https://ukrainian.voanews.com/z/1672 Культура https://ukrainian.voanews.com/Content/responsive/VOA/uk-UA/img/logo.png https://ukrainian.voanews.com/z/1672 uk Copyright 2010 - Voice of America 60 Tue, 29 Dec 2020 01:41:05 +0200 Pangea CMS – VOA Мистецтво 21 сторіччя це поєднання творчості із сучасними технологіями. За таким принципом працює вашингтонський музей ARTECHOUSE. Там створюють фантастичні експозиції покликані перенести відвідувачів у світ без буденних проблем та, у наш час, коронавірусу. https://ukrainian.voanews.com/a/5714281.html https://ukrainian.voanews.com/a/5714281.html Sat, 26 Dec 2020 18:14:00 +0200 АктуальноКультураНаука і технологіїВідеоukrainian.service.voa@gmail.com (Голос Америки) «Щедрик» у виконанні американських військових – англомовна версія. Гурти: оркестр ВПС США, оркестр академії ВМС США, хор армії США, оркестр армії США PERSHING’S OWN, оркестр ВПС США В Тихоокеанському регіоні PACIFIC TRENDS, польовий оркестр армії США. https://ukrainian.voanews.com/a/5712507.html https://ukrainian.voanews.com/a/5712507.html Fri, 25 Dec 2020 00:37:00 +0200 АктуальноМедіа-архівКультураВідео Для святкового настрою: трохи музики від американського віолончеліста і зірки Тік-Току Ендрю Савої. https://ukrainian.voanews.com/a/5712476.html https://ukrainian.voanews.com/a/5712476.html Thu, 24 Dec 2020 23:40:00 +0200 Медіа-архівАктуальноКультураСШАВідеоukrainian.service.voa@gmail.com (Голос Америки) Історію повоєнної хвилі української еміграції у США та Канаду розповідають вітражні вікна, які нещодавно встановили в одній з лондонських церков. https://ukrainian.voanews.com/a/5712471.html https://ukrainian.voanews.com/a/5712471.html Thu, 24 Dec 2020 23:32:00 +0200 АктуальноМедіа-архівКультураВідеоukrainian.service.voa@gmail.com (Богдан Цюпин) Дедалі частіше американців закликають купувати подарунки не у великих роздрібних мережах, а підтримувати невеликі крамниці чи майстрів, які виготовляють речі власноруч. А що користується попитом в українських митців у США? Львів’янка Софія Огородник виготовляє елегантні дамські капелюшки на замовлення. Вона живе із родиною у Кремнієвій долині шість років. Займається писанкарством, дає майстер-класи і веде уроки з дитячої творчості. Однак домашній карантин і локдаун змусили скасувати заняття. Тож мисткиня почала робити капелюшки на продаж і в оренду – для фотосесій чи подій.  "Навіть в умовах карантину погода в Каліфорнії дуже сприяє тому, щоб проводити вечірки на відкритому повітрі у парках, що цілком дозволено, - розповідає мисткиня. - І це був один з івентів, на яких я робила велику кількість капелюшків одночасно, це було свято очікування малятка, baby-shower, яке тут дуже популярне. І його проводили у темі англійського чаювання, і всі дівчата, молоді жінки, могли скористатись таким невеличким аксесуаром".  Огородник каже, що культура носіння капелюшків була дуже поширеною в українських містах іще кількадесят років тому, але тепер занепала, - а дарма: "Ніби невелика деталь, пасує абсолютно всім, до усього спектру гардеробу, включно з джинсами. І може підкреслити, цікаво проявити людину, яка його вдягає".  Щоб про українських митців більше знали, тернополянка Оксана Ізбянська у серпні запустила нову платформу UAartsy. Оксана живе неподалік Нью-Йорка вже 15 років. Вона має освіту маркетолога й сама малює картини. Навчившись продавати власні картини, вона вирішила допомогти в цьому іншим українцям.  "Особливо коли приходять свята, нам всім хочеться чогось домашнього, свого, рідного, - каже художниця. - Переважає глиняний посуд, товари, які мають вишивку: подушки, фартушки - кожна господиня хоче мати фартух, які у нас теж є в наявності, і вироби мальовані петриківським розписом. Вони, до речі, популярні і серед американців". Ізбянська каже, що дуже тісно співпрацює із майстрами, проводить для них тренінги з ціноутворення і промоції. "Ми зараз як сім’я, дзвонимо одне одному, кажемо: ось я продала те, а я – те. І так ми спілкуємось".  