Спеціальні потреби

Актуально

Авторитарні тенденції української влади віддаляють Україну від демократичного світу

У боротьбі за свої професійні права українські журналісти апелюють до міжнародних організацій. У п’ятницю група журналістів передала звернення президенту Європейської Ради Герману ван Ромпею. 125 журналістів, що підписались під зверненням, просять ЄС під час саміту Україна-ЄС 22 листопада підняти перед Віктором Януковичем питання щодо ухвалення в Україні закону «Про доступ до публічної інформації». Міжнародні правозахисні інституції та уряди демократичних держав все частіше висловлюють занепокоєння погіршенням ситуації зі свободою слова в Україні.

Розібратись із ситуацією на місці до України у п’ятницю відбула делегація Державного департаменту США на чолі з головою відділу з питань демократії, прав людини та праці Томасом Мелією. Вже наступного тижня у рамках Комісії зі стратегічного партнерства між США та Україною свою діяльність має розпочати робоча група з політичного діалогу та верховенства права. Про її завдання та бачення України урядом США напередодні від’їзду Томас Мелія розповів «Голосу Америки». З ним розмовляла Мирослава Ґонґадзе.

МҐ: Багато спостерігачів констатують погіршення в Україні ситуації зі свободою преси та дотриманням прав людини. Яке Ваше бачення цієї проблеми?

ТМ: Уряд Сполучених Штатів занепокоєний деякими змінами в Україні протягом останніх місяців, особливо зменшенням ролі мас-медіа та необ’єктивним висвітленням деяких подій. Попри те, що в українському медіа-просторі можна знайти різні точки зору, прослідковується тенденція до обмеження свободи преси. Це одна з причин чому наша робоча група вирушає наступного тижня до Києва. Ми плануємо залучити до обговорення український уряд, громадськість та мас-медіа, щоб краще зрозуміти причини утисків свободи преси та переконати український уряд розділити наші інтереси в зростанні, а не обмеженні політичної свободи в Україні.

МҐ: Наскільки небезпечними є ці зміни для демократичного розвитку України та регіону?

ТМ:
Свобода преси це – найголовніше питання будь-якого демократичного суспільства в світі. Люди мають право на свободу слова, а також право чути різні думки, політичні дебати, альтернативні політичні позиції. Робота уряду – поважити людські права та потреби й забезпечувати їх. Прозорий медіа-простір є життєво необхідним для уряду та громадян, адже так відбувається діалог, так висвітлюють вибір, політичний, зокрема. Будь-яка критика щодо обмеження свободи преси це вже знак тривоги для тих, хто дбає про демократію та дотримання прав людини.

МҐ: Як Ви бачите Україну з точки зору її впливу у регіоні?

ТМ:
Україна може бути моделлю для регіону, зокрема для країн Півночі, Сходу, Півдня та Заходу. Україна є дуже важливою країною, за її розвитком спостерігають сусіди, її історія добре знана і якщо демократія в Україні увінчається успіхом, цього слід чекати для колишніх країн Радянського Союзу. Як державна модель Україна є дуже важливою.

МҐ: Чи може Україна бути моделлю також для Росії?

ТМ:
На мою думку, мала би бути, адже це близький сусід та економічний партнер. Якщо демократія пустить глибше коріння в Україні, то її тенденція до економічного та політичного розквіту збільшиться і коли це станеться це зауважить Росія. У цьому плані Україна потенційно може бути прикладом для Росії.

МҐ: Державний департамент США та міжнародні спостерігачі критикують нещодавні вибори в Україні, зауважуючи, що вони були гіршими ніж президентські. Чи насторожує Вас такий розвиток подій?

ТМ:
Ми висловили наше занепокоєння з приводу виборчої кампанії в Україні. Посол Джон Теффт досить чітко сказав, що нещодавні вибори в Україні, а саме концепція їх проведення стали великим кроком назад. Деякі правила були змінені під кінець гри, не всі кандидати мали однакову можливість представити себе виборцям. Ми маємо докази цих порушень і сподіваємось Україна виправить їх до наступних виборів.

