Спеціальні потреби

Актуально

Два роки після вбивства Шеремета: слідство триває, але результатів немає

Біля могили Павла Шеремета. Мінськ, 20 липня 2017 рокуу

Олена Литвинова

20 липня виповнюється два роки з дня загибелі в Києві журналіста Павла Шеремета. Два роки розслідування не дало результатів: немає ні підозрюваних, ні зачіпок, ні доказів.

Слідство розглядає 5 версій вбивства Павла Шеремета: злочин здійснено через професійну діяльність в Росії і Білорусі; помилка в об'єкті злочину (готувалося вбивство власника видання «Українська правда» Олени Притули); професійна діяльність в Україні – за критичні публікації у виданні «Українська правда» та на радіо «Вести»; зусилля в дестабілізації ситуації в державі; конфліктні ситуації в особистому житті Павла Шеремета – сімейне, комерційне і фінансове становище.

Вбивство гучне, розслідування тихе

З плином часу про смерть Шеремета, яку українська влада кваліфікує як умисне вбивство, згадують все рідше – і журналісти, і правоохоронні органи. Ефективності розслідування не допоміг навіть статус «секретності» справи. Деякий час єдиним джерелом інформації про хід розслідування був державний реєстр судових рішень, але згодом в ньому заборонили публікувати всі документи, що стосуються цієї справи.

Акція «Рік без Павла» в Києві 20 липня 2017 року
Акція «Рік без Павла» в Києві 20 липня 2017 року

Розслідуванням займається об'єднана слідча група трьох правоохоронних органів – Національної поліції УКраїни, Генеральної прокуратури України та Служби безпеки України. До її роботи так і не залучили іноземного слідчого, як запропонували журналісти, хоча саму ідею публічно підтримували всі – від президента України до керівництва правоохоронних органів.

Стурбовані не тільки відсутністю новин, а й непрозорістю слідства, журналісти в березні за підсумками публічної дискусії «Загрози свободі слова в Україні», організованої Національною спілкою журналістів України та Міжнародною федерацією журналістів, схвалили резолюцію, в якій зажадали від президента України Петра Порошенка, Верховної Ради, СБУ, ГПУ і МВС звіти про розслідування вбивства Павла Шеремета. Минуло чотири місяці, але і цей заклик поки залишається без відповіді.

П'ять версій, включно з «російською»

На початку року представник Служби безпеки України заявив, що слідчі досі формують доказову базу, але розкриттю вбивства перешкоджають «обставини».

Пізніше спікер Міністерства внутрішніх справ Артем Шевченко уточнив, про які «обставини» йде мова: російське громадянство Павла Шеремета і його активні контакти саме на території Росії незадовго до загибелі.

«Неможливо провести слідчі дії на території держави-агресора, визначити тих, хто може бути причетний до злочину або допитати їх – це істотно ускладнює розслідування», – зазначив Шевченко.

Прощання із Павлом Шереметом в Мінську, 23 липня 2016 року
Прощання із Павлом Шереметом в Мінську, 23 липня 2016 року

У травні в ефірі одного з українських телеканалів генеральний прокурор України Юрій Луценко також констатував: «На жаль, слідство не має серйозного просування по жодній із версій, які зараз ретельно опрацьовуються». І додав, що з аналогічними проблемами зіткнулися і в розслідуванні інших резонансних вбивств – прес-офіцера батальйону імені Джохара Дудаєва Аміни Окуєвої і низки працівників Служби безпеки України.

«Ховати» справу зарано»

Колишній заступник генерального прокурора України Микола Голомша (за часів роботи якого слідство вийшло на виконавця вбивства українського журналіста Георгія Гонгадзе Олексія Пукача, його засудили до довічного ув'язнення) вважає, що слідчі втратили час в перші години і дні після вбивства Шеремета.

