Спеціальні потреби

Ромали у США скаржаться на дискримінацію

  • Голос Америки

Щороку, восьмого квітня, ромали – етнічна група більш відома як цигани, відзначають свій міжнародний день. Цей день покликаний привернути увагу до народу, про який досі існує безліч стереотипів і проблеми якого залишаються поза увагою урядів країн в яких вони живуть. У США ромали більш інтегровані у суспільство, ніж, скажімо, у Європі, однак їм знайомі чимало проблем з якими мають справу цигани по всьому світі.

Румунка Крістьяна Ґріґоре вчиться в університеті Вандербілда у штаті Теннессі за престижною програмою Фулбрайта. Етнічна циганка, Крістьяна зауважує, що американці майже нічого не знають про її народ:

«Більшість американців, яких я зустрічала майже нічого не знають про ромалів. Звичайно вони чули про циган, але не про як справжню етнічну групу. Вони більше уявляють нас як персонаж на свято Геловін – роль, яку ти граєш раз на рік».

За словами професора Університету Техасу Іяна Генкока, у США живе приблизно мільйон ромалів. Вони почали масово прибувати до Америки у XIX сторіччі. Генкок, свого часу був представником ромалів при ООН. За його словами, історично для циган було легко пристосуватися до нового суспільства і зберігати свої традиції. Щоправда у Сполучених Штатах така гнучкість має негативні наслідки для ромалів.

«Це країна іммігрантів і тут живуть люди різних національностей, кожен по своєму виглядає. Ромали сильно не виділяються на фоні білої більшості. Це допомогло сформувати стереотип, що цигани це поведінка, а не етнічна група», – каже Іян Генкок.

Генкок веде архів ромалів. До його колекції входять книги, картинки та кінофільми які, на його погляд, поширюють негативне уявлення про циган:

«Преса дозволяє собі говорити речі про ромалів, які б ніколи не сказала про інші етнічні меншини. Індустрія розваг дозволяє собі образи навіть сьогодні».

Мешканка Техасу Фей Вільямс – американка циганського походження у третьому поколінні. Вона розповідає, що коли зростала, їй наказували не розповідати про своє етнічне походження. Однак, каже вона, не зважаючи на укорінені стереотипи, циганам пощастило потрапити до США:

«Я думаю, це найкраще, що могло статися для наших людей, які потрапили сюди. Це країна, в якій змішались безліч культур, тож нам було легко пристосуватися, знайти роботу і тому подібне. Нам було легше в сто разів, ніж будь кому за океаном».

Однак, досі залишають проблеми стереотипів. Син Феї, Ерон та племінник Джін займаються укладкою доріг. Джин зберіг на своєму телефоні рекламу конкурентів зроблену у 2008-му році. Ось що розповідає радіо реклама:

«Бережіться циган, які бігають навколо міста. Вони візьмуть ваші гроші і втечуть».

Це одна з причин чому Ерон не розповідає своїм клієнтам про своє етнічне походження:

«Це все одно що сказати я домовий, чи химера. Люди думаю, що циган не існує, або ж думають, що цигани це стиль життя, коли ти обираєш бути злодієм та подорожуєш з місця на місце».

Стереотипи про циган, каже Ерон також обумовлюють упереджене ставлення до них правоохоронців. Джон Ґроу – поліцейський на пенсії. Він очолює організацію, яка консультує правоохоронців як боротися з так званими злочинами на довірі. Коли людину, говорячи жаргонною мовою, «розводять» на гроші. Ґроу переконує, що його організація навмисно не виділяє ромалів, як потенційних злочинців:

«Ми звертаємо увагу на усі злочини та злочинців. Так сталося, що у багатьох випадках серед ворожок у галузі домашніх ремонтів, чимало злочинців – цигани. Вони живуть окремим суспільством, яке виживало завдяки вмінню пристосовуватися. У них свої закони, яких вони дотримуються. Наші закони для них загалом просто якась перешкода».

Однак, професор Іян Генкок каже, що ромали порушують закони так само, як і інші етнічні групи. А ворожіння та кочове життя, з якими асоціюються цигани, пояснюються історією. Наприкінці XIII сторіччя ромали залишили Індію, де ворожіння завжди було престижною професією. У Європі ромалів переслідували, що змушувало їх постійно пересуватися.

«У світі, де їм доводилось постійно все кидати і пересуватися, ти не міг нічого мати, чого б не можна було негайно забрати із собою», – каже Іян Генкок.

Незважаючи на досі існуючі стереотипи, Крістьяна Ґріґоре каже, що у США не відчуває дискримінацію у відношенні до себе, порівняно з її рідною Румунією:

«Коли люди дізнаються, що я циганка, у них виникає інтерес до мене. Я відразу стаю для них цікавим співрозмовником».

Доля розкидала ромалів по усіх Сполучених Штатах. Найбільш згуртовані та активні громади осіли у Техасі та Каліфорнії.

Інше за темою

XS
SM
MD
LG