Наступного тижня ми будемо обговорювати попередні вибори та методи вдосконалення виборчого процесу, незалежно від того чи це президентські, парламентські чи місцеві вибори. Гадаю, Україні ці методи добре відомі. Ми лише хочемо надати допомогу там, де вона потрібна. Ми дуже зацікавлені в Україні й хочемо будувати хороші відносини з Україною в політичній, бізнесовій та освітній сферах. Ми будемо реагувати на будь-які порушення і даватимемо дружні поради, і якщо у нас будуть ресурси для допомоги, ми їх обов’язково використаємо.

МҐ: Посол США в Україні Джон Теффт заявив, що США готові допомогти з виборчим законодавством. Як конкретно надаватиметься така допомога?

ТМ:
Існує велика кількість експертних установ, які займаються цими питаннями в Сполучених Штатах та Європі. До речі, це питання ми теж обговорюватимемо під час поїздки в Україну. На нашу думку питання про зміни виборчого законодавства має мати набагато ширший резонанс, ніж кулуарні розмови за закритими дверима одного з міністерств. Тут йдеться про досягнення політичного консенсусу, висвітлення різних політичних поглядів, альтернатив та інтересів. Треба також обговорити спільні правила гри. Немає єдиної моделі, яку має прийняти Україна. У кожної країни свої правила, крім того Україна має свої напрацювання у виборчому законодавстві. Спочатку треба підлаштувати це законодавство під відкриті та прозорі політичні змагання. Сполучені Штати готові фінансувати впровадження таких змін.

МҐ: Отож Ви їдете з візитом в Україну для встановлення політичного діалогу? Наскільки ваша робоча група обмежена в часі?

ТМ:
Стратегію наших відносин розробили минулий уряд США та колишній український уряд. Той факт, що наша співпраця продовжується, попри те, що стратегію проклали попередні адміністрації, свідчить про стійкість наших відносин. Не має значення хто президент чи міністр закордонних справ, наші відносини – це відносини між державами. Це дає нам змогу підтримувати ці стосунки та обговорювати питання різного роду – безпеки, торгівлі, охорони довкілля і т.д. Важливим для розвитку цього процесу є двостороння підтримка постійно діючих демократичних робочих груп. Ми мали попередні розмови про це у липні, коли державний секретар Клінтон була в Україні. Наш візит буде другим офіційним діалогом високого рівня, який ми плануємо провести наступного тижня. Це своєрідне нагадування для обох сторін про події, що відбулися та можливість удосконалити нашу співпрацю. Ми також маємо на меті провести загальне зібрання по стратегічних відносинах на початку 2011-го року, коли всі робочі групи зберуться разом. Отож, наступного тижня ми маємо на мені обговорити методи вдосконалення українських демократичних інститутів і через три місяці знову повернемось до цього питання.

Хочу наголосити, що процес комунікації буде постійним, не лише наступного тижня, а потім через три місяці. Наш діалог є відкритим і триває постійно. І якщо ми побачимо прогрес, то будемо його заохочувати та зосереджувати нашу увагу на інші невирішені питання.

МҐ: Тобто, мета нової робочої групи допомогти у вдосконаленні демократичного процесу та підтримці діалогу?

ТМ
: Так, тим паче, що ми робимо це одразу після проведення місцевих виборів. Це дає можливість обговорити всі проблеми по гарячих слідах. Ми можемо також встановити ряд завдань, які треба виконати до наступної зустрічі і таким чином підтримувати діалог.

МҐ: Якщо ж український уряд вирішить все ж піти шляхом побудови авторитарного типу влади, які засоби протидії мають США?

ТМ:
Не тільки наш офіс, а й багато інших установ уряду США співпрацює з Україною на постійній основі щодня. У нас багато спільних інтересів, тому ми матимемо не одну нагоду висловити свою думку з приводу таких змін. Якщо український уряд вирішить піти шляхом авторитарного правління – це також шлях у напрямку від Європи і від Заходу та Сполучених Штатів. Адже найкращі і найефективніші взаємини ми маємо з демократичними державами. Це ж стосується і інтеграції з Європейським Союзом. Якщо теперішня українська влада зробить вибір рухатися в авторитарному напрямку це буде мати негайні наслідки зокрема для розвитку економіки та у збільшенні відстані між Україною й демократичним світом.