На початковому етапі розслідування були втрачені можливості
Микола Голомша

«Підтвердженням цього є те, що на початковому етапі розслідування були втрачені можливості – досконало не зняли оперативну інформацію, вона не була проаналізована, не була використана; по гарячих слідах не перекрили вбивці можливість замести сліди, втекти і сховатися. Тоді навіть не пройшли маршрутом і не переглянули відео. А тепер надолужити дуже важко. Вбивство ж здійснили не профани чи випадкові люди. Воно готувалося – за ним (Шереметом) стежили, ходили його маршрутом, цікавилися», – зазначив він.

За його словами, про проблеми офіційного слідства свідчить і журналістське розслідування, яке продемонструвало, що можна було зробити за короткий проміжок часу.

Микола Голомша переконаний, що вбивство Павла Шеремета здійснили «професіонали» за допомогою спецслужб. «Такі резонансні вбивства готуються таким чином, щоб слідчий віддалявся від конкретного до абстрактного, а в результаті було завжди багато непрямих доказів та інформації. Їх дуже важко розслідувати, навіть якщо виходити з того, що слідство ведуть професійні кадри», – розповів він Радіо Свобода.

Мають показати, хто займається цим розслідуванням. Якщо над ним працюють серйозні слідчі, вже повинні були продемонструвати якісь результати
Микола Голомша

«А у нас проблема ще і в тому, що знищили криміналістику. Фахівці, які були здатні розслідувати такі злочини, виявилися незатребуваними в новостворених (після реформи правоохоронних органів – ред.) слідчих органах, які потребували професійних кадрів, – переконаний Микола Голомша. – На мій погляд, мають показати, хто займається цим розслідуванням. І якщо над ним працюють серйозні слідчі, то очевидно, що вже повинні були продемонструвати якісь результати. Я не чув жодного разу ніякої професійної конференції з цього приводу, ніякої інформації. І це сумно. Слідчі повинні бути готовими до того, що їм будуть ставити запитання про цю справу, і вони повинні все пояснювати, як це роблять у всіх розвинених країнах світу. Вони повинні давати інформацію суспільству в межах, дозволених слідством. Повинні бути відкритість, контакт з громадськістю, з журналістами. Вони зобов'язані надавати офіційну інформацію, хоча б про те, що слідство триває».

У той же час Микола Голомша додав, що «ховати» справу зарано»: «Я вважаю, що перспектива завжди є. Але тоді, коли є професійні кадри, є бажання і досвід».

Колеги чекають правди

За день до трагічної загибелі Павло Шеремет обговорював в студії «Громадського радіо» тему національної ідентифікації в Україні та Білорусі. Один з ведучих тієї програми Андрій Куликов розповідав, що дискусію вони продовжили ще й після ефіру. Але тоді він не помітив, щоб Павло Шеремет був стурбований власною безпекою. Андрій Куликов переконує: пам'ять є однією з гарантій того, що справу не «поховають» в слідчих кабінетах.

Фільм «Шеремет. Ціна свободи» Мелані Бачиної про журналіста Павла Шеремета, вбитого в Києві 20 липня 2016 року:

Я боюся, що правди про загибель Павла ми так і не дізнаємося, принаймні станеться це не скоро
Андрій Куликов

«Я боюся, що правди про загибель Павла ми так і не дізнаємося, принаймні станеться це не скоро. Однак справа не похована, поки є члени Шеремета, які пам'ятають його, і поки в Україні зберігаються такі умови, які призвели до загибелі Павла, а ці умови – перевага олігархів у медіа-просторі, агресія Росії, нестача солідарності журналістів. Тут не можна здаватися, а потрібно постійно наполягати, щоб розслідування було доведене до результатів. Це є гарантією того, що в результаті ми будемо знати, хто його вбив», – зазначив Андрій Куликов.

Про трагедію в Києві на перехресті вулиць Хмельницького і Франка нагадує «народний пам'ятник» – портрет Павла Шеремета, прикріплений на стовп, а під ним завжди стоять живі квіти. Цього року акція пам'яті відбудеться 20 липня о 8-й годині ранку.