А от Іванна Кіщук з Івано-Франківщини, що живе у Чикаго вісім років, пропонує на зимові свята почастуватись солодощами ручної роботи. Вона виготовляє солодкі букети й подарункові коробки із полуницею в шоколаді. Це хоббі вона ось уже два роки поєднує з вихованням двох дітей. Найчастіше замовлення вона отримує на родинні свята й вечірки, а на Різдво часто виготовляє тематичні солодкі набори.  "Замовляють у кольорах червоно-зелений, якісь там сніжинки, тому що це асоціація з Різдвом, кокосова стружка як сніг, якісь зірочки. І так само замовляють на дні народження – хто в якій тематиці святкує. Якщо це морська тематика, то це щось блакитне, якщо для принцеси – рожеве", - розповідає Кіщук. Вона додає, що дуже ретельно миє всю полуницю й загалом підходить до виготовлення замовлень так, наче робить це для своєї родини: "Я вибираю полуницю за день або того самого дня, тому що вона має бути свіжою, твердою, не пом’ятою, інакше шоколад просто сповзе, він не буде глянцевим, красивим." Хоч би який хендмейд – капелюшок, намисто або полуницю в шоколаді – люди не обирали, вони приносять неймовірні почуття тим, хто робив це власноруч.  "Є, наприклад, матері, вони сидять вдома, з дітьми, зараз ковід, багато людей відчувають депресію. Коли ви в них купуєте річ, ви просто тій людині надаєте крила. Мені розказували історії, жінка одна каже: коли я сиджу вдома, і я весь час дивлюсь, чи хтось їх купив. Я готова продавати їх хоч за долар, лише заради того, щоб моя річ принесла комусь щастя", - розповідає Ізбянська. Вона підкреслює: "Ви не думаєте, що просто купуєте річ. Ви купуєте річ у людини, і купуєте частинку її серця, і настільки її робите щасливою, що ви навіть не уявляєте". Дивіться також: В Україні створили перший у світі додаток з українською класичною музикою. Відео   https://ukrainian.voanews.com/a/handmade-ukraintsi-ssha/5710917.html https://ukrainian.voanews.com/a/handmade-ukraintsi-ssha/5710917.html Wed, 23 Dec 2020 21:13:03 +0200 АктуальноКультураДіаспораСШАukrainian.service.voa@gmail.com (Марія Прус) Десятки композиторів і сотні майстерних симфоній, концертів і творів – мобільний додаток Ukrainian Live Classic пропонує широку ретроспективу класичної української музики від часів бароко до сучасності й перевертає уявлення про тяглість і традиції української культури. Для кого, передусім, створювався додаток, як відбирали твори та як проект сприйняли користувачі - ми розпитали у засновників проекту львів’ян директора Ukrainian Live Classic Тараса Демко й диригента, композитора і арт-директора проекту Івана Остаповича. - Ви презентували проект восени, він тривав півроку, тож чи ця ідея вперше з’явилась під час карантину? Тарас: Ми працювали над ідеєю із кінця 2019 року. Але, можливо, ця карантинна течія стали фактично поштовхом до того, що всі цифрові проекти стали дуже затребувані. 2020 рік дуже особливий, дуже непростий, і перед всіма нами постали такі виклики, як неможливість відвідувати масштабні велелюдні заходи, неможливість подорожувати. А з іншого боку, кожне обмеження дає багато свободи і дає багато нових поштовхів до реалізації нових проектів, на які ніколи раніше не було часу. Таким чином, це стало для нас таким поштовхом, стимулом задуматися, що ми хотіли б зробити власне із нашими напрацюваннями, які в нас за років десять спільної роботи. А напрацювань було досить багато, це записи дуже унікальних музичних творів, прем'єр, світових прем'єр, творів, знайдених в архівах. І, звісно, також багато років роботи із професійним музичним середовищем, з'явилося багато партнерів. І власне, це все дало поштовх створити додаток, тобто піти в такий прямий digital, і зробити проект без кордонів Ukrainian Live Classic. Це наша стратегія у Львівському органному залі, яку ми будуємо вже другий рік, - довгострокова промоція української класики у глобальному контексті. - Хто допомагав у втіленні проекту? Тарас: Проект Ukrainian Live Classic реалізовується за підтримки Українського культурного фонду. Спеціально для цього проекту ми створили команду, яка найкраще за своїми професійними якостями могла допомогти в реалізації. Зокрема, це координатор проекту Володимир Ольшанський, людина, що має великий досвід у реалізації аудіо продуктів і має дуже хороше розуміння власне творення кожного окремого елементу нашого додатку. Саме він був автором візуального стилю і одним з ініціаторів проекту, двигуна цього додатка. Іван обирав твори. ​А також важливо сказати про нашу співпрацю із Галицьким музичним товариством. Це історична спільнота музикантів, яка зародилася у Львові ще 1838 року, а минулого року ми відновили товариство на базі Львівського органного залу. І фахівці, експерти, музикознавці товариства проводили консультаційну допомогу. Саме вони писали біографії композиторів.