Країни Центральної та Північної Європи, які колись були в зоні впливу СРСР, зносять пам’ятники радянській армії, встановлені після Другої світової війни. У Латвії, Естонії, Польщі, Болгарії місцеві політики говорять, що хочуть позбавитися радянської спадщини, бо це є справою не лише встановлення справедливості, але і національної безпеки на тлі російського вторгнення в Україну.
«Постійне нагадування про нашу окупацію» – президент Латвії
Відео з Риги з демонтажем бетонного обеліску з радянськими зірками, який впав у рів з водою, створивши величезну кількість бризок, було у четвер серед найпопулярніших новин у мережі Twitter, які поширювали тисячі користувачів.
«Молодці латвійці, що знесли всі ці залишки пам’ятників радянській окупації Латвії. Мене дивує, що цього не сталося раніше. Ганьба небагатьом російським протестувальникам у Латвії, які, очевидно, звеличують окупацію, депортацію та вбивства НКВД», – написав у Twitter вашингтонський економіст і політолог Андерс Аслунд.
Цей майже 80-метровий обеліск у Парку Перемоги, що був центральною частиною монумента на честь перемоги радянської армії над нацистською Німеччиною, є останнім у серії монументів СРСР, знесених після вторгнення Росії в Україну.
Парламент Латвії проголосував за знесення цього пам’ятника в травні, коли було ухвалено рішення до 15 листопада знести всі об’єкти, що прославляють тоталітарні режими. Це включало і році радянський пам’ятник Перемоги, встановлений у 1985.
«Цей пам’ятник був постійним нагадуванням про нашу окупацію та пов’язану з нею долю багатьох людей: депортацію, репресії тощо. Нам не потрібен такий пам’ятник», – заявив президент Латвії Егілс Левітс під час прямої трансляції знесення.
Мер Риги Мартін Стакіс назвав у своєму твіті знесення «історичним моментом для Риги та всієї Латвії».
У Twitter міністр закордонних справ Латвії Едґарс Рінчевичс заявив, що, знявши пам’ятник, Латвія «закриває ще одну болючу сторінку історії та шукає кращого майбутнього».
Обеліск мав вигляд п’яти шпилів із трьома радянськими зірками на вершині і стояв між двома групами статуй — групою з трьох червоноармійців, з одного боку, тажінкою з високо піднятими руками, яка уособлювала «Батьківщину-мати», – з іншого.
«Радянський пам'ятник, який стоїть у Ризі з 1985 року, який прославляє Червону армію, нарешті знято. Головна статуя впала сьогодні вранці о 9 ранку. 19 агресивно налаштованих росіян, які протестували проти демонтажу встановленого окупантами пам'ятника, затримала латвійська поліція», – повідомляє Visegrad 24, новинна група, що збирає і поширює новини з Центральної Європи.
Латвійські ЗМІ вели пряму трансляцію з місця події, де зібралися як прихильники цієї акції, деякі з латвійськими прапорами на плечах, так і противники, частина з яких була звинувачена у порушеннях і, за повідомленням поліції Риги, п’ятеро людей були затримані та доставлені до відділку. ЗМІ також повідомили, що кільком учасникам акції загрожує депортація.
До чверті населення Латвії - в першому, або другому поколінні переїхали до цієї Балтійської країни за радянських часів.
Щороку 9 травня тисячі шанувальників радянської спадщини збиралися біля цього пам'ятника, щоб відзначити річницю перемоги над нацистською Німеччиною в 1945 році.
Латиші, чиї родини постраждали від радянської окупації, вважають цю дату, а також 23 серпня, коли був підписаний пакт Молотова-Ріббентропа у 1939 році, початком поневолення країни, яке тривало до відновлення незалежності Латвії у 1991 році. У 1997 році група активістів намагалася знести пам’ятник за допомогою динаміту, але вибухівка спрацювала передчасно, убивши двох людей.
Вторгнення Росії в Україну наприкінці лютого підштовхнуло владу кількох східноєвропейських країн до знесення символів комуністичних часів.
«Джерело зростання соціальної напруги» – прем'єр-міністр Естонії
У середині серпня Естонія знесла свій меморіал радянських часів у Нарві, місті з великою російськомовною меншиною на кордоні з Росією. Пам’ятник у вигляді радянського танку Т-34 відправили до військового музею неподалік столиці.
Прем’єр-міністр Естонії Кая Каллас написала у Twitter, що радянські пам’ятники стали джерелом соціальної напруги в країні, і їх потрібно прибрати.
«Мій уряд вирішив прибрати радянські пам’ятники з громадських місць по всій Естонії. Як символи репресій та радянської окупації вони стали джерелом зростання соціальної напруги – у цей час ми повинні звести до мінімуму ризик для громадського порядку», – сказала голова естонського уряду, чиї слова з фото самого пам'ятника поширив колишній голова естонської розвідки Еерік Кросс.
У 2007 році естонська влада ухвалила рішення про перенесення пам’ятника радянському солдату з центру міста на військовий цвинтар. Демонтаж «Бронзового солдата» викликав масові заворушення в Таллінні та інших містах Естонії, а також кризу в стосунках з Росією.
Міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров заявив тоді, що Естонія «наплювала на загальноєвропейські цінності», а тодішній мер Москви Юрій Лужков звинуватив Естонію в тому, що вона показала своє «фашистське обличчя».
