Спеціальні потреби

У нелегкі економічні часи безліч благодійних та соціальних програм у Сполучених Штатах покладаються не на уряд, а доброту простих людей. У 2010-му році, за який існують останні дані, американці пожертвували понад 290 мільярдів доларів, що складає приблизно 2% внутрішнього валового продукту. 73% цієї суми надійшли від пересічних громадян. А скільки мільйонів годин власного часу було витрачено на волонтерську роботу – підрахувати не можливо. Допомога іншим давно стала звичним явищем для американців, недарма Сполучені Штати займають перше місце в Індексі благодійництва у світі.

Вівторок, середина робочого дня. А до пункту прийому речей «Армії порятунку» у Вірджинії машини з пожертвами під`їжджають безперервно. Марія привезли речі, які їй більше не потрібні:

«Мені навіть соромно, що у мене так багато одягу, який я ніколи не носила. Я не хочу його просто так викидати. Усі речі в гарному стані – комусь знадобляться».

«Частково я це роблю з егоїстичних міркувань. Ми віддаємо речі, які нам не потрібні. Замість того, щоб їх викидати, засмічуючи планету, краще віддати тим, кому вони потрібні», – каже її подруга Інґрід.

Юджініс Дауні – керує процесом приймання речей. Він з ентузіазмом розповідає про роботу сортувального центру «Армії порятунку», та те, які пожертви приносять люди:

«Найбільш дивна пожертва, яку я бачив, – вертоліт. Десь десять днів тому нам принесли трьохметрову працюючу модель гелікоптера дистанційного управління з повноцінними пропелерами і двигуном».

Але чому американці жертвують? Частково тому, що уряд дозволяє відняти вартість пожертви з суми прибутків, які обкладаються податком. Але речник «Армії порятунку» Джордж Гуд вважає, що податки – не головна причина:

«Я думаю, що американці жертвують переважно тому, що хочуть допомогти іншим».

Також, розповідає Гуд, дуже часто гуманітарні проекти об’єднують людей. Це дає їм можливість поспілкуватися та завести друзів. В інших країнах, припускає він, люди допомагають не менше – але в інший спосіб:

«У Європі та Азії культура допомоги трохи інша – це особиста допомога, коли людина сама дає нужденному харчі чи гроші».

Інґрід, що привезла речі до «Армії порятунку», розповідає, що її родина активно займається волонтерством у своїй церкві, у тому числі місіонерською роботою за кордоном:

«Ми не лише встановлюємо близькі стосунки з тими, з ким працюємо пліч-о-пліч. Ми зустрічаємося з людьми, яких не зустріли б за будь-яких інших обставин».

Джордж Гуд каже, що американці найбільш схильні допомагати людям, що постраждали від стихійних лих, а також – дітям:

«Особливо, під час різдвяних свят. Ми отримуємо багато пожертвуваних іграшок та дитячих речей. Люди люблять приходити до наших центрів, пакувати та роздавати подарунки, бачити обличчя матерів та дітей, коли ті отримують ці подарунки».

Джордж Гуд каже, що економічна рецесія вплинула на обсяг пожертв у дивний спосіб:

«Це дивина, яку я не можу пояснити. Останні три роки обсяг пожертв падає приблизно на 6% щороку. Але одночасно, під час різдвяних свят, коли ми збираємо гроші на вулицях, пожертви збільшилися на 25%».

Окрім грошей та речей, американці активно жертвують свій час та сили. У 2011-му році понад 64 мільйони американців витратили свій вільний час на допомогу іншим. А це – майже 27% населення країни.

  • 16x9 Image

    Тетяна Ворожко

    Ведуча програми «Студія Вашингтон», журналіст та редактор. Фокусується на висвітленні українських питань у Конгресі, прямих включеннях із місця подій, американській політиці. Працювала репортером газети «Киевские Ведомости» та програми «Погляд у світ» (УТ-1), сценаристом та журналістом культового шоу «Без Табу з Миколою Вереснем» (1+1). Дописувала до десятка газет і журналів. Співпрацювала з CNN та BBC. Після навчання у США обійняла посаду радника Координатора проектів ОБСЄ в Україні з питань мас-медіа, де протягом двох років запустила десятки проектів, спрямованих на розвиток вільних ЗМІ та зменшення напруги між регіонами країни. Автор двох книг та документального фільму (канал СТБ). Здобула диплом магістра історії КНУ імені Тараса Шевченка та магістра журналістики Університету штату Огайо (Атенс). Мама сина.

Ваша думка

Показати коментарі

XS
SM
MD
LG