Спеціальні потреби

Громадянська війна у Росії може початись через Сирію - аналітики


Американські та російські експерти розповіли про можливі наслідки участі у війні в Сирії для російської влади та суспільства.

Росію затягнув у Сирію Іран - Ілларіонов

Колишній радник Путіна, а нині - експерт Інституту Катона у Вашингтоні Андрій Ілларіонов вважає, що у війну в Сирії Росія вступила під впливом Ірану.

«Судячи з усього, операція в Сирії була здійснена не тому що у Росії є ідеї, як врятувати Асада, - говорить він. - Це відбулося більшою мірою під впливом Ірану, іранських військових, спецслужб, які змогли переконати російське військове керівництво і Путіна в бажаності і необхідності такого вторгнення. Це перший в сучасній історії випадок, коли військова операція, яку здійснює Москва, Радянський Союз чи і Росія, коли ініціатором, а можливо, і головним розробником є не російський Генштаб, а Генштаб Ірану».

Він звертає увагу на унікальність ситуації, в якій опинилися російські війська в Сирії. Це перший випадок, коли Москва (навіть з урахуванням спадку СРСР) відправляє на Близький Схід не радників та інструкторів, а регулярні війська. Окрім того, вперше з часів Карибської кризи, росіяни опинились на одному театрі військових дій з американцями.

«Як ми знаємо, досі не досягнуто угоди між російськими та американськими військовими про правила розмежування бойових дій. І тому ризик зіткнення, незапланованого, випадкового, зростає неймовірно. І це робить всю ситуацію набагато більш вибухонебезпечною, ніж що-небудь досі, тому що в цьому випадку ризик конфронтації зростає неймовірно. Рішення про застосування озброєння на таких театрах воєнних дій приймається не генералами і маршалами в Москві чи Вашингтоні, а приймається майорами, полковниками, лейтенантами в полі», - каже Ілларіонов.

До того ж Росія вступила не лише в громадянську війну в Сирії, а у релігійну війну в ісламському світі на боці шиїтів:

«У цій війні Росія опинилася в союзі з такими силами як Сирія, сирійський режим Асада, Іран, шиїтський уряд Іраку, Гезболла, шиїтський підрозділ в Лівані та Сирії, підтримуваний Іраком, і де-факто, якби це не здавалося дивни, ІДІЛ. Російські війська атакують переважно, якщо не виключно, підрозділи сирійської поміркованої ісламської опозиції, яка не є ІДІЛ. Відразу ж після того, як російські літаки завдали ударів по деяких базах сирійської поміркованої ісламської опозиції, ці бази були атаковані «Ісламською державою». ІДІЛ зайняв ці позиції, оскільки у загонів сирійських опозиціонерів не було зброї. Вона була знищена під час російських нальотів. Тобто де-факто в ході цих операцій утворилася нова коаліція – шиїти і плюс де-факто ІДІЛ»

З іншого боку – потужна коаліція з 65 країн, куди входять провідні держави Заходу та Арабського світу.

Кавказькі бойовики присягають ІДІЛ - Соколов

Значну загрозу військові дії в Сирії несуть для внутрішньополітичної ситуації у Росії. Так вважає російський соціолог Денис Соколов, старший науковий співробітник Російської академії народного господарства та державної служби.

«У Сирії росіяни воюють, у тому числі, і з росіянами, тому що в загонах ІДІЛ, за різними оцінками, воює близько 5 тисяч громадян Росії. Для Кавказу, для мусульман основним процесом, незважаючи на війну в Україні, залишалося те, що відбувається в Сирії. Це була їхня війна», - вказує він.

Соколов звертає увагу на те, що мусульманське підпілля на Північному Кавказі, яким ФСБ могла керувати, було витіснене в Сирію. Цей процес почався під час підготовки до Олімпіади в Сочі.

«Було, з одного боку, витіснення власного підпілля, такого домашнього, з яким усі звиклися, яке повністю контролювалося. Воно все пішло. З іншого боку, ті працівники спецслужб, які цим займалися, переорієнтувалися на український напрямок, - говорить Соколов, який є фахівцем з Північного Кавказу . – Так вийшло, що всі пішли і цей простір заповнюється новими. А нові підтримують ІДІЛ. Дуже багато лідерів Імарату Кавказ присягають ІДІЛ. Це все зруйновано і на цьому місці виникає зовсім інша війна, яка виходить за межі Північного Кавказу».

Росії загрожують теракти - Ґрем

Теракти можуть трапитися в Росії де завгодно, погоджується Томас Ґрем, виконавчий директор консалтингової компанії «Kissinger Associates» та директор з питань Росії в Раді національної безпеки президента Джорджа Буша-молодшого.

