Спеціальні потреби

Актуально

Переклад промови Джозефа Байдена в Українському домі

Переклад промови, виголошеної віце-президентом США Джозефом Байденом 22 липня 2009 року в Українському домі в Києві.

Для мене це честь бути тут сьогодні. Я хочу Вам подякувати за те, що Ви прийшли сюди сьогодні. І я хочу подякувати народові і уряду України за теплоту і гостинність, яку Ви виявили супроти мене протягом останніх двох днів.

Для мене це особлива честь бути тут у Києві. Я свідомий того, що багато з Вас нині переживають важкі часи. Проте, я все ще натхненний, як і багато американців натхненні тим, що сталося тут менше ніж п’ять років тому. Море помаранчевого кольору, яке вилилося на Майдан Незалежності, сотні тисяч українців, які прибули до Києва, щоб мирно демонструвати, домагаючись, щоб їх бюлетені були підраховані і їх голоси почуті – все це надовго залишається в пам`яті.

Сорок років перед пам’ятними подіями 2004 року, колишній президент Сполучених Штатів Двайт Айзенгауер стояв у центрі Вашингтону і відкрив пам’ятник великому українському поету Шевченку. На статуї, вісім метрів заввишки, викарбувані слова: «Присвячується визволенню, свободі та незалежності усіх поневолених націй».

У 1964 році ми дивилися на Шевченка з надією, тому що він ніколи не перестав мріяти про вільну Україну. А 40 років після того, у 2004-ому, ми побачили, чого може досягнути сила вільного народу, який вимагає справедливості. Сьогодні, українці повинні пишатися тим, що вони досягнули. Повсякденним явищем стали вільні і справедливі вибори, жваво і явно практикується свобода слова, включно з свободою преси, доказом чого служить кількість камер, наявних тут сьогодні.

Україна сьогодні є однією з найвільніших і найбільш демократичних країн у цьому регіоні.

Незадовго до своєї смерті один основоположників Америки Томас Джефферсон, якому приписують авторство Декларації незалежності США, написав листа своєму давньому другу, хоч і політичному супернику Джону Адамсу. Адамс був другим президентом Сполучених Штатів, а Джефферсон – третім. Вони були дуже добрі друзі, але політичні суперники. Вони десятиліттями листувались. І він написав листа Адамсу приблизно 35 років після нашої революції. І в листі він написав: «Покоління, яке започатковує революцію, рідко коли завершує її».

У будь-якій справжній демократії, свобода – це початок, а не кінець. Свобода – це лише початок, а не кінець. А тут в Україні Ваша революція все ще триває. Це - революція, обіцянки якої все ще мають бути виконані.

Понад усе я прибув сюди сьогодні, аби сказати українському народу: Сполучені Штати стоятимуть пліч-о-пліч з Україною в її поході до свободи, демократії і добробуту. Це – Ваш вибір, а не наш. Однак, будьте певні, ми Вас підтримуватимемо в цьому виборі.

Адміністрація Обами не вагатиметься у своїй підтримці сильної і незалежної України. Втім визначення майбутнього курсу України, це, очевидно, Ваша справа, а не справа когось із-зовні.

Після моїх вчорашніх розмов з великою кількістю представників Вашого політикуму я можу сказати, що ми, за всіма ознаками, хочемо бачити Україну такою, якою її хочуть бачити самі українці -- демократичною і процвітаючою європейською державою.

Мій візит до Києва відбувається коротко після відвідин президентом Обамою Москви.

Фактично, плани цих візитів розроблялися одночасно. Я свідомий того, що були припущення, що наше рішення – як я сказав у промові в Мюнхені – перезавантажити наші стосунки з Москвою, якимсь чином загрожуватиме нашим зв’язкам з Україною.

Дозвольте мені сказати це якнайчіткіше. У час, коли ми перезавантажуємо наші зносини з Росією, ми підтверджуємо нашу відданість незалежній Україні.

Ми не визнаємо будь-яких сфер впливу, ані права будь-якої іншої країни накладати вето на рішення, які незалежна держава виносить щодо того, з ким і на яких умовах вона повинна мати відносини. Ми не віримо у мислення в абсолютних термінах. Ми також не віримо в те, що партнерство з однією країною мусить обов`язково відбуватися коштом відносин з іншою. Так не було, так зараз не є, і так не буде.

Повторюючи те, що я сказав кілька тижнів після приходу до влади на Мюнхенській конференції з питань безпеки – і я хочу ще раз на цьому наголосити -- ми засуджуємо концепцію сфер впливу як пережиток 19-го століття, якому немає місця у 21-му. І ми далі дотримуємося принципу, що суверенні держави мають право самостійно виносити рішення, накреслювати свою власну закордонну політику, вибирати свої власні союзи.

