Спеціальні потреби

Актуально

Хто заповнює економічний і туристичний вакуум на Кубі після погіршення відносин зі США?

Як кубинський уряд намагається підтримати економіку країни. Відео
please wait

No media source currently available

0:00 0:04:00 0:00

Минулого тижня уряд Куби повідомив, що очікує скорочення кількості тиристів цього року майже на 10%. Це суттєво вплине на економіку країни.

Зменшення кількості туристів пов'язують з політикою адмінстрації Дональда Трампа. Білий Дім посилює тиск на кубинську владу вимагаючи демократичних реформ, а також, щоб змусити Гавану перестати підтримувати уряд Мадуро у Венесуелі.

Минулого місяця США заборонили круїзним лайнерам та приватним яхтам та літакам відвідувати Кубу. І також скасували вийняток для американців, які раніше відвідували острів за студентськими та освітніми візами.

Політику пом'якшення заборон на подорожі на Кубу розпочала адмінстрація Барака Обами. З того часу америкаські туристи склали другу за величиною групою туристів після канадців. Адміністрація Трампа скасувала більшість ініціатив Обами стосовно Куби.

Тепер, коли американська присутність в цій комуністичній країні суттєво зменшується, так званий острів свободи відкрив широке вікно можливостей для європейського та латинського бізнесу.

Розірвати дипломатичні відносини з Кубою було однією з передвиборчих обіцянок Дональда Трампа. На початку цього року Адміністрація президента анонсувала відновлення дії закону, що має назву Пункт Третій. Він дозволяє американським громадянам позиватись до суду, якщо в них ще за часів Холодної війни конфіскували кубинську нерухомість.

Майк Помпео, державний секретар США, заявляв: "Послаблення відносин з режимом зазнало поразки. Загравання з кубинськими диктаторами завжди було чорною плямою на величній історії цієї країни із захисту прав людини. Через це я оголошую, що Адміністрація Трампа більше не призупинятиме Пункт Третій".

Часто новими власниками цієї конфіскованої нерухомості ставали міжнародні інвестори. Тепер, коли американець кубинського походження вимагає в американському суді компенсації за втрачену нерухомість, його позов стосується європейських чи канадських компаній, які, на думку позивачів, отримали прибуток від конфіскованої власності.

Вільям Рейнш, експерт Центру Стратегічних та міжнародних досліджень, каже: "Він (президент США) слідує думці, що треба примусити інші країни зробити вибір. Або робити бізнес з нами, або вони можуть вести бізнес з Кубою, Іраном, Північною Кореєю".

У Брюсселі нині шукають способу, як захистити європейський бізнес на Кубі, а самі інвестори переконують: навіть в умовах американських санкцій не залишать Кубу.

Хуліо Фонтека, президент бізнес-асоціації, вважає: "Вони (санкції) дуже на нас впливають останні 4-5 місяців. Це низка дуже конкретних та цілеспрямованих агресивних комерційних кроків США, які запроваджені суто, щоб примусити нас піди звідси, щоб вони могли це забрати собі. Ми не підемо, ми не збираємось лишити Кубу".

Наразі ЄС є найбільший експортером та другим найбільший торговельним партнером Куби. Найбільше європейських інвестицій вкладаються у туризм, будівництво і сільське господарство.

Третина всіх туристів, що відпочивають на Кубі - європейці, які зупиняються здебільшого у іспанських, італійських та французьких готельних мережах Куби.

Альберто Наварро, посол ЄС на Кубі, розповідає: "У мене таке враження, що це сімейна сварка кубинських американців, які змушені були лишити Кубу після революції і втратили свою законну власність. Я бачу багато ненависті і небажання чути один одного. Чого тут не вистачає, це діалогу".

У 2016 році Барак Обама частково відновив подорожі американцям на Кубу. Через три роки Дональд Трамп виконав свою передвиборчу обіцянку і минулого місяця заборонив круїзним суднам та групам з освітньою метою подорожувати на так званий острів свободи.

Едді Базульто, менеджер кубинського ресторану Al Pirata, вважає: "Ми втратили наразі близько 60% прибутків, це складно. Зараз ми думаємо, як справитися з цією кризою".

