Аналітики остерігають, що недостатня кількість лікарів широкого профілю, яка відчувається у США вже сьогодні, в майбутньому загостриться ще більше – в міру того, як дедалі більше студентів медичних фактультетів обиратимуть престижніші спеціалізації – як, наприклад, кардіологію чи онкологію.
Водночас наявність достатної кількості лікарів загальної практики, які лікують усе - від перестудженого горла до діабету, - вважається ключовою для удосконалення американської системи охорони здоров’я, для профілактики здоров’я і скорочення коштів.
Дейвид Еллінґтон належить до все менш поширеного в Америці типу лікарів. В країні, де найзнаменитіші у світі лікарі займаються чітко-спеціалізованими галузями медицини, Еллінґтон провів останні 20 років, лікуючи найрізноманітніші недуги населення міста Лексінґтон у штаті Вірджінія. І зовсім про це не шкодує:
«Я люблю людей. Я люблю похилого віку людей. Люблю молодих людей. І коли опікуєшся ними, дізнаєшся дуже багато про них, про їх радощі і прикрощі».
Пацієнти цінують персональну увагу. Джейн Паттен прийшла до лікаря Еллінґтона через оніміння в пальцях: «В ньому цінне те, що він розмовляє з пацієнтом», - каже вона.
Але дослідження свідчать, що дедалі менше випускників медінститутів обирають професію родинного лікаря, і прогнозують, що до 2020-го року у США бракуватиме 40 тисяч таких лікарів.
Дейвид Еллінґтон не здивований, оскільки він каже, що йому
платять лише третину того, що заробляє онколог, дерматолог або деякі хірурги.
Це істотна різниця, зокрема враховуючи, що молодим лікарям доводиться виплачувати позички за навчання. А оплата за медінститути у США сягає чверті мільйона доларів.
Еллінґтон почав практику в збройних силах США – у Каліфорнії і Німеччині. Стремління виконувати свій громадянський обов’язок не зникло в нього і в цивільному житті. Крім своєї практики, він сприяв відкриттю безкоштовної клініки, яка обслуговує тисячі найбідніших жителів міста.
Директор клініки Сюзен Шерідан говорить, що внесок Дейвида Еллінґтона є неоціненним:
«Він не теревенить. Він просто береться за роботу і працює. Ми збираємо дані про кількість відпрацьованого добровільно часу. Тож за рік він проводить тут тисячі годин».
Дейвид Еллінґтон сподівається, що реформа системи охорони здоров’я у США зменшить бюрократію і забезпечить медичною опікою усіх громадян, зокрема на первинному рівні медичного обслуговування:
«Існує ряд досліджень, за якими із збільшенням первинного мед-обслуговування знизиться рівень смертності, кількості госпіталізацій, потреб в операціях і збільшиться здоров’я громади».
Водночас Еллінґтон побоюється, що в поточному обговоренні реформ присутній не стільки раціоналізм, скільки брак інформації. Люди просто бояться, каже він, що вони втратять те, що вже мають.
Але поки у Вашингтоні та всюди у США тривають палкі дебати, Дейвид Еллінґтог продовжує свою працю, яку він називає не роботою, а покликом:
«Якщо йти в медицину, щоб заробляти гроші, то це не поклик. Адже більшість часу проводиш з пацієнтами. Маючи поклик, це дається легше».