Оригінал – на сайті Білоруської редакції Радіо Свобода

Передрук з "Радіо Свобода"

Дивіться також: У конгресі США всерйоз обговорюють чи не час пришвидшити процеси інтеграції з НАТО для України та Грузії

Всі новини дня

Голос Америки в Ізюмі. Відео

Голос Америки в Ізюмі. Відео
please wait

No media source currently available

0:00 0:01:38 0:00

Українські чиновники оголосили в п'ятницю, що понад 400 тіл було ексгумуванно із місця масового поховання поблизу Ізюма Харківської області, звідки російські війська нещодавно відступили у результаті українського контрнаступу.

Спроба швидко зміцнити фронт, здобути лояльність тих у Росії, хто підтримує війну. Навіщо Путіну мобілізація, розмірковують аналітики

Фото: Російська поліція затримує протестувальників, які виступили проти мобілізації, Санкт-Петербург, Росія, 24 вересня 2022 року. В суботу акція протесту проти мобілізації пройшла і в Москві.

Минулого тижня російський президент Володимир Путін оголосив часткову мобілізацію в країні, а в суботу підписав зміни до Кримінального кодексу, які посилюють покарання за неявку на службу, дезертирство, мародерство, тощо.

В Росії відбулись протести проти мобілізації, на кордонах на виїзд з країни вилаштувались черги, а авіаквитки з Росії швидко розкуповували. Цього тижня протести відбулись в Дагестані, Бурятії, на тлі повідомлень про те, що російська влада найбільш активно мобілізує національні меншини. В суботу протести проти мобілізації відбулись в Санкт-Петербурзі та Москві.

Український президент Володимир Зеленський звернувся до росіян: "Ми бачимо, що люди в Дагестані, в Бурятії, в інших національних республіках і областях Росії розуміють, що їх просто кинули. Кинули на смерть", - заявив він. У вечірньому відеозверненні 23 вересня Зеленський закликав мешканців окупованих територій України ховатись від мобілізації, саботувати її і за першої нагоди - переходити на українські позиції.

Своїм рішенням про мобілізацію Путін показав, що він не збирається відступати у війні проти України, говорить професор британського Kings College Сем Грін в інтерв'ю New Yorker.

Успішний контрнаступ в Україні у минулі тижні викликав невдоволення серед оглядачів в Росії, але це не був протест проти війни, вказує Грін, а, скоріше, оглядачі хотіли б щоб Росія билася більше. "Путін відчув, що він має відповісти на це. Йому потрібна прихильність цих людей", - вказує Грін.

Він, однак, заявляє, що здобувши прихильність тих, хто хотів би бачити більш активні бойові дії Росії, Путін ризикує створити опозиційних рух, особливо серед молоді, яка раніше утримувалась від критики війни.

Путін сподівається, що мобілізація, яка має залучити 300 000 людей до лав російських збройних сил, вплине на ситуацію на фронті, кажуть аналітики.

Російське військо в розпачі намагається кинути більше людей, що пройшли мінімальне тренування, на фронт, вважає Майкл Кофман, аналітик Центру воєнно-морського аналізу США.

Як видається, початково мобілізовані пройдуть два тижні навчань, твітує Майкл Кофман, посилаючись на різні джерела. Він вважає, цей час "надзвичайно коротким, особливо з огляду на те, що процес фактично більше схожий на поступову загальну мобілізацію. Це вказує на відчайдушні спроби російського війська стабілізувати лінію, кидаючи людей на фронт".

В здатності Росії швидко навчити 300 000 мобілізованих сумнівається колишній командувач сил НАТО Марк Гертлінг. Він ділиться своїми враженнями від двох візитів на базові тренування солдатів в Росії.

"Це було жахливо, - твітує Гертлінг. - Ознайомлення, а не кваліфіковане навчання з рушницями, початкова перша допомога, дуже мало симуляціх із збереження ресурсів і ... найбільш важливо... жахливе керівництво "сержантів навчання".

Згідно з оцінками Пентагону, оголошена Кремлем мобілізація може вирішити проблеми Росії з нестачею особового складу, але не усуває проблеми, які стали вагомою причиною поразки російських сил під Києвом а також неспроможності Росії досягнути прогресу на Донбасі, вважають в Пентагоні.

