Міжнародний валютний фонд розпочав нову програму для надання екстрених кредитів урядам, які мають дуже добру репутацію щодо економічної політики. Першою країною, яка виконала вимоги для отримання таких кредитів, стала Мексика. Заяви на отримання кредитів подали також Польща і Колумбія. Надання кредитів МВФ не залежать від традиційних передумов, таких, наприклад, як зміна урядами своєї економічної політики.
На недавніх нарадах у Лондоні Великої двадцятки було підтримано нову програму Міжнародного валютного фонду про боротьбу з глобальною економічною кризою.
Згідно з програмою, яку започатковано у березні, уряди із стійкою економічною політикою можуть отримати від МВФ негайну позику у випадку загрози їх фінансовій системі.
Заступник виконавчого директора МВФ Джон Ліпскі заявив у вівторок на економічному форумі у Вашингтоні, що гнучка кредитна лінія – це форма страхової політики. Він сказав, що ця програма буде фінансована частиною коштів із 500 мільярдів доларів, обіцяних Міжнародному валютному фонду на саміті Великої двадцятки.
Мексика – перша країна, яка минулого тижня кваліфікувалася на отримання позики, коли МВФ погодився постачити екстрену позику на суму до 40 мільярдів доларів на період одного року. Це найбільша в історії фінансова домовленість МВФ, яку він має з урядом будь-якої країни.
Дві інші країни ведуть переговори з МВФ щодо кредитних ліній. Це Польща, яка попросила 20 мільярдів доларів, і Колумбія, якій потрібно до 10 мільярдів доларів. МВФ заявив, що має довір’я до цих країн, тому що в них солідна економічна репутація.
Професор економіки Університету Карнегі Меллон у Пітсбурзі, штат Пенсильванія, Адам Леррік, який виступав на цьому самому форумі у Вашингтоні, заявив, що МВФ повинен запевнити, що всі країни, які хочуть отримати позику, відповідають цим вимогам:
«Що ви робите під час кризи» – сказав Леррік – «так шукаєте позикодавця, який позичить під заставу. А що є доброю заставою для суверенного уряду? Це стійка політика, і тому це дуже рішучий крок у правильному напрямку».
Нова політика МВФ підкреслює те, що коли уряд відповідає вимогам на отримання екстреної позики, він не мусить досягти конкретних політичних цілей, як у випадку інших програм МВФ.
Проте критики Міжнародного валютного фонду кажуть, що вони побоюються, що він надаватиме кредитні лінії середньої величини економікам, тоді як бідніші країни, яким вони найбільш потрібні, залишаться напризволяще.
Координатор проекту Бреттон-Вудс Джессі Ґрифитс, групи, яка спостерігає за зусиллями МВФ на допомогу країнам, що розвиваються, говорить:
«Дуже малоймовірно, що МВФ дасть найбіднішим країнам Африки або Південно-Східної Азії чи Латинської Америки доступ до гнучкої кредитної лінії. Замість цього вони отримають традиційні кредитування від МВФ, яке пов’язане з дуже суворими передумовами, такими як скорочення бюджету і збільшення кредитних ставок, тобто з тим, що суперечить тому, що вони повинні робити у нинішній час».
Інші критики кажуть, що деякі країни неохочі просити про надання їм екстрених позик, тому що фінансові ринки можуть розглядати їх як тавро ганьби.
Вибір читачів
1
