Спеціальні потреби

Екс-представник США в НАТО додав, що якщо не зупинити Росію зараз в Україні, її доведеться зупиняти далі в глибині Європи.

21 вересня прибув з дводенним візитом до України генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберґ.

Як повідомляє прес-служба НАТО, Столтенберґ зустрінеться з президентом України Петром Порошенком, прем’єром Арсенієм Яценюком і спікером Верховної Ради Володимиром Гройсманом. Очікується підписання угоди про створення повноцінного представництва НАТО в Україні,

Напередодні візиту колишній представник США в НАТО, а нині виконавчий директор Інституту міжнародного лідерства Маккейна Курт Волкер дав інтерв’ю «Голосу Америки».

Голос Америки: Пане посол, дякуємо, що погодилися відповісти на кілька наших запитань. Отже, як Ви оцінюєте майбутній візит генерального секретаря НАТО Єнса Столтенберґа до України?

Курт Волкер: Що мається на увазі, коли генсек Альянсу відвідує державу, як Україна? Існує кілька напрямків співпраці. У нас є Партнерство заради миру, у нас є Комісія НАТО-Україна. Ми маємо кілька рішень Північноатлантичного союзу, і декілька рішень Північноатлантичної ради та України. Це створює основу чи політику, у рамках якої генсек НАТО може представляти погляди Альянсу та координувати свої дії з українською владою. Він не має права як генеральний секретар вдаватися до кроків щодо яких немає консенсусу серед усіх країн НАТО. Так, наприклад, він не може заявити про нові підготовки українських збройних сил чи робити заяви щодо продажу військового обладнання. Генеральний секретар може робити те, щодо чого існує консенсус серед союзників по НАТО. Однак, він може закладати підвалини для співробітництва. Насправді, головним є те, що візит Єнса Столтенберґа є дуже символічним. Він демонструє, що НАТО продовжує дискусію з Україною та зацікавлений у тому, що відбувається в Україні. Це дуже важливий символічний крок.

Г.А.: Що означатиме відкриття постійного представництва НАТО в Україні?

К.В.: Фундамент співпраці між Україною та НАТО існує давно. Цей крок – відкриття представництва в Україні – означатиме, що в офісі, незалежно від кількості людей, які там працюватимуть, будуть люди, основним завданням яких буде сприяти виконанню механізмів співпраці між Україною та НАТО. Тобто, буде більше уваги сфокусовано на щоденному впровадженні політики Альянсу у життя і це краще, ніж мати певну кількість людей в Брюсселі, які працюють у рамках загальної політики. Відкриття центру допоможе покращити координацію і втілення в життя вже досягнутих угод.

Г.А.: Чи слід розглядати відкриття постійного представництва Альянсу у Києві, як жест, який направлений проти Росії?

К.В.: Абсолютно ні. НАТО мало офіс у Москві упродовж багатьох років. Ми мали військові та громадські місії. Альянс був зацікавлений у співпраці з Росією, де можливо. Однак, Росія зробила співпрацю неможливою, вторгнувшись в Україну, анексувавши Крим та відмовляючись відступити. Так що цей центр не має відношення до Росії. Це розвиток стосунків між НАТО та Україною. Відкриття офісу в Україні немає нічого спільного з Росією. Це будівництво стосунків між Північноатлантичним альянсом та Україною.

Г.А.: Українські ЗМІ повідомили, що Україна починає переходити на військові стандарти НАТО. Як це вплине на їхній професійний розвиток та боєздатність?

К.В.: Все обертається довкола розвитку, професіоналізму та якості збройних сил. У демократичному суспільстві, де є цивільний контроль, конституційні норми для оборони країни, якою займається президент країни та підпорядкованість збройних сил, дуже важливо, щоб ці збройні сили добре фінансувалися, щоб вони були добре організовані і навчені. Важливо, щоб збройні сили могли реагувати на цивільний контроль та бути у тісній взаємодії з військовими силами союзників. Це може стосуватися подолання наслідків повеней, чи спільних дій в Афганістані, щоб боротися з талібами і сприяти стабільності у країні, або координації власної безпеки України. Варто зазначити, що досі не існує єдиної позиції НАТО щодо допомоги Україні для захисту. Деякі окремі країни-члени Альянсу допомагають Україні, і в тій мірі, що Україна має сумісні з цими союзниками військові можливості, і саме для цього треба розвивати цю технічну сумісність з країнами НАТО. Дуже важливо докладати зусиль, щоб переконатися, що збройні сили є здатними професійно взаємодіяти та функціонувати з іншими збройними силами.

