Спеціальні потреби

Актуально

Едвард Чау: Харківська угода Україні не вигідна


Повний текст інтерв`ю:

Едвард Чау – старший науковий співробітник Програми з енергетики та національної безпеки Центру міжнародних та стратегічних досліджень у Вашингтоні.Він є фахівцем в індустрії нафти та газу із понад тридцятирічним стажем. Чау розробляв та впроваджував успішні бізнес-стратегії та приймав участь у міжнародних переговорах з укладення багатомільярдних контрактів. Зокрема, під час перебування на посаді голови з міжнародних питань компанії Шеврон, він відгравав провідну роль у переговорах з укладення міжнародного договору вартістю у 2,6 мільярди доларів із будівництва трубопроводу з казахського узбережжя Каспійського моря до російського Чорноморського узбережжя. Під час своєї діяльності Чау спеціалізувався на інвестиціях в країни, що розвиваються, надавав консультації американському уряду та урядам інших країн, ведучим міжнародним нафтовим компаніям та корпораціям. Про наслідки, які матиме Угода між Україною та Російською Федерацією з питань перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України, з Едвардом Чау розмовляла журналіст «Голосу Америки» Тетяна Ворожко.

- Безперечно, першим та основним аргументом підписантів є тої факт, що Україна, згідно з цією угодою, отримує 30-відсоткову знижку на газ.

- Це зрозуміло, що новий уряд хотів виправити помилки минулого. Договір, підписаний у січні 2009, був невигідним для України. З цим я погоджуюся, про що вже публічно заявляв. Але дивує те, що вони не уклали нової угоди, а внесли поправки до старого договору, що мав багато недоліків та містив занадто високу базову ціну на газ для України. Ця так звана знижка у 30% - перекручення. Минулорічна ціна була занадто високою, а ця угода ставить Україну в цінові рамки західноєвропейських країн із врахуванням різниці у вартості транспортування газу. Це - звичайна ціна. Це не знижка.

І тут виникає питання: Навіщо вони так поспішали укласти цю угоду, яка чинна до 2019 і яка все одно замикає Україну у високій базовій ціні? Чому не було зроблено спроби, аби укласти повністю нову угоду, щоби вона була більш справедливою для України та була більш стабільною для Росії, або підписати тимчасову угоду, аби виграти час та провести переговори щодо довготермінової угоди. Це було зроблено поспіхом і коли робиш речі, які мають довготермінові наслідки, поспіхом, то це призводить до помилок. Мені здається, що це є повторенням тих самих помилок, що Тимошенко зробила у січні 2009, коли вона не була достатньо підготовлена до переговорів, а також країна перебувала у кризі і вона мала досягти угоди надзвичайно швидко, або помилки, яку зробив Ющенко в січні 2006, заключивши угоду, яка не була доброю ані для України, ані для Росії, через що незабаром виникла потреба переглянути умови договору. Я побоююсь, що те, що ми маємо сьогодні, не є життєздатним, що погано для України, Росії та європейських клієнтів, які одержують природний газ, що транспортується українським газопроводом.

- Так, але уряд твердить, що за десять років буде зекономлено майже сорок мільярдів доларів…

- Ні, це не так. Україна мала можливість домовитися про ціну, виходячи із сучасних ринкових умов. Газпром переглянув довготермінові угоди з Німеччиною, Італією, Туреччиною та іншими найбільшими споживачами - покупцями газпромівського газу - з тієї самої причини, а саме – попит на європейському рикну знизився, ціни впали. І за цих обставин було б цілком очікуваним, особливо з приходом нового уряду до влади, використати цю можливість і укласти взаємовигідний договір. Газпром у своїх розмовах з європейськими клієнтами аргументував, що ця угода передбачає період пристосування на два-три роки. Це також дає Україні можливість сказати, що, давайте, укладемо тимчасову угоду на два-три роки, а тим часом попрацюємо над довготерміновою угодою. Прецедент для перегляду домовленостей між Газпромом та його клієнтами є! Отож, Україна могла б висувати точно ті самі аргументи, що їх висували до Газпрому німці, італійці, турки та інші. І вони були прийняті Газпромом. Я не є політичним експертом, отож можливо це не в моїй компетенції, але мені здається, що продовження оренди для Чорноморського флоту в Україні є дуже спірним політичним питанням і заслуговує на довші публічні дебати, замість того, щоб поспішати з укладенням угоди.

