Спеціальні потреби

У племені навахо продовжують давню традицію  




Індіанські жінки племені навахо ткуть килими сотні років. Первісно їх виробляли для тепла. В наші дні ці килими служать прикрасою для житла. Хоча індіанці навахо плели килими задовго до прибуття європейців до Америки, вони почали викуористовувати вовну тільки після того, як іспанські колонізатори привезли овець до територій, які тепер зайняті штатами Арізона і Нью-Мексико.

І первісно вовняні килими використовувались як одяг. Пізніше, коли необхідність використовувати ковдри як одяг зникла, жінки почали ткати декоративні килими.

Одна резервація індіанців навахо розташована в мало населеній частині північно-західного штату Нью-Мексико. Втім попри віддаленість місцевий торговельнй пост - факторія - має постійний потік відвідувачів. Тут індіанці купують товари першої необхідності. Тут же продаються створені ними вироби, включно з знаменитими килимами і ковдрами.

Марк Винтер і його дружина Линда оперують факторією вже понад десять років. Марка каже, що в старі часи жінка з племені навахо не мала шансів на чоловіка, якщо не могла виткати гарну ковдру.

Район Тоадліна славиться своїм унікальним стилем. Килими з цієї частини резервації славляться натуральним кольором вовни. Торговці довго працювали з місцевими ткалями, щоби навчити їх робити пряжу тонкішою, завдяки чому можна використовувати більше відтінків вовни.

Майстрині в цьому районі не використовують фарби – всі кольори – з натуральної вовни. Отара Евеліни Джордж добре відома серед індіанців навахо. Вона каже, що понад сімдесят її овець дають усі можливі відтинки вовни:

«Я вирощую овець для килимарства, для себе і моїх онуків. Вони дають вовну брунатного, білого, сірого і бежевого кольору».

Вівці пасуться в пустелі, і Евеліна проводить з ними увесь час. Вовну вона збирає в травні-червні. Евеліна та її товаришка Вірджинія Діл народились у 1928му році, і ціле життя присвятили килимарству. Всі етапи процесу жінки роблять вручну –витягнення пряжі, намотування, саме ткання.

В нагороду за внесок громада побудувала для Вірджинії традиційної восьми-кутної форми будиночок.

В районі Тоадліна працює ще близько тридцяти майстринь, і всі вони живуть в радіусі тридцяти кілометрів від факторії Марка Винтера:

«Нами кінчається довга дорога. Ми живемо з найкращими серед навахо ткалями, тож наша факторія існує, тоді як інші зникли вже сто років тому».

Килимарство є тут головним джерелом прибутків. Ціни на вироби коливаються від ста до десяти тисяч доларів. Близько сімдесяти відсотків ткачих становлять літні жінки. Але бувають і винятки – як, наприклад, Памела Браун. Вона не обмежуються традиційним стилем. Для неї килими – це чиста канва, на якій можна створити картину. Килими, для Памели, не тільки спосіб заробляти гроші:

«Чому мені це подобається? Бо я пишаюсь належати до племені навахо. Я щаслива побачити усмішку бабусі. Адже вона любить це так само, як і я».

Вишиванки захоплюють світ. Інтерактивна мапа

XS
SM
MD
LG