Спеціальні потреби

Актуально

Вони здалися, але вийшли переможцями. Бійці «Азовсталі» продовжують надихати американських журналістів та експертів 

Фото: один з українських захисників "Азовсталі"

Вони вистояли майже три місяці. Практично без їжі, води та медикаментів, тижнями без сонячного світла. Зберегти їхні життя просили з амвону Папа Римський і зі сцени переможці Євробачення. Про гуманітарний коридор для тих, хто був поруч з ними, до Москви їздив домовлятися генсек ООН. Вони здалися, але вийшли переможцями. Вони зламали хід війни. Про них знають у цілому світі. Бійці з «Азовсталі». Як їм це вдалося?

Одне з останніх чисел впливового видання New York Times (NYT) розповідає про те, що тоді, протягом 80 днів блокади Маріуполя, могли знати лише втаємничені, а американські військові експерти, з чиїм аналізом знайомився «Голос Америки», пояснюють деталі підземної війни.

Підземна фортеця. Як бійці опинилися поруч із родинами з дітьми?

З перших хвилин вторгнення головний порт на Азовському морі, ключовий на шляху до Криму, Маріуполь, став ціллю для тисяч російських військових, які перетнувши кордон, рухалися на танках і бронетехніці.

«Ракети пробивалися крізь передсвітанкову темряву, врізаючись у житлові будинки й ранячи мирних жителів», – так американський журналіст-розслідувач Майкл Швіртц описує картину, про яку розповідали йому жителі Маріуполя та його вцілілі захисники, які разом пережили російську блокаду.

Але чому цвільні та військові опинилися разом у підземеллях «Азовсталі»? Це була випадковість, та в умовах цієї війни вона не могла статися. Вранці 24 лютого Енвер Цкітішвілі, генеральний директор «Азовсталі», скликав правління і повідомив, що завод з понад 11 000 робітників, який припиняв роботу лише в час Другої світової війни, має вимкнути доменні печі.

Промисловий гігант, побудований ще в 1930-х, чий метал використовувався по всьому світу, від захисного саркофага навколо пошкодженої Чорнобильської АЕС, до супер-модерних кварталів Hudson Yards у Нью-Йорку та Shard у Лондоні, до штаб-квартири Apple у Каліфорнії, мав стати укриттям для своїх робітників.

Як каже американський журналіст, який говорив з директором «Азовсталі», Цкітішвілі думав, що бомбардування не триватимуть довго, і жителі прифронтового міста – родини з дітьми, які вже пережили один російський напад у 2014, зможуть пересидіти у підземеллях заводу, поки бої не закінчаться.

Адже у спадок від «холодної війни» заводу дісталося було 36 бомбосховищ, розташованих понад шість метрів під землею на площі, яку можна порівняти з невеликим містом. Там керівництво заводу нагромадило достатньо їжі, щоб прогодувати кілька тисяч людей протягом кількох тижнів.

Але директор заводу не знав, що на ці ж бомбосховища будуть розраховувати і оборонці міста, яких російська артилерія, що била безперестанку, та військо, що наступало з усіх боків, витісняло з усіх позицій.

Так завод з високими мурами і глибокими підземеллями, оточений з трьох боків водою, став неприступною фортецею для майже 3000 українських бійців з різних підрозділів, які майже три місяці – з початку березня до 20-х чисел травня – стримували у кілька разів більшу російську армію, даючи Україні час, щоб відстояти столицю та інші ключові міста, такі як Харків та Одеса.

Росія планувала швидкі наземні атаки, синхронізовані з повітряними нападами, спрямованими на захоплення критично важливої міської території, перш ніж її можна було захистити
Луїс ДіМарко

Як пояснює Луїс ДіМарко, професор кафедри військової історії Коледжу командування та генерального штабу армії США, найкращий спосіб вести успішні наступальні операції проти міста – це захопити його до того, як воно буде захищене. Так планувала діяти і Росія, пише він в аналізі, який публікує на своїх веб-сторінках Інститут сучасної війни у Вест-Пойнті.

