Спеціальні потреби

«Злити» Україну Росії ЄС може лише разом із НАТО та самим собою - оглядачі про «торг»


Рішення президента Франції Олланда про військову співпрацю з Росією та заява президента Європейської комісії Юнкера про готовність ЄС розглянути зближення із Євразійським союзом примусили цілий ряд міжнародних оглядачів виступити із попередженнями на адресу Заходу.

Як відомо, президент Європейської комісії Юнкер звернувся з листом до президента Росії Володимира Путіна, в якому заявив, що попросив Європейську комісію вивчити можливі варіанти економічного зближення Європейского Союзу із Євразійським союзом, очолюваним Росією.

У своєму листі до Кремля, Юнкер також висловив жаль з приводу того, що Брюссель та Москва протягом останнього року «не мали змоги розвивати партнерські стосунки».

«Відповідне рішення та обставини, за яких можна буде перейти до його втілення, залежатимуть від рішень країн-членів ЄС і зокрема мають збігтись у часі із виконанням Мінських угод», - наголосив Юнкер.
Втім навіть попри застереження щодо виконання Мінських угод, як обов'язкової умови зміни ставлення ЄС до Росії, деякі оглядачі сприйняли заяву Юнкера як ознаку того, що Захід починає піддаватись майстерно вибудуваній зовнішньополітичній лінії Кремля.
«Юнкер навіть на згадав Крим, коли спокушав Путіна обіцянкою тісніших зв'язків між Євразійським Союзом та ЄС», - твітує сьогодні кореспондент The Wall Street Journal Томас Гроув.
Якщо ЄС забули Крим, значить розрахунок Путіна вже виправдовується. На думку багатьох оглядачів, розрахунок Кремля зводиться до наступного - обміняти співпрацю із Заходом щодо Сирії на зняття санкцій з Росії, накладаних через її агресію проти України.
«Москва очевидно сподівається на досягнення угоди із Заходом, за умовами якої в обмін на співпрацю у вирішенні сирійської кризи, буде послаблено санкції, запроваджені проти Росії у зв'язку із подіями в Україні», - так суть останніх кроків Кремля на міжнародній арені резюмує на сайті аналітичного центру Kennan Institute Максим Трудолюбов.

Зараз, за лічені дні після трагедії у Парижі, бажання Заходу за будь-яку ціну покарати винних, вирішити сирійську кризу та припинити потік біженців до Європи є надзвичайно сильним. Проте «союз» із Росією у цьому питанні матиме велику ціну - попереджають експерти.

«Якщо Захід таки звернеться до Росії із проханням приєднатись до військової операції коаліції проти ІДІЛ, в обмін Путін захоче отримати ряд значних поступок. Серед вимог може бути і полегшення санкцій щодо Росії. Ймовірно, провідні західні дипломати підуть на це, щоб дозволити продовження «мирного процесу», але тим самим викличуть розкол у НАТО, адже для країн Східної Європи це означатиме, що їх власні проблеми з Росією ігноруються Берліном, Парижем та Римом», - пишуть Джеффрі Ґедмін та Гарі Шмітт на сторінках впливового The Wall Street Journal.
Принада зближення із Росією на ґрунті спільної боротьби із тероризмом полягає ще і в тому, що запропонує громадянам Заходу досить просте тлумачення подій у світі - цивілізація об'єднується проти варварства. Повірити у подібну ідею простіше, ніж розбиратись у деталях політичних та економічних процесів у Росії, суті путінського ревашнизму та тому, що країни «колишнього СРСР» не хочуть в СРСР новий.
Зближення із Росією під гаслами спільної боротьби із терором може бути не лише легкозрозумілим для широкого загалу, а і принадливим для провідних політиків.
Якщо на початку тижня президент Франції Олланд прийняв рішення про військову співпрацію із Росією щодо Сирії, то вже у четверг Гілларі Клінтон - яку небезпідставно вважають провідним претендентом на перемогу у президентських перегонах 2016 у США - заявила, що вважає, що перемога над ІДІЛ може бути досягнута за рахунок співпраці із Росією.
Ця заява пролунала від політика, яка тривалий час критикувала Путіна та послідовно виступала за жорсті санкції проти Росії.
Втім навіть слова Клінтон, це лише заява політика, який вимушений реагувати на зміну громадської думки. Куди важливішою є позиція чинного президента США. Вона ж - лишається незмінною.
Навіть після терактів у Парижі США досі раз за разом відкидають пропозиції Москви про військову співпрацю. А Барак Обама у ході особистої розмови із Путіним під час самміту «Великої двадцятки» в Туреччині наголошував на необхідності виконання Мінських угод. Про зняття санкції взагалі не йшлося.
Між тим цілий ряд експертів вловлюють певні зміни у ставленні Заходу до Росії, і застерігають про шкоду політичної короткозорості.
«Нове "перезавантаження"? Західні лідери демонструють майже вроджену схильність до самообоману, коли йдетья про Путіна», - пише Марсель ван Гарпен з європейського аналітичного центру Cicero Foundation.