​ Ми зіткнулись із великою проблемою відсутності упорядкованих біографій українських композиторів. А також із проблемою відсутності візуального ряду – портретів композиторів. Тобто якщо деякі композитори 20-го століття мають фотографії, то інші композитори доби Бароко не мають навіть портрета. - Як ви здійснювали відбір творів для додатку? Іван: Коли ми проговорювали концепцію і наповнення, логіка була дуже проста: якомога ширше показати українську музику. З часу, коли музика почала записуватись нотами, в Україні це часи Барокко, 17 століття, - до сучасності. І показати різноманітність стилів, різноманітність напрямків та мистецьких течій якомога ширше: і західна, і центральна, і східна Україна. Тарас: Ми працюємо із записами української музики, ми працюємо із невідомими композиторами, працюємо із найкращими українськими виконавцями. Але не тільки: намагаємося виходити за межі України в розумінні географічних кордонів. Іван, як арт-директор проекту, насправді має великі зв'язки із найкращими виконавцями, диригентами і колективами нашої країни, тому нам вдалося зібрати комплексну підбірку записів. - Чи українську класичну музику знають у світі? Іван: Стосовно знаності класичної української музики, я б поділив це на два вектори: те, наскільки добре її знають в Україні, й те, наскільки вона представлена у світі. Й обидва вектори потребують суттєвого поліпшення. У зв’язку із радянською окупацією довгий час багато чого замовчувалось, тому самі українці не дуже добре знають свою класичну музику, навіть музикознавці. А якщо говорити про репрезентацію на світових сценах, із цим питання ще гірше. Всі знають Чайковського, але на великій світовій арені українські імена майже не виникають. Хто як не ми повинні робити це зараз? Ми розуміємо, де є архіви, хто записував, хто що виконував. І додаток Ukrainian Live Classic якраз спрямований на те, щоб популяризувати українську класичну музику, систематизувати для усього світу. Додаток пріоритетно – англомовний, потім – українськомовний. Саме це було ключовим фактором: спочатку у світ, а потім українці потягнуться. Найбільша проблема була у тому, що ми зараз в цей історичний проміжок часу відбудовуємо повну ретроспективу історії української музики, вставляємо цеглинку за цеглинкою. Тому що складалось враження, що ніби у нас того чи того не було, що в нас не було важливих композиторів, які змінили світ. Ні, вони були, просто це пригноблювалось, свідомо замовчувалось, затиралось, тому що ми мали бути в Радянському Союзі меншовартісними. Цього постколоніального синдрому треба позбуватись зараз. Тобто якщо в українській літературі вже є хронологія, науковий дискурс, то у класичній музиці цей дискурс, ця тяглість традицій української музики лише поновлюється. І зараз ми лише починаємо усвідомлювати повноту своєї музики. - Гадаєте, зараз саме час відкривати забутих митців? Тарас: Ми маємо велике щастя жити в час, коли можливо знаходити сенсаційні факти. Наприклад, можемо сказати, що, на жаль, Україна втратила багато століть, будучи під окупантами, будучи такою не вільною і незалежно. Але з іншого боку це нам дуже багато плюсів, це означає, що попереду нас є відкриття, багато відкриттів, багато яскравих аплодисментів щойно відкритим творам, багато можливостей для роботи. Не кожна країна світу може зараз цим похвалитися. Тобто Україна зараз є у своєму такому часі, який дозволяє розкривати за допомогою інноваційних методів весь той потенціал, який був схований. Це робить