«Росія планувала швидкі наземні атаки, синхронізовані з повітряними нападами, спрямованими на захоплення критично важливої міської території, перш ніж її можна було захистити, – пише військовий експерт. – Але росіяни значною мірою зазнали поразки на півночі та сході України через відсутність ефекту несподіванки, недостатню вагу атакуючих сил та грамотну та агресивну українську оборону та контратаки».

Завдяки успіхам захисників і власним прорахункам росіяни були змушені перейти до найгіршого способу атакувати міську територію, такого, що займає багато часу, дозволяє ретельно підготувати оборону і вимагає великих жертв від нападника, каже експерт. При цьому страждають і оборонці, особливо цивільне населення та інфраструктура, зауважує він.

Він каже, що це – не новий підхід. Саме так російські війська діяли під час захоплення чеченської столиці, міста Грозний наприкінці 1999 - початку 2000 року. Пізніше подібну тактику використовували сирійські війська, яких підтримувала Росія, для захоплення міста Алеппо в 2016 році. Росіянам не вистачило живої сили, що у такий спосіб захопити Київ, Харків та Одесу, але місто розміром з Маріуполь, вдалося взяти дорогою ціною, пише Луїс ДіМарко.

Чому «Азовсталі» вдалося протриматися так довго?

Скільки б запасів не зробили керівники «Азовсталі», їх не вистачило б надовго і на всіх. Крім того, оборонцям міста потрібні були зброя і медикаменти. Ключем до успішної оборони, каже американський військовий історик, є здатність командування організувати лінію постачання.

«Під час Другої світової війни успішна оборона як Сталінграда, так і Ленінграда залежала від здатності радянської Червоної Армії продовжувати постачати та посилювати захисників цих міст», – нагадує Луїс ДіМарко у своїй статті досвід з часів Другої світової війни.

Як була організована така життєдайна лінія постачання, розповів журналісту New York Times офіцер української військової розвідки з позивним Флінт, який був у першому рейсі вертольотів Мі-8.

«Хлопцям, які були в повному оточенні, було так важливо знати, що ми їх не кинули, що ми летимо до них, ризикуючи життям, щоб забрати їхніх поранених, привезти боєприпаси та медикаменти. Це була наша головна мета», – каже військовий розвідник.

Пролітаючи з боку Азовського моря на висоті шість метрів від землі, так, щоб їх не помітили корабельні радари, прямо над головами ошелешених росіян, два гелікоптери Мі-8 привезли до «Азовсталі» підкріплення – бійців українського спецназу та ящики з ракетами Stinger і Javelin.

Загалом операцію «Повітряний коридор», за словами учасників, вдалося повторити сім разів протягом наступних двох тижнів і врятувати 85 важко поранених солдатів

Назад вони повезли поранених, які без допомоги лікарів на "великій землі", могли б загинути. Перший рейс, без великої надії на успіх, вони здійснили на світанку 21 березня. На землі вони провели лише 20 хвилин, але, за словами Флінта, «було просто відчуття щастя», що вони змогли «витягнути хлопців».

Загалом операцію «Повітряний коридор», за словами учасників, вдалося повторити сім разів протягом наступних двох тижнів і врятувати 85 важко поранених солдатів. Але після того, як один з вертольотів з пораненими бійцями збили в повітрі, а другий після обстрілу долетів на одному моторі, було вирішено операцію припинити.

Війна проти пропаганди, яку виграли «азовці» у Путіна

Як пише кореспондент NYT, «для Кремля Маріуполь був призом».

«Місто стояло на шляху до однієї з ключових цілей Путіна: створення сухопутного мосту, що зв’язує територію Росії з Кримом, стратегічним півостровом на півдні України, який Росія анексувала в 2014 році», – пояснює журналіст.

Але Маріуполь мав стати не лише воєнним трофеєм, він мав підтвердити наративи Кремля про цілі його війни – «денацифікацію» та «демілітаризацію» України.

«Хоча на «Азовсталі» було кілька військових груп, багато з її захисників були членами полку «Азов», переконано націоналістичної групи бійців, чия слава в Україні та ранні зв’язки з ультраправими політичними діячами були використані Кремлем для неправдивого зображення всієї країни як фашистської», – пише Майкл Швіртц. Тому «азовців» потрібно було не просто знищити, а знищити показово.