"Невідомо, чи це може значно вплинути на питання командування та контролю, логістики, поставок і, що важливо, бойового духу, з якими, як ми бачили, російські сили зіткнулись в Україні", - заявив речник Пентагону Пет Райдер під час брифінгу в четвер.

Райдер додав: "Якщо є значні виклики, а стратегічні системні питання, які роблять великі збройні сили боєздатними, не вирішено, то ніщо не вказує, що ситуація покращиться, якщо до рівняння додати більше змінних".

Україна просить скликати термінове засідання Ради Безпеки ООН через «референдуми» на окупованих територіях 

У листі президенту Ради Сергій Кислиця попросив, щоб Генеральний секретар ООН Антоніу Гутерріш поінформував членів Ради про ситуацію.

Посол України в ООН звернувся до Ради Безпеки ООН з проханням про термінове засідання для обговорення голосувань щодо анексії, які проводяться на контрольованих Росією частинах України.

У листі президенту Ради Сергій Кислиця попросив, щоб Генеральний секретар ООН Антоніу Гутерріш поінформував членів Ради про ситуацію, повідомляє кореспондентка Голосу Америки в ООН Маргарет Бешер.

У п’ятницю російська окупаційна влада розпочала проведення так званих "референдумів" у контрольованих Росією регіонах України. Україна, НАТО та союзники висловили обурення діями Кремля і назвали це незаконною спробою анексувати території та ескалацією.

Президент США Джо Байден заявив, що ці "референдуми" є "хибним приводом для спроби силової анексії частин України, шляхом зухвалого порушення міжнародного права, включаючи Статут ООН".

Американський президент запевнив, що США відкинуть будь-який сфабрикований результат, який оголосить Росія, а також заявив, що підтримка України триватиме.

На думку деяких західних аналітиків, якщо Росія дійсно анексує окуповані території, Захід на рівні ООН реагуватиме швидко. Дипломати розраховують «отримати більшість для резолюції в Генеральній Асамблеї», навіть попри вето Росії в Раді Безпеки, мовиться у дослідженні брюссельської міжнародної аналітичної групи Crisis Group.

Американські хасиди вчать українську і збираються до Умані, попри воєнні загрози

Cурмити у шофар, баранячий ріг, є частиною єврейських ритуалів біля могили рабина Нахмана, правнука засновника хасидизму, у місті Умань, за 200 кілометрів на південь від столиці України Києва,  17 вересня 2009 рік.

На свято Рош ха-Шана, єврейський новий рік, помолитися у святі місця хасидів до Умані збираються тисячі прочан з Америки, попри загрози війни та попередження американського уряду утриматися від поїздок в Україну.

Американський щоденник New York Post пише про те, що ніякі загрози не зупинять представників місцевої хасидської громади на шляху до могили праведника їхнього релігійного руху кінця ХVІII – початку XIX століття, рабина Нахмана з Брацлава.

«Володимир Путін, можливо, подвоїв свою останню серію ядерних загроз у війні проти України, але це не перешкодить побожним американським євреям поїхати в Умань на Рош ха-Шана», – пише кореспондент New York Post.

Свято приходу нового, 5783 року за єврейським календарем, починається в неділю, 25 вересня на заході сонця і закінчується з заходом сонця у вівторок, 27 вересня. У минулі роки на гучні святкування до Умані з’їжджалося до 50 тисяч вірян. Нині, за словами кореспондента газети, який посилається на організаторів, очікується близько 25 тисяч прочан.

За словами речника Міністерства закордонних справ Ізраїлю Алона Лаві, тільки з Ізраїлю вже прибуло близько 4000 паломників і очікується, що їхнє число зросте до 5000.

Як повідомляє New York Times, оцінити кількість прочан, які прибувають до Умані, важко цього року, бо прямих літаків немає і прочани добираються через сусідні країни: Польщу, Румунію, Молдову.

