Переклад промови, виголошеної віце-президентом США Джозефом Байденом 22 липня 2009 року в Українському домі в Києві.

Для мене це честь бути тут сьогодні. Я хочу Вам подякувати за те, що Ви прийшли сюди сьогодні. І я хочу подякувати народові і уряду України за теплоту і гостинність, яку Ви виявили супроти мене протягом останніх двох днів.

Для мене це особлива честь бути тут у Києві. Я свідомий того, що багато з Вас нині переживають важкі часи. Проте, я все ще натхненний, як і багато американців натхненні тим, що сталося тут менше ніж п’ять років тому. Море помаранчевого кольору, яке вилилося на Майдан Незалежності, сотні тисяч українців, які прибули до Києва, щоб мирно демонструвати, домагаючись, щоб їх бюлетені були підраховані і їх голоси почуті – все це надовго залишається в пам`яті.

Сорок років перед пам’ятними подіями 2004 року, колишній президент Сполучених Штатів Двайт Айзенгауер стояв у центрі Вашингтону і відкрив пам’ятник великому українському поету Шевченку. На статуї, вісім метрів заввишки, викарбувані слова: «Присвячується визволенню, свободі та незалежності усіх поневолених націй».

У 1964 році ми дивилися на Шевченка з надією, тому що він ніколи не перестав мріяти про вільну Україну. А 40 років після того, у 2004-ому, ми побачили, чого може досягнути сила вільного народу, який вимагає справедливості. Сьогодні, українці повинні пишатися тим, що вони досягнули. Повсякденним явищем стали вільні і справедливі вибори, жваво і явно практикується свобода слова, включно з свободою преси, доказом чого служить кількість камер, наявних тут сьогодні.

Україна сьогодні є однією з найвільніших і найбільш демократичних країн у цьому регіоні.

Незадовго до своєї смерті один основоположників Америки Томас Джефферсон, якому приписують авторство Декларації незалежності США, написав листа своєму давньому другу, хоч і політичному супернику Джону Адамсу. Адамс був другим президентом Сполучених Штатів, а Джефферсон – третім. Вони були дуже добрі друзі, але політичні суперники. Вони десятиліттями листувались. І він написав листа Адамсу приблизно 35 років після нашої революції. І в листі він написав: «Покоління, яке започатковує революцію, рідко коли завершує її».

У будь-якій справжній демократії, свобода – це початок, а не кінець. Свобода – це лише початок, а не кінець. А тут в Україні Ваша революція все ще триває. Це - революція, обіцянки якої все ще мають бути виконані.

Понад усе я прибув сюди сьогодні, аби сказати українському народу: Сполучені Штати стоятимуть пліч-о-пліч з Україною в її поході до свободи, демократії і добробуту. Це – Ваш вибір, а не наш. Однак, будьте певні, ми Вас підтримуватимемо в цьому виборі.

Адміністрація Обами не вагатиметься у своїй підтримці сильної і незалежної України. Втім визначення майбутнього курсу України, це, очевидно, Ваша справа, а не справа когось із-зовні.

Після моїх вчорашніх розмов з великою кількістю представників Вашого політикуму я можу сказати, що ми, за всіма ознаками, хочемо бачити Україну такою, якою її хочуть бачити самі українці -- демократичною і процвітаючою європейською державою.

Мій візит до Києва відбувається коротко після відвідин президентом Обамою Москви.

Фактично, плани цих візитів розроблялися одночасно. Я свідомий того, що були припущення, що наше рішення – як я сказав у промові в Мюнхені – перезавантажити наші стосунки з Москвою, якимсь чином загрожуватиме нашим зв’язкам з Україною.

Дозвольте мені сказати це якнайчіткіше. У час, коли ми перезавантажуємо наші зносини з Росією, ми підтверджуємо нашу відданість незалежній Україні.

Ми не визнаємо будь-яких сфер впливу, ані права будь-якої іншої країни накладати вето на рішення, які незалежна держава виносить щодо того, з ким і на яких умовах вона повинна мати відносини. Ми не віримо у мислення в абсолютних термінах. Ми також не віримо в те, що партнерство з однією країною мусить обов`язково відбуватися коштом відносин з іншою. Так не було, так зараз не є, і так не буде.