Проте, як і з багатьма іншими цілями російського президента Володимира Путіна у нинішній війні, і цій не довелося реалізуватися. В Україні, каже Швіртц, битва за «Азовсталь» уже стала легендою, а у світі про неї дізналися не лише з інтерпретацій журналістів, але і з повідомлень самих бійців.

Справа у тому, що уже перший вертоліт, який приземлився на зруйнованій території заводу, привіз, крім зброї, супутникову систему Інтернету. Система Starlink стала в руках «азовців» не менш потужною зброєю проти Кремля, ніж «джавеліни», чи «стінгери».

Облога, яка здавалося б, виглядала як Друга світова війна, стала онлайн-подією
Майкл Швіртц

Отримавши можливість спілкуватися зі світом, оборонці «Азовсталі» стали не лише спілкуватися з дружинами по мобільному зв’язку, але і публікувати відео у Telegram-каналах.

«Тепер світ міг зазирнути всередину «Азовсталі», – пише Швіртц. – Облога, яка здавалося б, виглядала як Друга світова війна, стала онлайн-подією».

Командир полку «Азов» капітан Святослав Паламар почав спілкуватися з репортерами, воюючи у день, а в ночі записуючи відео-звернення.

«Ми воювали з угрупуванням, яке у багато разів сильніше за нас, зв’язали їх і не дали їм просунутися далі на українську територію. Але в той же час ситуація складна, фактично критична», – наводить американський журналіст слова капітана Паламаря у телефонному інтерв’ю з «Азовсталі» наприкінці квітня.

Картина, яку світ побачив у підземеллях «Азовсталі», була апокаліптичною, каже Швіртц. Солдатам бракувало води і їжі, закінчувалися медикаменти та зброя. Але завдяки «азовцям» вдалося привернути увагу світу до України та українців, військових і цивільних, які гинули з вини Росії.

Зрештою, наприкінці квітня, зусиллями різних світових лідерів, очільника Католицької церкви, генерального секретаря ООН та багатьох інших людей, вдалося переконати Кремль відкрити гуманітарний коридор, хоча б для цивільних, які опинилися в пастці в «Азовсталі».

Військових всередині заводу не припиняли обстрілювати. Ще майже через місяць українське командування в Києві ухвалило важке рішення. Щоб зберегти життя бійцям, які залишилися на «Азовсталі», вони наказали їм здатися в полон.

На відео, яке знімали російські військові, можна було побачити частину з близько 2,5 тисяча бійців, які ледь ходили самі, але при цьому намагалися тримати стрій та виносити поранених товаришів. Вони потрапили до табору військовополонених на підконтрольній Росії території в Донецькій області.

Як пише NYT, їх допитували, зачиняли в тісних камерах і годували рівно стільки, щоб не померти з голоду. А ще мордували прослуховування російського гімну щодня о 6-ій ранку.

Лідери України обіцяють повернути їх живими, але російські чиновники погрожують висунути звинувачення деяким із них у воєнних злочинах.

Частину полонених вдалося повернути, частину, командирів, росіяни відвезли до Москви, до найважливішої своєї тюрми, Лефортово, у яка пам’ятає ще жертв сталінських репресій.

Уроки для військових

Американський журналіст утримується від висновків. А от військові експерти занотували кілька порад для майбутніх командирів.

Як кажуть Бенджамін Фокас, кадет Військової академія США та Джейсон Джеру, офіцер піхоти в Королівському канадському полку, який зараз служить у штабі 1-ї канадської піхотної дивізії, досвід Маріуполя може повторитися, тож військові повинні готуватися до підземної війни.

«Володимир Путін заявив, що наказав зупинити обстріли «Азовсталі», щоб врятувати життя, але насправді російським силам не вистачало сил для участі в підземних операціях. Це обмеження змусило Росію оголосити передчасну перемогу, в той час як українці змогли транслювати повідомлення про триваючий спротив», – зауважують американські військові.

