Спеціальні потреби

Бокс в американському гетто

  • Голос Америки

У Сіммонса є базові вимоги. Його учні повинні вчитися в школі як мінімум на трійки, і не вв’язуватися у бійки поза рингом
Американська столиця останніми роками стала безпечнішим містом, особливо порівняно з початком дев’яностих років, коли Вашингтон вважався одним з найбільш злочинних міст країни.

Суттєво зменшити рівень злочинності допомогли як робота правоохоронців, так і чисельних програм. Якщо деякі з них організовані урядом, чимало ініціювали пересічні громадянами. Одна з таких програм була заснована дев’ять років тому у найбіднішому районі столиці. Її організатори виховують у молоді самодисципліну та впевненість у собі за допомогою боксу.

Вашингтон може бути досить суворим містом, а ось тут атмосфера вже зовсім не для слабаків. Це боксерський клуб «Лаймлайт».

Говорить засновник клубу «Лаймлайт» Тоні Сіммонс:

«Деякі хлопці не мають батька чи чоловіка у хаті, так що ми беремо на себе роль таких собі сурогатних батьків. Як то кажуть – вирощуємо громадою.

Тоні Сіммонс керує цією неприбутковою організацією, розташованою у підвалі житлового будинку. З допомогою інших тренерів та власної родини, Сіммонс забезпечує хлопців усім необхідним – від взуття до рукавичок. Він каже:

«Нерідко я сперечаюся з дружиною, чи сплатити власні рахунки, чи відвезти одного з наших хлопців в інше місто на змагання».

У Сіммонса є базові вимоги. Його учні повинні вчитися в школі як мінімум на трійки, і не вв’язуватися у бійки поза рингом. Тоні каже, що його програма – не просто заняття боксом, це спроба дати хлопцям надію у майбутнє:

«Всі наші тренери мають постійну роботу. Юнаки намагаються слідувати прикладу дорослих навколо них. Тож ми спонукаємо їх навчатися і працювати».

Адже більшість із цих хлопців не стануть професійними боксерами.

«Ці хлопці вийдуть звідси і підуть працювати та будуть законослухняними громадянами», – говорить Тоні Сіммонс.

Тренуються тут і справжні таланти, як, наприклад, Малік Джексон, який каже:

«Мене поважають інші хлопці, вони поважають мої досягнення. Я важко працюю вже десять років, і вони це бачать».

Малік Джексон прийшов сюди, коли йому було лише дев’ять років. Він каже, що його постійно дразнили через його зріст. Тож Малік постійно потрапляв у бійки:

«Мене постійно знімали з уроків у школі, я мусив заспокоїтись і прийшов сюди».

Малік програв десять перших матчів, а відтак щось сталося:

«Раптом усе співпало. Я оволодів технікою, а агресія вже була. Я їх поєднав, і сьогодні ви бачите результат».

А результат – випускник середньої школи, який щойно отримав місце в національній збірній з боксу. Малік сподівається, що це початок шляху до Олімпійських ігор 2016 року.

Про Маліка так розповідає засновник клубу «Лаймлайт» Тоні Сіммонс:

«Коли ти береш до себе хлопця, як Малік Джексон, який нічого не вміє та погано рухається, і бачиш як він стає найкращим з елітних боксерів… я не можу висловити це словами, але це чудове почуття».

Але найголовніше для Тоні, це утримати цих хлопців від вештання по вулицях, підкреслює він:

«Коли надходить час залишати клуб, вони такі втомлені, що просто приходять додому, роблять уроки і у ліжко».

Загалом у світі понад чотириста тисяч людей серйозно займаються боксом. Однак такі клуби, як «Лаймлайт», особливі, адже дають своїм членам шанс на перемогу не лише у ринзі, але і в житті.

XS
SM
MD
LG