- Інший аргумент: Згідно з джерелом газети «Дзеркало тижня» в оточенні президента, Янукович планує проведення низки економічних реформ найближчим часом, у тому числі непопулярних. Зниження ціни на газ дає можливість не підвищувати тарифи на житлокомпослуги для населення, аби отримати від нього розуміння щодо інших, болючих, заходів.

- Болючі реформи, на жаль, все ще будуть необхідні. Ціна на імпортований газ все ще буде вища, ніж внутрішні ціни, що їх платять українці. Отож, Нафтогаз продовжуватиме терпіти збитки, хоча вони, можливо, будуть не таким великими, якими були без цієї угоди, у найближчому часі. Але Нафтогаз все ще продаватиме газ за збитковими цінами на внутрішньому ринку у порівнянні з цінами на імпортований газ. Можна трохи відкласти проведення реформи енергетичного сектора, але необхідність її проведення знову гостре повстане вже у цьому році чи наступному.

- Як ця угода вплине на «Нафтогазвидобування», видобутий яким газ переважно і споживається населенням та комунальними службами?

- Подумайте про це в такий спосіб. Українські видобувачі газу отримують приблизно 40-50 доларів за тисячу кубометрів газу, який потім змішується з імпортованим газом. Таким чином українські видобувачі субсидують коштовний російський імпорт в Україну. Вони не отримують переваги, що їх надає ринкова ціна на газ, що дозволило б їм вкласти прибутки у розвиток видобутку газу в Україні, який має великий потенціал та мав би заохочуватися урядом. А замість того їх прибутки використовуються для того, аби субсидувати набагато дорожчий імпортований російський газ.

- І що Ви думаєте про ув’язку цього питання з продовженням перебування російського чорноморського флоту в Севастополі?

- Знову ж таке – я не політичний експерт. Є договір щодо Флоту, договір на 20 років, який тепер продовжено ще на 25 років. Чинність цього договору навіть довша ніж чинність договору, що був підписаний у 1997 році. Можливо він мав бути продовжений, але чому 25 років? Чому не 5 років, що дозволялося згідно з попередньою угодою? Це зв’язування суперечливого політичного рішення з тим, що мало бути чисто економічним питанням. Не відомо, якою буде ринкова ціна на газ після 2019. Але база все ще буде там. Угода про базу далі буде чинною. Що станеться якщо Росія відмінить звільнення України від податку на експорт? Який це матиме вплив на угоду про базу? І це, на мою думку, робить обидві частини договору менш життєздатними.

- На початку інтерв’ю Ви сказали, що цей договір не вигідний ані Україні, ані Росії. Чим він не вигідний Росії?

- Бо це питання, яке викликає політичні суперечки в Україні. Не виключено, що майбутній уряд чи майбутній президент захоче ці домовленості переглянути. Чого всі хочуть, що світ повинен хотіти, так це існування стабільних стосунків на ринку газу між Україною та Росією. Росія, будучи великим постачальником газу, має бути здатною продемонструвати, що її експортні поставки є надійними. Я не думаю, що Газпром захоче мати кризи з перериванням постачання газу в Європу, яке це було в січні 2006 чи січні 2009. Вони не пішли на користь ні кому: ані репутації Росії, ані репутації України та вдарили по споживачах газу в Європі. В інтересах стабільності було би краще, аби обидві сторони взяли час уважно переглянути та укласти взаємовигідний договір.

- На відміну від попередніх переговорів, на дворі лише травень…

- Я думаю, що уряд це аргументуватиме тим - і мабуть має на це підстави – що їм було необхідно стабілізувати ситуацію, щоби схвалити бюджет і досягти домовленості з МВФ. Однак, на мою думку, не було достатньо консультацій з міжнародними фінансовими установами і я не вірю, що на уряд було здійснено тиск до такої міри, що він вважав за необхідне завершити цю справу протягом двох місяців після приходу до влади. Тож, я вважаю, поспіх із підписанням був абсолютно невиправданий і тепер у світі думають, а які ще сюрпризи чекати від України та Росії напередодні візиту президента Медведєва у Київ 17 травня? Це посилає сигнал, що цей уряд поспішає робити важливі рішення без достатнього розгляду та часу для відповідних переговорів. Можливо це не є той сигнал, який вони хотіли б посилати, можливо це не є їхнім наміром, але це, можливо, пояснює, чому решта світу відчуває у зв’язку з цим занепокоєння.