Аналізуючи бої в Маріуполі, вони пишуть, що «українці стали завзятими відео-літописцями власної війни».

«Є незліченна кількість відео, які надають спостерігачам уроки високої чіткості про ефективну тактику міського бою», – кажуть вони, але попереджають, що камера на полі бою може стати і джерелом загибелі, якщо її координати вирахує противник.

Так сталося, коли британського добровольця росіяни вирахували на базі у Львові і завдали по ній удар, від якого загинуло 35 осіб. «Якщо вас можна відстежити, вас можна і вбити», – попереджають вони молодих офіцерів, які навчаються в академії Вест-Пойнт.

«Оскільки війна в Україні триває, уроків із бойових дій буде лише більше, – кажуть дослідники нинішніх боїв в Україні. – Ці уроки були оплачені кров’ю, і армія Сполучених Штатів повинна їх ретельно вивчити на той час, коли американські солдати самі підуть у бій». А в тому, що їм ще доведеться воювати у найтяжчих, міських, умовах, дослідники не сумніваються.

Всі новини дня

Байден відповів "Ні" на питання, чи США нададуть Україні літаки F-16 

На запитання журналістки "Голосу Америки" Юлії Ярмоленко, чи нададуть США винищувачі F-16 Україні, президент Байден  відповів ""Ні" . 

Президент США Джо Байден коротко відповів "ні" на запитання про можливість постачання літаків-винищувачів F-16 для України.

На запитання журналістки "Голосу Америки" Юлії Ярмоленко, чи нададуть США винищувачі F-16 Україні, президент Байден відповів "Ні". Жодних інших деталей він не додав.

Раніше в Білому домі заявляли, що обговорюють питання щодо постачання додаткових озброєнь для України, в тому числі, винищувачів F-16.

“Не дивно, що українці просять надати винищувачі, а саме F-16, це не новий запит... Вони очевидно хочуть мати стільки можливостей, скільки можливо. Скажу лише, що ми постійно обговорюємо, розмови з українцями відбуваються майже щодня - про їхні потреби", - сказав напередодні Джон Кірбі, координатор стратегічної комунікації Ради з нацбезпеки США.

Деякі європейські країни, зокрема, Нідерланди та Польща, також заявляли, що не проти надати Україні зі своїх арсеналів американські винищувачі.

«Захищати сім’ю, дітей і Україну». Історія журналіста, який став мінометником. Відео

З початку повномасштабної агресії Росії журналіст Петро Шевченко пішов на фронт і став мінометником. Його відправили на Донецький напрямок, де зараз точаться одні з найгарячіших боїв. Про життя на передовій він розповів Анні Костюченко та Павелу Суходольському.

Українські танкісти прибули до Великої Британії для навчання на танках Челленджер-2. Відео

Українські танкісти прибули до Великої Британії для навчання на танках Челленджер-2. Екс-прем'єр-міністр Великої Британії Борис Джонсон розповів, що Путін перед вторгненням в Україну у лютому натякав йому про можливість ракетного удару по Британії. Деталі - від Богдана Цюпина.

МОК відкидає звинувачення у пропаганді війни Росії в Україні

Олімпійські кільця на тлі Ейфелевої вежі у Парижі після того, як Франція отримала право проводити Олімпійські ігри 2024. 16 вересня 2017. REUTERS/Benoit Tessier

Міжнародний олімпійський комітет відкинув звинувачення з боку України в розпалюванні війни і назвав заяви українських посадовців наклепом, повідомляє Reuters.

У понеділок радник глави Офісу президента Михайло Подоляк написав у Твіттер, що МОК фактично став промоутером війни, убивств та руйнувань: «Міжнародний Олімпійський комітет із задоволенням спостерігає, як Росія знищує Україну, а потім пропонує Росії платформу для пропаганди геноциду та подальших вбивств. Очевидно, що російські гроші, за які купують олімпійське лицемірство, не пахнуть українською кров'ю», - зазначив Подоляк.