«Небезпечна ілюзія - вважати, що інтереси Путіна щодо Сирії збігаються із цілями США, Франції та інших членів коаліції», - пише сьогодні Іво Даалдер, президент аналітичного центру Chicago Council.

А відомий експерт Джуді Демпсі звертає увагу - ті західні лідери, які поспішають об'єднати зусилля із Путіним заради вирішення кризи у Сирії ризикують створити безліч проблем, як у самій Європі, так і на Близькому Сході.

«Якщо ЄС діятиме виходячи з міркувань політичного прагматизму (Realpolitik - прим. ГА) то зведе нанівець власну у питанні української кризи і при цьому по суті винагородить Росію за її дії. Але політичний прагматизм може і не принести результатів у Сирії. Більшо того, цей різновид європейського політичного прагматизму не підкріплений жодною стратегією щодо Росії, кризи на Близькому Сході, чи навіть власної безпеки ЄС», - пише Джуді Демпсі на сайті аналітичного центру Carnegiе Europe.

Інші оглядачі, натомість, ще не вбачають підстав для побоювань, проте відзначають - характер відносин Захід-Росія міняється.
«Напади у Парижі зближують Захід та Росію, при цьому обом сторонам незручно і ніхто не хоче брати на себе забов'язань», - пише журналіст видання Buzzfeed Макс Седдон.

«Росія та Захід супротивники в Україні, але мають спільний біль через теракти ІДІЛ», - пише Александр Баунов на сайті Carnegie Moscow.

Якщо цей біль виявитись настільки сильним, що штовхне Європу до зняття санкцій з Росії, можна буде говорити про те, що Путін таки дійсно «всіх переграв».

«Зняття санкцій дасть Москві зелене світло для нових втручань у справи України, бо ЄС втратить будь-який вплив на Росію. Мінські угоди також перетворяться на фікцію. Якими б не були плюси та мінуси санкцій, вони є єдиним важілем ЄС щодо Росії, а їх запровадження було рідкісним прикладом єдності ЄС», - пише згаданий вище експерт Джуді Демпсі.

Між тим Росія таки має можливість добитись зняття санкцій з боку ЄС та Європи. Про єдиний шлях до цього сьогодні нагадав колишній міністр закордонних справ Швеції Карл Більдт.

«Санкції США та ЄС щодо Росії прив'язані до повного виконання Мінських угод. Останнім кроком, який передбачено ними є повернення Україні контролю за російсько-українським кордоном. Аж до його виконання санкції лишатимуться у силі», - твітує у четвер дипломат.

Дивіться також: Як Путін використовує Сирію проти України - пояснив американський експерт

  • 16x9 Image

    Олексій Кузьменко

    Коли я представляю себе людям, яким хочу сподобатись, кажу, що вільно сідаю на шпагат. Після цього додаю (якщо ще є кому), що я журналіст-розслідувач. Обидві тези – майже правда. У відповідь мене, буває, питають, чи я пишу про спортивну гімнастику.

    Журналіст, синхронний перекладач у команді Української служби. Людина з фантастичною пам’яттю щодо того, хто винен мені гроші, а також усіляких фактів, які мене цікавлять. Затятий фізкультурник, бігун, колекціонер кіно-плакатів та власник низки музичних інструментів, на яких не вмію грати.

Ваша думка

Показати коментарі

XS
SM
MD
LG