Останнім часом в Україні мали місце декілька резонансних подій, пов’язаних із безпекою журналістів. Загибель дніпропетровського журналіста Володимира Єфремова, побиття керівника проекту “Україна кримінальна” Олега Єльцова та редактора запорізького тижневика Досьє. Привертає увагу той факт, що українські правоохоронці досі не дали однозначних відповідей у жодній справі, де постраждали журналісти.
Загибелі українського журналіста Георгія Гонгадзе стала не першим, але найбільш резонансною справою, яка привернула увагу не лише української а й світової громадськості до критичною ситуації щодо умов роботи українських журналістів. Подальші справи лише засвідчили – в Україні журналістика дуже небезпечна професія. Обмаль інформації та постійна небезпека з боку кримінальних а часто навіть навколополітичних осіб, а також переконання, що винних у злочинах проти журналістів не знайдуть і не покарають – це ті умови, в яких доводиться працювати представникам мас-медіа.
Керівництво правоохоронних органів попри попередні обіцянки досі не дало відповіді на те, хто вчинив та замовив убивства та побиття журналістів. За словами голови спілки журналістів України Ігора Лубченка, причина цього – у низькій професійності українських правоохоронців та політичній волі вищого керівництва, яке не зацікавлене у відкритих розслідуваннях.
Цими днями голова спілки журналістів звернувся до генерального прокурора Святослава Піскуна з проханням провести спільну колегію щодо справ навколо мас-медіа.
Так само у своєму листі пан Лубченко звертається і до міністра внутрішніх справ Юрія Смирнова з проханням особисто контролювати розслідування справ та повернутися до практики упереджувального контролю.
Злочини проти журналістів, каже пан Лубченко, дуже часто мають місце в Україні саме тому, що злочинці почуваються безкарними, а правоохронці швидко розкривають та карають тих, хто чинить побутові злочини, а зовсім не тих осіб, які чинять перепони професійній діяльності журналістів.