Свою чергою, Міжнародний олімпійський комітет назвав такі заяви наклепом. «МОК рішуче відкидає цю та інші наклепницькі заяви. Вони не можуть слугувати основою для будь-якої конструктивної дискусії», - йдеться в повідомленні комітету, яку цитує Reuters.

Напередодні президент України Володимир Зеленський у традиційному вечірньому зверненні засудив імовірні наміри МОК про допуск російських спортсменів до участі в Олімпійських іграх, і повідомив, що звернувся з відповідним листом до президента Франції Еммануеля Макрона.

«Намагання Міжнародного олімпійського комітету повернути російських спортсменів на змагання та Олімпійські ігри – це намагання сказати всьому світу, ніби терор може бути чимось прийнятним. Ніби можна заплющити очі на те, що Росія робить із Херсоном, із Харковом, із Бахмутом та Авдіївкою», - наголосив президент України.

Водночас міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба у повідомленні у Twitter пригадав, що під час літніх Олімпійських ігор у Токіо росіяни завоювали 71 медаль. При цьому 45 із них виграли спортсмени, які є членами Центрального спортивного клубу російської армії. Тому, наголосив міністр, абсолютно неприпустимо дозволяти участь росіян у міжнародних змаганнях. "Армії, яка чинить звірства, вбиває, ґвалтує і грабує. Ось кого несвідомий МОК хоче виставити під білим прапором і допустити до змагань", – зазначив Кулеба.

Президент Національного олімпійського комітету, міністр спорту України Вадим Гутцайт не відкидає, що Україна може бойкотувати Олімпійські ігри, якщо в них братимуть участь спортсмени з Росії й Білорусі. Про це він написав у Facebook 26 січня. "Наша позиція незмінна: допоки в Україні триває війна, російських і білоруських спортсменів не повинно бути на міжнародних змаганнях! Безперечно, наші національні спортивні федерації мають посилити комунікацію з міжнародними федераціями, аби заборона лишилася в силі,” - зазначив Гутцайт.

Польща разом з іншими країнами може висунути ультиматум керівництву Міжнародного олімпійського комітету, якщо росіян і білорусів допустять до Олімпійських ігор 2024 року. Про це 27 січня заявив міністр спорту Польщі Каміль Бортничук, повідомляє Polskie Radio.

"Ми вдаємося до низки заходів на міжнародній арені. Ідеться про міністрів спорту 40 країн, які підписували звернення, щоб створити певний тиск на керівництво Міжнародного олімпійського комітету. Тут має бути створення ефективної коаліції країн, без яких організація Ігор була б неможливою", – зазначив Бортничук.

Міжнародний олімпійський комітет закликав спортивні федерації допустити російських та білоруських спортсменів на змагання у нейтральному статусі, про це йдеться в заяві комітету від 25 січня.

"Спортсмени можуть брати участь у змаганнях як «нейтральні» і жодним чином не представляти свою державу чи будь-яку іншу організацію у своїй країні... Лише спортсмени, які повністю дотримуються Олімпійської хартії, можуть брати участь у змаганнях. Це означає, що, по-перше, змагатися можуть лише ті, хто не виступав проти миротворчої місії МОК, активно підтримуючи війну в Україні", – ідеться в заяві організації.

Міністерство закордонних справ Росії заявило, що будь-яка спроба витіснити Москву з міжнародного спорту приречена на провал.

"Не лише жертви, а героїні". У Держдепі відзначили роль жінок у російській війні в Україні

Українка військовослужбовиця у Херсоні, 11 листопада 2022 р. Фото: AP Photo/Dagaz

Сполучені Штати залишаються глибоко відданими захисту прав жінок і поширенню їхніх голосів, заявила Катріна Фотоват, керівниця Офісу Держсекретаря США з глобальних питань жінок під час віртуальної зустрічі, присвяченої жіночому лідерству в Україні, ролі українських жінок на шляху до перемоги у війні та їхній боротьбі за майбутнє України. Упродовж історії України жінки відігравали вирішальну роль у боротьбі за свободу, наголосила Фотоват.

У зустрічі взяли участь зокрема посолка США в Україні Бріджит Брінк, посолка України в США Оксана Маркарова, співачка Руслана Лижичко й журналістка Наталія Гуменюк.

