Жінки у науці – саме під такою темою відзначають цьогорічний Міжнародний жіночий день. ООН обрала саме цю тему, щоб наголосити, що по сьогоднішній день у багатьох країнах світу існує велика прогалина між чоловіками і жінками у науковій сфері. Однак індонезійські жінки-науковці кажуть, що в їхній країні ця прогалина помітно зменшується.
Янті працює над створенням нової хімічної речовини для лікування запальних процесів. Вона каже, що в Індонезії, у цій галузі немає великої кількісної різниці між науковцями чоловіками та жінками:
«Коли я вступила в університет на факультет хімії, то виявила, що більшість студентів – жінки. Така ж ситуація була і на біологічному факультеті».
Янті займається дослідженнями та викладає біотехнологію в одному з університетів Джакарти. Її колега – Норяваті Мулйоно працює над винайденням біорозчинного пластику. Вона каже, що сьогодні жінки мають більше можливостей конкурувати із чоловіками у науці:
«Сьогодні існує багато змагань серед науковців, наприклад, наукові олімпіади національного та міжнародного рівня. Якщо жінка має добрі знання, вона може брати участь у цих змаганнях. І стать тут не має значення».
За даними ООН, загалом в Азії жінки становлять лише 18% науковців. І хоча в Індонезії кількість чоловіків і жінок у науці майже однакова, за рівнем писемності жінки в цій країні далеко позаду. В основному дівчатка не відвідують школу у бідних районах країни.
Аналітики кажуть, що в суспільстві, де технологічні інновації є запорукою розвитку, прогалина між чоловіками і жінками у науці може поставити багато країн у програшну ситуацію.
Янті і Мулйно нещодавно отримали стипендію від косметичної фірми Лореаль. Грант підтримує статеву рівність у науці. Мулйоно планує провести відпустку, збираючи зразки смоли дерев, які вона використовує для своїх досліджень:
«Минулого року я поїхала у Калімантан і знайшла там новий різновид смоли. Навіть відпочиваючи, у мене була можливість зробити щось для свого дослідження».
Янті каже, що найбільша перевага науковця – це можливість завжди винаходити щось нове:
«Іноді, коли щось не виходить, почуваєш себе невдахою. Але потім повертаєшся знову до книжок, шукаєш, де допустив помилку і намагаєшся її виправити. Для мене це найцікавіша частина дослідження».
Обидві дослідниці кажуть, що не почуваються винятковими, ажде в Індонезії – жінки у науці – звичне явище.