Президент Обама у своїй промові в Москві два тижні тому рішуче виступив на захист цього принципу. Він сказав: [Пошанування] державних суверенітетів має бути наріжним каменем міжнародного ладу. Так як усі держави мають право обирати собі лідерів, вони мають право мати безпечні кордони та вести свою зовнішню політику. Будь-якa влада, яка не поважатиме цих прав, створить анархію. Тому ми повинні застосовувати це право до усіх країн, включно з Україною».

Ми також наново підтвердили запевнення щодо безпеки, яке дали Україні Сполучені Штати, Росія і Великобританія у «Будапештському меморандумі» з 1994 року.

Доказом нашої відданості Україні є наша програма допомоги – 120 мільйонів доларів цього року на зміцнення миру і безпеки, зміцнення демократичних інституцій, сприяння зростові економіки, модернізацію Ваших збройних сил, запевнення безпеки Чорнобиля, боротьбу із ВІЛ/СНІДОМ та поліпшення здоров’я дітей.

Ми також рішуче підтримували і далі підтримуємо рішення МВФ надати Україні 16 мільярдів доларів, щоби допомогти їй перенести надзвичайно важкі наслідки глобальної рецесії.

Ми співпрацювали з Україною у реформуванні Ваших збройних сил, щоб Ви могли захистити свою батьківщину і зробити вклад у справу глобальної безпеки. Молоді українські офіцери навчалися в наших військових академіях. Американські офіцери прибували сюди для участі в програмах освіти, тренування, планування, організування, як також у маневрах. І ми вдячні Україні за її вклад у справу міжнародної безпеки. Збройні сили України виконуються роль відданих миротворців, від Балкан до Іраку, і навіть до далекої Ліберії.

Ми сумуємо разом з Вами з приводу смерті шістьох українців, які загинули минулого тижня в аварії вертольота в Афганістані. На жаль, горе нам не чуже.

Україна є лідером у сфері, яку президент Обама і я вважаємо нашим найбільшим викликом у галузі безпеки, найбільшим глобальним викликом у галузі безпеки. Це – справа скорочення наявного у світі арсеналу ядерних озброєнь, відновлення механізмів нерозповсюдження, і гарантування безпеки матеріалів, придатних для виготовлення ядерної зброї.

У грудні минулого року Сполучені Штати і Україна уклали Хартію про стратегічне партнерство. Сьогодні Ваш президент і я погодилися, що цієї осені у Вашингтоні повинна відбутися перша зустріч Американсько-української Комісії з питань розвитку двостороннього стратегічного партнерства для того, аби поглибити нашу співпрацю у сферах безпеки, економіки, торгівлі, енергетики і верховенства права.

Сполучені Штати також підтримують поглиблення зв’язків України з НАТО та Європейським Союзом. Проте, ми усвідомлюємо, що рішення чи приєднуватися до ЄС чи до НАТО – за Вами, а не за нами. І ми усвідомлюємо, що – знову ж таки – це не наш вибір, а Ваш -- це суто український вибір щодо того, як далеко йти і як швидко діяти у цьому відношенні.

Сполучені Штати не намагаються створювати сфер впливу. Ми намагаємося побудувати багатополярний світ, в якому країни-однодумці об’єдналися б для того, аби протистояти нашим спільним викликам. Чим міцніші наші партнери, тим ефективніші наші партнерства.

І в цьому дусі партнерства, я сьогодні тут, щоби відверто поділитися своїми думками. Дружба вимагає щирості. І це щира правда, що велика обіцянка 2004 року все ще повністю не виконана. І знову ж – якби поет Шевченко був тут сьогодні, що він би писав? Що він написав би про цей момент? Я певний, що він своїм пером звеличив би Вашу відкритість, плюралізм і свободу преси, що служать прикладом Вашим сусідам. Я певний, що він пишався б процвітаючим громадянським суспільством України і він захоплювався б Вашими конкурентними виборами.

А тим цинікам, які століттями говорять, що у цій частині світу ніколи не може бути демократії тому що культура і цінності інакші, Україна сьогодні служить рішучим запереченням цих столітніх тверджень.

Однак, я думаю, що Шевченко також здивувався б, чому влада не виявляє тієї самої політичної зрілості, що народ, - чому зв’язки між лідерами так занепали, що політичне позиціонування, за всіма ознаками, почало гальмувати поступ.