«Здається мені, що потужні та помітні дії Росії в Сирії проти екстремістів, декларативні заяви про це, заохотять ІДІЛ нанести удар по Росії у відповідь. Це може статися на Кавказі, але ми знаємо з минулих років, що деякі з екстремістських угруповань мають можливості завдати удару за межами Кавказу – в центрі Москви, наприклад. Це серйозна загроза і Кремль має брати її до уваги», - каже він.

Терористи зіграють Путіну на руку - Борщевська

Але це ж може піти Кремлю лише на користь, - вказує дослідник Анна Борщевська, науковий співробітник Вашингтонського інституту близькосхідної політики.

«Путін ризикує ростом тероризму в середині Росії, - говорить Борщевська. - Але з і іншого боку, це дає Путіну можливість збільшити контроль над Північним Кавказом і представити себе російській публіці як сильного лідера, який бореться з тероризмом. Саме боротьба з тероризмом дала Путіну підтримку населення».

Напруження в середині Росії буде зростати з падінням економіки, зниженням рівня бюджетного фінансування і, в результаті, зростанням неформальної економіки, вважає Соколов.

«А з ростом неформальної економіки буде рости і роль силового підприємництва. А це та сфера, в якій ті, хто повертається з Сирії, а також колишні бойовики, ополченці, і добровольці з Донбасу, зійдуться в боротьбі за одні й ті ж ресурси. Складається дуже небезпечна ситуація, коли будь-який розкол зверху може привести до необмеженої громадянської війни».

Ілларіонов не погоджується:

«Режими такого типу ефективно контролюють суспільства за допомогою двох найважливіших інструментів - машини терору і машини пропаганди. Не важливо, що відбувається з економікою, соціальною сферою, освітою, охороною здоров'я, - головне, щоб працювали ці дві машини. Ці дві машини зараз в Росії працюють безпомилково, без проблем, безперебійно».

На думку Ілларіонова, «кощієвою голкою» для режиму Путіна може стати військова поразка в Сирії - одразу після більш ніж сумнівних досягнень в Україні.

«Складається враження, що наступ сирійських урядових військ, підтриманий Іраном і Гезболлою, якщо ще не захлинувся, йде не такими темпами і не з тими результатами, на які сподівалися в Дамаску, в Тегерані і в Москві.

Зовнішня поразка запускає механізми, про які ми не здогадувалися і не припускали. Поразки в «холодній» і в Афганській війні призвели не до того, що в Радянському Союзі з'явилася ліберальна демократична опозиція. Це призвело до того, що еліта виявилася розколотою. Опозиція з'явилася всередині еліти. Горбачов був членом Політбюро ЦК КПРС, а потім був обраний генеральним секретарем ЦК КПРС».

На заваді амбіціям Путіна може стати сирійська опозиція

Але всього цього може не відбутися, якщо Росія припинить свою кампанію в Сирії. І це, говорить Ілларіонов, може статися раніше, ніж хто-небудь передбачає:

«Те, що Путін через тиждень після початку сухопутного наступу почав говорити про те, що продовження операції, продовження авіаударів буде залежати від успіхів сирійської армії на землі, є явною підготовкою до того, що при продовженні несприятливого сценарію, який очевидним чином зараз здійснюється, Путін буде готовий припинити операцію і вивести війська, принаймні, частину російських військ. Чи прийме він таке рішення, ми поки не знаємо. Головний фактор, від якого це буде залежати, - реальний опір частин опозиції, чи будуть там досягнуті успіхи чи ні».

Іншим фактором, говорить він, є можливе досягнення домовленості зі США щодо розподілу сфер впливу чи інших варіантів, які б дали Путіну те, чого він прагне найбільше, - почуття рівності з лідерами західних країн, включно з Бараком Обамою.

Дивіться також: Ось що може і чого не може Україна в Радбезі ООН

  • 16x9 Image

    Тетяна Ворожко

    Ведуча програми «Студія Вашингтон», журналіст та редактор. Фокусується на висвітленні українських питань у Конгресі, прямих включеннях із місця подій, американській політиці. Працювала репортером газети «Киевские Ведомости» та програми «Погляд у світ» (УТ-1), сценаристом та журналістом культового шоу «Без Табу з Миколою Вереснем» (1+1). Дописувала до десятка газет і журналів. Співпрацювала з CNN та BBC. Після навчання у США обійняла посаду радника Координатора проектів ОБСЄ в Україні з питань мас-медіа, де протягом двох років запустила десятки проектів, спрямованих на розвиток вільних ЗМІ та зменшення напруги між регіонами країни. Автор двох книг та документального фільму (канал СТБ). Здобула диплом магістра історії КНУ імені Тараса Шевченка та магістра журналістики Університету штату Огайо (Атенс). Мама сина.

Ваша думка

Показати коментарі

XS
SM
MD
LG