Всі новини дня

«Важливо, щоб ми продовжували боротися з різноманітними діями Ірану», – держсекретар США. Відео

«Для Сполучених Штатів, а також для багатьох наших партнерів у регіоні дуже важливо, щоб ми продовжували боротися з різноманітними діями Ірану в регіоні та за його межами, які загрожують миру, безпеці та життю людей, і протистояти їм, якщо необхідно», – держсекретар США Ентоні Блінкен

"Не бачимо, щоб росіяни були "силою добра" у конфлікті довкола Нагірного Карабаху" - заступниця Держсекретаря

Російський миротворець охороняє Лачинський коридор, 26 грудня 2022. TOFIK BABAYEV / AFP

США очікує на якнайшвидше розблокування Лачинського коридору між Нагірним Карабахом та Вірменією за допомогою дипломатичних рішень і мирного процесу. “Ми не бачимо жодного військового вирішення ситуації і продовжуватимемо співпрацювати дипломатично, щоб не допустити ескалації конфлікту”, - сказала заступниця Держсекретаря США Карен Донфрід у ексклюзивному інтерв'ю Голосу Америки. Посадовиця також висловила сумнів щодо конструктивності дій російських “миротворців”.

“Ми не бачимо ознак того, щоб російські так звані миротворці були “силою добра” у регіоні… чи відігравали тут конструктивну роль. Ми занепокоєні щодо російської ролі у регіоні, і, звичайно, ці занепокоєння тільки посилилися за останні кілька років, враховуючи війну Росії проти України”, - сказала представниця Держдепу.

За словами Донфрід, державний секретар США Ентоні Блінкен та адміністрація президента Джо Байдена в цілому глибоко стурбовані погіршенням гуманітарної ситуації в Нагірному Карабасі. Держсекретар розмовляв телефоном із президентом Азербайджану, а також із прем’єр-міністром Вірменії, і головним питанням була ситуація в Лачинському коридорі, що є єдиним сполученням між Нагірним Карабахом та Вірменією.

Дорога перекрита з 12 грудня. Азербайджанські екологічні активісти протестують, як вони стверджують, проти незаконного видобутку корисних копалин, натомість в Єревані вважають це намаганням витіснити етнічних вірмен з регіону.

Держсекретар Блінкен закликав негайно відкрити коридор для безперешкодного руху комерційних і приватних транспортних засобів.

Карен Донфрід вважає причиною конфлікту фундаментальний брак довіри між двома країнами - Вірменією та Азербайджаном та наголошує на необхідності прямого діалогу між ними. За словами посадовиці, Сполучені Штати тісно співпрацюють з Європейським Союзом, який також резолюцією Європарламенту закликав Азербайджан негайно відкрити Лачинський коридор у Нагірному Карабасі.

“Для досягнення миру повинні бути прийняті важкі рішення, - сказала Донфрід. - І ми зробимо все можливе, щоб допомогти двом лідерам [Вірменії та Азербайджану] прийняти ці важкі рішення, що змінять майбутнє не лише для цих двох країн, не лише для вірменів і Азербайджан, але й для всього регіону”.

Як повідомляв Голос Америки, Сполучені Штати серйозно занепокоєні тим, що Лачинський коридор перекрито, що створює значну нестачу продовольства, медичних засобів та інших товарів у Нагірному Карабасі. Посол США в ОБСЄ Майкл Карпентер озвучив заклик США до Азербайджану і Вірменії “відновити змістовні переговори для вирішення їхніх суперечок”.

Майкл Карпентер також закликав Росію та Азербайджан негайно відновити безперешкодний транзит Лачинським коридором, відповідно до попередніх зобов’язань, які чітко включають гарантії безпеки осіб, транспортних засобів і вантажів, що рухаються Лачинським коридором в обох напрямках.

