НАТО вітає сім нових членів-колишніх східно-європейських сателітів Кремля-Румунію, Болгарію, Словенію, Словаччину, та республіки Балтії. Всі вони збудували у себе засади ринкової економіки та громадянського суспільства. Їх успіх-найліпше свідчення дієвості НАТО як поставщика зразків демократізації колишнім тоталітарним режимам, а саме: свободи слова, виборів, економічних реформ, пише Вашингтон Пост. Майбутнє НАТО як знаряддя боротьби проти тероризму і поширення демократії поза Європою залежатиме наразі від політичної волі до встановлення трансатлантичного партнерства між Вашингтоном і Європою, уважає часопис.
Залучення східноєвропейців до клубу НАТО є особливо важливим в плані боротьби з тероризмом, відзначає Вол стріт джорнел. Деякі з нових членів організації підтримують зовнішню політику США більше, ніж їх традиційні партнери-Франція і Німеччина. Разом з тим Вол стріт джорнел пише, що лише територіального поширення НАТО недостатньо для вирішення внутрішніх проблем альянсу: браку асигнувань на оборону, модернізацію техніки, та захист від зброї масового ураження. Втім, пише часопис, незважаючи на проблеми, викликані поширенням, очікується, що нові члени НАТО підтримають жорсткішу міжнародну позицію щодо Іраку.
Оглядачка Маша Ліпмен, яка дописує до газети Вашінґтон Поус, критикує аналогію Буша між вересневими тератаками на США і нещодавньою кризою із заложниками в Москві. На її думку-це найкращий подарунок Путіну перед їхньою зустріччю в Санкт-Петербурзі. Путін,-пише Ліпмен,-ніколи не визнає зв’язку між подіями у Москві і чеченською війною. Вона уважає, що ця ремарка Буша, очевидно, мала на меті не захист Путіна, якого мало хто наважується критикувати в Росії, а радше здобуття його підтримки можливої війни з Іраком.
Між тим Україна, відзначає Наталія Федущак у газеті Вашингтон таймс, вступила у найскладніший за пост-радянську історію період, вирішуючи питання: чи стане вона повноцінною європейською демократією, чи скочуватиметься до авторитаризму білоруського або середньоазійського зразка. На думку Ющенка, якого цитує Федущак, «в Україні нема здорової політичної моделі. У нас криза влади, яка перейшла у парламентську кризу. Керівництво не може зрозуміти, що саме НАРОД обирає уряд. Це надзвичайно небезпечно і веде до олігархічної і кланової системи керування.»
Федущак пише, що нинішня криза у стосунках України із Заходом, викликана касетним і «кольчужним» скандалами, спровокувала незадоволення українських політиків ставленням Вашингтона до Києва. На їх погляд, Америка поспішила з обвинуваченнями без доказів. Загальна позиція Києва: не ми мусимо доводити свою невинність, а нам мусять довести, що ми продали кольчуги і вони в Іраці. Навіть опонентів Кучми, пише Федущак, турбує те, що США все більше відштовхує Україну від Заходу і небезпечно персоналізує політику. Занадто концентруючи увагу на Кучмі і скандалам, пов’язаним з ним, Захід, на думку Збігнева Бжезинського, втрачає стратегічні виміри американсько-українських стосунків, а ізольований Кучма все частіше звертається до Москви.
Серед українців, пише далі Федущак у газеті Вашингтон таймс, поширена думка, що США вимагали надати таємну інформацію щодо параметрів кольчуг та комерційні деталі продажу їх Китаєві. Здивування оглядачів викликає і те, чому США, знаючи про автентичність плівки Мельниченка з «кольчужним» фрагментом ще навесні, заявили про це тільки напередодні вересневих акцій протесту опозиції в Україні. Федущак відзначає, що звинувачення на адресу Кучми лише посилили політичне напруження серед гілок влади і призвели до виходу на арену авторитарної фігури Віктора Медведчука, усунення уряду Кінаха, та призначення прем’єром контроверсійного представника донецького клану, Віктора Януковича, пише Вашингтон таймс.
А Київ-Пост уважає, що Янукович, відомий своїм безжалісним вмінням втілювати в реальність президентські бажання, продемонстрованим на березневих виборах, не є політичною фігурою, яка підніме українські ставки в очах Європи. А це суперечить задекларованій Кучмою цілі «європейського вибору» України, відзначає Київ-пост.
І на закінчення випуску--про загрози демократичним свободам у США пише редакційна Вашингтон Пост, коментуючи надане міністерству юстиції право використовувати дані розвідки для кримінальних процесів над запідозреними в тероризмі. По суті йдеться про створення системи паралельного судочинства, турбується Вашингтон пост, за якого уряду надається можливість одноосібно вибирати між способом судочинства-звичайний процес, або воєнний трибунал, утримувати не-громадян в таємних в’язницях, а громадян-безстроково, якщо їх обвинувачують у діях на боці ворога. На думку Вашингтон пост, Конгрес не зацікавлений у виправленні такого становища і створенні нових юридичних норм для війни з тероризмом під контролем законодавців.