нашу країну дуже цікавою зараз для світу. Ми вже не є екзотикою, але ми й справді серйозним гравцем на ринку культури, культурних індустрій. Тому мені здається, що інноваційність у нашій сфері – це той фактор, який може допомогти нашій країні зміцнити свої позиції, а нашій культурі – зайняти місце серед інших культур. Тому що наша культура є створена високо професійними діячами культури. Це й композитори, і письменники, і поети, і філософи. І це важливо розуміти, що «моя ідентичність формується через мою культуру», але не тільки, а в контексті всього надбання світу. Власне, це й є філософією нашого проекту: у глобальному світовому вимірі – наша українська культура і наша ідентичність. - Хто ваша цільова аудиторія – професіонали у музиці чи широка аудиторія? Іван: Коли я навчався в консерваторії, я, як українець, як композитор, дивився, на що я маю опертися. Я дивлюсь ці хрестоматії, яким по 60-70 років і по яких вчать фахових українських музикантів, і я розумів: чогось тут немає, чогось не вистачає. А це тільки брак інформації. Й цим додатком ми хочемо показати і для професійного середовища, наскільки широка історія української музики, так і на загал показати, що нам є чим пишатись, і є дуже багато тенденцій, які згодом у 20-му столітті дали новий поштовх для розвитку нових стилів. Тарас: Таким чином, наш додаток має дві функції. Перша – просто слухати гарну якісну музику у хорошому виконанні. Без жодних нав’язливих текстів, інформаційних шумів. Інколи хочеться просто відволіктись від цих шумів і просто слухати якісну музику. Наш додаток можна використовувати на замкненому екрані смартфона, транслювати на різноманітні пристрої, - просто у навушниках і їхати у транспорті. Але не всі люди хочуть просто прослухати. Є такі допитливі слухачі, любителі класики, які хочуть відкривати, читати, дізнаватися такі історії як Іван розказує, різні детективні історії, хочуть розглядати обкладинки, - і це освітня частина нашого проекту. І дизайн інтерфейсу ми створили таким чином, щоб можна було зайти, клацнути на композитора, читати про нього інформацію, дивитися на його обкладинки, обкладинки альбомів, до речі, дизайн яких також не є випадковим. - Тобто, переважно, це для знавців і поціновувачів? Тарас: Насправді, наш проект універсальний. Є твори, які є дуже інтелектуальні, вимагають великої концентрації, приваблюють своєю елітарністю. Це великі симфонічні полотна, громіздка, гарна музика. Але у нас є дуже різна музика. Є твори, які ми поділили на плейлисти, що об'єднують стильово однакові або схожі твори різних композиторів. Наприклад, у нас є плейлист, який називається «Сумно, аж край». Ми знаємо, що в українській культурі є дуже часто такий момент суму, іноді ми любимо сумувати, скаржитись, казати, що у нас все так погано. Любимо інколи себе жаліти, і відповідно дуже багато композиторів пишуть таку музику, коли десь там щемить. І ми взяли і створили такий плейлист «Сумно, аж закрай», коли ви хочете плакати, відчуття таке, що страшенний відчай, увімкніть наш плейлист і послухайте, наприклад, музику бароко, де старослов'янською мовою співають про «наближається душе конєц» або «врем’я скончевається», тобто час закінчується. І тоді стає від цього співпереживання вселенського людського болю трошки легше. Або, наприклад, такий плейлист Brilliant classic, така просто супер крута концентрована музика, яка не викличе жодних двозначностей, вона просто класна. Наприклад, камерна музика якогось романтичного композитора: вона просто бездоганна. Просто слухаєте – і насолоджуєтесь. Іван: Дійсно, коли просто маєш перелік композиторів, то, може, знаєш щось таке, може, щось попаде, може, щось сподобається, може не сподобається. Але коли ми збираємо це у певний плейлист, ми намагаємося зібрати з української музики певні точкові речі. От про те, що сумно: у 19 столітті більшість, майже всі композитори писали твори, один чи два, який є про сум, чи про недолю, чи про неволю. Ну такий це вид романтизму. Але ми призадумались із Тарасом і командою, що ми ніколи не дивимось на себе із погляду концепції, певного