Спеціальні потреби

Війна - це особисте

Блог: Як українські біженці змінюють Чехію 

Радіостанція українців у Чехії 

Думки, висловлені в рубриці "Війна - це особисте" , передають погляди самих авторів і не відображають позицію "Голосу Америки".

Що робити, коли ти - журналістка, кураторка, сценаристка, але сама з дитиною у чужій країні, і місцевою мовою не говориш ні слова?

Правильно! Заснувати власний канал! Такий, який відповідатиме на запитання, на які шукаєш відповіді сама і ще сотні тисяч інших біженців. Якщо точніше, то близько 300 тисяч – стільки людей з України прихистила невеличка 10-ти мільйонна Чехія за чотири місяці повномасштабної війни.

Новостворений канал дає відповіді на основні питання біженців, зокрема, як зареєструватися на новому місці, як знайти житло, як відкрити рахунок у банку чи влаштувати дитину у школу, в дитячий садок.

«Телеграм-канал «Українка у Чехії», народжений з відчаю», – говорить у розмові з "Голосом Америки" одеситка Оксана Маслова, яка створила цей телеграм-канал. Пізніше канал трансформувався у вебсайт, що з’явився на платформі Радіо Україна.

Оксана Маслова, засновниця телеграм-каналу «Українка в Чехії»
Оксана Маслова, засновниця телеграм-каналу «Українка в Чехії»

До війни в Чехії було лише декілька україномовних видань. Найпомітніші з них - місячні часописи «Український журнал» (розрахований на читача, зацікавленого культурою, історією, політикою) та популярний часопис «Пороги». Обидва вони фінансуються з ґрантів Міністерства культури Чехії як видання для національних меншин.

Значно більше видань виходило російською мовою, які просували кремлівські наративи, але при цьому обслуговували і значну частину ринку україномовних читачів. Адже до повномасштабного вторгнення українська громада була найбільшою з національних громад Чехії і становила близько 150 тисяч осіб.

Після повномасштабного вторгнення Росії в Україну та з появою в Європі сотень тисяч нових біженців, у Чехії виникли десятки приватних медійних проєктів – інтернет-газет, радіостанцій, спрямованих на українських біженців, розповів у розмові з "Голосом Америки" ветеран української медійної сцени у Чехії, редактор часопису «Пороги» Олекса Лівінський. За його словами, змінилася і тональність публікацій у самих чеських ЗМІ.

Олекса Лівінський, редактор часопису «Пороги»
Олекса Лівінський, редактор часопису «Пороги»

«Перед війною українців змальовували переважно в негативному світлі, як бідну корумповану країну, з якої люди втікають за кращими заробітками до сусідніх країн. Ситуація почала трохи змінюватися спочатку під час Померанчевої революції, а потім – Революції гідності, коли в українцях почали впізнавати сусідів-європейців, які борються за знайомі та зрозумілі спільні цінності. З початком широкомасштабного вторгнення чехи цілком змінили своє ставлення до українців. Українців почали показувати як героїв, що протистоять значно сильнішому і підступному противнику», – розповідає Олекса Лівінський.

Відчуття солідарності з українцями

Зараз у чеській пресі почали з’являтися інтерв’ю, в яких відомі чеські історики, політики і мери маленьких містечок висловлюють ту ж саму думку – «українці зараз роблять те, що ми не могли зробити у 1938 році, чи у 1968 році», коли проти маленької демократичної держави було спрямовано війська значно сильнішої тоталітарної держави. У першому випадку - нацистської Німеччини, у другому – Радянського Союзу. Рефреном лунають слова: "нам тоді ніхто не допоміг, але ми можемо допомогти тепер і довоювати ті наші війни разом з українцями".

Чехи проявили солідарність в усіх сферах життя, починаючи від урядової – надання українцям тимчасового захисту, що практично зрівняв їх у правах з громадянами Чехії, до особистої – десятки тисяч людей пропонують свою допомогу – одяг, їжу, відкриті двері своїх помешкань для незнайомих людей.

Солідарність стосується і медійних проєктів – українською мовою почали виходити випуски новин на громадському та на приватних телеканалах, навіть бульварна преса друкує сторінки українською мовою. Йдеться не лише про солідарність, - розповідає у розмові з "Голосом Америки" Їтка Адамчікова, медіа-експерт з Newton Media, міжнародної компанії, що займається аналізом ринку ЗМІ.