- На якій стадії зараз перебуває спорудження трубопроводів «Північний потік» та «Південний потік» і як їх будівництво позначиться на Україні у світлі Харківської угоди?

- Спорудження першої частини «Північного потоку» вже розпочалось у березні. Вже кладуть трубу на дні Балтійського моря. Є знак запитання щодо часу прокладення другої труби «Північного потоку». Обидві труби разом транспортуватимуть 55 мільярдів кубометрів газу щороку з Росії до Німеччини. Після закінчення прокладання першої труби, яка матиме спроможність транспортувати 27,5 мільярдів кубометрів газу, буде вирішено, чи прокладати другу трубу, беручи до уваги ринкові умови, тобто падіння попиту на газ в Європі. З точки зору індустрії, це відкрите запитання. Російська сторона, за всіма ознаками, віддана справі спорудження обох труб «Північного потоку».

Путін, як тільки було підписано угоду в Харкові, поїхав до Австрії, щоби підписати з австрійцями угоду про «Південний потік», а відтак поїхав до Італії на зустріч з прем’єр-міністром Берлусконі, щоби підтвердити позицію Росії, що «Південний потік» буде завершено. Отож, принаймні риторично, проект «Південний потік» здійснюється. Таким чином виникає запитання, а чи не є це причиною, чому угоду про газ Україні продовжено до 2019 року і тільки до 2019 року? Тим часом оренда військової бази у Севастополі продовжена на 25 років, а, можливо, і на 30 років, оскільки передбачено можливість продовження оренди ще на 5 років після початкових 25 років. Отож час не збігається. Я не знаю, що це означає. Чи може це, наприклад, означати, що після 2019 року Росія набагато менше потребуватиме Україну для транспортування газу, оскільки Росія сподіватиметься, що до 2019 року буде завершено спорудження обох трубопроводів - «Північного потоку» і «Південного потоку». Отож, буде дуже мало газу, який транспортуватиметься через Україну до європейських ринків. Я не знаю, чи буде саме та, але така ймовірність залишається.

- Офіційна позиція Сполучених Штатів є надзвичайно стриманою. Тим часом в Україні працюють, чи намагаються працювати американські інвестори, у тому числі інвестори в енергетичний сектор. Чи мала б позиція та участь США бути більш активною?

- Як правило, США втручатися у дрібних деталях у те, якою є внутрішньо-економічна політика окремої країни. Я думаю, що американський уряд зацікавлений, про що він публічно заявляв, у покращенні умов для інвестицій в Україні, включно з інвестиціями в сектори нафти та газу. Той факт, що ця угода фіксує український попит на газ на рівні 40 мільярдів кубічних метрів газу на рік у майбутньому, дає підстави запитувати, а скільки місця залишається для прямих західних інвестицій в Україну?

Я думаю загалом США дуже хотіли б бачити, беручи до уваги великий геологічний потенціал країни, щоб Україна була більш відкрита для прямих іноземних інвестицій. Це означає, що уряд повинен зробити багато кроків у напрямку економічних реформ, а це очевидно щось, що лише Україна може зробити. Лише українському уряду вирішувати, чи відбуватиметься більш прозорий, більш конкурентний тендерний процес щодо ліцензій, як визначатиметься ціна на газ, наскільки зрозумілими будуть правила щодо інвестування, якими довгими будуть терміни чинності ліцензій – все це є факторами, які впливають на те, яким буде клімат інвестування в українську енергетику, у видобуток нафти і газу. До якої міри ми братимемо участь у цьому - це цілком інше питання. Я думаю, що до тієї міри, до якої український уряд зацікавлений дізнатися погляди американських фахівців, чи захоче він отримувати американську допомогу у поліпшенні інвестиційних умов. Я думаю, що США будуть дуже раді допомогти в будь-який спосіб. Однак спочатку український уряд повинен прийняти відповідне рішення.

