Спеціальні потреби

Експерт: дії влади на Майдані підпадають під визначення - злочин проти людства


Нещодавно підписана Угода про асоціацію України з Європейським Союзом, передбачає ратифікацію Римського статуту. Цей документ, регулює роботу та розповсюджує юрисдикцію Міжнародного кримінального суду на країни, які прийняли статут.

Римський статут було підписано влітку 1998 року на Генеральній Асамблеї ООН, а у 2002-му році розпочав роботу Міжнародний кримінальний суд, який керується статутом. Штаб-квартира суду знаходиться у Гаазі, Нідерланди, однак засідання можуть проводитися будь-де. Завдання суду - розслідувати та судити винних у воєнних злочинах, злочинах проти людства та геноциді.

Практикуючий професор міжнародного права Гарвардського університету, Алекс Вайтінґ три роки координував роботу слідчих та прокурорів у Міжнародному кримінальному суді (скорочено МКС). До того, кілька років був адвокатом у Міжнародному кримінальному трибуналі у справах колишньої Югославії.

За його оцінкою, розстріл демонстрантів на Майдані Незалежності в Києві, може бути охарактеризовано Міжнародним кримінальним судом, як злочин проти людства.

Алекс Вайтінґ
Алекс Вайтінґ

«Злочини проти людства стаються там, де відбуваються масштабні або систематичні атаки на цивільне населення, як то вбивства, тортури, переслідування, не людське поводження з цивільними особами. Звинувачення, які звучать на адресу попереднього уряду України в нападах на демонстрантів, можуть бути визнані, як злочини проти людства», пояснює професор Вайтінґ.

Справу у суді може розпочати країна, яка ратифікувала Римський статут або ж визнає юрисдикцію Міжнародного кримінального суду на своїй території. Справу можуть також ініціювати прокурори суду, якщо злочин стався на території таких країн. В окремих випадках, відкрити справу може попросити Рада Безпеки ООН.

«У випадку злочинів проти людства, прокуратура проводить розслідування, щоб встановити чи достатньо доказів, що особи запровадили політику чи план знищення цивільних, що є основою визначення злочину проти людства. Прокурори дивляться, чи були систематичні накази чи плани нападати на цивільних. Чи були у результаті здійснені різні злочини, як то вбивства, тортури, арешти або інші знущання».

Після того, пояснює роботу суду професор Вайтінґ, прокурори передають доказову базу суддям, які вирішують чи достатньо доказів для висунення офіційних звинувачень. Якщо судді вирішують розпочати справу, вони видають ордер на затримання підозрюваної особи.

На сьогодні 122 країни світу ратифікували Римський статут. Приєднання до них відкриє для України цілий арсенал юридичних можливостей, які вона немає зараз, переконаний Алекс Вайтінг.

«Якщо Україна ратифікує Римський статут, вона отримає юридичні ресурси, експертів, слідчих, прокурорів Міжнародного кримінального суду. Це дозволить упевнитися, що люди, які здійснили злочини в Україні, не залишаться без покараними».

У разі, якщо Україна відкриє справу у МКС проти людей звинувачених у злочинах проти людства, розслідувати справу буде прокуратура суду. Слідчі мають право співпрацювати не лише з державою-позивачем, а й іншими урядами, у разі якщо вони мають серйозні докази.

За словами професора, принаймні теоретично, судити людей звинувачених у злочинах проти людства, можна навіть, якщо вони сталися до того, як країна визнала юрисдикцію Міжнародного кримінального суду на своїй території. Вайтінґ вважає, що статут це дозволяє, якщо сама країна дає на це згоду. Щоправда визнає, що це дискусійне питання.

На сьогодні, МКС розглянув чи продовжує розглядати справи понад трьох десятків людей звинувачених у злочинах проти людства та геноциді. Максимальне покарання для визнаних винними, тридцять років, в окремих особливих випадках довічне ув’язнення.

Україна не єдина країна, яка підписала але досі не ратифікувала Римський статут. Загалом 31 держава світу, з тих чи інших причин, не зробили цього. Поміж них США та Росія. МКС, хоча і був створений у рамках ООН, вважається незалежною установою і існує на внески своїх членів.
  • 16x9 Image

    Зореслав Байдюк

    Зайнявся журналістикою у вісім років, коли почав друкувати домашню газету "Україна", в який висміював рідних. Оскільки не всім це подобалося, початкову видавничу діяльність довелося припинити після другого номеру. Потім була газета класу, в якій критикував однокласників, що теж було далеко не всім до вподоби.

    Професійно зайнявся телевізійною журналістикою у 19 років, ще навчаючись на другому курсі інституту журналістики.  До того, як у 2000-му році приєднався до "Голосу Америки", працював у теле-, радіо- та друкованих ЗМІ, як в Україні, так і у США.  На "Голосі Америки" працював радіорепортером, продюсером, редактором та ведучим. З розширенням телебачення, у 2004 році повернувся до улюбленої справи – телевізійної журналістики. З відеокамерою об’їздив практично всі великі поселення українців у США. Висвітлював генеральні асамблеї ООН, саміти НАТО, з’їзди демократичної партії США. Коли "Голос Америки" запустив проект «Час-Тайм», був постійним ведучим програми.  Сьогодні ведучий тижневика «Вікно в Америку», першої телевізійної програми усього "Голосу Америки".

Ваша думка

Показати коментарі

XS
SM
MD
LG