Спеціальні потреби

Актуально

Що варто знати про російське маніпулювання військовою статистикою. Інтерв'ю

Архівне фото: Міністр оборони Росії Шойгу, 22 грудня 2022 року

Вже скоро рік, як Росія розпочала масштабну війну проти України і Москву дедалі більше підозрюють у маніпулюванні офіційною кількістю загиблих, применшенні власних втрат та перебільшенні втрат України.

Міністр оборони Росії заявив у вересні минулого року, що під час війни загинуло 5 937 російських військових. У листопаді офіційні особи США оцінили, що втрати Москви «значно перевищують 100 000 російських солдатів – вбитих та поранених». Тоді ж вони підрахували, що в українських Збройних Силах «ймовірно» постраждали така ж кількість військових, до того ж було вбито близько 40 000 українських мирних жителів.

Особливо високі цифри у російській статистиці: постраждалі серед міжнародних добровольців, які воюють за Україну.

Україна каже, що понад 20 тисяч іноземних волонтерів із 52 країн відгукнулися на заклик президента України Володимира Зеленського допомогти у боротьбі з російськими військами. Більшість іноземців, які воюють в Україні, роблять це з ідеологічних міркувань, хоча Росія регулярно називає їх «найманцями» — позначення, яке виключає їх із захисту, гарантованого Женевськими конвенціями 1949 року.

Чак Пфаррер — письменник і колишній морський котик ВМС США, який уважно стежить за ситуацією в Україні та підтримує контакти з американськими й іншими іноземними волонтерами на місцях. Він також висвітлював конфлікт для Kyiv Post.

Книга Пфаррера SEAL Target Geronimo: The Inside Story of the Mission to Kill Osama Bin Laden (бестселлер New York Times) піддавала сумніву частину опису Білим домом місії вбивства Осами Бін Ладена і була названа “фабрикацією” речником Командування спеціальних операцій США. Пфаррер захищав свої репортажі та заявив, що уряд приховував невтішні подробиці.

В інтерв'ю 3 січня Пфаррер сказав Голосу Америки, що маніпуляція статистикою з боку Росії є частиною дезінформаційного наративу Кремля для виправдання військової агресії в Україні.

“Путін відчайдушно хоче, щоб громадяни Росії думали, що Росія “воює з НАТО” в Україні”, - сказав Пфаррер. “Чим більше «міжнародних» смертей задекларує Росія, тим легше йому буде продавати цю фантазію”.

Інтерв'ю відредаговане для ясності та плинності.

Голос Америки: З початку повномасштабного вторгнення в лютому минулого року Міноборони Росії заявляло про щоденні значні втрати українських військ. Чи вважаєте ви, що ці цифри заслуговують на довіру та їх можна підтвердити, чи більш ймовірно, що вони є фальшивими та перебільшеними?

Пфаррер: Російські цифри викликають підозру з кількох причин. Наступальні операції Росії за останні кілька місяців досягли лише обмеженого успіху, при чому успіхи часто вимірюються в метрах, а не в кілометрах, особливо в районах, що викликають гострі суперечки, наприклад у Бахмуті. [По-перше], «офіційні» російські звіти про українські [та/або] міжнародні втрати є підозрілими, оскільки у результаті точного підрахунку можна було б припустити, що Росія захопила значні території. По-друге, [Росія стверджує, що] українські військові покинули своїх загиблих на полі бою. По-третє, що при знайдених тілах були паспорти чи інші документи, які вказували на те, що вони були іноземними добровольцями.

Але здобутки Росії були невеликими, а Україна скрупульозно підходила до повернення своїх убитих і поранених. Таким чином, російські заяви є сильно перебільшеними.

Голос Америки: Чому, на вашу думку, Росія перебільшує українські втрати і чи можна оцінити, наскільки істотними є ці маніпулювання?