стилю, типу думки. Тобто ми і для себе відкриваємо ще чимало речей, які в українській музиці мають свою особливість. Тому що я не знаю, наприклад, у німецькій музиці, чи-то в Бетховена, Моцарта, Штраусса, щоб була якась така чітка квінтесенція, от як у нас про сум. Лисенко, Січинський, барокова музика - є певна концепція, національна концепції, яка прослідковується у багатьох композиторів, які навіть не знали одне одного. І таких різних світоглядних концепцій є дуже багато в українській музиці, це така ноосфера, яка витає в усіх композиторів. Тож певна територія, середовище впливають на людей, ідеї. - А чим українська класична музика унікальна? Чим вона може зачепити закордонну аудиторію? Іван: Коли ми складали підбірку, ми виявили стільки цікавих речей, як, наприклад, стиль сентименталізму, якого немає як окремого у європейській класичній музиці. Або також те, що у світі немає такої кількості композиторів, які були священиками. Починаючи від Михайла Вербицького, який написав гімн, чи Іван Лаврівський, Віктор Матюк, Остап Нижанківський. Певний час в історії України рушієм культури були священики. Чому? Тому що певний час освіту було дуже важко отримати, а священики – це був прогресивний клас, і вони всі любили музику, всі грали на музичних інструментах, у хорі співали у той час. Тому є така в Україні особлива ніша – композитори-священики, і їхня стильова палітра була дуже різноманітна. Чи, скажімо, злам епох, початок 20-го століття, це були дуже особливі течії української музики, які ідуть з Європи, не з Росії. Хоча раніше говорилось, що вони всі – велика російська традиція. І долаючи цей постколоніальний синдром, ми хотіли показати кожну різноманітну гілочку, ширину і глибину цієї тяглості української традиції. Також я не знаю іншої національної музичної культури, де композитор у концтаборі написав цілу симфонію. Був такий композитор Борис Кудрик, він жив на Галичині, вчився у Празі, Відні, але повернувся у Львів, бо відчував, що повинен повернутись. Тоді Львів був містом польської окупації. Потім приходить радянська влада, і він стає ніби людиною нон-грата, його висилають на Сибір. Він фактично у Сибіру загинув, але під час свого заслання на уривках паперу він писав музику, ці твори були віднайдені, і виявилось, що він написав симфонію. А врятував цю музику інший композитор Василь Барвінський, який був у сусідньому концтаборі й вижив. Уявіть собі, що пережила людина, яка була у концтаборі і мала в собі сили писати високу високу академічну інтелектуальну музику. Українська культура – це не лише культура шароварів і галушок, а це висока культура також. - Акцентом проекту стали композиції Стефанії Туркевич, чому обрали саме її симфонії? Іван: Стефанія Туркевич – це донька священика, яка навчалася у чотирьох вищих навчальних закладах Європи: Праги, Відня, Мюнхена, Берліна. Це була людина космополітичних поглядів, вбирала у себе всі нові течії. Вона як Стравінський для світової музики, тільки вона наша. Вона писала музику, орієнтовану на національний колорит, але виточену, майстерно зроблену на рівні всіх сучасних тоді авангардних технік 20-го століття. І вона все життя писала це в шухляду. Так середовище склалось, що вона ніколи не могла це почути. Але вона продовжила писати, була цілеспрямована і до кінця життя писала музику. Тож нам передали її твори, відскановані, і ми виконали цю симфонію, яка ніколи не виконувалась. Це твір, який змінює уявлення про історію української музики. Такі твори є, ми їх знайшли й записали й презентуватимемо. Серед інших прем'єр, записи яких ми здійснюємо: симфонію Романа Придаткевича, фортепіанні концерти Станіслава Людкевича та симфонію Антіна Рудницького. Зокрема, для української діаспори це може бути цікаво, адже Роман Придаткевич – український композитор, організатор Української консерваторії в Нью-Йорку. У 20-х роках він емігрував у Штати, де працював в оркестрі Філадельфії під керівництвом відомого диригента Леопольда Стоковського, викладав в університеті Вест Кентакі, відомий викладач і скрипаль. І цей його твір, симфонія номер 