Тих, хто планує подорож до центральної України, не відлякують не лише бойові дії в країні, але і складність самої поїздки і її вартість.

Зараз подорож з Нью Йорка до Києва триває щонайменше 35 годин, кажуть відвідувачі, які нещодавно повернулися з України.

До Умані прочанам доведеться добиратися кілька днів. Якщо раніше Йоель Ґлік, художник зі штату Нью-Йорк міг прилетіти до Києва і звідти їхати на орендованому авто прямо близько 200 км до Умані, то тепер йому доводиться летіти через Краків, а далі добиратися на таксі до кордону, який потрібно переходити пішки, і знову на таксі до Умані.

Як каже прочанин в коментарі для New York Post, для нього і двох його синів кілька днів в Умані обійдуться у п’ять тисяч доларів.

Також на перешкоді святкуванням, які тривають цілу ніч, може стати комендантська година, яка у воюючій країні триває з 11 вечора до 5 ранку. Найголовніші молитви напередодні свята промовляються між 2-ю і 3-ю годиною ночі, пояснюють прочани.

Деякі американські євреї, в родинах яких ще говорили російською мовою, кажуть, що вивчають кілька фраз українською, щоб «не завдавати болю» місцевим українцям нечутливою поведінкою.

При цьому сама газета публікує мапу України без території окупованого Криму.

Державний департамент США не рекомендує американцям подорожувати в Україну, пояснюючи, що не може забезпечити там їхню безпеку. Тим, хто попри все, збирається до воюючої країни, Держдепартамент рекомендує «скласти заповіт», «залишити зразки ДНК у лікаря» і «розробити власний особистий план безпеки» перед поїздкою в Україну.

Раніше цього місяця МЗС Ізраїлю попередило своїх громадян не їздити в Україну.

Посольство України в Ізраїлі також просить прочан залишитися цього року вдома. У своєму дописі у Facebook від 11-го вересня посольство попередило, що російська армія продовжує обстрілювати густонаселені райони, а одну з ракет було збито неподалік Умані.

«Росія може все втратити і нічого не виграє». Західні аналітики про російські погрози ядерною зброєю

Україна та її партнери «не поступилися минулим ядерним загрозам Путіна» і, ймовірно, не схиляться перед новими», кажуть аналітики.  Фото: міжконтинентальна балістична ракета в Росії (Russian Defense Ministry Press Service via AP)

Українська армія продовжує контрнаступ на північному сході та півдні, щоб звільнити території, контрольовані росіянами, незважаючи на так звані «референдуми», організовані російською окупаційною владою.

«Україна відкидає погрози Москви анексувати територію та захищати її як російську землю», – пише кореспондент газети New York Times (NYT).

Газета цитує президента України Володимира Зеленського, який заявив, що не має наміру сповільнювати контрнаступ проти російської армії.

NYT повідомляє, що в суботу, коли російська окупаційна влада проводила другий день голосування в чотирьох регіонах України, бої тривали у Луганській, Донецькій, Запорізькій і Херсонській областях.

Українська армія заявила в суботу, що за минулу добу українські військові підірвали російські танки і артилерійські установки, збили літак і гелікоптер, повідомляє NYT. Газета посилається на повідомленняукраїнського штабу, в яких йдеться, що у п'ятницю та вранці суботи українські військові знищили 8 танків, 11 одиниць бронетехніки та 6 артилерійських систем. Газета зазначає, що власні втрати українська армія не розголошує, а її заяви неможливо було незалежно перевірити в умовах бойових дій.

Референдуми, як очікується, завершаться спробою анексії території, більшої за Португалію, пише NYT. Газета нагадує, що західні офіційні особи назвали ці референдуми «фіктивними», але сам факт їхнього проведення, викликав занепокоєння в західних країнах.

Оглядачі пояснюють, що анексувавши цю територію, Москва могла б твердити, що напад на Херсонщину, чи Донеччину є рівносильним нападу на саму Росію, для захисту якої керівництво Росії, за словами президента Росії Володимира Путіна, готово використати усі засоби, включно з ядерною зброєю.

