Спеціальні потреби

08.03.05  -  Результати молдавських виборів викликають і досі жваві коментарі західної преси. - 2005-03-08


Оглядачів дивує парадоксальність ситуації, у якій все поставлене з ніг на голову: комуніст Воронін, партія якого перемогла на виборах, але виявляє намір повним ходом записатися до ЄС; опрозиція, яка начебто також туди прагне, водночас біжучи до Москви і Бухареста. Росія погрожує ввести до зрадницької Молдови, яка слідом за Грузією та Україно звільнилася від її ведмежих обіймів, нгайсуворіші санкції, але чомусь їх не вводить. Молдовських комуністів, пише ТОМ Ворнер з британської файненшл таймс, ніхто не любить--ні в Росії, ані на Заході. Вони отримали більшість в парламенті, але недостатню для обрання президента і тому мусять домовлятися з опозицією, яка не може змістити уряд. Оці шість місць, яких бракує комуністам для абсолютної більшості, МОЖУТЬ КОШТУВАТИ ВОРОНІНУ його крісла. Тому він і метушиться, зустрічається з Саакашвілі, Ющенком, представниками ОБСЄ і НАТО, пише таймс, пояснюючи маневри Вороніна з метою втриматися при владі. Один із сценаріїв курсує в дипломатичних колах, пише Ворнер: це коли промисловці з Демократичного блоку розколюються і підтримують Вороніна, який має владу над бізнесом. Молдовські аналітики в свою чергу кажуть, що хаос в республіці створили росіяни, які безцеремонно втручалися до виборів. Дума обвинувавчує Вороніна у намірі блокади Придністров’я. Російські спостерігачі були незвично критично налаштовані на виборах в Молдові. Їхні колеги з ОБСЄ, пише Нью йорк таймс, зазначили, що вибори назагал відповідали західним критеріям, але мали недоліки, яких треба позбутися в майбутньому. Можливе переобрання Вороніна часопис розцінює як чергову поразку Кремля, для якого той спочатку був найбажанішим політиком, але зголом почав викходити з-під влади Москви, пише нью йорк таймс.

Відомий американський політолог Френсіс Фукуяма опублікував у Файненшл таймс статтю «Американські партії і їхній зовнішньо-політичний маскарад.» Маскарад він вбачає у тому, що на другу каденцію Буша обидві партії--республіканці і демократи--діаметрально змінили власні позиції у питанні просування американських інтересів у свті. Республіканці стали прибічниками поступу демократії і свободи, прав людини, себто, вдаються до риторики з традиційного арсеналу демократів. Ну, а ті щось весь час говорять про кошториси, зосереджуються на національній безпеці, себто займають прагматичні траншеї, де зазвичай сиділи республіканці, пише Таймс. Чи протриває таке становище й надалі? -- запитує Фукуяма. Він пригадує, як Буш-молодший під час виборчої кампанії двохтисячного року казав, що війська США призначені не для розбудови держав, а для війни на фронтах. Зараз же війська США використовуються для втілення ідеалістичної мети побудови демократії на Близькому Сході, і цей рефрен є головним у риториці Буша, пише професор Фукуяма. Буш узяв на себе функції припинити тиранію у світі, а тому необхідно підтримувати демократію за кордоном. Демократи натомість дружно перекваліфікувалися з поборників прав людини на бухгалтерів, рахуючи кожний патрон, випущений по ворогах прогресу на близькому сході, відзначає Таймс. Що переможе--ідеалізм чи реалізм?--цікавиться Фукуяма. Все залежатиме, на його думку, від розгортання подій в Іраку. Якщо Ірак започаткує ланцюг політичних реформ в регіоні, це може скріпити позиції альянсу націоналістичних консерваторів, які ніколи не підтримували інтервенцій з гуманітарними цілями, і нео-консерваторів, які підтримували. Це також може далі підірвати позиції демократів, остаточно перетворивши їх на консервативних прагматіків у закордонній сфері. Але найголовніше, уважає Фукуяма, це не давати Бушу почити на лаврах, і продовжувати задавати питання на кшталт: якщо вже СШа пішли на такі зусилля в Іраку, то чи не такою ж дорогою для справи позбавлення світу від тиранії є свобода, скажімо, Дарфуру, чи Куби?--підсумовує Файненшл таймс.

Підготував Володимир Звіглянич.

Вишиванки захоплюють світ. Інтерактивна мапа

XS
SM
MD
LG