У публікації використано матеріали вірменської служби Голосу Америки

"Ми воюємо на боці добра – на боці України" – росіяни у добровольчому легіоні ЗСУ

Шеврони бійця легіону "Свобода Росії": український прапор та неофіційний біло-синьо-білий прапор російських супротивників режиму Путіна. Фото: AFP/RFE/RL

Легіон "Свобода Росії" – військовий підрозділ у лавах ЗСУ, що складається, як стверджується, з російських добровольців. Своєю метою вони ставлять визволення окупованих Росією регіонів України, а також боротьбу з Володимиром Путіним, який, як сказано у маніфесті легіону, "знищив не лише російську економіку, а й можливість росіян розвиватися та мати право на щасливе майбутнє". Голос Америки публікує інтерв'ю Радіо Свобода з бійцями легіону – "Цезарем" та "Тихим".

"Тихий" народився у місті Тольятті Самарської області, все життя працював будівельником. Останнім часом часто бував на роботі в Україні. У лютому 2022 року перебрався під Київ на новий об'єкт, але війна змінила його плани.

Вранці 24 лютого він сидів на кухні та пив каву. "Спочатку я просто не повірив. Тільки після третьої ракети, що прилетіла, я зрозумів, що все-таки почалося. Зібрав родину, сховалися в підвалі, де і сиділи", - додав боєць.

На початку літа він подав заявку до легіону. Потім пройшла низка перевірок, двомісячна підготовка - і він вирушив на фронт. "Чому в мене такий позивний? Як ви встигли помітити, я не любитель поговорити, - розсміявся він, - та й роблю все по-тихому".

"Тихий" розповів, що до Росії повертатися не планує і бореться виключно за визволення України: "На цьому все. Я на Росії поставив хрест. Я не хочу про них нічого знати після того, що вони наробили під Києвом та в інших українських містах" .

Підписуйтеся на Голос Америки Українською в Telegram.

Боєць із позивним "Тихий" легіону "Свобода Росії" у складі ЗСУ. Фото: RFE/RL
Боєць із позивним "Тихий" легіону "Свобода Росії" у складі ЗСУ. Фото: RFE/RL

"Цезарю" 50 років. Родом із Санкт-Петербурга. За освітою педагог, все життя працював тренером. Він приєднався до легіону на початку літа:

– Перед війною я якось випав із політичного життя, бо розумів, що моя країна безнадійно хвора. 24 лютого – це був шок. Мої діти у сльозах дивилися на мене і питали: "Тату, як так? Як Росія могла напасти на Україну? Що робити?" Я сказав їм не хвилюватись, бо Україна все одно переможе. На другий день вторгнення мені стало зрозуміло, що все було зроблено бездарно і тому швидко закінчиться. З оперативного погляду це дурдом. Механізований бліцкриг, який призвів до розгрому сил вторгнення.

Осторонь залишатися я не міг. Я намагався записатися в іноземний легіон (створений Україною на початку російського вторгнення для громадян іноземних держав, які бажають воювати на українській стороні. – РС), але тоді росіян у нього не брали. Потім з'явився легіон "Свобода Росії", я подав туди заявку, пройшов відповідні процедури та опинився тут. За своїми переконаннями я націоналіст із правого краю політичної боротьби. Я вже давно зрозумів, що легальна зміна влади у Росії неможлива, бо вся влада перебуває в руках кремлівської диктатури. Я вважав і вважаю, що зміна влади в Росії можлива лише внаслідок збройного повстання. Власне, до цього я все життя й готувався, а зараз беру участь. Ми воюємо на боці добра – на боці України. Після перемоги України питання зміни влади в Росії стане особливо гостро.

Боєць із позивним "Цезар" легіону "Свобода Росії" у складі ЗСУ. Фото: RFE/RL
Боєць із позивним "Цезар" легіону "Свобода Росії" у складі ЗСУ. Фото: RFE/RL

Радіо Свобода: Видання "Агентство" стверджує, що ви були членом "Російського імперського руху" (РІД), який у США, наприклад, оголошено терористичною організацією. Чим ви там займалися? У чому полягає ідея цієї організації?

