В суботу Організація Об’єднаних Націй відзначила Всесвітній день продовольства. За останні кілька місяців через погані погодні умови в кількох найбільших сільськогосподарських регіонах Америки різко зросли ціни на продукти харчування. Експерти попереджають, що попереду ще різкіші кліматичні зміни, що суттєво загрожує продовольчій ситуації у світі. І це у додаток до старої війни зі шкідниками та хворобами. Втім деякі науковці не здаються. У Мерилендському університеті вони намагаються вивести сорти пшениці майбутнього.

У теплиці Мерилендського університету науковці вирощують нове покоління пшениці. Вони намагаються допомогти місцевим фермерам подолати хворобу, яка в минулому році знищила половину врожаїв пшениці. Очолює проект науковець Хосе Коста, який каже:

«Ось тут у нас здорове насіння, а це – уражене паршею».

Парша пшениці спричинена бактеріями – фунгіцидами, хворі злакові біліють та стають отруйними, продовжує Коста:

«При проникненні в організм людини парша викликає блювоту, так що краще, щоб вона не попала в наш хліб чи печиво».

Парша – не єдина хвороба, яка вражає пшеницю.
Втім, так само, як певні люди не схильні до певних хвороб, деякі різновиди пшениці – стійки до парші:

«Один з таких різновидів росте у Китаї. Нін 7840 не хворіє на паршу».

Найскладніше, каже Коста, це схрестити місцевий сорт пшениці, який дає великі врожаї, з китайським, не дуже родючим, втім відпорним до хвороби:

«Лише дві рослини з тисячі матимуть таку генну комбінацію».

Втім останні досягнення в генетиці полегшують роботу науковцям. Дослідники працюють над розв’язанням генетичного коду пшениці. Вони вже виділили ключові гени, у тому числі і ті, що відповідають за стійкість до хвороб та врожайність. Для того, щоб знайти певне поєднання генів у даній рослині, науковці використовують так званні генні маркери.

Говорить студентка Лідія Кардвелл:

«Коли, наприклад, ми пояснюємо комусь маршрут, ми даємо людині певні орієнтири, так само тут ми використовуємо генні маркери».

Науковці схрещують китайський сорт з меридендським методом запилювання. Раніше вони використовували великі експериментальні ділянки для того, щоб з багатьох тисяч примірників отримати ту єдину рослину, яка була б і родючою, і стійкою до хвороби. Сьогодні вони обмежуються однією кімнатою. Вони видаляють генетичний матеріал з кожної молодої рослини та перевіряють їх на присутність маркерів. Таким чином вони відразу можуть визначити потрібну їм рослину.

Коста каже, що у відкритому полі деякі рослини не заражаються просто випадково:

«Тепер з маркерами ми можемо напевно вказати, чи має рослина потрібну нам генну комбінацію».

Коста каже, що з тими проблемами, які постали перед фермерами – кліматичні зміни, зростання кількості населення, нескінченна боротьба з хворобами та шкідниками – йому потрібна допомога, як ніколи:

«Це найкращий результат, на який ми можемо розраховувати сьогодні, але це потужніша зброя, якої раніше у нас не було».

Коста сподівається, що ця зброя допоможе іншим науковцям світу боротися із зростаючою загрозою голоду.