Повторюючи те, що я сказав кілька тижнів після приходу до влади на Мюнхенській конференції з питань безпеки – і я хочу ще раз на цьому наголосити -- ми засуджуємо концепцію сфер впливу як пережиток 19-го століття, якому немає місця у 21-му. І ми далі дотримуємося принципу, що суверенні держави мають право самостійно виносити рішення, накреслювати свою власну закордонну політику, вибирати свої власні союзи.

Президент Обама у своїй промові в Москві два тижні тому рішуче виступив на захист цього принципу. Він сказав: [Пошанування] державних суверенітетів має бути наріжним каменем міжнародного ладу. Так як усі держави мають право обирати собі лідерів, вони мають право мати безпечні кордони та вести свою зовнішню політику. Будь-якa влада, яка не поважатиме цих прав, створить анархію. Тому ми повинні застосовувати це право до усіх країн, включно з Україною».

Ми також наново підтвердили запевнення щодо безпеки, яке дали Україні Сполучені Штати, Росія і Великобританія у «Будапештському меморандумі» з 1994 року.

Доказом нашої відданості Україні є наша програма допомоги – 120 мільйонів доларів цього року на зміцнення миру і безпеки, зміцнення демократичних інституцій, сприяння зростові економіки, модернізацію Ваших збройних сил, запевнення безпеки Чорнобиля, боротьбу із ВІЛ/СНІДОМ та поліпшення здоров’я дітей.

Ми також рішуче підтримували і далі підтримуємо рішення МВФ надати Україні 16 мільярдів доларів, щоби допомогти їй перенести надзвичайно важкі наслідки глобальної рецесії.

Ми співпрацювали з Україною у реформуванні Ваших збройних сил, щоб Ви могли захистити свою батьківщину і зробити вклад у справу глобальної безпеки. Молоді українські офіцери навчалися в наших військових академіях. Американські офіцери прибували сюди для участі в програмах освіти, тренування, планування, організування, як також у маневрах. І ми вдячні Україні за її вклад у справу міжнародної безпеки. Збройні сили України виконуються роль відданих миротворців, від Балкан до Іраку, і навіть до далекої Ліберії.

Ми сумуємо разом з Вами з приводу смерті шістьох українців, які загинули минулого тижня в аварії вертольота в Афганістані. На жаль, горе нам не чуже.

Україна є лідером у сфері, яку президент Обама і я вважаємо нашим найбільшим викликом у галузі безпеки, найбільшим глобальним викликом у галузі безпеки. Це – справа скорочення наявного у світі арсеналу ядерних озброєнь, відновлення механізмів нерозповсюдження, і гарантування безпеки матеріалів, придатних для виготовлення ядерної зброї.

У грудні минулого року Сполучені Штати і Україна уклали Хартію про стратегічне партнерство. Сьогодні Ваш президент і я погодилися, що цієї осені у Вашингтоні повинна відбутися перша зустріч Американсько-української Комісії з питань розвитку двостороннього стратегічного партнерства для того, аби поглибити нашу співпрацю у сферах безпеки, економіки, торгівлі, енергетики і верховенства права.

Сполучені Штати також підтримують поглиблення зв’язків України з НАТО та Європейським Союзом. Проте, ми усвідомлюємо, що рішення чи приєднуватися до ЄС чи до НАТО – за Вами, а не за нами. І ми усвідомлюємо, що – знову ж таки – це не наш вибір, а Ваш -- це суто український вибір щодо того, як далеко йти і як швидко діяти у цьому відношенні.

Сполучені Штати не намагаються створювати сфер впливу. Ми намагаємося побудувати багатополярний світ, в якому країни-однодумці об’єдналися б для того, аби протистояти нашим спільним викликам. Чим міцніші наші партнери, тим ефективніші наші партнерства.

І в цьому дусі партнерства, я сьогодні тут, щоби відверто поділитися своїми думками. Дружба вимагає щирості. І це щира правда, що велика обіцянка 2004 року все ще повністю не виконана. І знову ж – якби поет Шевченко був тут сьогодні, що він би писав? Що він написав би про цей момент? Я певний, що він своїм пером звеличив би Вашу відкритість, плюралізм і свободу преси, що служать прикладом Вашим сусідам. Я певний, що він пишався б процвітаючим громадянським суспільством України і він захоплювався б Вашими конкурентними виборами.

А тим цинікам, які століттями говорять, що у цій частині світу ніколи не може бути демократії тому що культура і цінності інакші, Україна сьогодні служить рішучим запереченням цих столітніх тверджень.