Президент Росії Володимир Путін наполягав, що загроза захистити те, що можна назвати російською землею після анексії, «не є блефом».

NYT посилається на слова аналітиків, які кажуть, що Кремль піднімає ставки перед обличчям програшу в останньому українському контрнаступі.

«Путін зробив багато ставок», – каже в інтерв’ю газеті Кліфф Купчан, голова вашингтонської компанії Eurasia Group, що займається оцінками політичних ризиків. Якщо Росія анексує територію, яку вона лише частково контролює в чотирьох українських провінціях, і Україна продовжить просуватися, «ми опинимося в абсолютно новому світі», –вважає експерт.

Брюссельські аналітики з міжнародної Crisis Group погоджуються, що війна проти України входить у нову фазу. «Після значних перемог українських військ на півдні Херсонської та північному сході Харківської областей Москва дала зрозуміти, що у відповідь піде на ескалацію, а не на компроміс», – мовиться у статті, опублікованій на сайті організації у п’ятницю.

Аналітики наголошують, що мобілізація та погрози застосування ядерної зброї, на думку Путіна, «можуть підкорити Україну його волі та змусити Захід відступити». Але розрахунок явно не виправдовується, кажуть вони.

«Війська, які мобілізуються, навряд чи зможуть змінити хід битви, особливо враховуючи час, потрібний армії, щоб їх належним чином підготувати», – кажуть вони. А Україна та її західні прихильники «не поступилися минулим ядерним загрозам Путіна і не виявляють жодних ознак схилитися перед новими».

Ця позиція, на думку аналітиків, є правильною. Вони вважають, що країни НАТО повинні і надалі балансувати між підтримкою України зброєю та коштами та уникненням ескалації через риторику чи практичні кроки, які живлять наратив Путіна про те, що він воює зі Заходом.

Таким чином, у Росії залишиться простір для пошуку врегулювання, «якщо вона зрозуміє, що зазнала невдачі і в цій останній спробі отримати перевагу».

Аналізуючи можливість використання ядерної зброї, європейські аналітики кажуть, що у «небезпека ядерної ескалації реальна», але у випадку завдання ядерного удару, «Росія може все втратити і нічого не виграє».

«Ядерні удари у відповідь на українські контратаки не мають військового сенсу. Вони також створили б радіаційний ризик для російських військ і самої Росії», – пояснюють аналітики.

Ба більше, ядерний удар, на їхню думку, ймовірно, є єдиною дією, яка могла викликати «пряму відповідь Заходу».

Кремль може піти на такий сценарій, якщо бачитиме загрозу своєму існуванню, вважають аналітики. «За відсутності такої загрози Москва, схоже, усвідомлює, як такі кроки обернуться для неї катастрофічними наслідками».

Європейські експерти з безпекових питань кажуть, що навіть у відсутності гострої ядерної загрози зараз, «наступні тижні та місяці будуть небезпечними».

Рішення Кремля піти на ескалацію, а не шукати угоди, у поєднанні з продовженням риторики Путіна про конфлікт із Заходом і неонацистами в Києві вказують на те, що він готовий йти далі, «намагаючись запобігти військовому провалу, якого він явно боїться». Але, чим довше триватиме війна без пропивів для Росії, тим важче буде Кремлю підтримувати наратив про те, що він досяг своїх цілей, кажуть дослідники.

Якщо Росія дійсно анексує окуповані території, захід, на думку аналітиків, реагуватиме швидко – дипломати готові шукати підтримки територіальній цілісності України в ООН, і розраховують «отримати більшість для резолюції в Генеральній Асамблеї», навіть попри вето Росії в Раді Безпеки.

«Додаткові військові невдачі можуть зрештою змінити розрахунки Москви та зробити її більш відкритою для врегулювання, прийнятного для України», – сподіваються аналітики.

Більше

Відео - найголовніше

Голос Америки в Ізюмі. Відео
please wait

No media source currently available

0:00 0:01:38 0:00
XS
SM
MD
LG