Мушу сказати, що цей перший сигнал не був дуже заохочувальний. Поспішати з укладенням газової угоди, яку вони раніше критикували, а тепер прийняли за основу з деякими поправками. Пам’ятаєте, прем’єр-міністр Тимошенко у січні 2009 року також сказала: «Ми одержали знижку у 20%», але знижку з дуже високої базової ціни. Це також був обман у багатьох відношеннях, бо у січні 2009 року світові ціни на газ вже впали до рекордно низького рівня, отож Україна була в дуже добрій позиції домогтись набагато кращої ціни на газ, ніж вона одержала у січні 2009 року. Тоді уряд заявляв про знижку у 20%, тепер – у 30% - але базова ціна і тоді і тепер є занадто високою, а механізм змін залишається переважно в руках Росії. Отже я побоююсь, що через рік-два ми знову говоритимемо про необхідність вести нові переговори щодо ціни на газ.


- Якими будуть довготермінові наслідки для енергетичного сектора України загалом?

- Я думаю, що це дуже добре запитання, бо зобов’язавшись на основі контракту імпортувати 40 мільярдів кубометрів газу з Росії, починаєш думати, що в такому разі буде з ідеєю покращення енергозберігаючих технологій в економіці, яка є однією з найбільш енергомістких у світі. Отож, необхідно буде провести модернізацію устаткування в Україні, як також збільшити внутрішній видобуток нафти і газу, беручи до уваги те, що, як я сказав раніше, українські геологи та західні геологи погоджуються в тому, що в Україні є величезний потенціал у цьому відношенні. А також диверсифікувати джерела енергії, як, наприклад, альтернативні джерела чи ядерну енергетику чи інші. Навіщо потрібно 40 мільярдів кубометрів газу, якщо це більше, ніж Україна купила в 2009 і має закупити в 2010? Навіщо більше газу в 2011 році, якщо є плани щодо диверсифікації? Це було б нормально, якщо б Україна, як частина цього договору, одержала право реекспортувати російський газ. Але Газпром традиційно обмежував таку можливість. Ми не знаємо, чи згідно з цією угодою Україна має право реекспортувати газ чи ні, і якщо так, то хто мав би це робити.

- Чи правильною є теза, що українська опозиція, так яскраво протестуючи проти ратифікації договору, зробила сама собі ведмежу послугу, виставивши Україну як нецивілізовану країну?

- Є інші країни з дуже емоційними парламентами, так би мовити. Думаю, що перед ратифікацією комітети Ради мали поставити багато запитань, експерти мали надавати свідчення, самі документи мали розглядатися. І якщо це гарний договір, то всі, або явна більшість, з цим би погодилися та схвалили у Верховній Раді через кілька тижнів, що теж є досить швидко. І всі б тоді почувалися комфортно, тому що відбулося публічне обговорення, відбулись публічні дебати щодо угоди. І тоді ця угода була б життєздатною. Так не сталося, бо люди не мали можливості її розглянути, вивчити, критикувати, спробувати її поліпшити і так далі. І все це відбулося дуже швидко - 5-6 днів і все було зроблено. І коли це відбувається, майбутній парламент, уряд чи президент скаже: А ми не мали тоді достатньо інформації, щоби зробити рішення. То ми тепер це рішення переглянемо. Коли ви маєте довготермінову угоду, то ви хочете, щоби вона була стабільною та підтримувалася обома сторонами, була взаємовигідною, особливо, коли угода є настільки важливою, як ця. Небезпечно робити рішення поспіхом, без дебатів та розгляду. Світ зацікавлений у більшій стабільності російсько-українських газових відносин.

Всі новини дня

Лише 9% західних компаній залишили Росію після повномасштабного вторгнення в Україну - звіт 

Мережа ресторанів McDonald's вийшла остаточно з Росії в грудні 2022 року і продала ліцензію на діяльність в цій країні.

Лише 9% із майже півтори тисячі західних компаній, які працювали в Росії, вивели з цієї країни бізнес після повномасштабного вторгнення росіян в Україну. Про це свідчать дані нового дослідження швейцарського Університету імені Св. Ґалена.

Дослідження стосується компаній із Європейського Союзу та країн з найбільшими економіками світу G7. Загалом, йдеться в документі, станом на 24 лютого 2022 року в Росії працювало 2 405 фірм, власниками яких є 1 404 компаній з країн ЄС та "Групи семи".

Підписуйтеся на Голос Америки Українською в Telegram.

Майже за рік російської повномасштабної війни в Україні менш як 9% з цих бізнесів відмовилися від принаймні однієї дочірньої компанії в Росії, - дані швейцарського дослідження опублікувало американське видання CNBC.