Однак, я думаю, що Шевченко також здивувався б, чому влада не виявляє тієї самої політичної зрілості, що народ, - чому зв’язки між лідерами так занепали, що політичне позиціонування, за всіма ознаками, почало гальмувати поступ.

Особливо сьогодні, особливо у важкі економічні часи, Україна, на мою скромну думку, повинна черпати з мудрості історії, яка каже, що ефективна підзвітна влада - це єдиний шлях забезпечення стабільного, передбачуваного і прозорого середовища, яке приваблює інвестиції і яке служить економічним двигуном розвитку.

Країни із жвавими демократіями більш спроможні віддатися справі економічних перетворень і здійснювати інколи болючі реформи, необхідні для стимулювання, оздоровлення та росту економіки. І я хотів би побічно запитати -- чи можете Ви назвати країну, де демократія процвітає і де економічна система зазнала краху? Зрілі демократії виживають тому що вони розвивають інститути, такі як вільна преса, справді незалежні системи правосуддя, і ефективні законодавчі органи, які служать як противага корупції, що породжує цинізм і гальмує ріст у будь-якій країні, включно з Вашою. У демократії компроміс не є ознакою слабкості, а доказом сили.

У наших зустрічах учора ми помітили гостре розуміння того факту, що залишилося ще багато зробити, щоб Україна стала більше конкурентоспроможною і привабливою для інвесторів, заради чого необхідно реформувати Ваш податковий кодекс і боротися з корупцією.

Шлях до відновлення добробуту веде через Міжнародний валютний фонд, який пропонує вихід з теперішньої кризи. Однак, як Ви мабуть і здогадуєтеся, з цим пов’язані передумови. Моя мати каже, що кожна криза породжує нові можливості. Нинішня криза можливо несе такі нові можливості Вам.

Фонд вимагає, щоби Ваш уряд втілив критично-важливі реформи, які передбачають скорочення бюджетного дефіциту, оживлення кволого банківського сектора і поетапне скасування субсидій на енергоресурси, що я з досвіду знаю дуже важко зробити. Втілення цих зобов`язань вимагає прийняття дуже важких рішень і жорстких дій, але воно допоможе Вам стати на шлях зростання і конкурентоспроможності.

Як політик, я знаю наскільки важкими є ці рішення.

Втім, інколи необхідно запитати себе – чому взагалі займатися політикою. Коли представники молодого покоління запитують мене, що для них повинно бути пріоритетним, якщо вони хочуть стати на службу своїй державі, я їм кажу – поставте собі одне і найголовніше запитання: чи є щось таке, про що я дбаю, заради чого я також готовий програти? Якщо Ви не можете відповісти на це запитання, то це означає, що ви керуєтесь самою лише амбіцією. Кожна країна потребує політиків, які знають заради чого варто програвати.

Коли Ви вирішите, що настав час діяти, Ви не залишитеся наодинці. Сполучені Штати хочуть працювати з Вами, щоби поліпшити інвестиційний клімат, розширити торгівлю та інвестиції між нашими країнами, і допомогти в будь-який ефективний спосіб, водночас усвідомлюючи, що у нас немає панацеї на усі негаразди. Ми також боремося з економічними труднощами. Це трохи інакша боротьба, але все ж боротьба.

Кінець-кінцем, демократія і вільний ринок процвітають тоді, коли вони дають людям те, чого вони прагнуть -- чесність, викорінення корупції, достойну роботу, можливості опікуватися своїми батьками і дати освіту своїм дітям, фізичну безпеку, економічні можливості та шанс побудувати краще життя. Як мінімум, усі хочуть отримати цей шанс.

Коли демократія та вільний ринок задовольняють ці основні потреби, ті, хто пропонує альтернативні форми урядування, чи то всередині країни чи із-зовні, ніколи не візьмуть верх.

І ніде взаємозалежність демократії, розвитку і безпеки не є чіткішою ніж у сфері енергетики. Саме тепер у Сполучених Штатах ми докладаємо значних зусиль – з деяким політичним коштом – щоб диверсифікувати джерела енергоресурсів, інвестувати в розробку нових, більш економних енергоносіїв та знайти шляхи для зменшення нашого «вуглецевого сліду», який ми залишаємо нашим дітям, онукам і правнукам. Кожне з цих зусиль тягне за собою свій кошт.