Особливо сьогодні, особливо у важкі економічні часи, Україна, на мою скромну думку, повинна черпати з мудрості історії, яка каже, що ефективна підзвітна влада - це єдиний шлях забезпечення стабільного, передбачуваного і прозорого середовища, яке приваблює інвестиції і яке служить економічним двигуном розвитку.

Країни із жвавими демократіями більш спроможні віддатися справі економічних перетворень і здійснювати інколи болючі реформи, необхідні для стимулювання, оздоровлення та росту економіки. І я хотів би побічно запитати -- чи можете Ви назвати країну, де демократія процвітає і де економічна система зазнала краху? Зрілі демократії виживають тому що вони розвивають інститути, такі як вільна преса, справді незалежні системи правосуддя, і ефективні законодавчі органи, які служать як противага корупції, що породжує цинізм і гальмує ріст у будь-якій країні, включно з Вашою. У демократії компроміс не є ознакою слабкості, а доказом сили.

У наших зустрічах учора ми помітили гостре розуміння того факту, що залишилося ще багато зробити, щоб Україна стала більше конкурентоспроможною і привабливою для інвесторів, заради чого необхідно реформувати Ваш податковий кодекс і боротися з корупцією.

Шлях до відновлення добробуту веде через Міжнародний валютний фонд, який пропонує вихід з теперішньої кризи. Однак, як Ви мабуть і здогадуєтеся, з цим пов’язані передумови. Моя мати каже, що кожна криза породжує нові можливості. Нинішня криза можливо несе такі нові можливості Вам.

Фонд вимагає, щоби Ваш уряд втілив критично-важливі реформи, які передбачають скорочення бюджетного дефіциту, оживлення кволого банківського сектора і поетапне скасування субсидій на енергоресурси, що я з досвіду знаю дуже важко зробити. Втілення цих зобов`язань вимагає прийняття дуже важких рішень і жорстких дій, але воно допоможе Вам стати на шлях зростання і конкурентоспроможності.

Як політик, я знаю наскільки важкими є ці рішення.

Втім, інколи необхідно запитати себе – чому взагалі займатися політикою. Коли представники молодого покоління запитують мене, що для них повинно бути пріоритетним, якщо вони хочуть стати на службу своїй державі, я їм кажу – поставте собі одне і найголовніше запитання: чи є щось таке, про що я дбаю, заради чого я також готовий програти? Якщо Ви не можете відповісти на це запитання, то це означає, що ви керуєтесь самою лише амбіцією. Кожна країна потребує політиків, які знають заради чого варто програвати.

Коли Ви вирішите, що настав час діяти, Ви не залишитеся наодинці. Сполучені Штати хочуть працювати з Вами, щоби поліпшити інвестиційний клімат, розширити торгівлю та інвестиції між нашими країнами, і допомогти в будь-який ефективний спосіб, водночас усвідомлюючи, що у нас немає панацеї на усі негаразди. Ми також боремося з економічними труднощами. Це трохи інакша боротьба, але все ж боротьба.

Кінець-кінцем, демократія і вільний ринок процвітають тоді, коли вони дають людям те, чого вони прагнуть -- чесність, викорінення корупції, достойну роботу, можливості опікуватися своїми батьками і дати освіту своїм дітям, фізичну безпеку, економічні можливості та шанс побудувати краще життя. Як мінімум, усі хочуть отримати цей шанс.

Коли демократія та вільний ринок задовольняють ці основні потреби, ті, хто пропонує альтернативні форми урядування, чи то всередині країни чи із-зовні, ніколи не візьмуть верх.

І ніде взаємозалежність демократії, розвитку і безпеки не є чіткішою ніж у сфері енергетики. Саме тепер у Сполучених Штатах ми докладаємо значних зусиль – з деяким політичним коштом – щоб диверсифікувати джерела енергоресурсів, інвестувати в розробку нових, більш економних енергоносіїв та знайти шляхи для зменшення нашого «вуглецевого сліду», який ми залишаємо нашим дітям, онукам і правнукам. Кожне з цих зусиль тягне за собою свій кошт.

Так само як диверсифікація джерел енергії і обмеження впливу тих, від кого ми залежні в енергетиці, є в наших інтересах, вони є абсолютно і у Ваших інтересах. Ваша економічна незалежність, я припускаю, більше залежить від Вашої енергетичної незалежності ніж від будь-якого іншого фактору. Україна багата на енергоресурси і реформа Вашого енергетичного сектора повинна зменшити Вашу залежність від іноземних постачальників. Рух в напрямку ринкових цін в енергетиці є сміливою, але абсолютно необхідною передумовою.

Збільшенням ефективності в енергетиці та збереженням енергоресурсів Ви можете багато чого зробити для забезпечення себе більшою незалежністю.