Після цього Естонія зазнала найбільшого в своїй історії кібернападу, у якому Таллінн звинуватив Росію. Кібернапад повторився і після демонтажу радянського танка у серпні цього року. Естонія назвала цей напад «наймасштабнішим», з якими вона стикалася з 2007 року, але заявила, що він був «неефективним» – цього разу країна була краще до нього підготовлена.
Польща: знесено понад 20 радянських пам'ятників за три місяці
Цього тижня знесли пам’ятник радянським солдатам і у місті Бжег у Польщі, яка також колись була частиною радянської сфери впливу. Як зауважив кореспондент агентства AP, демонтаж меморіала на південному заході Польщі припав на День Незалежності України, і на день, коли виповнилося шість місяців з часу повномасштабного вторгнення Росії в Україну 24 лютого.
Радянські пам’ятники у Польщі демонтують вже протягом трьох десятків років, але деякі з них все ще залишаються, переважно у малих містах. За даними польського Інституту національної пам’яті, який очолює Кароль Навроцкий, в березні, коли було оголошено про рішення влади про їхнє знесення, їх залишалося ще 60. Пам’ятник у Бжезі був 24-им з призначених на знесення згідно з законом, ухваленим у Польщі у 2015 році.
Польський політик, у своєму твіті депутат Сейму та колишній урядовець Януш Ковальський опублікував відео знесення пам’ятника зі словами «Зносимо радянський пам'ятник у Бжезі! Браво, Кароль Навроцкий!»
У Болгарії боротьба за знесення пам’ятника радянській армії триває четверте десятиліття
На другий день після початку російської агресії, 25 лютого, мер району Софії, де розташований Пам’ятник радянській армії заявив, що розпочне процедуру демонтажу та перенесення з центру болгарської столиці. Про це написала Болгарська служба Радіо Вільна Європа.
Як і в інших посткомуністичних країнах, наявність пам’ятника Радянській армії, що прославляє вторгнення Червоної армії в Болгарію у вересні 1944 року, стала яблуком розбрату у болгарському суспільстві.
На початку 1990-х років міська рада Софії проголосувала за те, щоб знести пам’ятник, який для багатьох болгар симовлізує десятиліття комуністичного правління в їхній країні. Але тодішній уряд, який очолювала Болгарська соціалістична партія, втрутився, щоб зупинити демонтаж.
З того часу прихильники Кремля покладають квіти до пам'ятника в річницю радянського вторгнення 1944 року. Пам’ятник також кілька разів – у 2014 та у 2022 роках розмалювали в українські кольори на знак протесту проти російської агресії щодо України.
Пропри чергові намагання у лютому, швидко демонтувати пам'ятник в Софії не вдалося і цього року. У травні група активістів намагалася огорнути меморіал радянської армії в Софії прапорами Болгарії та України на знак солдарності з Україною.
Однак на відео, яке знаяла Болгарська служба Радіо Вільна Європа і поширила Громадська ініціатива з демонтажу пам'ятника Радянській армії, видно, як молоді люди опинилися «серед багатьох поліцейських і людей з болгарськими бойовими прапорами, схожими на російські».
Україна: декомунізації не достатньо, потрібні дерусифікація та деколонізація
Українські політики і політологи схвально відгукнулися на демонтаж радянських пам’ятників у країнах-сусідах, які підтримали Україну у її боротьбі проти російської агресії.
Депутатка Верховної Ради від партії «Голос» Леся Василенко написала у Twitter, що демонтаж радянських пам’ятників допомагає боротися з російською пропагандою.
«Демонтаж радянського пам'ятника в Польщі. Це один із способів, як Росія промивала мізки людям у всьому світі, щоб вони думали, що вона великий рятівник і мученик за мир. Коли вони насправді вбивали мільйони», – написала Василенко.
Наприкінці квітня у відповідь на вторгнення Москви влада Києва демонтувала величезний пам’ятник радянських часів, який мав символізувати дружбу між Росією та Україною і був збудований у 1982 році на честь 60-річчя Радянського Союзу.
Тисячі глядачів спостерігали в прямій трансляції, як з центру українських столиці зникає восьмиметрова бронзова статуя, що зображала українського та російського робітників на постаменті, які разом тримали радянський орден Дружби народів.
Фото гігантської голови російського робітника, що впала під час демонтажу, стало вірусним у соціальних мережах.
Український політолог та дослідник праворадикальних рухів Антон Шеховцов вважає, що пам’ятники, пов'язані з Росією, не повинні залишатися на території країн, які якісь були нею поневолені.
«Кожен окремий радянський чи російський пам’ятник у країнах, які мають історію радянської чи російської окупації, не має іншого значення, окрім символу імперського панування, незалежно від того, що представляє той чи інший монумент. Знищити або видалити їх усіх», – написав він у мережі Twitter.
В Україні після Революції гідності та ухвалення низки законів про демокунізацію у 2015 році, було знесено майже 2,5 тисячі пам’ятників радянської доби і перейменовано, зокрема, близько тисячі населених пунктів.
Нині в Україні обговорюють наступні етапи цього процесу – дерусифікацію та деколонізацію.
У липні Міністерство культури України повідомило, що створено експертну раду з питань подолання наслідків русифікації та тоталітаризму. Її метою буде «надання допомоги у подоланні антиукраїнського впливу російських цивілізаційних міфів, російської імперської та радянської тоталітарної спадщини у публічному просторі населених пунктів України».