Варто зазначити, що досі не існує єдиної позиції НАТО щодо допомоги Україні для захисту.

Г.А.: Пане посол, давайте поговоримо про ситуацію у світі та виклики, з якими стикається НАТО. Росія надсилає своїх солдатів та військове обладнання до Сирії. Чи слід розцінювати подібні дії Кремля як загрозу?

К.В.: Я б не розглядав дії Москви у Дамаску, безпосередньо як загрозу НАТО. Це радше загроза нашим інтересам на Близькому Сході. Від дій режиму Асада в Сирії загинули більше людей, ніж від дій «Ісламської держави». Понад 250 000, можливо, близько до 300 тисяч сирійців було вбито режимом Асада. Він створив цю величезну кризу біженців, які нині заполонили Європу, і це тільки початок. Криза буде збільшуватися. ІДІЛ виріс у цьому середовищі, створеному Асадом, коли він напав на своїх громадян. У нас є низка країн: США, Великобританія, інші, у тому числі країни з арабського світу, які об’єдналися разом, щоб спробувати боротися з ІДІЛ, який має бажання підтримувати тероризм, щоб створити халіфат на території Іраку, Сирії. Бойовики «Ісламської держави» проводять жорстокі репресії проти меншин, жінок, різних етнічних груп. Вони експортують тероризм у різні куточки світу, так що ми повинні їх зупинити. Ми воюємо з ІДІЛ. Так, у нас є відмінності, скажімо, з Туреччиною, наприклад, щодо того, чи слід нам поставити за мету усунення Асада від влади. Туреччина стверджує, що так. США та інші ставляться до такої ідеї неохоче, бо не впевнені, що станеться, коли Асад піде. Так, він зробив жахливі речі як диктатор, але водночас, де ті, хто керуватимуть без нього? Ми не маємо перехідного уряду. Саме тому ми не наважувалися взяти на себе подібну відповідальність. Тепер там присутня Росія, але вона має протилежний підхід та допомагає Асаду. Можливо, що Асад розпочне війну проти ІДІЛ, як і ми, але це також означає, що відбувається зміцнення влади Асада, яка стала основною проблемою того, що відбувається в Сирії нині. Дії Кремля не є дуже корисним кроком.

Г.А.: У той час, коли Росія посилює свою присутність у Сирії, США посили свою у Європі. Ми бачимо масове накопичення військової могутності Альянсу у країнах Східної Європи та країнах Балтії.

