Спеціальні потреби

Люди Нью-Йорка: чому я не можу перестати їх фотографувати

Думки, висловлені в рубриці «Блоги», передають погляди авторів і не відображають позицію «Голосу Америки».

Щоразу в Нью-Йорку мене захоплює одна річ. Ні, це не Центральний парк, не Бродвей, і навіть не хмарочоси Мангеттена. Це те, без чого Нью-Йорк не був би Нью-Йорком: його люди. Персонажі різних націй, кольорів, душевного стану і кредитної історії. Вони думають різними мовами, вірять у різних богів (або не вірять), в кожного в навушниках грає своя музика, і в кожного з них паспорти різного кольору. Як і очі — сині, зелені, чорні. Або червоні.

Я півроку живу у Вашингтоні, але щомісяця стараюсь приїжджати на вихідні у Нью-Йорк. Відстань між містами відносно невелика, а на автобусі в одну сторону можна доїхати за 10-15 доларів. В силу того, що я раніше жив і багато подорожував Європою, зараз проводжу для себе паралелі з європейськими містами. Вашингтон мені нагадує Брюссель із його дипломатами, міжнародними установами, портфелями і краватками. А Нью-Йорк — наче великий і значно яскравіший Берлін. Місто-мурашник, місто-феєрверк, місто, вулиці якого найкраще ілюструють слово “різноманітність”.

Безтурботна молодь, гучні й прямолінійні таксисти, втомлені продавці у Чайна-Таун, вуличні музиканти, метушливі хасиди і вічно зайняті брокери з Уолл-Стріт. Торговці піцою за 2 долари, гіпстери з вейпами, жебраки в нічному метро, заклопотані дипломати в класичних галстуках, і тисячі, сотні тисяч туристів з усіх-усюд, які роблять селфі на фоні Бруклінського моста і кольорових екранів Таймс-Сквер.

Кажуть, що всі, хто переїжджає жити в Америку, спочатку їдуть сюди. Не знаю, наскільки це правда, але Нью-Йорк і дійсно виглядає так, ніби вмістив у собі людей зі всіх країн світу. Думаю, так і є — звідкись більше, звідкись менше, але хоча б по одному представнику з кожної країни тут точно має бути. Інколи я думаю, що цьому місту чудово б підходила інша назва: New Babylon, Новий Вавилон.

І щоразу, коли в Нью-Йорку, я не можу перестати фотографувати його людей. Вони там просто неймовірні для вуличних зйомок. При чому, на телефон знімати вулицю значно простіше: на тебе майже не звертають уваги. З фотокамерою бути непомітним не так просто. З кожної поїздки я приводжу близько 15 різних фотографій, зроблених на мій iPhone 8. Ось декілька із них.

Передрук та інше використання матеріалів, розміщених на цьому веб-сайті, дозволяється за умови посилання на джерело.


Більше

16x9 Image

Остап Яриш

Кореспондент Голосу Америки в Пентагоні і ведучий щоденних телепрограм Української служби VOA. Приєднався до команди в 2019 році.

XS
SM
MD
LG