Спеціальні потреби

Британський уряд у 90-х обговорював можливість “асоційованого членства” в НАТО для Росії, а також України


Президент Росії Володимир Путін з колишнім президентом Борисом Єльцином у Москві 9 травня 2000 року

Офіційно розсекречені документи британського уряду показують, що у середині дев’яностих років у Лондоні розмірковували над можливістю членства Росії у Північноатлантичному альянсі.

Британські політики, які пропонували запрошення Росії до НАТО, вважали це кроком до “інтеграції Росії в європейську та західну сім’ю держав”, а також способом вгамування стурбованості Москви, через вступ до альянсу колишніх комуністичних країн Східної Європи.

Це було до Путіна. Ми мали Горбачова і Єльцина, які дуже хотіли співпраці і справді бажали стати ближчими до Заходу.
Малкольм Ріфкінд

Записи з розширеного урядового семінару у січні 1995 року на чолі з прем’єр-міністром Джоном Мейджором показують, що тодішній міністр оборони Малкольм Ріфкінд застерігав про загрозу повернення Росії до авторитаризму і висловлював бажання бачити Москву “більш нормальним членом західної сім'ї”.

У документі на десяти сторінках містилася пропозиція створення в НАТО спеціальної категорії “асоційованих членів”, які могли б брати участь у нарадах союзників та спільно вирішувати питання безпеки на континенті.

Згідно з тією ідеєю асоційовані члени не могли б розраховувати на гарантії захисту, які передбачає п'ята стаття Вашингтонського договору для повноправних союзників.

“Статус асоційованого члена також створив би основу для ймовірної стратегії у відносинах НАТО з певними іншими новими незалежними східноєвропейськими державами, особливо з Україною. Таким державам як Україна, країнам Балтії, Білорусі та Молдові потрібне зміцнення міжнародного статусу, щоб вони не повернулися в обійми Москви”, - йшлося у пропозиціях тогочасного міністра оборони Великої Британії.

Джон Мейджор на тому засіданні говорив, що після розвалу Радянського Союзу Росія залишалася потенційним “джерелом проблем” зокрема з огляду на поширення зброї.

Документи показують, що ідеї залучення Москви до НАТО були відхилені як нереалістичні з огляду на неготовність союзників виступати на боці Росії у разі війни, а також через застереження про російський вплив на процеси ухвалення рішень в організації та роль США.

Тодішній міністр закордонних справ Дуґлас Герд назвав нереалістичними сподівання, що Росія “швидко стане демократичної країною".

В результаті дискусій тоді було вирішено, що ідея членства Росії в НАТО не може бути офіційним завданням зовнішньої політики Великої Британії.

Коментуючи свої тодішні пропозиції, Малкольм Ріфкінд цього тижня сказав, що у дев’яностих роках Москва бажала зближення із Заходом.

“Це було до Путіна. Ми мали Горбачова і Єльцина, які дуже хотіли співпраці і справді бажали стати ближчими до Заходу”, - підкреслив він.

Колишній урядовець вказав, що попри те, що ідея асоційованого членства Росії в НАТО не була втілена, альянс пішов на розвиток відносин з Москвою, в результаті чого була створена спеціальна Рада Росія-НАТО.

“На жаль це припинилася після того, як Путін анексував Крим. Я казав тоді і зараз вважаю, що то була помилка. Діалог завжди має бути відкритим”, - сказав Малкольм Ріфкінд.

Дивіться також: Чого чекати від візиту Помпео в Київ? Подробиці від Держдепу

Facebook Forum

XS
SM
MD
LG