Пфаррер: Тиск на російське військове командування з метою перебільшення українських втрат є інтенсивним. Незважаючи на величезну кількість загиблих росіян і втрату тисяч танків, бронетехніки, артилерійських систем і сотень літаків, Росія не ближче до підкорення України, аніж на початку своєї «спеціальної військової операції» в лютому минулого року.

Україна звітує про понад 108 190 вбитих російських військових. Приблизна оцінка кількості поранених російських солдатів у цей період становить 324 тисячі. З огляду на те, що втрати росіян наближаються до півмільйона, Росія повинна повідомити про значні втрати України, але кількість загиблих і поранених українців становить лише незначну частку російських втрат.

Чотириста п’ятдесят тисяч російських втрат може здатися завеликою цифрою, але ця оцінка підтверджується потребою Росії поспішно мобілізувати понад 300 000 осіб протягом останньої половини 2022 року. Друга мобілізація запланована на наступні два тижні. Вона також покличе на військову службу понад 300 тисяч росіян. Такі мобілізації викликані великими втратами Росії і тактичними невдачами на полі бою.

Голос Америки: Україна не повідомляє про щоденні втрати, але іноді підтверджує загальну кількість постраждалих. Наскільки точні їх цифри?

Пфаррер: Справді, Україна, як правило, не підтверджує щоденні втрати. Але, за оцінками Об’єднаного комітету начальників штабів США, на початку війни кількість українських втрат становила приблизно 100 осіб щодня. Використовуючи стандартне співвідношення «один загиблий [із] трьох поранених», можна припустити що, можливо, щодня гине 30 українських військових і приблизно шістдесят зазнають поранень. Ці цифри, звісно, можуть варіювати в широких межах. Через триста чотирнадцять днів можна прогнозувати понад 10 000 загиблих українців і [щонайменше] 19 000 поранених. Це дуже приблизні оцінки, але однозначно вдале оцінювання.

Щодо української статистики втрат російського особового складу: військові джерела в НАТО та Україні сказали мені, що фактична кількість втрат росіян перевищує цифри, наведені в українських брифінгах.

Відверто кажучи, російська розвідка була недостатньо доброю, щоб ідентифікувати українські військові цілі, такі як казарми чи місця збору військ. З іншого боку, українська розвідка на полі бою була чудовою — людська розвідка, дані радіозв’язку, радіоелектронна розвідка та знімки з повітря дозволяють Україні щодня переслідувати цінні російські цілі, такі як склади боєприпасів, елементи штабу та концентрацію російських військ. HIMARS дозволяє українцям завдавати глибоких ударів за лінією зіткнення. Партизани та глибоко дислоковані українські спецпідрозділи надають точну інформацію у режимі реального часу про місце перебування цілей для батарей HIMARS та високоточних боєприпасів.

Голос Америки: Оскільки ви уважно стежите за подіями, що відбуваються в Україні під час оборони від російської агресії, як ви оцінюєте втрати серед іноземців, які приєдналися до українських сил?

Пфаррер: Соцмережі, особливо Twitter, швидко повідомляють про смерть чи поранення міжнародних волонтерів, набагато частіше, ніж про загибель українських солдатів. Більшість джерел сходяться на думці, що близько 20 000 іноземних добровольців із 52 країн зараз перебувають на службі в Україні. Кілька сотень додаткових військовослужбовців, ймовірно, інтегровані до регулярних українських підрозділів і не служать членами Міжнародного легіону.

На службі в українських військових перебуває приблизно 270 тисяч чоловіків і жінок, ще близько 100 тисяч – у резервних частинах. За таким співвідношенням міжнародні добровольці складають лише близько 6% [українських] сил, і значний відсоток міжнародних добровольців служить не в підрозділах на передовій, а на інших посадах. У соціальних мережах щотижня повідомляють про п’ять-десять втрат міжнародних волонтерів — і, знову ж таки, серед зареєстрованих втрат утричі більше поранених, ніж убитих.