Україна використовує енергію в три рази менш ефективно ніж пересічна країна ЄС, включно з Вашим сусідом Польщею. Якщо Україна підніме свої стандарти до європейських, то Ваш попит на імпортовані енергоресурси різко зменшиться. Лише цей крок Вам потрібно зробити. Жоден інший. Це пішло б на користь Вашій економіці і на неоціненну користь – я дозволю собі сказати -- Вашій національній безпеці.

Давно минули часи інерції і бездіяльності. Настала пора діяти, але Ви це знаєте краще за мене. Мені приємно, що Україна і Сполучені Штати запланували першу зустріч нашої робочої групи з питанні енергетичної безпеки, щоби ми могли разом шукати розв’язки для деяких з найбільших викликів нашого сьогодення.

Лідери цієї країни об’єдналися у 2004 році, усвідомивши, що вільна і процвітаюча Україна за своєї важливістю стоїть понад будь-яким політиком чи політичною партією. У мене немає сумніву, що українці здатні знову об’єднатися і що вони знову об’єднаються.

Коли Шевченко уявляв свободу, його думка линула у Сполучені Штати і їх тоді молоду революцію. У вірші, написаному в 1858 році, він запитав: «Коли ми діждемось Вашингтона з новим і праведним законом?» Американська революція не така вже молода. І коли Шевченки сьогодення уявляють собі свободу, вони вже не мусять уявляти собі Сполучені Штати, вони по праву можуть уявляти собі Україну.

Ідея і обіцянка мирної революції, що відбулась в Україні все ще служить натхненням для світу і для цього регіону. Так само як Ваша Помаранчева революція не закінчилася в 2005 році, вона не зупинилася на кордонах України. Ми чуємо її відлуння всюди, де люди збираються мирно і вимагають, щоби їхні голоси були почуті. Це - какофонія голосів, які посилаються на Вашу Помаранчеву революцію.

Мій дуже добрий друг і видатний бізнесмен із Делаверу Джон Гинянський сьогодні серед нас. Я з ним снідав позавчора. А я сам народився у місті Скрентон, штат Пенсильванія, де живе багато українських американців.

Я ніколи не зустрінув українця, який не думає категоріями століть.

Кілька століть від сьогодні, що українці говоритимуть про нашу добу? Що вони говоритимуть про своїх лідерів? Чи скажуть, що вони повернулися у минуле? Чи скажуть вони, що початок 21-го століття заклав для усіх українців основу під нову еру добробуту, свободи, незалежності і надії?

Я надіюся, що Ви оберете поступ, шлях поступу для народу України, для Ваших дітей і для світу, який спостерігає за Вашим вибором, бо ж Ви зараз живете в моменті історії, якій Ви ніколи раніше не пережили. Це звучить як перебільшення -- зрештою ми політики схильні до перебільшень – але це Божа істина, бо ж Ви ніколи раніше не стояли на позиціях, на яких Ваш народ мав можливість заснувати дійсно незалежну, вільну і процвітаючу країну з визначеними кордонами -- країну 21-го століття.

Коли Ваші діти дивитимуться в минуле, що вони про нас скажуть? Що вони скажуть про Америку і про допомогу, яку вона надала або не надала? І що вони скажуть про усіх Вас? Я щиро молюсь, що вони скажуть, що це був початок, початок мрії, яка зародилася понад 400 років тому. Я молюся Богу, щоби так сталося, бо, чесно кажучи, від Вашого успіху залежить успіх чи неуспіх багатьох народів у цій частині світу.

Я вдячний Вам за те, що Ви дали мені змогу бути тут, і за те, що Ви прийшли послухати мене. Я щиро надіюся, що ви усвідомлюєте, що у нас немає панацеї на усі проблеми, але Ваша панацея – це свобода, оскільки вона є фундаментом розвитку справжніх демократичних інституцій. Я бажаю Вам всього найкращого. Ми готові йти цим шляхом разом з Вами.


Всі новини дня

Гітанас Науседою - про загрози з боку Росії, очікування від НАТО, та сценарії закінчення війни. Інтерв'ю

Серед країн, які збираються на конференцію північно-європейських союзників з підтримки України у Копенгагені – Литва, яка непохитно підтримує українців у їх протистоянні російській агресії.

Американські експерти: Що сталося на кримській військовій базі? Відео

Американські експерти: Що сталося на кримській військовій базі? Відео
please wait

No media source currently available

0:00 0:11:54 0:00

США надаватимуть Україні обладнання та спроможності для захисту її суверенітету стільки, скільки знадобиться. Про це заявив міністр оборони США Ллойд Остін під час спільної з очільником латвійського міноборони Артісом Пабріксом прес-конференції у Ризі.

