Спеціальні потреби

29.06.02  -  Проблеми Європи з ринками і імігрантами; Судові процеси в Москві і Гаазі; Брати Кличко прямують до світового чемпіонства. - 2002-06-29


Східна Європа переживає суперечливий процес позбавлення від ілюзій доби первісного накопичення капіталу за участю іноземних інвесторів, пише газета Вол стріт джорнел. Все частіше працівники приватизованих заводів і фабрик у Румунії, Словаччині, Чехії, Польщі вдаються до насильницького захоплення приміщень, протестуючи проти звільнень і відсутності жодних гарантій працевлаштування. Така є ціна швидкого переходу від централізованого планування з його мізерними зарплатами, але стовідсоковою зайнятістю і соціальними програмами, до більших зарплат, але невблаганної конкуренції і залежності від зигзагів світової економіки, пише автор статті Елізабет Вільямсон. По всій Східній Європі у місцевих судах ростуть гори судових позовів робітників до керівництва компаній. В одній Румунії таких позовів---чотирнадцять тисяч. Пролетарії вимагають кращих умов праці, або реприватизації і поновлення державної власності, пише Вол стріт джорнел.

Передбачаючи неминучий крах комуністичного режиму на Кубі, експерти Фонду Карнегі у Вашингтоні, Андерс Аслунд і Джон Гевко, закликають не повторювати помилок східноєвропейської приватизації, а саме: приХВатизації і виникнення пост-комуністичних олігархічних кланів, корумпована діяльність яких є прямим антиподом капіталістичних принципів вільної конкуренції і відкритості економік. Аслунд і Гевко закликають дати кожному кубинцю реальну долю у приватизіації державних підприємств, запровадити максимальну лібералізацію і фінансову стабілізацію, але виступають проти реституції, тобто повернення власності колишнім власникам. США, на їх думку, повинні надати Кубі фінансову підтримку для стримування інфляції, обслуговування боргу та створення резервів, пише Крісчен саєнс монітор.

А редакційна стаття цієї ж газети занепокоєна загрозою нелегальної іміграції для Європи. Щороку, пише редакційна, півмільйона нелегалів з Африки, Близького Сходу, Балкан просочується крізь кордони ЄС у пошуках праці. Щоб запобігти цьому явищу, від якого потерпають також і США, Крісчен сайєнс монітор пропонує країнам-об’єктам іміграції більше працювати над поширенням економічних можливостей у країнах-суб’єктах іміграції.

Балтіморська газета Сан друкує статтю про судовий процес над колишньою зіркою радянського КаДеБе, наймолодшим генералом в історії цієї організації, шефом закордонної контррозвідки Олегом Калугіним. Заочний суд в Москві дав генералу п’ятнадцять років за зраду Батьківщини, а конкретніше--за свідчення у справі колишнього радянського агента у США, Трофімова. Калугін уважає все це зведенням старих рахунків між ним і Володимиром Путіним, про якого він каже, що це був блідий, невиразний молодший апаратчик у КаДеБе, який став, за словами генерала, воєнним злочинцем за війну у Чечні. «Я ніколи не зраджував Батьківщину,--каже Калугін.--Я зрадив радянському КаДеБе, яке зараз відбудовується в Росії, і ось за це мене і судять,»--пише Балтимор Сан.

На іншому судовому процесі--в Гаазі, який триває вже рік,---пише Нью йорк таймс, колишній президент Югославії, Слободан Мілошевич, також не визнає своєї вини у розв’язаному геноциді і кількох війнах на Балканах, включаючи і останній конфлікт у Косові, після розвалу Соціалістичної Югославії. Мілошевич сам захищає себе, виставляючись черговою жертвою переслідування сербів. Свідки обвинувачення, косовські албанці, говорять, що Мілошевич хотів «зменшити» їх кількість у Косові, слідуючи моделі своїх «етнічних чисток» у Словенії, Хорватії і Боснії. Поки що Мілошевича судять лише за косовський конфлікт, відклавши процес над його участю у війнах у Боснії і Хорватії на початок наступного року. Тоді ж Мілошевич викличе до суду свідків на свій захист, пише Нью йорк таймс.

Та ж газета друкує велику статтю присвячену братам-боксерам Кличкам---Володимиру та Віталію---двохметровим гігантам, кандидатам педагогічних наук, які живуть та тренуються у Німеччині. Брати вже давно стали національними героями України і Німеччини, йдучі нарівні з їхніми футбольними кумирами. Після закінчення епохи Майкла Тайсона. пише газета, якого нещодавно нокаутував у восьмому раунду Ленокс Люїс, брати залишаються найбільшим викликом цьому видатному англійському чемпіонові-суперважковаговику. Але далі починається суцільна бюрократична каша, уважає газета.

Справа у тому, пише Нью йорк таймс, що організацій боксерів-професіоналів дуже багато, і у кожної свої чемпіони, яких не визнають інші. Наприклад, Володимир є чемпіоном світу за класифікацією світової організації боксу, яку не визнає міжнародна федерація боксу, де чемпіон-Люїс. Крім Люїса і Кличків, є ще важковаговики Голіфілд, Берд, Руїс, також чемпіони у різних боксерських об’єднаннях професіоналів, деякі з яких або не визнають Кличків, або ставлять їх занизько у списку претендендентів на матч з Люїсом.

Але ніхто не може робити вигляд, пише Нью йорк таймс, що не існує поважного списку перемог братів: Володимир мав тридцять вісім боїв, з яких програв лише один, а у тридцяти п’яти виграв нокаутом. Віталій з тридцяти одного поєдинку тридцять виграв нокаутом. І незалежно від того, хто з них і коли буде битися з Люїсом, брати певні, що один проти одного вони не вийдуть. «Адже це б засмутило нашу матір,»---каже Володимир, слова якого наводить газета Нью йорк таймс.

Відео дня

XS
SM
MD
LG