Спеціальні потреби

Відомі українські науковці, діячі культури, політики висловлюють свою незгоду зі святкуванням ювілею Переяславської ради на державному рівні. - 2004-01-15


Триває збір підписів під відкритим листом української інтелігенції до уряду з приводу державного відзначення трьохсот п’ятдесятиріччя Переяславської ради. Відомі українські науковці, діячі культури, політики висловлюють свою незгоду зі святкуванням ювілею Переяславської ради на державному рівні.

Як сказано у відкритому листі, підписаному, зокрема, сорока п'ятьма депутатами з опозиційних «Нашої України», блоку Юлії Тимошенко та соціалістичної партії, у сьогоднішній реанімації радянського міфу про нібито позитивне значення Переяславської ради вбачається спроба знайти історичне обгрунтування сучасним імперським зазіханням Росії щодо України, а також прояв «малоросійської меншовартості» вищих посадових осіб. «Очевидними є катастрофічні наслідки того, що відбулося у Переяславі 1654 року, для подальшої долі української державності», сказано у зверненні. «Ми вважаємо, - підкреслюють автори, - що на тринадцятому році незалежності нинішня гуманітарна політика засвідчила своє банкрутство, обравши для загальнонаціонального відзначення роковини присяги московському цареві».

Серед тих, хто підписав відкрите звернення до уряду, відомий історик Володимир Сергійчук, який до річниці Переяслава видав монографію «Переяславська рада – трагедія України і програш Європи». Професор Сергійчук називає Переяславський договір «великою історичною містифікацією» й говорить про уроки Переяслава для України.

Володимир Сергійчук: «Якщо входити в союзи, в договори, то входити в рівноправні договори, щоб не повторився Переяслав, коли Богдан Хмельницький, повіривши на слово Московського посольства, що цар збереже за Україною всі давні права й звичаї, присягнув, але на чому присягає, ще не знав, бо документа як такого ніхто в Переяславі не підписував. І коли проект Богдана Хмельницького дійшов до Москви, це статті, оригінали, які нам по сьогоднішній день не показують, кажуть, що він пропав, то ми одержали замість статей Богдана Хмельницького березневі статті, тобто це фактично кастрат статей Богдана Хмельницького. Ми знаємо, що статті Богдана Хмельницького, навіть в російському оригіналі, це 23 пункти, до України доїхало, повернулося тільки 11, а який був оригінал, власне, ми його не знаємо».

За словами іншого підписанта відкритого листа, автора щойно виданої історичної розвідки під назвою «Що принесла Україні Переяславська рада?» Сергія Грабовського, наслідки Переяслава не можуть бути позитивно оцінені з позицій жодної з існуючих провідних ідеологій.

Сергій Грабовський: «Це просто-таки катастрофічний акт, включення держави з більш високим рівнем розвитку до азійської деспотії. Так само з погляду ліберальної ідеології це катастрофа, оскільки наявний рівень прав людини на українських теренах тоді був незрівнянно вищий. Тут навіть про права якось не випадає говорити на теренах Московщини, де навіть бояри говорили, що вони государеві холопи, чого в Україні бути не могло в принципі. Тільки з погляду однієї ідеології це прогресивний акт – з погляду ідеології малоросійства».

Історики висловлюють обурення стосовно випуску Національним банком України ювілейної монети до річниці Переяславської ради, і зокрема тексту, вміщеного на ній. «Входження України до складу Росії на правах політичної автономії, - викарбувано на щойно випущеній монеті, - мало прогресивне значення для економічного, політичного та культурного розвитку українського народу».

Сергій Грабовський: «Тут, мені здається, варто було б висунути не тільки якісь претензії до Національного банку, а тут є підгрунтя для судового позову, щодо дезинформації».

До ювілею Переяславської ради, 350 років з дня якої минуло 8 січня цього року, Президент України Леонід Кучма видав спеціальний Указ, що передбачає широкі святкування цієї події на державному рівні. Переяславська Рада 1654 року в радянській історіографії незмінно оцінювалась як «возз'єднання двох братніх народів в єдиній Російській державі», проте в сучасній історичній науці згадується як мілітарно-політичний договір України з Москвою, що призвів до втрати Україною свого суверенітету.

XS
SM
MD
LG