3, ніколи не виконувався в Україні, українці не знають, що людина, яка все життя вважала себе українцем, в Америці написала великий потужний твір, і ми повертаємо його на Батьківщину. І також Антін Рудницький – це теж українець, який разом зі своєю дружиною, співачкою Марією Сокіл у кінці 20-х років емігрував у Штати. Зараз в Америці живе його син, Роман Рудницький, піаніст, який нам люб'язно скопіював і надав партитуру свого батька, й ми зараз його виконуємо. Тож так ми інколи буквально виловлюємо в нащадків чи спадкоємців, в архівах чи музеях певні твори, які виконувались чи десь її хтось згадував побіжно, але коли музика не виконується, а просто згадка, то ми хочемо це показати, і цим самим змінювати історію української музики, показувати, що вона набагато більша, ніж ми знаємо. - Зараз додаток безкоштовний для користувачів. Чи плануєте монетизацію? Тарас: Так, додаток безкоштовний, він створений за підтримки Українського культурного фонду. І ми командою цей проект офіційно творили півроку. Зараз проект офіційно завершений, але ми, як керівники Львівського органного залу і члени правління Галицького медичного товариства, офіційно заявили, що ми беремо на підтримку цей проект і насправді гордимося причетністю до нього, тому органний зал і товариство у найближчі місяці продовжують творити цей проект. У нас є багато музики і ми маємо власний план, маркетингову стратегію з публікацій цих творів. Власне, поки що ми не бачимо того ліміту, коли закінчиться музика.   Так, монетизація є в планах, система пожертв – це дуже важливо, і за кілька місяців ми плануємо її розробити, запустити, і ми готуємо спільноту. Коли ми запускали цей проект, продумували і розробляли його, ми, звісно, планували приблизні короткострокові і довгострокові результати. Дуже важко було оцінити потребу такого додатка, тому що всі ми знаємо добре інші додатки з музикою. Але наш додаток є принципово інший. Він має дуже ключову унікальність: у світі немає жодного музичного додатку, який презентує національну музику якоїсь країни. Чи потрібно це робити? Я не знаю. Це питання відкрите. Нам хотілося презентувати українську класичну музику в окремому проекті. Нас часто питали: чи не простіше створити канали на якихось великих хостингах. У нас ці канали є, але нам потрібно було створити щось принципово інше. Ми хотіли зробити окреме місце української медіації, медитації, для того щоб я міг прийти до когось в гості, колег з інших країн чи будь-кого і сказати: ось перелік українських композиторів. І проскролити, і там буде 50, 60, 70, 100, 150 імен, фотографій і картинок. Це така міні-енциклопедія, яка перетворюється у плеєр і плейлист. Проект справді є витратний і потребує великої кількості ресурсів. Тому так, спільнота – це важливо, і ми будемо гуртувати її довкола цієї ідеї. - Звідки ви берете композиції та скільки їх уже в додатку? Іван: Частина записів, що розміщені чи будуть розміщені, - це наш власний продукт, який ми записували протягом років, наш власний архів, той, що ми робимо зараз. Частина – записи, які надали нам, згідно із договорами, відомі українські колективи: національний оркестр з Києва, оркестр з Одеси, Львівської філармонії та інших. Частина – професійні записи, які нам надавали композитори. І насправді в Україні є ціла когорта музикантів-виконавців, справді ентузіастів, які протягом десятиліть робили записи, що у багатьох випадках залишались на полицях цих виконавців після концертів. І там було дуже багато цінних записів. І наша робота також полягала у тому, щоб знайти потрібних музикантів, через одну людину – іншу, знайти тих людей, які щось записували. Тарас: Зараз у додатку приблизно 350 композицій приблизно 45 композиторів. Але також щотижня ми відкриваємо нові й нові твори, адже у нас в базі даних опрацьовано близько 800 творів, і до літа чи осені наступного року щотижня виходитимуть нові твори. - Скільки людей уже встановили додаток? Тарас: Коли ми порахували показники, скільки в нас буде завантажень, ми спочатку рахували їх сотнями. Тобто ми очікували, що, можливо, назбирається до тисячі