- "Російський імперський рух" - це організація правого монархічного штибу. Вона проголошує традиційні цінності та відновлення монархії в Росії. Учасники організації з 2014 року воювали на Донбасі на боці Росії. Я залишив організацію трохи раніше за ці події, але воювати на Донбасі на боці Росії – у мене такої думки ніколи не виникало. Я скоріше думав про те, щоб боротися на боці України.

Розумієте, праві у Росії – це скоріше субкультура. Це досить неадекватна публіка, яка вважає, що якщо десь побили узбека, то вони сприяють відродженню Росії. Це не так, це все дурниці. Всі ці організації найчастіше є проектами ФСБ, нею ж вони куруються. Нічого хорошого із цього вийти не може.

РС: Видання The New York Times дійшло висновку, що за розсилкою листів із вибухівкою до іспанських державних установ може стояти РІД. Чи справді вони мають такі значні зв'язки по всій Європі?

– Треба розуміти, що будь-які радикальні – праві чи ліві – організації в Європі знаходяться на гачку у Кремля. Їх підгодовують і в потрібний момент підштовхують. Недавній приклад – спалення Корану у Швеції. Цей акт вимагає мінімальних зусиль, але має сильний ефект: Туреччина після цього почала блокувати вступ Швеції до НАТО, – каже Цезар.

На питання про чисельність легіону бійці відповіли так: "Ми увійшли до складу другого батальйону, а зараз формуються вже третій і четвертий. Точну кількість ми не можемо знати, тому що ми розпорошені по всій лінії фронту: ми становимо не лише військову, а й політичну загрозу Росії".

РС: Що за люди воюють у лавах легіону?

- Абсолютно різні. Усі мають різні долі, але нас об'єднує мета – відстояти Україну і потім повернутися до Росії зі зброєю в руках. Росія себе вже дискредитувала, і жодної нормальної зміни влади там не буде: вони вчепилися в неї і готові покласти мільйони людей, аби втриматись. З цими мерзотниками можна розібратися лише за допомогою сили.

РС: У червні 2022 року з'явилася інформація про те, що колишній віце-президент Газпромбанку Ігор Волобуєв вступив до легіону. Де він зараз?

– Ми з ним не перетиналися. Ми в різних підрозділах, ніяк не можемо прокоментувати.

Бійці легіону "Свобода Росії", бійці полку імені Кастуся Калиновського та грузинські добровольці. "Тихий" тримає прапор легіону, "Цезар" – праворуч від нього. Фото: RFE/RL
Бійці легіону "Свобода Росії", бійці полку імені Кастуся Калиновського та грузинські добровольці. "Тихий" тримає прапор легіону, "Цезар" – праворуч від нього. Фото: RFE/RL

РС: Але він взагалі числиться у легіоні?

– Ми не можемо це прокоментувати, ми відповідаємо лише за свій підрозділ та своїх товаришів зі зброї.

"Цезар" та "Тихий" – мінометники. Наразі вони знаходяться на Бахмутському напрямку. "Цезар" розповідає про сьогоднішню ситуацію в районі Бахмута:

– Українська армія нав'язала супротивникові бій на вигідних для себе умовах. У той самий час політичне керівництво Росії нав'язало російської армії бій на невигідних їй умовах. Бахмут, з погляду стратегії, нічого не дає росіянам. Їм просто треба продемонструвати якусь перемогу. Вони півроку перемелюють свої частини, витрачають сотні та тисячі вагонів із боєприпасами. Баби, звичайно, ще народять, але ось зі снарядами у них уже напружено. Зношуються артилерійські стволи, згоряє техніка у бою. Заради чого? У Донецькій області таких міст ще 15 штук. Подивіться на агломерацію Слов'янськ – Краматорськ. Якщо вони з Бахмутом не можуть упоратися, то що там буде?