К.В.: Перш за все, я б не назвав це масовим накопиченням. Ми говоримо про Європейську ініціативу із запевнення (Europe Reassurance Assistance). Ми дивимося насправді лише на 100 осіб у деяких країнах, таких як Естонія, Латвія, Литва, Польща, і це не багато. Ми попередньо розмістили деяке обладнання, яке може бути використане у навчаннях, коли прибуде більше військ зі США. Не забувайте – Сполучені Штати істотно скоротили свою присутність в Європі до однієї повної бригади на ротаційній основі. Тобто, коли прибудуть нові війська – обладнання вже буде там. Також наявність обладнання є частиною військових маневрів: ці устаткування треба розконсервувати, переконатися, що воно працює, перемістити його у потрібне місце – усе це є частиною військових навчань. Мета цього – продемонструвати, що НАТО має бажання і можливість захищати своїх членів, що завдання номер один для НАТО - це неухильне дотримання Статті 5 договору НАТО про колективну оборону. Після того, як ми бачили російське вторгнення до Грузію, окупація частини території та проголошення їх незалежними; довготривала окупація Придністров'я, яке є частиною Молдови; вторгнення до України; окупація частини Східної України, окупація Криму – після цього можна зрозуміти, чому союзники на Сході, чи то країни Балтії, чи Польща, чи Болгарія або Румунія почуваються не дуже комфортно щодо такої поведінки Росії. Тому ці елементи – розташування обладнання, здійсненні, розміщення військ - є зусиллями, які спрямовані на демонстрацію нашої колективної волі, що ми готові відповісти на будь-який напад на територію НАТО, що ми готові дотримуватися Статті 5. Однак, розташування військ та обладнання у Східній Європі, на мій погляд, не вирішує питання кризи. Якщо ви прочитаєте стратегічну концепцію НАТО, то побачите, що першою ключовою функцією Альянсу є колективна оборона, а другою функцією – управління кризами. Сьогодні ми маємо найбільшу кризу в європейській безпеці: вторгнення до сусідньої країни, анексія території за допомогою військової сили. НАТО нічого не зробило для вирішення цієї кризи. Альянс допоміг союзникам в оборонному плані, ми робимо якісь спільні заходи, ми відкриваємо офіси, але не звертаємо уваги на кризу в Україні. Я думаю, що як і раніше, це один з недоліків, який ми маємо в НАТО.

Г.А.: Пане посол, останнім часом ми спостерігаємо зниження військової конфронтації на сході України та посилення російської присутності у Сирії. Деякі військові оглядачі вважають, що таким чином Путін намагається домовитися з Заходом про обмін Сирії на Україну.

К.В.: Така точка зору не заслуговує на увагу. Путін не та людина, яка має обмежені амбіції, і яка готова шукати компромісів. Замість цього він грає за своїми правилами. Він хоче впливати на Україну та Сирію. Він може переслідувати всі свої цілі в однин і той самий час і мова не йде ні про які компроміси. Він буде використовувати усі засоби, а якщо щось не спрацює, то він просто візьме паузу, що означає, що він не відмовився від своїх намірів. Він просто грає з позиціонуванням упродовж довгого часу. Я неодноразово чув аналізи ситуації «Путін збирається підвищити градус протистояння у Сирії і подивитися, що він може отримати в Україні, а потім відступити знову». Можливо. Можливо він збільшить напруження у Сирії, щоб подивитися, що відбувається, і потім, якщо це спрацює, він гратиме більш значну роль у Сирії, він зробить Асада трохи сильнішим. Путін збільшує свій вплив. Росія має військово-морську базу, вони можуть доставити туди зброю, що слугуватиме відновленням російського впливу на Близькому Сході, що і є метою. Крім того, Кремль також хоче домінувати в Україні, можливо, намагається змінити режим у Києві. Якщо вдасться, Путін поєднає територію між Кримом та Донбасом. Він у стані зробити щось подібне. Я впевнений, що це не завдає йому ніякої радості бачити Міхеїла Саакашвілі в Одесі. Путін має багато ідей і він можу переслідувати усі одночасно, або лише один. Чому в Україні діє режим з припинення вогню саме зараз? У мене немає відповіді. Не певен, що її взагалі хтось має. Я сумніваюся, що воно має справу з політичними маневруваннями, тощо. Я думаю, що це більше стосується ротації військ і просто дає відпочити тим військам, які брали участь в бойових діях влітку. Вони просто проводять заміну. Я більш ніж певен, що Путін не закінчив з Україною.

Кремль також хоче домінувати в Україні, можливо, намагається змінити режим у Києві.

Г.А.: Тобто нова російська база на кордоні з Україною, про що повідомляло агентство Reuters, є підтвердженням, що слід очікувати поновлення бойових дій?

К.В.: Ми можемо лише пропустити, що подібний крок Росії спрямований на посилення її військового впливу на сусідні країни: чи то на країни Балтії, чи то на Україну. Москва вдалася до подібного кроку перед тим, як напала на Грузію у 2008 році. Тоді Кремль створив базу на Північному Кавказі, що дозволило їм вести військові дії у регіоні. Створення подібної бази на кордоні з Україною – це здатність проектувати свою силу. Зовсім інше питання, яким буде це вторгнення – пряме, з використанням регулярних російських збройних сил, чи ні. Росія може і взагалі не нападати, але сам факт присутності свідчить про те, що росіяни намагаються залякати і, що вони збільшують можливості проникнення на територію України невеликих підрозділів з відповідним технічним оснащенням. Саме цим вони займалися останнім часом.