скачувань цього додатку за перші кілька місяців. Мені було важко повірити, що за два місяці після релізу додатку у нас зараз близько 10 тисяч завантажень і встановлень. Для нас це неочікувано, це перевищило найсміливіші очікування мінімум 10 разів. Тобто, це приємно. Ми хочемо, щоб проект супроводжував наших підписників протягом їхнього дня, їхнього тижня, тому ми інколи дуже делікатно надсилаємо push-notification, що у нас щось там новеньке з'явилося, поспішайте послухати. Іван: Те, що у нас дійсно така кількість скачувань, дає привід задуматись, що це справді потрібно. І що ми повинні далі робити це, не зупиняючись. Тарас: Але в принципі культурні проекти – не спрямовані на заробіток. Показником ефективності культурної індустрії є не здатність до монетизації прямому сенсі. Культура – те, що визначити дуже важко. По-перше, культура дуже збагачує внутрішній світ, а по-друге, це дуже потужний такий рекламний, репутаційний рупор, шалений поштовх, це те, що залишається, коли руйнується все, залишається пам'ять, культура, надбудова, інтелектуальне досягнення. Це те, заради чого потрібно боротись. Дивіться також: У Нью-Йорку святкують перший сніг. Відео   https://ukrainian.voanews.com/a/ukrainian-live-classic/5703331.html https://ukrainian.voanews.com/a/ukrainian-live-classic/5703331.html Sat, 19 Dec 2020 19:06:31 +0200 АктуальноСвітКультураУкраїнаukrainian.service.voa@gmail.com (Марія Прус) Щоб популяризувати українську класичну музику у світі, у Львові створили спеціальний мобільний додаток. Ukrainian Live Classic пропонує користувачам сотні майстерних симфоній, концертів і творів. https://ukrainian.voanews.com/a/ukrainian-live-classic/5705260.html https://ukrainian.voanews.com/a/ukrainian-live-classic/5705260.html Fri, 18 Dec 2020 23:59:00 +0200 АктуальноМедіа-архівКультураУкраїнаВідеоukrainian.service.voa@gmail.com (Марія Прус, Костянтин Голубчик) Як вдається знімати шоу, на яких до карантину збиралось одночасно десятки, а то і сотні людей? І як працює “масовка”?  https://ukrainian.voanews.com/a/holiwood-pandemiya-kino/5699899.html https://ukrainian.voanews.com/a/holiwood-pandemiya-kino/5699899.html Tue, 15 Dec 2020 21:13:32 +0200 АктуальноКультураСШАКоронавірусКоронавірус: США Пандемія лихого 2020-го поставила під загрозу існування відомої книграні Нью-Йорка Strand Book Store (СТРЕНД). Але простий вчинок власниці у третьому поколінні, перетворив майже збанкрутілу крамницю на процвітаючий бізнес майже за добу. https://ukrainian.voanews.com/a/5697754.html https://ukrainian.voanews.com/a/5697754.html Sun, 13 Dec 2020 16:57:00 +0200 АктуальноКультураНаука і технологіїВідеоКоронавірус: СШАГерої добрих справukrainian.service.voa@gmail.com (Голос Америки) Інвестувати у мистецтво – це, як правило, заняття для супер заможних, адже картини коштують десятки мільйонів доларів. Засновники стартапу Masterworks побачили в цьому можливість заробити гроші і створили платформу, де кожен бажаючий може стати співвласником того чи іншого витвору мистецтва. https://ukrainian.voanews.com/a/5694955.html https://ukrainian.voanews.com/a/5694955.html Fri, 11 Dec 2020 00:10:00 +0200 АктуальноМедіа-архівКультураВідеоukrainian.service.voa@gmail.com (Голос Америки)  42 журналісті було вбито у світі в 2020 році через їхню роботу, 235 наразі перебувають в ув’язненні, повідомляє Міжнародна федерація журналістів (IFJ) у звіті оприлюдненому до Дня прав людини 10 грудня.   За минулі 30 років було вбито 2658 журналістів, заявляє організація. У багатьох випадках винних не покарано. «У щонайменше 90 відсотках випадків вбивств журналістів у світі взагалі не відбувалось переслідування винних. У двох третинах випадків, вбивць не було ідентифіковано», - йдеться у звіті.   У 2020 році вчетверте за останні п’ять років Мексика очолила перелік країн з найбільшою кількістю вбитих журналістів (13). В Пакистані вбито п‘ятеро, по троє в Афганістані, Індії, Іраку та Нігерії. На Філіппінах в Сомалі та Сирії зареєствровано по два вбивства. По одному - в Росії, Швеції, Камеруні, Гондурасі, Парагваї та Ємені.  