Зрозумійте, що Путін не знає, як вибратись із цієї війни. Він має політичну мету – захопити Донецьку область і оголосити це метою війни. Ми дуже сумніваємося у його здатності звільнити всю Донецьку область – ми ще за Бахмут подеремося, поп'ємо ворожої крові. Ми битимемося до перемоги, вона не буде швидкою та легкою. Але ми обов'язково переможемо!

РС: А місцеве населення що розповідає? Як вони до вас ставляться?

– Багато прихильників вільної України залишили Бахмут – ті, хто молодший, бадьоріший. Залишилося багато людей похилого віку – у них в голові ще Радянський Союз. Ждуни "руського світу" тут теж є. Є й маргінали – наркомани, алкоголіки. Є люди, які співпрацюють зі спецслужбами РФ. Водночас тут багато людей, які нас підтримують. Це дуже приємно, коли люди кричать тобі "Слава Україні". Ти розумієш, що ти не дарма стоїш на цій землі, – каже "Цезар".

"Тихий" припустив, що люди просто втомилися від війни. "Люди постійно у пошуках води, їжі, тепла, тому здається, що вони всі на нас озлоблені. Вони можуть бути озлоблені не на нас, а на ситуацію, в якій вони опинилися", – додав він.

За словами бійців, як такого розпорядку дня у них немає: завдання бувають днем, увечері, вночі та рано вранці. Вони розповіли, що дуже багато часу у них забирають побутові процеси. "Ніхто за тебе не нарубає дрова, не облаштує нічліг, не почистить міномет і твою особисту зброю. Іноді доводиться в буквальному сенсі доопрацьовувати ту зброю, яку нам дають союзники, і доопрацьовувати найчастіше напильником. Це все забирає час", - сказав Цезар, а "Тихий" у відповідь схвально кивнув.

РС: Як мобілізація вплинула на перебіг бойових дій? Ми бачили прорив ЗСУ на Харківському напрямі, звільнення усієї області. Наразі наступ ЗСУ просувається досить повільно, а російські війська, як стверджують військові експерти, мають успіхи на деяких напрямках.

– Звичайно, мобілізація вплинула на ці процеси, але роль відіграє ще й нестача озброєння ЗСУ. Якби ми зараз отримали ті самі сили та засоби, які запитував генерал Валерій Залужний, то питання розгрому [противника] не було б сьогодні в принципі. Залізо сильніше за м'ясо. Ви бачите, що HIMARS животворний робить: 20–30 машин переламали хід війни, і цих машин у Заходу ще сотні. Танків у них тисячі, а про авіацію взагалі мовчу. Якби Україна мала хоча б малу частину цієї зброї, ми б уже з "Тихим" відзначали нашу перемогу десь на пляжі в Криму.

На жаль, Захід прагматичний і дуже довго розгойдується. Тут люди гинуть тисячами, а там люди думають, до якого ресторану їм сходити, яку виставу подивитися. Дрібнішає цивілізація. Якби Путін знав, що йому одразу переламають хребет, то ані нападу на Грузію, ані нападу на Україну не було б, – каже Цезар.

У розмову включився "Тихий":

- Ми відчули мобілізацію: можна просто стріляти, не цілячись, і ти обов'язково в когось потрапиш. Раніше ми ганялися за ними, щоб виловити російські групи, а зараз їх дуже багато – у кожній посадці.

- Так, це дозволяє їм трохи просуватися, але ціною величезних втрат – це видно за статистикою Генштабу ЗСУ, – додав "Цезар". - Шкода, звичайно, цих бідолах. Я хотів би знову до них (росіян) звернутися: в Україні у вас ворогів немає. Немає ворогів у Парижі, у Нью-Йорку. Всі ваші вороги сидять у Кремлі.

РС: "Цезарю", ви сказали про силовий перехід влади в Росії, яким способом ви збираєтеся його здійснити? За яких обставин це можливо?

- Історія дуже часто повторюється: згадайте російсько-японську війну - тоді відбулася перша революція в Росії, Першу світову війну - пішли Лютнева та Жовтнева революції. Путін будував дегенеративну державу, а своїм нападом на Україну намагався вирішити внутрішні проблеми. Маленька переможна війна, "СРСР 2.0", популярність зростатиме, народ буде задоволений, тому що імперські амбіції росіян ще не згасли, - так мало бути, а за фактом Путін отримає важку військову поразку. Еліти та народ вважатимуть, що винен саме він.