Міністр оборони Великої Британії: «Якщо це був український удар, це відповідало б нормам міжнародного права». Відео

"Загалом, це було б правомірно. Якщо це був український удар, це відповідало б нормам міжнародного права", - заявив міністр оборони Великої Британії Бен Воллес про вибухи на аеродромі в Криму. "Не куріть у небезпечних місцях", - прокоментував події міністр оборони України Олексій Резніков.

"У цій війні на карту поставлено не що інше, як демократія та світовий порядок" - президент Литви Ґітанас Науседа. Інтерв'ю

Президент Литви Ґітанас Науседа

ВІЛЬНЮС, ЛИТВА — Президент Литви Гітанас Науседа розповів в інтерв’ю Голосу Америки у Вільнюсі про виклики для його країни, спричинені вторгненням Росії в Україну.

«У цій війні на карту поставлено не що інше, як демократія та світовий порядок, — сказав Науседа в інтерв’ю Мирославі Гонгадзе у вівторок. - Немає межі для апетиту Володимира Путіна. Я не знаю, хто буде наступною мішенню - країни Балтії, Польща, можливо, Румунія».

Це інтерв'ю було відредаговано для ясності та стислості.

Мирослава Гонгадзе, Голос Америки: Ви були в Україні 23 лютого, якраз перед початком війни. Чи усвідомлювали ви в той момент ризики, в яких перебувають українці, і чи очікували, що війна почнеться так швидко?

Ґітанас Науседа, президент Литви: Загроза відчувалася, і президент Зеленський сказав, що вони очікують, що війна почнеться в найближчі 24-48 годин, і це сталося приблизно через вісім-десять годин після того, як ми покинули українську землю.

Війна жахлива і наші українські партнери просто не могли уявити, що ця війна буде розв'язана так масштабно, значні зусилля російських військ спрямовані на напад на Київ, і що війна розгорнеться в інших частинах України. Тепер ми бачимо, що ця війна триває значно довше, ніж Росія очікувала.

Україна дуже мужньо бореться не тільки за свою, а й за нашу свободу

Звичайно, я розумію, що це несе багато жертв, на кону людські життя і зруйнована цивільна інфраструктура. Але це боротьба не лише за українську демократію та територіальну цілісність, а й боротьба за демократичні цінності загалом. І тут дуже важливо відзначити, що Україна дуже мужньо бореться не тільки за свою, а й за нашу свободу.

М.Г.: Що, на вашу думку, робить Росія, яка мета Путіна?

Ґ.Н.: Я вважаю, що Путін прорахувався. Його очікування були зовсім іншими. Путін розраховував захопити українську столицю Київ за кілька днів, і що ця війна не матиме для Росії великих політичних чи економічних наслідків. Але ми бачимо, що вийшло зовсім інакше.

Важливо зазначити, що перед війною європейські політики не очікували, що ця війна і спроби Росії будуть настільки жахливими. Але у перші дні війни, я побачив зовсім інше ставлення моїх колег в Європейському Союзі і налаштованість діяти, щоб, насамперед, зупинити війну. На жаль, цього не сталося.

Адже, з часом ми зрозуміли, що нам потрібно робити ще більше, щоб були дуже чіткі наслідки для Росії. Росія повинна бачити, що будуть наслідки. Тому ми запровадили перший пакет санкцій, другий, третій, п’ятий. І зараз ми бачимо, що європейські політики і країни Євросоюзу дуже добре розуміють, чим загрожує російська влада. Так було не завжди, тому що я пам’ятаю наші дискусії на двосторонніх зустрічах Європейської Ради, ми намагалися переконати наших партнерів (…)

М.Г.: Коли ви говорите "ми", які це країни?

Ґ.Н.: Польща, Румунія, усі країни Східної Європи, країни, які знаходяться у зоні безпеосередньої загрози.

М.Г.: Чи країни Західної Європи недооцінили ці загрози?

Литва здійснила всі необхідні зміни, витратила багато грошей, щоб створити необхідну інфраструктуру, аби бути енергетично незалежною. Ми пишаємося, що Литва припинила купувати купувати російську нафту, газ, електроенергію, тому вони нам нічого не можуть зробити в цьому плані.

Ґ.Н.: Можливо, тільки теоретично. Важливо зрозуміти, що Європа вже інша. Європа розуміє загрози набагато краще. Звичайно, Європа все ще залежна у багатьох сферах, наприклад, в енергетичній. Це дуже гостра проблема, але не в моїй країні. Литва здійснила всі необхідні зміни, витратила багато грошей, щоб створити необхідну інфраструктуру, аби бути енергетично незалежною. Ми пишаємося, що Литва припинила купувати купувати російську нафту, газ, електроенергію, тому вони нам нічого не можуть зробити в цьому плані.