«Наша компанія підтримала, зокрема, проект «Українка у Чехії» Оксани Маслової, тому що ми подумали, що українці приїдуть сюди, дуже скоро розберуться з тим, де жити, вчитися, чи працювати, і почнуть вибудовувати свої інституції. А за цими інституціями має хтось наглядати – будуть потрібні україномовні «сторожові пси». Також рух не був одностороннім – завдяки публікаціям в україномовних медіа і чехи могли б дізнатися, які проблеми існують у середовищі українців, чи які проблеми існують у чеському суспільстві, про які ми не знали б, якби не поява українців у таких кількостях», – розповідає медіа-аналітик Їтка Адамчікова.

Їтка Адамчікова, медіа-експертка
Їтка Адамчікова, медіа-експертка

За її словами, про такі проблеми як нелегальне працевлашутвання чи зловживання незнанням чеських законів на ринку праці чеському загалу було важко дізнатися, бо в середовище українців вони не могли проникнути, а самі українці не мали власні ЗМІ, які б про ці проблеми говорили.

До таких складних тем україномовні проєкти ще не дійшли, додає оглядачка. Важко було б очікувати це від колег, які щойно врятувалися з-під обстрілів, мали зруйновані помешкання в себе на батьківщині, перебували у постійній тривозі за чоловіків, що пішли обороняти країну, чи не могли почати пошук праці через, наприклад, неможливість влаштувати дитину у садок, бо і чеські діти до них роками чекали на місце.

Допомога українцям виявилася корисною і для чехів

Присутність українців уже відкрила чехам їхні слабкі місця. До прикладу, в дошкільному вихованні, чи у сфері охорони здоров’я, де бракує персоналу, але лікарі з інших країн, навіть якщо в них були відповідні дипломи і практика, не могли почати працювати в Чехії щонайменше два роки через складні вимоги щодо атестації та перепідготовки.

«Прибуття біженців може покращити місцевий ринок праці, освіти чи охорони здоров’я», – пишуть чеські оглядачі в одній з перших публікацій на цю тему з назвою «Українці змінюють Чехію» в аналітичному часописі Respekt. Вони наводять дані Міністерства праці та соціальних справ, яке після вивчення ринку разом з приватними компаніями дійшло висновку, що на чеському ринку дійсно є 150 тисяч вакантних посад, але заповнити їх не так просто.

Надмірна бюрократизація штучно стримує працевлаштування, - зауважують оглядачі. З’ясувалося, що виписані законом критерії існують не лише для лікарів, але і для ще 331 спеціальності, таких як, наприклад, перукар чи слюсар, де не так складно перевірити кваліфікацію людини на практиці.

Нове законодавство, ухвалене для українців, Lex Ukraine - три закони, що реагують на приїзд людей з України. Вони передбачають спрощення – хоча й лише на перше півріччя – умов для вступу до професій, які зараз дуже потрібні, пишуть чеські журналісти. За очікуваннями, надто жорсткі критерії після цих півроку перестануть діяти. При чому не лише для українців, але і для чехів.

Ще одна сфера, від якої вже виграє чеське суспільство, це вже згадані дитячі садочки. Значно більше муніципальних садочків за цей час не з'явилось, втім завдяки приватній ініціативі, в якій бере участь бізнес та різноманітні благодійні фонди, вже почалася розбудова проєкту «Сто дитячих груп», повідомляє інтернет-видання Seznam Zpravy, що має україномовну сторінку.

З’ясувалося, що надміру жорсткі законодавчі вимоги до гігієнічних умов у садочках також були перешкодою для появи розумних альтернатив до державної системи. То ж заодно переглянули і ці правила.

З відкриттям доступу до чеських лікарень для українських лікарів справи виглядають дещо складніше, але і тут зріє план, як покращити ситуацію.

Для початку – з’ясувати, скільки українських лікарів приїхало до країни. Коли центри прийому біженців працювали цілодобово, і уряд оголосив надзвичайний стан для співробітників, які приймали біженців, було не до з’ясування професій. Але вже зараз таку роботу збираються провести.

Замість звичайного процесу – нострифікації диплому (визнання іноземних документів), апробаційного іспиту в трьох частинах, іспиту з чеської мови, що перевіряє не лише професійні знання, а й знання місцевого законодавства, шестимісячне стажування під наглядом чеських лікарів та іспитом наприкінці цього періоду, планують дещо спрощений процес.

Міністерство охорони здоров’я запропонувало тримісячне стажування під наглядом чеських колег, і протягом цього часу держава би не вимагала від українських лікарів нострифікації. Деталі цього плану узгоджуються, але і так, на думку оглядачів, він виглядає революційно.