Путін відчайдушно хоче, щоб громадяни Росії думали, що Росія “воює з НАТО” в Україні”. Чим більше «міжнародних» смертей задекларує Росія, тим легше йому буде продавати цю фантазію.

Російські заяви про сотні іноземних добровольців, які гинуть щодня, абсурдно завищені.

Путін відчайдушно хоче, щоб громадяни Росії думали, що Росія “воює з НАТО” в Україні”. Чим більше «міжнародних» смертей задекларує Росія, тим легше йому буде продавати цю фантазію.

У березні Росія заявила про знищення 180 «іноземних найманців» під час одного бою в Яворові. У червні Росія говорила про 162 вбитих станом на цю дату громадян Канади. Раніше під час битви під Маріуполем Росія стверджувала, що взяла в полон або вбила генерал-майора Корпусу морської піхоти США. Жодне з цих тверджень не було правдою.

Всі новини дня

Саміт Євросоюз-Україна – підсумки зустрічі лідерів ЄС у Києві. Відео

Саміт Євросоюз-Україна – підсумки зустрічі лідерів ЄС у Києві. Відео
please wait

No media source currently available

0:00 0:04:05 0:00

У Києві відубувся саміт Євросоюз-Україна. Попри повітряні тривоги та загрози обстрілів, високопосадоці вирішили приїхати до української столиці, аби запевнити у своїй непохитній підтримці. Протягом саміту президентка Єврокомісії оголосила про підготовку нового, десятого раунду санкцій проти Росії.

Пентагон - про ракети GLSDB: це дасть українцям здатність вести вогонь на більшій відстані. Відео

У США оголосили новий пакет озброєнь для України. До нього увійшли додаткові боєприпаси для HIMARS та артилерії, бронемашини із захистом від мін, Джавеліни, системи протиповітряної оборони HAWK та інше. CША вперше надають Україні ракети більшої дальності

Джон Кірбі: нова допомога Україні спрямована на перемогу в нинішній битві. Відео

Джон Кірбі: нова допомога Україні спрямована на перемогу в нинішній битві. Відео
please wait

No media source currently available

0:00 0:01:44 0:00

Джон Кірбі: нова допомога Україні спрямована на перемогу в битві, яку вони ведуть нині, і яка очікується у наступні тижні. Координатор стратегічної комунікації Ради з нацбезпеки США у інтерв'ю Голосу Америки також відповів на питання про надання Україні винищувачів та тренування українських пілотів.

Речниця Білого дому про заклик призупинити участь Росії та Білорусі в Олімпіаді. Відео

«Сполучені Штати підтримали рішення призупинити діяльність національних спортивних керівних органів Росії та Білорусі у міжнародних спортивних федераціях», – речниця Білого дому Карін Жан-Пʼєр

У нас вдома вбили 298 людей, ми маємо висловитися — Роман Любий про фільм «Залізні метелики»

Роман Любий, український кінорежисер і учасник об’єднання «Вавилон’13»

Роман Любий — український кінорежисер і учасник об’єднання «Вавилон’13», яке утворилось на початку Революції Гідності. Його фільм «Залізні метелики» дебютував цього року на фестивалі незалежного кіно "Санденс". Стрічка розповідає про пасажирський рейс MH17, збитий на Донеччині російським «Буком» у 2014 році. Тоді у катастрофі загинули всі пасажири й екіпаж — 298 людей. На місці злочину знайшли фізичні докази — осколки у формі метелика, які характерні для російської ракетної установки.

Фільм поєднує факти, архівні кадри та кінохроніку із театральними фантазійними елементами-рефлексіями; розповідає про реалії цього нападу і його вплив на ескалацію війни Росії проти України; а також досліджує механізми роботи російської пропаганди.

Журналістка Голосу Америки Марія Ульяновська поспілкувалась з режисером Романом Любим про роботу над фільмом, "Санденс" та перестороги, які транслює стрічка.