Туризм лишається відкритим для європейців та країн Латинської Америки.

Для європейських інвесторів наразі привабливою стала зоні вільної торгівлі в місті Меріель, неподалік Гавани, де через європейські інвестиції в готельний бізнес відбувається будівельний бум. У місці, яке ще нещодавно була захаращеною припортовою зоною, з’являються фабрики, склади, офіси.

Мексиканський постачальний фарби "Девокс Карібе" інвестував сюди 8 мільйонів доларів у будівництво фабрики. Будівля, що працює на сонячній енергії, щороку виробляє понад 120 мільйонів літрів фарби, яку сподіваються постачати на Кубу та в Карибський регіон.

Власник компанії Джеймі Мурров-Франклін каже, що що напруга між США та Кубою створює для нього лише короткотермінові проблеми: "Гадаю, є контрбаланси в усьому. Ми переконані, буде запит на Карибах, куди ми хочемо експортувати. Ставка зроблена".

Білий дім обіцяє ще більше санкцій щодо Куби у майбутньому, то ж перспективи американського бізнесу тут швидко згортаються. Тим часом маленька країна із широкими економічними можливостями відкрила широкі можливості для бізнесу з Європи та Латинської Америки, і чимало компаній бажають цими можливостями скористатися.

Дивіться також: Місяць, Марс: американські астронавти поділилися думками щодо майбутнього космічних подорожей. Відео

Всі новини дня

Саміт Євросоюз-Україна – підсумки зустрічі лідерів ЄС у Києві. Відео

Саміт Євросоюз-Україна – підсумки зустрічі лідерів ЄС у Києві. Відео
please wait

No media source currently available

0:00 0:04:05 0:00

У Києві відубувся саміт Євросоюз-Україна. Попри повітряні тривоги та загрози обстрілів, високопосадоці вирішили приїхати до української столиці, аби запевнити у своїй непохитній підтримці. Протягом саміту президентка Єврокомісії оголосила про підготовку нового, десятого раунду санкцій проти Росії.

Пентагон - про ракети GLSDB: це дасть українцям здатність вести вогонь на більшій відстані. Відео

У США оголосили новий пакет озброєнь для України. До нього увійшли додаткові боєприпаси для HIMARS та артилерії, бронемашини із захистом від мін, Джавеліни, системи протиповітряної оборони HAWK та інше. CША вперше надають Україні ракети більшої дальності

Джон Кірбі: нова допомога Україні спрямована на перемогу в нинішній битві. Відео

Джон Кірбі: нова допомога Україні спрямована на перемогу в нинішній битві. Відео
please wait

No media source currently available

0:00 0:01:44 0:00

Джон Кірбі: нова допомога Україні спрямована на перемогу в битві, яку вони ведуть нині, і яка очікується у наступні тижні. Координатор стратегічної комунікації Ради з нацбезпеки США у інтерв'ю Голосу Америки також відповів на питання про надання Україні винищувачів та тренування українських пілотів.

Речниця Білого дому про заклик призупинити участь Росії та Білорусі в Олімпіаді. Відео

«Сполучені Штати підтримали рішення призупинити діяльність національних спортивних керівних органів Росії та Білорусі у міжнародних спортивних федераціях», – речниця Білого дому Карін Жан-Пʼєр

У нас вдома вбили 298 людей, ми маємо висловитися — Роман Любий про фільм «Залізні метелики»

Роман Любий, український кінорежисер і учасник об’єднання «Вавилон’13»

Роман Любий — український кінорежисер і учасник об’єднання «Вавилон’13», яке утворилось на початку Революції Гідності. Його фільм «Залізні метелики» дебютував цього року на фестивалі незалежного кіно "Санденс". Стрічка розповідає про пасажирський рейс MH17, збитий на Донеччині російським «Буком» у 2014 році. Тоді у катастрофі загинули всі пасажири й екіпаж — 298 людей. На місці злочину знайшли фізичні докази — осколки у формі метелика, які характерні для російської ракетної установки.

