, що він зміг би відносно швидко відновити довіру до себе.
Проте з другого боку, я не бачу його бажання щось змінювати. І якщо він не змінив своєї поведінки в ситуації, яка була набагато сприятливішою, то я дуже сильно сумніваюся, що він захоче це робити зараз. Адже якби він з 2005-го року діяв інакше, проводив свою політику інакше, то зараз взагалі не стояло б питання, хто буде президентом, і другий президентський термін був би Ющенку майже гарантований. І навіть якби ще рік тому він змінив свою поведінку, перемога в президентських виборах була б реальною. Але оскільки він цього не робив, то він або не дуже зацікавлений у перемозі чи навіть в участі у цих виборах, або ж він гадає, що перемога звалиться до нього просто з неба».
Вибір читачів
1
