Спеціальні потреби

Якою може бути роль НАСА у майбутньому





Виповнилося 40 років з того часу, як Ніл Армстронг став першою людиною, яка ступила на поверхню Місяця. З цього приводу, Національне управління з аеронавтики та досліджень космічного простору, відоме у світі як НАСА, розпочало серію відзначень цієї дати. Але найбільшим питанням для цього агентства залишається, чи висадка на Місяць зможе повторитися у майбутньому і, яку роль у такій місії відіграватиме НАСА?

Ще у 1961 році президент Джон Кеннеді оголосив про плани США дістатися Місяця:

«Ми вирішили полетіти на Місяць та здійснити у наступне десятиліття ще кілька подібних місій. І, ми робимо це не тому, що це легко, а тому, що це важко».

Ніщо так не прискорило освоєння космосу, як запуск Радянським Союзом у 1957 році штучного супутника. НАСА, відтак, здійснило свій перший успішний запуск супутника у космос – човника «Експлорер-1». Відразу після того президент Айзенгауер у 1958 році підписав закон про створення незалежного федерального агентства НАСА. Через шість місяців оголошено про початок програми «Меркюрі», яка закінчилась польотом у космос екіпажу у складі сімох астронавтів – Слейтона, Шірри, Купера, Карпентера, Ґленна, Ґріссома та Шепарда. Країна познайомилась з першими американськими астронавтами 9 квітня 1959 року. В інтерв’ю, яке він дав незадовго перед своєю смертю, Алан Шепард пригадує той день:

«Звичайно, це був одним із найщасливіших днів у моєму житті. Тоді ми офіційно були представлені як перший американський космічний екіпаж».

П’ятого травня 1961 року Алан Шепард став першим американцем, який вийшов у космос у відкритій капсулі «Фрідом Спейс». Його вихід тривав 15 хвилин.

У лютому 1962 року програма «Меркюрі» досягла своєї головної мети. За чотири години та п’ятдесят п’ять хвилин Джон Ґленн три рази облетів земну кулю.

За програмою «Меркюрі» настала ера «Джемінай», за час якої було сформовано два екіпажі, здійснено кілька виходів у космос та навколоземних польотів. «Джемінай» заклала фундамент успіху програми «Аполло», у рамках якої космічну подорож здійснили три екіпажі, були розроблені потужні ракетні носії та створені місячні модулі.

Доба «Аполло» відзначилась як успіхом, так і трагедією. У 1967 році три астронавти НАСА загинули у пожежі, яка виникла під час випробувань «Аполло-1». Від часу трагедії НАСА з новим натхненням взялась за справу освоєння космосу. 20 липня 1969 року астронавт Ніл Армстронг виконав обіцянку президента Кеннеді. Його промовисті слова, виголошені того дня на поверхні Місяця, ввійшли в історію аеронавтики:

«Маленький крок людини – величезний стрибок для людства».

З того часу НАСА здійснило ще шість запусків у рамках програми «Аполло», яка була припинена у 1972 році. Останньою людиною на Місяці був астронавт Джін Cернан.

Але тепер НАСА планує туди повернутися. Воно збирається окремо запустити дві ракети-носії, одна з них - «Аres-V» - доставить місяцехід на земну орбіту. А потім інша, менша ракета «Аres-І», доставить на орбіту чотирьох астронавтів.

Астронавти у своїй капсулі зістикнуться з «Аres-V», на борту якого буде місяцехід, перезарядять турбіну капсули від генератора ракети-носія і відправляться у триденну подорож на Місяць. Усі четверо пересядуть в місяцехід, щоби потрапити на поверхню Місяця. Розповідає далі менеджер програми НАСА «Констелейшен» Джеф Генлі:

«Ми зможемо потрапити в будь-яку точку Місяця, куди захочемо. Залишатимемося там у двічі довше, ніж «Аполло», і матимемо там вдвічі більше людей, які зможуть повернутися додому в будь-який момент».

НАСА хоче, щоб астронавти пожили там кілька тижнів і удосконалили системи, які потім дозволили б запускати людину ще далі у космос.

За всім цим, каже Генлі, стоїть бажання висадити людину на Марс вже у найближчі 20-30 років.

Але з цим може виникнути проблема. Існуючі шатли НАСА припинить запускати у космос вже через півтора роки. Нові ракети ще не протестовані і астронавти зможуть на них літати не раніше 2015 року. І тому найшвидша дата, коли астронавти зможуть знову висадитися на Місяці, це - 2020-ий рік. Тож чи підтримуватимуть американці ідею освоєння космосу увесь цей час? І чи схвалить Конгрес виділення мільярдів доларів, необхідних у здійсненні цієї справи?

Ця перерва між нинішньою програмою та запуском людини на Місяць, яка складе десять років, є досить затяжною. Тож звісно, що це вплине певним чином на сприйняття громадськістю ролі НАСА.

Але, як говорив Джон Кеннеді ще у 1961 році з цього приводу, ніхто і не обіцяв, що буде легко.



Інше за темою

Вишиванки захоплюють світ. Інтерактивна мапа

XS
SM
MD
LG