Фільм поєднує факти, архівні кадри та кінохроніку із театральними фантазійними елементами-рефлексіями; розповідає про реалії цього нападу і його вплив на ескалацію війни Росії проти України; а також досліджує механізми роботи російської пропаганди.

Журналістка Голосу Америки Марія Ульяновська поспілкувалась з режисером Романом Любим про роботу над фільмом, "Санденс" та перестороги, які транслює стрічка.

Інтерв'ю було відредаговане для плинності та ясності.

Марія Ульяновська, Голос Америки: Романе, одна з важливих тем фільму - дослідження російської пропаганди, хроніки з російських новин перегукуються з реальними кадрами подій. Розкажіть, як ви збирали матеріали.

Роман Любий: Це найбільший міжнародний воєнний злочин російсько-української війни, і Росія створила навколо нього дуже багато міфів. Нам цікаво було побачити та показати, як працює ця машина зсередини. Ми зібрали відео пропаганди й підсилили їх одне одним. [Наприклад, у фільмі є сцена, де у російських новинах говорять, що сепаратисти збили українській літак, і в наступному кадрі та сама ведуча розповідає, що літак збили українські військові - ред.]

На пресконференції для родичів загиблих в Нідерландах, коли ми вже все відзняли, мені стало цікаво подивитися, як працюють російські журналісти. Я хотів знайти, як вони перекручують контекст. І нам пощастило знайти, як інтерв’ю, яке ми бачили на власні очі, потім потрапило в ефір російських телеканалів. З усього, що сказав наш герой Робі, росіяни дали лише вирвану з контексту фразу: «Шкода, що Росія не представлена в слідчій групі». Але, якщо послухати, що він каже далі на нашому відео — зрозуміло, що щось не так.

М.У.: А як ви знайшли цього героя? Розкажіть про нього.

Р.Л.: Так ми його і знайшли [герой давав коментар російським журналістам - ред.] Згодом виявилося, що він їздив на місце падіння літака. Він - колишній військовий, музикант, дуже відкритий, і я запропонував йому взяти участь в художній частині нашого фільму. Далеко не всі родичі загиблих можуть розмовляти. А Робі може. Його племінниця Дейзі загинула в MH17, і він вважає медіаактивність своєю місією.

М.У.: Серед архівних відео у фільмі ви показуєте хроніки з місця подій, де місцеве населення радіє тому, що літак збили. Як на це реагує іноземна аудиторія?

Російська пропаганда настільки потужна, що її можна порівняти із впливом радіації.

Р.Л.: Звичайно, нам гірко і боляче показувати це, бо ці люди — наші співгромадяни. Але я собі пояснюю таку реакцію впливом пропаганди. Російська пропаганда настільки потужна, що її можна порівняти із впливом радіації. Тобто ці люди ніби опромінені. Ми також пояснюємо, що з початком війни з Донбасу багато адекватних людей виїхали, а ті, хто залишився — радіють збитим літакам.

Постер "Залізних метеликів" для фестивалю Sundance. Babylon13/TRIMA
Постер "Залізних метеликів" для фестивалю Sundance. Babylon13/TRIMA

М.У.: У фільмі стирається грань між ігровим і документальним кіно. Розкажіть про його художню частину.

Р.Л.: Журналістських фільмів про MH17 є дуже багато, і не хотілося робити ще один. Але мені чогось бракувало — тема не закрита, в першу чергу, для нас, українців. У фільмі є частина традиційного розслідування, але це не головне. У ньому також є поезія, яка притаманна українському кіно. Коли ми почали працювати над фільмом, було зрозуміло, що матеріали справи, доки іде судовий розгляд, будуть закриті, і ми почали працювати з відкритими джерелами. Щоб надати всьому цьому форму, я собі дозволив подумати про театр і хореографію, хоча людям це здавалося абсолютним божевіллям. Але наша команда прийняла мою ідею. Для мене це зручна форма комунікації, бо слова часто заважають, і жестом буває простіше виразити думку.

М.У.: Ці рефлексії — вони ваші особисті, чи з'явилися після розмов із жертвами?

У нас вдома вбили 298 людей і ми маємо якось про це висловитися.