Інтерв'ю було відредаговане для плинності та ясності.

Марія Ульяновська, Голос Америки: Романе, одна з важливих тем фільму - дослідження російської пропаганди, хроніки з російських новин перегукуються з реальними кадрами подій. Розкажіть, як ви збирали матеріали.

Роман Любий: Це найбільший міжнародний воєнний злочин російсько-української війни, і Росія створила навколо нього дуже багато міфів. Нам цікаво було побачити та показати, як працює ця машина зсередини. Ми зібрали відео пропаганди й підсилили їх одне одним. [Наприклад, у фільмі є сцена, де у російських новинах говорять, що сепаратисти збили українській літак, і в наступному кадрі та сама ведуча розповідає, що літак збили українські військові - ред.]

На пресконференції для родичів загиблих в Нідерландах, коли ми вже все відзняли, мені стало цікаво подивитися, як працюють російські журналісти. Я хотів знайти, як вони перекручують контекст. І нам пощастило знайти, як інтерв’ю, яке ми бачили на власні очі, потім потрапило в ефір російських телеканалів. З усього, що сказав наш герой Робі, росіяни дали лише вирвану з контексту фразу: «Шкода, що Росія не представлена в слідчій групі». Але, якщо послухати, що він каже далі на нашому відео — зрозуміло, що щось не так.

М.У.: А як ви знайшли цього героя? Розкажіть про нього.

Р.Л.: Так ми його і знайшли [герой давав коментар російським журналістам - ред.] Згодом виявилося, що він їздив на місце падіння літака. Він - колишній військовий, музикант, дуже відкритий, і я запропонував йому взяти участь в художній частині нашого фільму. Далеко не всі родичі загиблих можуть розмовляти. А Робі може. Його племінниця Дейзі загинула в MH17, і він вважає медіаактивність своєю місією.

М.У.: Серед архівних відео у фільмі ви показуєте хроніки з місця подій, де місцеве населення радіє тому, що літак збили. Як на це реагує іноземна аудиторія?

Російська пропаганда настільки потужна, що її можна порівняти із впливом радіації.

Р.Л.: Звичайно, нам гірко і боляче показувати це, бо ці люди — наші співгромадяни. Але я собі пояснюю таку реакцію впливом пропаганди. Російська пропаганда настільки потужна, що її можна порівняти із впливом радіації. Тобто ці люди ніби опромінені. Ми також пояснюємо, що з початком війни з Донбасу багато адекватних людей виїхали, а ті, хто залишився — радіють збитим літакам.

Постер "Залізних метеликів" для фестивалю Sundance. Babylon13/TRIMA
Постер "Залізних метеликів" для фестивалю Sundance. Babylon13/TRIMA

М.У.: У фільмі стирається грань між ігровим і документальним кіно. Розкажіть про його художню частину.

Р.Л.: Журналістських фільмів про MH17 є дуже багато, і не хотілося робити ще один. Але мені чогось бракувало — тема не закрита, в першу чергу, для нас, українців. У фільмі є частина традиційного розслідування, але це не головне. У ньому також є поезія, яка притаманна українському кіно. Коли ми почали працювати над фільмом, було зрозуміло, що матеріали справи, доки іде судовий розгляд, будуть закриті, і ми почали працювати з відкритими джерелами. Щоб надати всьому цьому форму, я собі дозволив подумати про театр і хореографію, хоча людям це здавалося абсолютним божевіллям. Але наша команда прийняла мою ідею. Для мене це зручна форма комунікації, бо слова часто заважають, і жестом буває простіше виразити думку.

М.У.: Ці рефлексії — вони ваші особисті, чи з'явилися після розмов із жертвами?

У нас вдома вбили 298 людей і ми маємо якось про це висловитися.

