Спеціальні потреби

Потяг українських піонерів відвідав міста перших українців у Канаді


7-го липня в канадському місті Едмонтон закінчився маршрут потяга українських піонерів. Проект, який наприкінці червня стартував з міста Галіфакс, що на східному узбережжі Канади, мав на меті пройти шляхом перших українських поселенців, які приїхали у Канаду 120 років тому. Куратор Семюел Бле каже, що Музей історії канадської залізниці у Монреалі зберігає чимало спогадів про українську еміграцію:

«Вони прибували сюди, у провінцію Квебек, і їх майже відразу відправляли освоювати нові землі. Вони пересувалися товарним потягом, тож у вагонах не було нормального освітлення, не було навіть вікон. У такі вагони просто клали дерев’яні лавки, щоби було на чому сидіти. І в таких умовах вони їхали кілька днів поспіль».

Повторити цей історичний маршрут у 120 річницю української еміграції до Канади взялися як політики, так і громадські діячі України.

«Я сам цю долю іммігранта пережив. Я довгий час жив у Росії, Мурманську. Страшенно сумував за Україною, врешті-решт повернувся. Мені цікаво як люди тут живуть і продовжують своє українство. Там ми наприклад у Росії свої земляцтва творити. Вони так само роблять тут», – розповідає казкар Сашко Лірник.

Зробивши на день зупинку у Монреалі, делегація відвідала кілька церков, які свого часу були зведені зусиллями українських іммігрантів, і поклала квіти до пам’ятника Івану Франку. Далі на учасників програми чекала столиця, куди вони відправилися, звісно ж, потягом. У дорозі співали українських пісень. Можливо саме з піснями і мандрували перші українські поселенці на початку ХХ-го століття.

Бандурист Ярослав Джусь, улюбленець глядачів конкурсу «Україна має талант» 2010-го року, також повторює символічний маршрут українських піонерів. Він дивується тому, наскільки добре українці зберегли свою національну культуру та побут:

«Вони неймовірні люди. Я дивуюся як вони могли так зберегти нашу культуру. Я тут навіть не відчуваю себе закордоном. Настільки все тут українське, наскільки все тут збережене, наскільки вони тут єдині і згуртовані. Мабуть, є чому повчитися і нашим землякам».

У потязі, по дорозі в Оттаву, віце-спікер Верховної Ради Микола Томенко дістає кишенькового розміру «Заповіт» і читає Шевченка.

Український посадовець не дарма готувався, адже в канадській столиці українська делегація взяла участь у відкритті пам’ятника Тарасу Шевченку. Автором роботи є відомий канадський скульптор українського походження, Лео Мол – Леонід Молодожанин, який для українців в Канаді, зробив проект цілком безкоштовно.

На подію, що зібрала тисячі людей, прийшло і чимало канадських політиків: мери міст, члени Конгресу, сенатори.

13-річна канадка Ксенія Біланюк декламувала вірші Тараса Шевченка і Лесі Українки п’ятьма мовами. Серед них і українська.

Провівши кілька днів у столиці, делегація вирушила у Торонто. У місті її зустріли за давніми українськими традиціями – хлібом та сіллю, і звичайно ж піснями і танцями. У Торонто, що вважається центром української діаспори, місцева організація «Четверта хвиля» організувала зустріч делегації з емігрантами. Чимало з присутніх тут залишили Україну відразу після Другої світової війни. Одна з таких ранніх емігрантів Ольга Хомич, яка прибула в Канаду у 1951-му році:

«Ми мали їхати до Саскачевану, а приїхали до Галіфаксу. Бо фермер, який нас споснсорував, більше не потребував нашої допомоги. Він говорив: «Хай їдуть куди хочуть», бо для нас у нього не було роботи».

Деяким українцям щастило більше. Хтось зумів знайти роботу вже через кілька днів після прибуття. Олександр Харченко влаштувався працювати в Українську службу «Радіо Канади».

«Я приїхав у вівторок, а в четвер я вже мав роботу. Можна було влаштуватися і жити майже нормально», – пригадує пан Харченко.

Сьогодні громада українців у Канаді навіть має своїх знаменитостей. Люба Ґой – ведуча популярної канадської сатиричної програми «Royal Canadian Air Farce», яка показує політичну сатиру. З цією групою люба виступає від 1972-го року.

Після зустрічі з українською громадою у Торонто потяг зі сучасними піонерами відправився на Захід. Остання його зупинка – місто Едмонтон. Саме туди у вересні 1891-го, з Івано-Франківщини приїхали два перших українських емігранти – Іван Пилипів та Василь Єлиняк.

Маршрут сучасних українських піонерів від Галіфаксу до Едмонтону пролягає через 4,5 тисячі кілометрів залізничного полотна. Сьогодні його можна подолати всього за кілька днів. Втім, більше століття тому, для українських першовідкривачів Канади, це забирало утричі більше часу.

XS
SM
MD
LG