М.Г.: Ця залежність від енергетичних ресурсів накопичувалася протягом останніх 20 років саме у Німеччині, Франції та інших країнах. Чому, на вашу думку, західні політики так недооцінили російську загрозу?

Ґ.Н.: Я не можу відкинути припущення, що йдеться про економічні інтереси: гроші, прибутки, дешеві енергоресурси та можливості вести бізнес. Але ще одне припущення - ми маємо справу з зовсім іншою політикою і політичними діячами в Москві. І мої колеги напевно думали, що, Путін просто трохи інший, але це не проблема, тому що з ним можна домовлятися, говорити та наводити свої аргументи. Але вони не розуміли, що для нього аргументи не грають ролі, тому що головна ідеологія цього режиму – завоювати якомога більше територій, розширюватися і знаходити сусідів, на яких можна напасти. Якщо почитати, що говорять у Москві – вони намагаються відбудувати імперію. Вони намагаються відновити Радянський Союз у тій чи іншій формі. Як ви пам'ятаєте, Путін говорив, що розпад Радянського Союзу став найбільшою катастрофою 20-го століття. І тепер вони послідовно намагаються відновити Радянський Союз. Це несе не тільки ризик і загрозу для України, але це також означає величезні загрози для всіх нас, і цього разу навіть для тих країн Західної Європи, які не входили до сфери колишнього Радянського Союзу.

М.Г.: Ваша країна входила до складу Радянського Союзу. Чи почувається ваша країна безпечно в такому середовищі? І чи думаєте ви, що союзники в НАТО виступлять на ваш захист?

Ми почуваємося безпечніше, ніж до 2004 року. Тому що у 2004 році Литва стала членом двох дуже важливих організацій – Європейського Союзу та НАТО

Ґ.Н.: Моя відповідь буде дуже простою. Ми почуваємося безпечніше, ніж до 2004 року. Тому що у 2004 році Литва стала членом двох дуже важливих організацій – Європейського Союзу та НАТО. Мені подобається повторювати це, і я повторював це багато разів. Європейський Союз – за краще життя, НАТО – за життя. І це досі актуально і важливо. Так, ми щиро віримо в запевнення наших партнерів щодо захисту кожного дюйму нашої землі. Але це не означає, що ми не можемо докласти додаткових зусиль для покращення нашої безпеки. Ми багато зробили в цій країні, щоб модернізувати нашу армію та військові сили, створити кращу інфраструктуру, мати можливість розмістити додаткові війська союзників по НАТО. Ми збільшили оборонні витрати до 2,5 відсотка ВВП. І ми готові надати ще більше фінансових ресурсів, щоб виконати всі вимоги, які можуть виникнути в поточній геополітичній ситуації. Дуже важливо зазначити, що Литва почувається в безпеці, але ми також повинні усвідомлювати ризики, тому що ми маємо справу з дуже небезпечним сусідом, і найкращим доказом є ситуація в Україні.

М.Г.: Про що сьогодні йдеться в Україні?

Ґ.Н.: На кону демократія та міжнародна безпека. Дуже важливо зазначити, що апетиту Володимира Путіна немає меж, якщо він досягне успіху в Україні, він прийде і до нас. Я не знаю, хто буде наступною мішенню – країни Балтії, можливо, Польща, Румунія, але це не найголовніше питання. Найважливішим питанням є те, що ми маємо зробити у форматі НАТО та Європейського Союзу, щоб зупинити Путіна. Я сподіваюся, що Україна досягне успіху, і ми будемо стояти разом з Україною до перемоги, звичайно до перемоги України.

Конфлікт вирішиться не за столом переговорів, а на полі бою

І сьогодні ми бачимо багато запевнень від західноєвропейських лідерів, а також лідерів інших країн світу, що вони готові надати Україні військову допомогу. Європейський Союз твердо налаштований на запровадження санкцій і продовження санкційної політики в майбутньому. Це дуже важливо, тому що наразі ми багато зробили, але цього недостатньо, щоб зупинити Путіна. Ми повинні усвідомити та зрозуміти, що ми маємо робити більше та надавати більше військової допомоги. Короткострокова військова допомога є найважливішою проблемою. У довгостроковій перспективі будуть дуже важливі питання, пов’язані з гуманітарною допомогою, макроекономічною допомогою тощо. Але зараз ми чудово розуміємо, що конфлікт вирішиться не за столом переговорів, а на полі бою.​