У дослідженні уточнюють, що з Росії вийшло більше американських компаній, порівняно з європейськими чи японськими.

Станом на кінець 2022 року Росію залишили майже 18% американських дочірніх компаній, 15% японських фірм і лише 8,3% компаній Євросоюзу.

Професори Саймон Евенетт і Нікколо Пізані пишуть у документі, що виходити з ринку Росії для бізнесів невигідно. "В середньому компанії, які залишили Росію, мали нижчі прибутки й більшу кількість робочої сили, ніж ті компанії, які залишаються в Росії”, - зазначили автори звіту.

Серед західних компаній, які залишаються працювати в Росії, найбільшу частку складають німецькі компанії - 19,5%. 12.4% мають американських власників, 7% компаній японські.

"Ці висновки ставлять під сумнів готовність західних компаній відокремитися від економік тих країн, які їхні уряди зараз вважають геополітичними суперниками",- пишуть автори звіту.

Водночас у Великій Британії аналітичний центр Moral Ratings Agency (Агенція морального рейтингу) оприлюднив звіт, де вказує, що деякі найбільші компанії світу замість того, щоб вивести бізнес з Росії, оголосили про списання своїх активів в цій країні.

"Багато хто думає, що коли щось списують, це вже втрачено. Втім, уцінка або списання лише означає, що власник на той момент оцінив актив на нижчу або нульову вартість. Це паперова вартість, яку можна переглянути в будь-який момент за бажанням власника", - цитує видання CNBC Марка Діксона, засновника аналітичного центру Moral Ratings Agency.

За його словами, "коли зміниться ситуація у світі, ці компанії, які не залишили Росію, зможуть підвищити вартість своїх активів".

США нададуть $250 млн на кредитування малого бізнесу

Посолка США в Україні Бріджит Брінк, прем’єр-міністр України Денис Шмигаль, лідери Американської торговельної палати в Україні та генеральний директор Американської корпорації з фінансування міжнародного розвитку Скотт Нейтан. Фото: Twitter Посолки США в Україні. 31 січня 2023

Американська корпорація з фінансування міжнародного розвитку (DFC) мобілізує 250 мільйонів доларів для українських банків, аби ті могли збільшити кредитування малого бізнесу, заявив її виконавчий директор Скотт Нейтан у вівторок у Києві.

Загалом корпорація збирається залучити 1 мільярд доларів у партнерстві з приватним сектором, заявив Нейтан.

За його словами, нині приватний сектор демонструє стійкість та має сприяти залученню інвестицій в розвиток України. Також він оголосив про наміри сприяти інвестиціям у технологічний сектор та охорону здоров’я.

«Американська корпорація з фінансування міжнародного розвитку запускає ініціативу мобілізації щонайменше 250 мільйонів доларів з приватного капіталу цього року. Ними плануємо підтримати банківські позики на розвиток малого бізнесу в Україні. Тому що малий бізнес є основою економіки, і ми будемо сприяти, аби він наповнювався приватними інвестиціями. Я переконаний, що кошти корпорації дозволять мобілізувати понад 1 мільярд доларів приватного капіталу для підтримки економіки України. Ми налаштовані на реалізацію високоякісних проєктів за найвищими стандартами в найближчі місяці й роки в Україні» – пояснив голова DFC.

Також Нейтан разом із послом США в Україні Бріджит Брінк провів зустрічі з українськими урядовцями.

«Мені дуже приємно, що сьогодні ми вже перейшли від нашої першої зустрічі в Нью-Йорку до дуже конкретних дій. Дякую за те, що пан Нейтан тримає слово, він – в Україні, він підписує угоду про наміри, і це лише перші кроки», – заявив прем’єр-міністр Денис Шмигаль.

Керівник Американської корпорації з фінансування міжнародного розвитку також взяв участь у круглому столі із головами українських банків та обговорив виклики в умовах війни.

Американська корпорація з фінансування міжнародного розвитку (DFC) є установою уряду США з фінансування розвитку. Вона співпрацює з приватним сектором, інвестує у проєкти в різних галузях, зокрема в енергетику, охорону здоров’я, критичну інфраструктуру та технології.

Як розміновують деокуповану Миколаївщину

Розмінування Херсонщини, 16 листопада 2022. REUTERS/Murad Sezer

Два місяці з часу звільнення Снігурівського району на Миколаївщині піротехніки ДСНС і досі продовжують обслідувати населені пункти та розміновувати території, які перебували під контролем російських військ. Перед відступом вони замінували місцеві дороги й поля, розповіли піротехніки для Голосу Америки.

