Спеціальні потреби

Нью-йоркський хор «Думка» - 60 років на службі громаді


Шістдесят років – солідний вік для будь-якого творчого колективу, а тим паче любительського. Саме стільки в Нью-Йорку існує хор «Думка». Цей колектив один з небагатьох українських творчих груп в діаспорі, які не лише досі існують, а і з приходом нової хвилі іммігрантів, переживають період піднесення. За шість десятиліть «Думка» стала одним з символів української громади США та послом української культури. 28 березня хор відзначив свій 60 ювілей концертом в одному з центрів класичної музики в Нью-Йорку.

«Думка» пропагує українську пісню у США, Канаді та навіть в Європі, де хор побував кілька разів з гастролями. Саме за це у 1995 році Міністерство культури України, Спілка композиторів та Всеукраїнська спілка музикантів нагородили хор іммігрантів премією імені Миколи Лисенка.

І хоча це любительський колектив, протягом його історії керували ним професіонали. Ось уже майже двадцять років художнім керівником хору працює випускник Львівської консерваторії Василь Гречинський.


«Я працюю над тим, щоб цей хор справді був вокальною одиницею і щоб для нього певні межі, які є недоступні для аматорських хорів, зменшувалися», - каже він.

Понад 50 людей співають у «Думці». Це представники різних професій, рівня музичної освіти та хвиль імміграції. Щоп’ятниці вони збираються з усіх околиць великого Нью-Йорка та сусідніх штатів до українського району Мангеттена на репетиції.

Василь Гречинський: «Великі зусилля люди роблять, щоб посвятити цей час улюбленій справі, тому, що всі хто в хорі, люблять співати, люблять українську пісню, хоч дехто вже увійшов в американське життя».

Починалося все наприкінці 1949 року, коли група українських іммігрантів на чолі з диригентом Леонтієм Крушельницьким започаткувала Думку. За мету організатори поставили зберігати і плекати українську музичну спадщину. Спочатку це був виключно чоловічий хор, однак за десять років «Думка» зазвучала і жіночими голосами. Директор хору Борис Кекіш, належить до «Думки» з 1955 року. Він каже, що ювілей є свідченням праці і посвяти, вкладених членами хору протягом років його існування.

Останнім часом до хору почали приєднуватися іммігранти так званої четвертої хвилі, що оживило творче життя. Зацікавленість співом призвела до відкриття нового осередку «Думки» у штаті Нью-Джерзі.

Наталія Кульчинська-Файфер та Надія Басараба прийшовши на концерт «Думки» понад п’ять років тому, вирішили неодмінно приєднатися до хору. З того часу беруть активну участь у житті колективу.

Наталія Кульчинська-Файфер: «Хор «Думка», то частина України в Америці, якої так не вистачає тим хто приїжджає сюди».

Надія Басараба: «То напевно просто любов. Це звучить напевно банально але щоп’ятниці це велике захоплення для нас».


Фінансово хор підтримують приватні жертводавці, уряд штату Нью-Йорк та місцева українська кредитна спілка. Заробляють «думкарі» на квитках та продажу власних записів. Однак, всі ці гроші лише покривають витрати. Тут не ставлять за мету заробити, наголошує директор хору.

Борис Кекіш: «Найважливіше любити співати і мати приємне товариство. Трошки себе віддати, а не просто прийти до хати, дивитися телевізор чи нічого не робити».

До репертуару Думки входять не лише українські твори, а і світова класика хорового співу. Такі твори, як «Аве Марія» Дж. Качіні, «Хор в’язнів» Дж. Верді, «Бойвий Гимн Республіки» Ар.П.Вілговського.

«Хоча хорові 60 років я стараюсь, щоб ми були хором сьогоднішнього дня», говорить диригент Василь Гречинський. У 92 році, коли на гастролі до Північної Америки, приїхала професійна Національна Хорова Капела України «Думка», нью-йоркьска Думка, взяла участь у кількох концертах старшої сестри.

За довголітню історію, «думкарів» вітали не лише в українській громаді. Спів хору лунав у багатьох національно визнаних концертних залах Сполучених Штатів.

  • 16x9 Image

    Зореслав Байдюк

    Зайнявся журналістикою у вісім років, коли почав друкувати домашню газету "Україна", в який висміював рідних. Оскільки не всім це подобалося, початкову видавничу діяльність довелося припинити після другого номеру. Потім була газета класу, в якій критикував однокласників, що теж було далеко не всім до вподоби.

    Професійно зайнявся телевізійною журналістикою у 19 років, ще навчаючись на другому курсі інституту журналістики.  До того, як у 2000-му році приєднався до "Голосу Америки", працював у теле-, радіо- та друкованих ЗМІ, як в Україні, так і у США.  На "Голосі Америки" працював радіорепортером, продюсером, редактором та ведучим. З розширенням телебачення, у 2004 році повернувся до улюбленої справи – телевізійної журналістики. З відеокамерою об’їздив практично всі великі поселення українців у США. Висвітлював генеральні асамблеї ООН, саміти НАТО, з’їзди демократичної партії США. Коли "Голос Америки" запустив проект «Час-Тайм», був постійним ведучим програми.  Сьогодні ведучий тижневика «Вікно в Америку», першої телевізійної програми усього "Голосу Америки".

Інше за темою

Вишиванки захоплюють світ. Інтерактивна мапа

XS
SM
MD
LG