М.Г.: Я хочу запитати вас про роль Сполучених Штатів. Вони фактично розбудовували цю міжнародну коаліцію і попереджали Україну про можливі загрози з боку Росії ще за пару місяців до війни. Як ви вважаєте, чи достатньо США роблять у цій боротьбі? І хто, на вашу думку, повинен бути лідером цього поштовху, щоб зупинити Путіна

Ґ.Н.: Я очікую, що Сполучені Штати мають бути лідером. І вони є лідерами у наданні військової допомоги та політичної підтримки, що дуже важливо, але я вважаю, що швидкість ухвалення рішень зараз є найважливішим питанням. Так, мова йде про додаткову військову техніку, озброєння, інше обладнання, але це те, що потрібно українцям сьогодні, а не завтра чи післязавтра. Кожен день приносить багато жертв, страждають люди, зруйновані міста тощо. Ми повинні зупинити це якомога швидше, і роль Сполучених Штатів у цьому є ключовою. Європейський Союз також відіграє дуже важливу роль у зміцненні солідарності Сполучених Штатів, Європейського Союзу та країн Азії. Я побачив солідарність на саміті НАТО в Мадриді, де ми прийняли дуже важливі та сміливі рішення щодо посилення НАТО, визначивши Росію довгостроковою загрозою, що також було дуже важливим елементом наших висновків на Мадридському саміті. Для моєї країни та для регіону Східної Європи були прийняті дуже важливі рішення, які стосуються, наприклад, статусу передової оборони для регіону Східної Європи, а також рівня підтримки та військової присутності в моїй країні. Для нашого народу дуже важливо почути, що наші союзники готові надати Литві додаткову підтримку, тому що безпека зараз випереджає важливість економічних і соціальних питань.

М.Г.: Ми вже встановили, що Росія порушила міжнародне право, і вони намагаються порушити всі межі та правила. Проте Росія все ще є членом Ради Безпеки ООН і має право вето в багатьох інших організаціях. Як ви думаєте, чи треба з цим щось робити?

Ґ.Н.: На жаль, це є причиною того, що ми повинні шукати додаткові або альтернативні формати роботи з Росією. Ви маєте рацію, що в Раді Безпеки Організації Об’єднаних Націй, російська сила якщо не домінує, то принаймні, має змогу створити багато перешкод під час прийняття рішень. І це причина, чому ми повинні шукати інші формати. Я все ще вірю в важливість ООН в інших сферах, наприклад, у забезпеченні каналів або спробах вирішити питання експорту зерна до країн третього світу. Генеральний секретар докладає багато зусиль для вирішення цієї проблеми. Ймовірно, в таких форматах Організація Об’єднаних Націй була б досить дієвим інструментом для надання додаткової підтримки Україні. Але ми маємо знайти й інші двосторонні формати. Але двостороння підтримка з боку Німеччини, Франції, Сполучених Штатів і навіть менших країн є дуже важливою, і я чув це від президента Зеленського під час мого останнього візиту до Києва, який був організований у День державності, який Україна святкувала вперше. Для мене було дуже важливо відвідати цей захід у Києві. Я виступив із промовою у Верховній Раді. Президент Зеленський сказав мені, що Литва зробила багато і є хорошим прикладом для інших країн, які здатні більш ефективно надавати необхідну підтримку Україні. Ми дуже віддані цьому, і це не лише думка чи зобов’язання нашої політичної еліти. Це зобов'язання всіх або майже всіх жителів Литви.

М.Г.: Ви віддані справі допомоги Україні, Польща також віддана, але Німеччина діє повільно. Чи є результати у переконанні інших країн зробити більше?

Ми повинні докласти всіх зусиль, щоб добитися перемоги України у цій війні. Тому що всі інші сценарії були б дуже невтішними для самої України, Литви та всього демократичного світу

Ґ.Н.: Дехто скептично ставиться до німецької позиції в останні місяці, але я бачу величезний прогрес. Тому що я можу порівняти ситуацію з тим, що було кілька місяців тому, коли Німеччина дуже не хотіла надавати будь-яку зброю Україні. Тепер не так. Зараз ми говоримо про швидкість ухвалення рішень, і це величезний прогрес. Зміна мислення також очевидна, і я вважаю, що це також наш внесок. Ми намагаємося розмовляти, налагоджувати потрібний діалог з нашими колегами в Німеччині, а вони, в свою чергу, впливають на громадську думку. Тому що громадська думка теж стала дуже зрозумілою. Я пам’ятаю свої візити до Берліна наприкінці лютого, де я мав нагоду відвідати зустріч проти війни в Україні в суботу. Я повернувся додому і наступного дня почув, що в неділю на мітинг зібралося 100 тисяч людей, тоді як у суботу було, можливо, 500 людей. Ви бачите, яка динаміка громадської думки в Німеччині. І це дуже важливо, щоб люди розуміли, що з цим треба боротися. Німеччина не вільна від загроз з боку Росії, але Німеччина також є ціллю. Так само, як Литва, Румунія чи інші країни Східної Європи.