Однак, ці зміни відбуваються поступово і непомітні звичайним чехам. А «втома від біженців» вже починає даватися взнаки. Деякі чехи скаржаться, що їм також непогано було б мати безкоштовний проїзд у транспорті, яким у перші місяці користувалися українські біженці, хтось би хотів і своїх дітей безкоштовно зводити у зоопарк чи на концерт.

"Я дедалі частіше чую ці нарікання, – каже Їтка Адамчікова. – І тут українські проекти, такий як "Українка в Чехії", який має вже понад 5 тисяч підписників, міг би більше приділити уваги тим темам, які для української аудиторії не є самозрозумілими. Наприклад, чому вчителька непривітно на них подивилася у школі? А тому, що в неї в класі додалося кілька учнів, які не розуміють чеської мови, і вона має якось з ними дати собі раду. Або чому люди, які і до того сиділи без роботи, з заздрістю дивляться на українок, які вже працюють, які приїхали до Чехії на власному автомобілі, мають мобільний телефон, а вони думають, що «замість того, щоб допомагати нам, держава допомагає їм".

"Є в чеському суспільстві і інші проблеми, про які україномовні місцеві медіа могли б розповідати, бо є теми, які не будуть зрозумілими людині з-за кордону, навіть, якщо вона швидко вивчить чеську мову і почне читати чеську пресу", - додає медіа-експертка.

Наталія Чурікова, шеф-редакторка "Радіо Україна" у студії в Празі. 31 березня 2022 року
Наталія Чурікова, шеф-редакторка "Радіо Україна" у студії в Празі. 31 березня 2022 року

Дослідниця чеського медіа-ринку каже, що по-трохи деякі проекти для українців уже починають згортатися – на хвилі альтруїстичних почуттів їх виникло значно більше, ніж потребував ринок. Також чехи спостерігають, що багато українців вже повертаються додому, незважаючи на те, що в Україні ще далеко не безпечна ситуація.

Але досвід прийому такої кількості біженців, досвід швидкої адаптації бюрократичної системи, яку роками не могли зрушити з місця, на думку дослідниці, залишиться позитивним для країни загалом.

Довідка: Авторка статті - Наталія Чурікова була шеф-редакторкою "Радіо Україна" на його етапі становлення.

Дивіться також: Курси англійської мови - для дітей м.Дніпро при центрі "Вікно в Америку"

Всі новини дня

Вони повернулися з-за кордону, щоб захищати Україну. Відео

Вони повернулися з-за кордону, щоб захищати Україну. Відео
please wait

No media source currently available

0:00 0:05:15 0:00

Повномасштабний напад Росії застав багатьох українців за кордоном. Частина з них відклала своє мирне життя та приїхала в Україну, щоб боронити її зі зброєю в руках. Серед них - Соня та Євген, які повернулись з Європи 25 лютого - на наступний день після вторгнення.

Сестра військовополоненого, яка навчається у Вашингтоні, намагається домогтись звільнення брата. Відео

Євген захищав Маріуполь та «Азовсталь». Нині він у російському полоні. Його сестра Тетяна у серпні приїхала навчатись до Вашингтона, де намагається привернути увагу до війни Росії в Україні та домогтись звільнення брата. З міркувань безпеки ми не називатимемо прізвище полоненого.

Київ – Софія – Голлівуд: Несподівана подорож українських біженок. Документальний фільм

Дві українки, рятуючи своїх дітей від російських обстрілів, опинилися у несподіваному місці. Вони знаходять роботу та підтримку в найбільшій у Східній Європі кіностудії, яка належить голлівудській компанії, Nu Boyana Film Studios, в болгарській столиці Софії.

"Вигнати цю нечисть з України!" Мешканці с. Князівка на Херсонщині розповіли про пережите в окупації. Відео

Документаліст Сергій Лисенко побував в селі Князівка на півночі Херсонської області у вересні та поговорив з місцевими. Росіяни зайшли до Князівки 13 березня. А 31 березня ЗСУ вибили окупантів з села, однак воно залишалося у сірій зоні. Тут – практично жодної вцілілої хати.

Зоя Литвин - про премію сміливих жінок, знайомство із Гілларі Клінтон та виклики освітнього фронту. Інтерв'ю

Зоя Литвин - засновниця Новопечерської школи у Києві та голова громадської спілки Освіторія сьогодні об’єднала зусилля із Офісом першої леді, Міністерством О.Н. та міжнародними агенціями, щоб підтримати як дітей вимушено переміщених родин, так і освітян, що залишаються відданими своїй професії.

Більше

XS
SM
MD
LG