Держава вже втратила монополію на насильство – подивіться на Пригожина та Кадирова. З'явилися губернатори із добровольчими батальйонами. Одного разу президент Татарстану може просто сказати: "Хлопці, навіщо мені ваші проблеми? У мене є нафта, газ і чотири батальйони, давайте якось без мене" (26 січня було прийнято рішення про перейменування посади президента Татарстану).

Після "могилізації" Путін різко підняв ставку: раніше воювали "зелені чоловічки", а умовний Вася із Саратова сидів із пивом біля телевізора. Зараз Васі треба підвестися, залізти в холодний окоп під Бахмутом, а там йому на голову прилетить наша з "Тихим" міна. Тут у вас настрої можуть змінитися. Якщо Вася добре подумає, то, може, і до нас приєднається, і ми разом підемо на Москву. Вася, давай добре подумай!

РС: Ви сказали, що у багатьох росіян не вщухли імперські амбіції, але ви самі були членом "Російського імперського руху". При цьому 2014 року ви не підтримали, здавалося б, війну за "відродження імперії". Як це все поєднується?

– Росія має багато внутрішніх проблем. Росія вже мала одну трагедію – 1917 рік. 1991 року, на жаль, нам не вдалося стати на нормальний шлях, бо декомунізації не сталося: Єльцин – колишній комуніст, вся путінська верхівка теж. Згадайте: 1993 рік – розстріл московського Білого дому, розгін демонстрації, далі дві криваві бійні у Чечні, потім теракти, вибухи будинків. Нічого не вийшло. Ніхто не намагався знести комуністичну диктатуру під нуль. Люди були політично неосвічені, безграмотні, забиті. У наших співгромадян "совок" із голови нікуди не пішов. Вони не хочуть трудитися, думати, прикрашати світ довкола себе.

Що таке російська глибинка? Це бруд, розруха, безнадія, пияцтво. Потрібно цим займатися, а не розширювати свою в'язницю, захоплюючи Грузію, Україну, Балтію та Білорусь. Отакий я російський націоналіст. Я вважаю, що треба займатися життям у своєму домі. Не треба нікого захоплювати. Якщо ти дуже добре житимеш, то інші до тебе самі попросяться.

Головною помилкою у російській історії була революція 1917 року, коли більшовики вбили царя. У самому соціалізмі нічого поганого немає, але подивіться, хто прийшов до влади. Немає жодного сенсу утримувати силою тих, хто не хоче бути з тобою. Немає жодного сенсу знищувати чужу культуру, чужу мову, адже все це було за царської Росії, за Радянського Союзу і зараз триває за Путіна. Геноцид багатьох народів Росії все ще продовжується. Якісь люди, наприклад, приходять на землі хантів чи мансі, де люди живуть корінними промислами: пасуть оленів, щось збирають. Ці люди свердлять дірки в землі, качають звідти нафту, викидають там же відходи, лякають оленів, плюють на місцеве населення – хіба це не геноцид?

Завдання правителя – робити свій народ кращим і світлішим, а не робити з людей дегенератів, як це зробив Путін. Дивіться, на кого росіяни перетворилися за 20 років – це жах. Коли вони ракетою потрапляють вкотре до будинку з жінками та дітьми, вони ж радіють! У проблемах Росії я не звинувачую рептилоїдів, жидомасонів, Обаму та Байдена. Всі проблеми в Росії – від власного населення та правителів, яких населення продовжує терпіти.

РС: А чи готові росіяни до силового сценарію?

– Населення ніколи не буде готове. У громадянській війні у Росії брав участь один відсоток всього населення. Що таке один відсоток сьогодні? Це півтора мільйони людей. Цього вистачить, щоби розібратися з усіма злочинцями. Тут питання не в кількості, а мотивації, підготовці та ресурсах.

