Робота чи дитина – поки що українки мусять обирати

Українське законодавство дозволяє матері чи батьку сидіти з дитиною протягом 3-х років. Такі ліберальні закони не гарантують стовідсоткового повернення до робочого місця з декретної відпустки. В першу чергу, це стосується жінок, які традиційно залишаються з дитиною вдома. Їм найважче повернутися у професійне життя, кажуть експерти.

Щоб це повернення було легшим і простішим, в Україні запускають проект “Знову до роботи: реінтеграція матерів і батьків до професійного життя після відпустки по догляду за дитиною”. За підтримки Представництва ЄС в Україні державні та громадські установи розроблюватимуть рекомендації для працедавців, профспілок та уряду, аби батькам було легше повертатися до роботи після декрету.

Керівник проекту Михайло Корюкалов зазначив у коментарі Голосу Америки, що досліджувати будуть не тільки український, але й міжнародний досвід, а потім апробовуватимуть його у 5-ти пілотних регіонах.

“Ці рекомендації, серед іншого, можуть включати запровадження гнучкого робочого графіку, створення на підприємствах кімнат догляду за дітьми, проведення додаткового навчання для працівників, які перебувають або повертаються з відпустки, тощо”, – повідомив Михайло Корюкалов.

Вдалі та перевірені на практиці рекомендації послугують основою для нових законопроектів, а це зробить умови для повернення на роботу сприятливішими, говорить Корюкалов.

Наразі понад 30% жінок, повертаючись з декретної відпустки, стикаються з тим, що їх ніхто не хоче брати на роботу. Стереотипне ставлення до жінок з боку працедавців свідчить про існування дискримінації та необхідність працювати не тільки із жінками, але й з тими, хто обирає робітників за статтю чи відсутністю дитини. Про це у коментарі Голосу Америки сказала голова Ради ВГО “Жіночий консорціум України” Марія Алєксєєнко.

“З одного боку ми спостерігаємо часті випадки, коли “побоювання” працедавців, що жінка піде у декретну відпустку, стають на заваді працевлаштуванню. Є також випадки, коли працедавець, вже на стадії оголошення, визначає стать кандидата. Ні перше, ні друге не відповідає чинному трудовому законодавству”, – говорить Марія Алєксєєнко. На її думку, працювати треба з обома сторонами, так як часто самі жінки не знають власних прав, або не готові їх відстоювати.

Такі проекти як “Знову до роботи” треба вітати, вважає президент міжнародного правозахисного центру “Ла Страда - Україна” Катерина Левченко. Втім, вона додає, що крім роботи з працедавцями, держава повинна звернути увагу й на злиденний стан усієї інфраструктури, яка включає дитячі садки, позашкільні заклади. Здебільшого українки не мають де залишити свою дитину, щоб піти на роботу, продовжувати своє кар’єрне життя, а найчастіше в сім’ях немає грошей на такі заклади.

“Для цього має бути розроблена державна політика, але, на жаль, подібного плану проблеми не включені до пріоритетів діяльності Міністерства соціальної політики України, які були озвучені на минулій колегії міністерства 1 лютого 2013 року”, – повідомила в коментарі Голосу Америки Катерина Левченко.

До того ж, на думку Левченко, крім допомоги жінкам із поверненням на роботу, держава повинна проводити цілеспрямовану політику, аби більше чоловіків були готові брати відповідальність за виховання дитини на себе. Так, поки що тільки 6% українських чоловіків беруть відпустку з догляду за дитиною.

Порівняно з Україною в інших країнах декретна відпустка дуже маленька. За кордоном батьки можуть сидіти із дітьми в середньому від місяця до півроку. Західні медіа звертають увагу на те, що чим розвинутіша країна, тим менший в неї термін відпустки з догляду за дитиною, і тим швидше молоді батьки хочуть повернутися до роботи. Правда, вони мають гроші на дошкільні заклади чи няню, на відміну від українок, додають експерти.