М.Г.: Яким ви бачите закінчення цієї війни?

Ґ.Н.: Я не бачу іншої альтернативи, і ми повинні докласти всіх зусиль, щоб добитися перемоги України у цій війні. Тому що всі інші сценарії були б дуже невтішними для самої України, Литви та всього демократичного світу.

Кредитори України погодились на 3 роки заморозити виплати за боргом у $20 млрд

Фото для ілюстрації - долари та гривні REUTERS/Валентин Огіренко

ЛОНДОН/НЬЮ-ЙОРК, 10 серпня (Reuters) - Іноземні кредитори України підтримали її прохання на два роки заморозити виплати за міжнародними облігаціями на суму майже 20 мільярдів доларів США, відповідно до поданої в середу регуляторної документації. Це дозволить зруйнованій війною країні уникнути дефолту.

Оскільки майже через шість місяців після початку російського вторгнення 24 лютого не видно жодних ознак миру чи припинення вогню, власники облігацій погодилися відкласти виплати за 13 державними облігаціями України з погашенням між 2022 і 2033 роками.

20 липня уряд у Києві надіслав запит на згоду кредиторів змінити державні боргові контракти.

Україна зазначила, що заощадить близько 5 мільярдів доларів протягом наступних 24 місяців.

BlackRock Inc BLK.N, Fidelity International, Amia Capital і Gemsstock Ltd - серед найбільших власників держоблігацій України, ціна яких впала більш ніж на 80% після того, як почалося нарощування російських військ наприкінці 2021 року.

Будь-які зміни потребують схвалення власників принаймні двох третин усіх облігацій і понад 50% кожного випуску в обігу, свідчать документи для запиту згоди.

"Україна отримала та прийняла згоду щодо близько 75% основної суми цінних паперів в обігу", - йдеться в заяві.

Окремий запит на отримання згоди, схвалений кредиторами, включає зміну до приблизно 2,6 мільярда доларів так званих ВВП-варантів, похідних цінних паперів, які ініціюють платежі, пов’язані з валовим внутрішнім продуктом країни.

ЗМЕНШЕННЯ ЗАБОГОВАНОСТІ

Не лише деякі з найбільших інвестиційних компаній світу погодилися заморозити виплати боргу України.

Оскільки країна зіткнеться з економічним спадом на 35-45% у 2022 році, Сполучені Штати, Велика Британія та Японія, підтримали відстрочку виплати боргу, а група урядів у Паризькому клубі погодилася призупинити виплати до кінця 2023.

«Це збільшить грошовий потік в іноземній валюті для України, але лише цього навряд чи буде достатньо для стабілізації валютних резервів», — сказав Карлос де Соуза, менеджер боргового портфеля ринків, що розвиваються, Vontobel Asset Management.

Міжнародні резерви України скоротилися з $28,1 млрд у березні до $22,4 млрд на кінець липня.

Після заморожування боргу очікується комплексна реструктуризація боргу, сказав Де Соуза, оскільки «навряд чи» Україні вдасться відновити доступ до ринку через два роки.

Україна наприкінці 2015 року завершила реструктуризацію боргу на 15 мільярдів доларів після економічної кризи, пов’язаної з підтримуваним Росією повстанським рухом на промисловому сході країни. Угода передбачила велику кількість щорічних платежів з 2019 по 2027 роки, і країна повернулась на міжнародні ринки в 2017 році.

З місячним бюджетним дефіцитом у 5 мільярдів доларів Україна залежить від фінансування західних союзників і багатосторонніх кредиторів, включаючи Міжнародний валютний фонд (МВФ) і Світовий банк.

За даними Міністерства фінансів, наразі вона отримала 12,7 мільярда доларів у вигляді позик і грантів, що становить 44% від загального обсягу фінансування, виділеного з початку вторгнення Росії.

Сполучені Штати заявили цього тижня, що нададуть уряду України додаткові 4,5 мільярда доларів, довівши загальну бюджетну підтримку з лютого до 8,5 мільярда доларів.

Україна також сподівається отримати програму МВФ на 15-20 мільярдів доларів США, щоб зміцнити свою економіку, заявив голова центрального банку Кирило Шевченко, і уряд очікує отримати цю допомогу до кінця року

Більше

XS
SM
MD
LG