Р.Л.: Коли ми розробляли цей проєкт і представляли його на міжнародних платформах, у нас часто питали: «Який ваш особистий стосунок до того, що відбулося»? Після повномасштабного вторгнення це питання пропало. Всім стало очевидно, у чому наш зв'язок із темою. У нас вдома вбили 298 людей, і ми маємо якось про це висловитися.

М.У.: Фільм майстерно показав зв’язок між трагедією MH17 і повномасштабним вторгненням Росії в Україну. Які сенси ви у це вкладали?

Р.Л.: Ми почали роботу над фільмом у 2019 році, й весь час до повномасштабного вторгнення він мав функцію перестороги для міжнародної спільноти. Непокаране зло завжди ростиме, це неймовірно небезпечно. А коли відбулося повномасштабне вторгнення, то пропав сенс цієї перестороги. На деякий час я втратив сенс цього фільму і будь-яке бажання робити кіно. Згодом ми віднайшли сенс і вирішили додати епізод із 2022 року — він зв’язаний фразою голландського прокурора, який, цитуючи Солженіцина, говорить: «Насильство може бути виправдане тільки брехнею, а брехня має бути виправдана насильством. Саме тому треба розібратися у цій справі, щоб не допустити нового насильства у майбутньому». На слові «майбутнє» ми показуємо епізод евакуації цивільних з Ірпеня. У цій склейці — весь фільм.

М.У.: В одному з інтерв’ю ви казали, що фільм покликаний прояснити, хто є хто. Чи вдалося досягти цієї мети? Чи розуміє світ, хто правий, а хто неправий?

Росіяни самі прояснили, де чорне, а де біле, розпочавши вторгнення.

Р.Л.: Війна сильно змінилась. У 2014 році це була гібридна війна, у якій значення ЗМІ та збройного протистояння були однакові. Після 24 лютого інформаційна війна відійшла на другий план. Росія більше заклопотана інформаційним впливом на свою аудиторію. Вони вже самі все прояснили. Ми лише розказали свою точку зору. А вони самі, розпочавши вторгнення, прояснили, де чорне, а де біле. Тепер вже ясно, хто тут злочинець.

Постер фільму "Залізні метелики" на Sundance, Babylon13/TRIMA
Постер фільму "Залізні метелики" на Sundance, Babylon13/TRIMA

М.У.: Розкажіть, як сприймають фільм на "Санденсі".

Р.Л.: Прем’єра була у старому кінотеатрі. Нам не дуже сподобався звук, і аудиторія реагувала досить дивно. Це була здебільшого професійна спільнота. А пізніше був інший показ — для звичайних людей, і вони були в захваті від фільму, залишились з нами спілкуватися, питали про війну. Людей дуже надихає, що вони мають можливість поспілкуватися зі справжніми українцями.

Я думав, що дивно почуватимусь тут, бо це далеко від дому. І взагалі, це гірськолижний курорт. Ми ж приїхали з протилежної сторони реальності. Але я щиро відчуваю, що ми тут робимо свою важливу роботу. Люди надихаються зустріччю з нами, ми дякуємо за допомогу, розповідаємо, за що ми боремось, хто наш ворог, і є відчуття, що ми зараз на своєму місці.

М.У.: Останнє питання хочу поставити про сцену з меблевого магазину — вона вразила мене найбільше. Розкажіть про неї, і чому ви її включили?

Р.Л.: Це моя улюблена сцена. Архівний фільм 1960-70 років про те, як влаштована система «БУК», ми клеїмо разом із сучасним російським телесюжетом про меблеву компанію із Санкт-Петербурга, яка зробила дитяче ліжечко у формі цієї системи. Це така шизофренія. Але виробник цих меблів, у якого беруть інтерв’ю, не розуміє, що не так. Він говорить «ми не журналісти, не політики, ми не підтримуємо насильство, ми просто меблярі». Цей шматочок — діамант, він добре змальовує, як росіяни абсолютно не сприймають себе громадянами своєї країни, вони виключені від реальності.

Більше

Відео - найголовніше

XS
SM
MD
LG