«Автомобільна катастрофа, в якій чотири з половиною роки тому загинув В’ЯЧЕСЛАВ ЧОРНОВІЛ, була спланованою акцією. Лідера Народного руху України вбили» – стверджує голова неофіційної слідчої комісії з розслідування обставин катастрофи. В звязку із виявленям нових обставин, «Рух» вимагатиме поновлення слідства у кримінальній справі щодо загибелі ЧОРНОВОЛА.
В’ячеслав Чорновіл загинув у автокатастрофі неподалік Борисполя 25 березня 1999 року. Дорогу автомобілю Тойота, в якому лідер Народного руху повертався в Київ із відрядження, несподівано перегородила вантажівка. Водій не зміг уникнути зіткнення. Вже наступного дня керівництво Міністерства внутрішніх справ заявило, що дорожньо-транспортна пригода була випадковістю. Цей висновок підтвердило і офіційне слідство.
Голова неофіційної слідчої комісії з розслідування обставин катастрофи Микола Степаненко приїхв на місце ДТП через декілька годин після аварії і з того часу не припиняв власне розслідування. Він проводив його паралельно із слідчими Міністерства внутрішніх справ, але прийшов до протилежного висновку. Степаненко вважає, що водій КАМАЗа свідомо перегородив дорогу автомобілю, в якому їхав Чорновіл.
Микола Степаненко: «Я місяць повзав на карачках, робив міліметровку, брав моделі в масштабах машин і пробував по секундах із калькулятором як воно могло бути. Що я не робив – все зводиться до одного. Спіймати машину в капкан можна було тільки якщо КАМАЗ раптово перед самим носом розвернувся. Буквально коли йому залишалося метрів 50-60 КАМАЗ раптово перекрив дорогу і зупинився».
Степаненко намагався також з’ясувати хто керував діями водія КАМАЗа і встановити роль стороннього чоловіка, який був в його кабіні в момент зіткнення. Але той несподівано підозріло помер на 42-му році життя. Дивним, на думку Степаненка, виглядає і той факт, що в машині Чорновола не спрацювали подушки безпеки, які могли б врятувати життя водію та пасажиру. Він намагався з’ясувати причину – але до пошкодженого автомобіля його не пускали. Слідчих, за його словами, ця обставина не цікавила. Зараз, місце знаходження автомобіля невідоме – скоріш за все, його здали в металобрухт.
Степаненко знайшов понад два десятки подібних суперечностей, які виклав на 350 сторінках. Він неодноразово звертався до офіційного слідства з проханням перевірити свої підозри. Але виконуючи чиєсь замовлення, твердить Степаненко, слідчі свідомо закривали очі на факти, які суперечили версії про випадковість аварії.
На пасивність слідства також звертає увагу колишній прес-секретар лідера Руху Дмитро Пономарчук. В момент аварії він був у машині із Чорноволом. Каже, що після оголошення тодішнім керівником МВС Кравченком версії про „нещасний випадок” його свідченнями практично не цікавилися. Пономарчук каже, що з часом його припущення про не випадковість ДТП знаходить все більше підтверджень. Очевидними він вважає і мотиви замовників.
Дмитро Пономарчук: «Чорновіл дуже серйозний учасник виборчих процесів. Це є фактично альтернатива владній системі і дуже впливова сила. І от тепер 1999 рік. Вирішується доля президентських виборів. І скажімо, якби питання дійшло до висування я не виключаю, що Чорновіл міг би зареєструватися. Це становило для певних сил загрозу».
Незрозумілою в цій історії залишається також роль відеокасети, на якій колишній спецназівець в масці ствереджував, що Чорновола вбили в результаті спецоперації МВС. Євген Марчук показував її декільком депутатам. Але пізніше заявив, що „не сприйняв її серйозно” і десь загубив.
Минулого тижня МВС через пресу звернулося до „рухівців” надати всі наявні матеріали в цій справі. Але керівник НРУ Борис Тарасюк стверджує, що це вже давно зробили.
Борис Тарасюк: «Матеріали, 34 сторінки, були передані МВС в 2001 році. Звернення не мали кваліфіковано обгрунтованих відповідей».
У звязку із виявленям партійною комісією нових обставин Рух вимагатиме поновлення слідства у кримінальній справі загибелі Чорновола і звернувся за підтримкою до міжнародних організацій.