До всього треба дійти. Люди мають дозріти. Вони мають побачити зрілу ідею. Не можна просто сказати: "Путинська Росія погана", людям треба дати картину іншого майбутнього. Коли люди побачать, що є картина майбутнього, є люди, які готові за нього боротися, тоді досить велика кількість адекватних людей піде за ними. Ми зараз формуємо таку суб'єктність. Ми готові взяти на себе відповідальність за свою країну. Кремлівські нувориші не мають права керувати народом – вони давно дискредитували себе.

Наприкінці інтерв'ю по той бік екрану залишився лише "Цезар".

РС: Чи боїтеся ви смерті?

- Я християнин. Я розумію, що я проживаю тут тільки відрізок свого життя, далі я відповідатиму за скоєне. Бог мене запитає, якщо я бачив смерть невинних і не зупинив це. Я воюю на боці добра і захищатиму Україну до останнього. Якщо я до кінця цієї війни залишуся живим, то я тим чи іншим способом потраплю до Росії і далі боротимуся за свободу.

Північна Корея постачала ракети ПВК "Вагнер" - Столтенберг

Північнокорейська зброя під час параду у Пхеньяні, 1 січня 2023. Фото: North Korea's Korean Central News Agency (KCNA).

Північна Корея поставляла озброєння для російських найманців ПВК "Вагнер" для війни в Україні, заявив генсек НАТО Єнс Столтенберг. Виступаючи у Сеулі, очільник Альянсу заявив, що безпека НАТО й безпека Південної Кореї як партнера "тісно пов'язані", а безпекові виклики - спільні.

"Загроза з боку Північної Кореї є однією з них. Північна Корея продовжує свою провокаційну та дестабілізуючу поведінку, включаючи безпрецедентні ракетні випробування за останній рік, а також продовження ядерної діяльності та риторики, - сказав Столтенберг. - Північна Корея також поставляла ракети і снаряди російській групі "Вагнера", далі розпалюючи загарбницьку війну Росії проти України".

Підписуйтеся на Голос Америки Українською в Telegram.

У грудні Вашингтон і Лондон заявили, що російська приватна військова компанія "Вагнер", яка активно задіяна у війні в Україні, отримала партію зброї з Північної Кореї. Речник Ради національної безпеки США Джон Кірбі сказав 22 грудня, що згідно з американською інформацією той перший вантаж отриманий компанією "Вагнер" містив зокрема ракети.

Відповідаючи на запитання про те, коли війна Росії в Україні може закінчитись, генсек сказав: "Президент Путін може закінчити війну сьогодні. Але проблема полягає в тому, що ми не бачимо жодних ознак того, що президент Путін і правителі в Москві готуються до миру. [...] Що вони активно купують нову зброю, більше боєприпасів, нарощують власне виробництво, але також купують більше зброї в інших авторитарних державах, таких як Іран і Північна Корея. [...] Для всіх, хто вірить у демократію, в заснований на правилах міжнародний порядок, надзвичайно важливо, щоб президент Путін не виграв цю війну. Частково тому, що це буде трагедія для українців, але й небезпечно для всіх нас. Це зробить світ небезпечнішим. Тому що тоді повідомлення авторитарним лідерам, також у цій частині світу, також у Пекіні, буде таким, що застосування сили – це спосіб отримати те, що ви хочете".

Раніше Голос Америки повідомляв, що Столтенберг закликав Південну Корею збільшити військову підтримку України, посилаючись на досвід інших країн, які змінили свою політику ненадання зброї країнам у конфлікті після вторгнення Росії.

У статті використано матеріали Reuters

«Я закликаю Республіку Корея продовжувати й поглибити саме військову підтримку», – генсекретар НАТО Єнс Столтенберґ. Відео

«Я закликаю Республіку Корея продовжувати й поглибити саме військову підтримку. Це рішення приймати вам, але я скажу, що кілька союзників по НАТО, політика яких полягала у відмові від експорту зброї в країни, що перебувають у конфлікті, зараз змінили цю політику», – генсекретар НАТО Єнс Столтенберґ

Більше

XS
SM
MD
LG