Обличчя майбутньої реконструкції також буде жіночим

Оксана Маркарова наголосила, що відсоток жінок в українській армії - один з найвищих у порівнянні із європейськими союзниками. Дипломатка згадала зусилля нобелівської лауреатки Олександри Матвійчук, а також дружини президента України Олени Зеленської, яка представляла Київ на багатьох заходах за кордоном. Також Маркарова нагадала, що попри війну перша леді США Джил Байден побувала в Ужгороді у День матері торік.

"Після перемоги у війні обличчя нашої майбутньої реконструкції також буде жіночим, - заявила українська дипломатка. - Тому ми повинні дякувати нашим жінкам і підтримувати їх, підтримувати одна одну".

Більше зброї для жінок

Співачка Руслана Лижичко під час зустрічі звернулася до усіх знаменитостей - співаків та політиків, людей з бізнесу з проханням бути ще більш активними для допомоги Україні: "Це не тільки про Україну. Це про нас всіх, увесь світ. Якщо ми хочемо мати “завтра”, то нам потрібно припинити цю війну сьогодні". Руслана наголосила, що Україні потрібно більше зброї, у тому числі для 60 тисяч жінок, які воюють в українській армії.

Очільниця "Лабораторії журналістики суспільного інтересу" Наталія Гуменюк говорила про безцінний внесок жінок-репортерок, журналісток, а також тих експерток, які сьогодні вислуховують і документують злочини російських сил в Україні. Окрім важкої та виснажливої роботи ці жінки, нагадала Гуменюк, продовжують бути головними піклувальницями у власних сім'ях, відповідають за безпеку власних дітей.

Цілі громади рятувалися саме завдяки своїм лідеркам

Експертка наголосила на важливій ролі старост - жінок, які очолюють величезну кількість громад, що перебували у небезпеці під час нападу російських військ. При цьому мери та сільські голови виконують аномально великий обсяг роботи за непропорційно низьку оплату їхньої праці, тож зазвичай цю роботу готові робити саме жінки, - зауважила Наталія Гуменюк.

За її словами, це і є неймовірний приклад жіночого лідерства. Нерідко цілі громади рятувалися саме завдяки своїм лідеркам. "Будьмо чесними, іноді їм доводилося домовлятися з окупантами, щоб рятувати своїх людей. Іноді жінки, звертаючись до загарбників, намагалися просто прикинутись матерями літнього віку, щоб, можливо, отримати більше поваги. Але для них самих це була неймовірна небезпека. І ви знаєте про випадки, коли жінок в Україні вбито саме через те, що були очільницями громад", - сказала Гуменюк.

На її переконання, локальні громадські лідерки можуть врятувати країну, зменшуючи страждання у своїх громадах, та сприяти перемозі у війні.

Журналістка також відзначила роль вчителів і вчительок, які фактично роблять подвійну роботу сьогодні - не тільки навчають учнів у своїх містах і селах, які залишилися вдома, але і підтримують навчальний процес онлайні для тих дітей, які виїхали за кордон чи розпорошені по всій Україні після російського вторгнення.

Допомога потерпілим, підтримка жіночого лідерства, а також гранти "жіночому бізнесу" в Україні від США

Посолка США Бріджит Брінк в Україні зауважила: "Я абсолютно впевнена, що Україна не могла б так, як це є сьогодні, дати відсіч жахливій, варварській війні Росії, якби не її жінки, які роблять свій внесок усіма можливими способами".

Посолка відзначила внесок жінок у розвиток українського законодавства - від початку війни українськими депутатками внесено вже понад 100 законопроектів.

Сполучені Штати, наголосила Брінк, постійно допомагають Україні розширити можливості жінок, що включає допомогу у різних професійних сферах, а також тим, хто постраждав від війни, зокрема і від сексуального насильства. Крім того, триває американська підтримка жіночого політичного лідерства та жінок у бізнесі. Зокрема, йдеться і про надання грантів підприємствам, якими володіють жінки.

Більше

XS
SM
MD
LG