Місто Снігурівка та навколишні села на Миколаївщині 9 місяців перебували під російською окупацією. 10 листопада Збройні сили України звільнили місто. Відступаючи, російські війська залишили за собою боєприпаси різного типу.

"Це вони чекали наступу і робили пастки для сил наступу, тобто вони себе хотіли захистити, свої шляхи підступу до них, а потім вони втекли й покидали усе як є", - каже піротехнік Олександр Антко.

Його колега Андрій Шликов додає: "Це були різноманітні боєприпаси, артилерійські снаряди, гранатометні постріли, касетні боєприпаси, інженерні міни".

Сапери першими заходять і обстежують звільнену територію. Піротехнік Дмитро Кудін розповідає: "Ми отримуємо інформацію, ми не їдемо наосліп, тобто якщо нам кажуть, що там потенційно забруднено, ви туди їдьте, то ми поїдемо туди, де починається потенційне забруднення і починаємо обстеження звідти. Спочатку ми обстежуємо дорогу - це може бути дорога, тому що по цій дорозі нам треба проїхати перед цим. Потім коли ми вже закінчили огляд дороги, ми починаємо оглядати території".

Однією з перших сапери проходять територію під лініями електропередач, аби електрики могли розпочати поновлювати електропостачання.

"У нас було розпорядження, що треба обстежити лінію електропередач, а також наближену туди територію, [...] і там було знайдено доволі багато різних інженерних боєприпасів і це пов'язано саме з тим, що вони там жили, там в них було дуже багато ящиків зі зброєю, боєприпасами та іншими пастками навколо їхньої території", - каже Кудін.

Найбільше небезпечних боєприпасів сапери знаходять саме у місцях дислокації російських військових.

"Тут працює велика кількість груп і в цілому, не можу сказати, що вони знаходять. Тобто наша група, наше відділення, яке зараз працює, найчастіше всього ми зіштовхуємося з [протипіхотними] мінами ПОМ-2, їх було дуже багато, просто величезна кількість, це такі міни - як павук виглядають, так і називають "павуки". Вони викидають сіті. ВОГи [боєприпаси для гранатометів] після боїв чи ще щось, чи після того, як, наприклад, прилетіло в їхні бліндажі, є згорілі снаряди типу "ВОГ 17", - каже Кудін.

Російські снаряди сапери знаходять також на приватних подвір'ях, у полях та на об'єктах інфраструктури.

Сапер Микола Винничук каже: "Звернення громадян були й по населеному пункті, а також за межами населеного пункту були виявлені безпечні залишки з РСЗВ "Ураган" або "Град", і в людей були знайдені гранати, мінометні міни - не розірвані боєприпаси".

Знайдені боєприпаси сапери перевозять у спеціально обладнане місце для зберігання та подальшого знешкодження. З початку повномасштабного вторгнення Росії лише в Миколаївській області було виявлено та знищено шляхом контрольованого підриву більш як вісім тисяч російських боєприпасів.

"Страх - це показник здорового глузду, він повинен бути у всіх, якщо його немає, то це вже проблема, особливо для саперів, тобто страх повинен бути, повинна бути відповідальність, але з ним потрібно боротися, - каже Антко. - Це наганяє певні думки, але це наштовхує на якісніше виконання своєї роботи, тому що ти знаєш, що після тебе будуть йти люди по цій ділянці, наприклад, після нас будуть йти електрики, лагодити мережу".

Столтенберґ: Якщо Путін переможе – це буде сигналом іншим авторитарним режимам. Відео

«Якщо президент Путін переможе в Україні, це дасть сигнал про те, що авторитарні режими можуть досягати своїх цілей за допомогою грубої сили», - заявив генсек НАТО Єнс Столтенберґ.

Перед відступом росіяни нашпигували все навколо вибухівкою: як розміновують деокуповані території на Миколаївщині. Відео

Японія нещодавно оголосила, що передасть Україні сучасне обладнання для розмінування. Група експертів Державної служби з надзвичайних ситуацій пройшла тренування із використання приладів у Камбоджі, а зараз продовжує курс навчання безпосередньо у Японії. Тим часом...

Більше

XS
SM
MD
LG