Р.Л.: Коли ми розробляли цей проєкт і представляли його на міжнародних платформах, у нас часто питали: «Який ваш особистий стосунок до того, що відбулося»? Після повномасштабного вторгнення це питання пропало. Всім стало очевидно, у чому наш зв'язок із темою. У нас вдома вбили 298 людей, і ми маємо якось про це висловитися.

М.У.: Фільм майстерно показав зв’язок між трагедією MH17 і повномасштабним вторгненням Росії в Україну. Які сенси ви у це вкладали?

Р.Л.: Ми почали роботу над фільмом у 2019 році, й весь час до повномасштабного вторгнення він мав функцію перестороги для міжнародної спільноти. Непокаране зло завжди ростиме, це неймовірно небезпечно. А коли відбулося повномасштабне вторгнення, то пропав сенс цієї перестороги. На деякий час я втратив сенс цього фільму і будь-яке бажання робити кіно. Згодом ми віднайшли сенс і вирішили додати епізод із 2022 року — він зв’язаний фразою голландського прокурора, який, цитуючи Солженіцина, говорить: «Насильство може бути виправдане тільки брехнею, а брехня має бути виправдана насильством. Саме тому треба розібратися у цій справі, щоб не допустити нового насильства у майбутньому». На слові «майбутнє» ми показуємо епізод евакуації цивільних з Ірпеня. У цій склейці — весь фільм.

М.У.: В одному з інтерв’ю ви казали, що фільм покликаний прояснити, хто є хто. Чи вдалося досягти цієї мети? Чи розуміє світ, хто правий, а хто неправий?

Росіяни самі прояснили, де чорне, а де біле, розпочавши вторгнення.

Р.Л.: Війна сильно змінилась. У 2014 році це була гібридна війна, у якій значення ЗМІ та збройного протистояння були однакові. Після 24 лютого інформаційна війна відійшла на другий план. Росія більше заклопотана інформаційним впливом на свою аудиторію. Вони вже самі все прояснили. Ми лише розказали свою точку зору. А вони самі, розпочавши вторгнення, прояснили, де чорне, а де біле. Тепер вже ясно, хто тут злочинець.

Постер фільму "Залізні метелики" на Sundance, Babylon13/TRIMA
Постер фільму "Залізні метелики" на Sundance, Babylon13/TRIMA

М.У.: Розкажіть, як сприймають фільм на "Санденсі".

Р.Л.: Прем’єра була у старому кінотеатрі. Нам не дуже сподобався звук, і аудиторія реагувала досить дивно. Це була здебільшого професійна спільнота. А пізніше був інший показ — для звичайних людей, і вони були в захваті від фільму, залишились з нами спілкуватися, питали про війну. Людей дуже надихає, що вони мають можливість поспілкуватися зі справжніми українцями.

Я думав, що дивно почуватимусь тут, бо це далеко від дому. І взагалі, це гірськолижний курорт. Ми ж приїхали з протилежної сторони реальності. Але я щиро відчуваю, що ми тут робимо свою важливу роботу. Люди надихаються зустріччю з нами, ми дякуємо за допомогу, розповідаємо, за що ми боремось, хто наш ворог, і є відчуття, що ми зараз на своєму місці.

М.У.: Останнє питання хочу поставити про сцену з меблевого магазину — вона вразила мене найбільше. Розкажіть про неї, і чому ви її включили?

Р.Л.: Це моя улюблена сцена. Архівний фільм 1960-70 років про те, як влаштована система «БУК», ми клеїмо разом із сучасним російським телесюжетом про меблеву компанію із Санкт-Петербурга, яка зробила дитяче ліжечко у формі цієї системи. Це така шизофренія. Але виробник цих меблів, у якого беруть інтерв’ю, не розуміє, що не так. Він говорить «ми не журналісти, не політики, ми не підтримуємо насильство, ми просто меблярі». Цей шматочок — діамант, він добре змальовує, як росіяни абсолютно не сприймають себе громадянами своєї країни, вони виключені від реальності.

Більше

Відео - найголовніше

XS
SM
MD
LG