Спеціальні потреби

Чоловік, який співає блюз

  • Голос Америки

Сполучені Штати – країна, де змішались чисельні культури з різних куточків світу, що віддзеркалюється в першу чергу в мистецтві. Тут виникло кілька жанрів музики, один з них блюз.

Наприкінці XIX сторіччя на півдні країни у дельті річки Міссісіпі чорношкірі раби на плантаціях висловлювали свій сум і тугу у незвичний спосіб, який з згодом отримав назву блюз. Його вважають одним з дідусів рок-н-ролу. Сьогодні блюз залишається популярним переважно на півдні країни, зокрема у техаському місті Г’юстон. Тут цей стиль музики переживає чергову молодість.

Джош Дейвидсон – один з найпопулярніших виконавців блюзу в Г’юстоні. Цей стиль музики, який подарували світу афроамериканці в кінці XIX століття, Джош вважає національним надбанням США:

«Це щось неймовірне! Цим треба пишатися і насолоджуватися».

Джош вчився блюзу, наслідуючи стиль відомих виконавців – Бібі Кінґа, Маді Вотерс і легенди міста Сема Гопкінса:

«Мені здається, справжня магія блюзу в тому, що ця музика промовляє до всіх. Я маю на увазі, що вона промовляє до людства».

А ще й тому, що блюз – це своєрідне віддзеркалення глибоких людських почуттів, вважає місцева зірка Анніка Чемберс:

«Ця музика тебе повністю заполоняє. Це може відбуватися у різній формі. Блюз це те, що ти відчуваєш в глибині душі».

Анніка каже, що на виступах вона повністю викладається.

Свою музичну кар’єру жінка починала співаючи ґоспел у Г’юстоні. До блюзу пристрастилася в Косові… під час служби в американській армії.

Музика – універсальна. Вона об’єднує нас незалежно від того чи людина чорна, чи біла. Я виступаю на багатьох концертах, і публіка завжди збирається дуже різна.
Свого часу блюз вважався виключно ритмами негритянського населення. Його часто ще називали «расовою музикою». Але тепер часи змінилися, каже Анніка, про що свідчить реакція її аудиторії:

«Музика – універсальна. Вона об’єднує нас незалежно від того чи людина чорна, чи біла. Я виступаю на багатьох концертах, і публіка завжди збирається дуже різна».

Сьогодні у блюзових групах грають музиканти усіх рас. Та й самі виконавці полюбляють проводити час в товаристві один одного.

Свою популярність у Г’юстоні вони завдячують великій підтримці з боку блюзового товариства, яке включає музикантів, фанів, ведучих радіопрограм та власників клубів, що радо надають блюз-групам приміщення під виступи. Музикант Джош каже:

«Панує відчуття громади і товариства, і це чудово. Також виступи у різних куточках міста об’єднують громадян і музикантів».

Джош та Анніка уже записали кілька дисків, які повинні розповісти світові про багату спадщину блюзу в Г’юстоні.

XS
SM
MD
LG