Г.А.: Відновлення військової авіабази у Білорусі теж елемент залякування?

К.В.: Не існує ніяких сумнівів у тому, що Росія прагне поширити свій військовий вплив на Європу - якомога більше. Вона хоче розділити Європу на Східну і Західну, Центральну і Західну. Кремль прагне розділити Європу та США. У Кремлі переконані, що у нас немає бажання захистити себе і не має волі, щоб кинути виклик Росії в країнах Східної Європи, таких як Україна чи Грузія. У Кремлі в усе це вірять і намагаються блефувати, мовляв "ви говорите усі речі про український суверенітет та територіальну цілісність, однак вам немає чим підтримати свої слова, і ми це знаємо". Йдеться про загрозу. Моя особиста думка – Путін намагається правильно піднімати ставки, щоб західні уряди не назвали це блефом.

Ціна, яку доведеться заплатити за бездіяльність, буде вищою, якщо діяти. Ми бачимо відсутність бажання протистояти.

Г.А.: Що є найбільшою загрозою для НАТО та всієї трансатлантичної безпеки?

К.В.: Загрозою номер один для НАТО є брак політичної волі. У нас є всі можливості, щоб захистити себе і використати свої сили на сприяння миру і стабільності не лише у Європі, але й у світі. Однак не існує бажання цього робити: ані у Західній Європі, ані у США, ані в Центральній Європі. Щоб зупинити Путіна ми зробили мінімум. Ми продовжуємо говорити про деескалацію та шляхи виходу з ситуації, однак це лише заохочує Путіна до подальших кроків. Я не бачу, що у нас є політична воля, щоб дійсно зупинити його. Чи можемо ми впоратися з військовою потугою Росії? Звичайно. Чи могли б ми забезпечити набагато більшу підтримку Україні у її бажанні захистити себе? Безперечно. Чому цього не відбувається? Тому, що існує страх конфронтації і небажання платити за неї відповідну ціну.

Г.А.: Чому?

К.В.: Це страх конфронтації, і це небажання платити будь-яку ціну за протистояння. Ви повинні докласти зусиль, щоб протистояти Путіну. Завжди легше сказати "не зараз" або "це не ми", або "це не впливає на нас", або "ми можемо знайти рішення". Зрештою, ціна, яку доведеться заплатити за бездіяльність, буде вищою, якщо діяти. Ми бачимо відсутність бажання протистояти.

Г.А.: Це пов’язано з Другою світовою війною та спустошенням, яке вона принесла Європі?

К.В.: Ні, я так не думаю.

Г.А.: А чому ж тоді існує це небажання протистояти?

К.В.: Я думаю, що одним з факторів, є переконання, що Росія слабка. Її економіка слабка, вона не може підтримувати цей рівень військової участі, все, чого ми хочемо – щоб Путін змінив свій курс, а для цього не треба занадто гостро реагувати. Це тренд, який домінує на Заході. Існує переконання, що перемога над Росією буде гіршим злом, бо невідомо, хто прийде на місце Путіна. Дехто вважає, що оскільки Кремль має ядерну зброю, ми повинні бути дуже обережними, щоб протистояння не переросло у велику війну з Росією. У Європі домінує пацифізм. І наприкінці «холодної війни», і після її завершення люди негативно ставилися до мілітаризації. США не беруть на себе роль лідера, а сама Європа не часто готова на подібне вирішення таких проблем. Такі виклики потребують об’єднаних зусиль США і Європі.

Г.А.: Дякуємо, пане посол.

Дивіться також: Курт Волкер: візит генсека НАТО до України - важливий символічний крок

Ваша думка

Показати коментарі

XS
SM
MD
LG