Так само як диверсифікація джерел енергії і обмеження впливу тих, від кого ми залежні в енергетиці, є в наших інтересах, вони є абсолютно і у Ваших інтересах. Ваша економічна незалежність, я припускаю, більше залежить від Вашої енергетичної незалежності ніж від будь-якого іншого фактору. Україна багата на енергоресурси і реформа Вашого енергетичного сектора повинна зменшити Вашу залежність від іноземних постачальників. Рух в напрямку ринкових цін в енергетиці є сміливою, але абсолютно необхідною передумовою.

Збільшенням ефективності в енергетиці та збереженням енергоресурсів Ви можете багато чого зробити для забезпечення себе більшою незалежністю.

Україна використовує енергію в три рази менш ефективно ніж пересічна країна ЄС, включно з Вашим сусідом Польщею. Якщо Україна підніме свої стандарти до європейських, то Ваш попит на імпортовані енергоресурси різко зменшиться. Лише цей крок Вам потрібно зробити. Жоден інший. Це пішло б на користь Вашій економіці і на неоціненну користь – я дозволю собі сказати -- Вашій національній безпеці.

Давно минули часи інерції і бездіяльності. Настала пора діяти, але Ви це знаєте краще за мене. Мені приємно, що Україна і Сполучені Штати запланували першу зустріч нашої робочої групи з питанні енергетичної безпеки, щоби ми могли разом шукати розв’язки для деяких з найбільших викликів нашого сьогодення.

Лідери цієї країни об’єдналися у 2004 році, усвідомивши, що вільна і процвітаюча Україна за своєї важливістю стоїть понад будь-яким політиком чи політичною партією. У мене немає сумніву, що українці здатні знову об’єднатися і що вони знову об’єднаються.

Коли Шевченко уявляв свободу, його думка линула у Сполучені Штати і їх тоді молоду революцію. У вірші, написаному в 1858 році, він запитав: «Коли ми діждемось Вашингтона з новим і праведним законом?» Американська революція не така вже молода. І коли Шевченки сьогодення уявляють собі свободу, вони вже не мусять уявляти собі Сполучені Штати, вони по праву можуть уявляти собі Україну.

Ідея і обіцянка мирної революції, що відбулась в Україні все ще служить натхненням для світу і для цього регіону. Так само як Ваша Помаранчева революція не закінчилася в 2005 році, вона не зупинилася на кордонах України. Ми чуємо її відлуння всюди, де люди збираються мирно і вимагають, щоби їхні голоси були почуті. Це - какофонія голосів, які посилаються на Вашу Помаранчеву революцію.

Мій дуже добрий друг і видатний бізнесмен із Делаверу Джон Гинянський сьогодні серед нас. Я з ним снідав позавчора. А я сам народився у місті Скрентон, штат Пенсильванія, де живе багато українських американців.

Я ніколи не зустрінув українця, який не думає категоріями століть.

Кілька століть від сьогодні, що українці говоритимуть про нашу добу? Що вони говоритимуть про своїх лідерів? Чи скажуть, що вони повернулися у минуле? Чи скажуть вони, що початок 21-го століття заклав для усіх українців основу під нову еру добробуту, свободи, незалежності і надії?

Я надіюся, що Ви оберете поступ, шлях поступу для народу України, для Ваших дітей і для світу, який спостерігає за Вашим вибором, бо ж Ви зараз живете в моменті історії, якій Ви ніколи раніше не пережили. Це звучить як перебільшення -- зрештою ми політики схильні до перебільшень – але це Божа істина, бо ж Ви ніколи раніше не стояли на позиціях, на яких Ваш народ мав можливість заснувати дійсно незалежну, вільну і процвітаючу країну з визначеними кордонами -- країну 21-го століття.

Коли Ваші діти дивитимуться в минуле, що вони про нас скажуть? Що вони скажуть про Америку і про допомогу, яку вона надала або не надала? І що вони скажуть про усіх Вас? Я щиро молюсь, що вони скажуть, що це був початок, початок мрії, яка зародилася понад 400 років тому. Я молюся Богу, щоби так сталося, бо, чесно кажучи, від Вашого успіху залежить успіх чи неуспіх багатьох народів у цій частині світу.

Я вдячний Вам за те, що Ви дали мені змогу бути тут, і за те, що Ви прийшли послухати мене. Я щиро надіюся, що ви усвідомлюєте, що у нас немає панацеї на усі проблеми, але Ваша панацея – це свобода, оскільки вона є фундаментом розвитку справжніх демократичних інституцій. Я бажаю Вам всього найкращого. Ми готові йти цим шляхом разом з Вами.