Білорусь увійшла до переліку країн з найбільшою кількістю ув‘язнених журналістів - 11, після Туреччини (67), Єгипта (21), Китаю (23), Еритреї (16) та Саудівської Аравії (14). Дивіться також: Як американців об'єднує небайдужість і співчуття до тих, кому сьогодні найбільше потрібна допомога. Відео     https://ukrainian.voanews.com/a/Jurnalisty-zmi/5694174.html https://ukrainian.voanews.com/a/Jurnalisty-zmi/5694174.html Thu, 10 Dec 2020 13:37:07 +0200 АктуальноСвітКультура З 16 січня 2021 року сфера обслуговування в Україні має перейти виключно на українську мову. Обслуговувати споживача іншою мовою можна буде тільки на його прохання. Про це повідомив Уповноважений із захисту державної мови Тарас Кремінь на своїй сторінці у Facebook. "З 16 січня 2021 року мова обслуговування споживачів – українська!", - зазначає Кремінь. Як він уточнив, "Відповідно до статті 30 Закону України “Про забезпечення функціонування української мови як державної”, всі надавачі послуг, незалежно від форми власності, зобов’язані обслуговувати споживачів і надавати інформацію про товари і послуги державною мовою". За словами уповноваженого, "у супермаркеті та в інтернет-магазині, у кав'ярні, банку, на АЗС, в аптеці чи бібліотеці, де б ти не був - обслуговування має бути українською". Як він додав, іншою мовою персональне обслуговування клієнта може здійснюватися лише в тому випадку, якщо він про це попросить. У разі порушення прав на отримання інформації та послуг українською мовою Кремінь порадив звертатися до мовного омбудсмена. Закон "Про забезпечення функціонування української мови як державної" був ухвалений 25 квітня 2019 року і набрав чинності 16 липня того ж року. Водночас норми закону імплементуються поступово.  Зокрема, стаття 30 "Державна мова у сфері обслуговування споживачів" набирає чинності через вісімнадцять місяців з дня набрання чинності цим Законом. Нагадаємо: Опозиційний блок намагається оскаржити конституційність "мовного" закону. Влітку цього року Конституційний суд України розпочав розгляд подання депутатів-опоблоківців, які просили перевірити закон про державну мову на предмет відповідності Конституції. Водночас голова Конституційного суду Олександр Тупицький дав зрозуміти, що подання проросійських депутатів не буде задоволене. "Нема там особливих проблем", - сказав Тупицький, коментуючи Закон "Про забезпечення функціонування української мови як державної”. Дивіться також: Чому нова речниця Байдена дратує російські державні ЗМІ? Відео       https://ukrainian.voanews.com/a/Mova-ukraina/5684341.html https://ukrainian.voanews.com/a/Mova-ukraina/5684341.html Wed, 02 Dec 2020 15:47:08 +0200 КультураУкраїна Пандемію (pandemic) назвали словом року провідні словники англійської мови Merriam-Webster тa Dictionary.com. Обидві компанії кажуть, «пандемія» була головним пошуковим словом, який увійшов у мову повсякденного життя 2020 року.  В Merriam Webster кажуть, що 11 березня, коли Всесвітня організація охорони здоров’я оголосила про пандемію, кількість пошуків за словом «пандемія» у порівнянні з тим же днем 2019 року виросла на майже 116 тисяч відсотків. Інші слова в топах пошуку – «безсимптомний» (asymptomatic), «карантин» (quarantine) та, звичайно, «коронавірус» (coronavirus). Визначення терміну «COVID-19» -  респіраторне захворювання, від легкої до тяжкої форми, спричинене коронавірусом - з`явилось у словнику вже через місяць після його першого застосування.  В Dictionary.com також кажуть, що такі терміни як «соціальне дистанціювання» та «колективний імунітет» тепер вийшли за межі використання лише у професійній медичній сфері і стали широковживаними.  «Спеціалізована мова, з такими термінами як «епідеміологія» та «соціальна поведінка» сформувала спільний та словарний запас для повсякденного життя, який постійно росте», - кажуть в Dictionary.com. Серед популярних слів цього року, повідомляють обидві компанії, також термін “defund”, який став широковживаним у червні після вбивства Джорджа Флойда на тлі закликів “defund the police” -  припинити надавати кошти поліції.  Дивіться також: Меланія Трамп прикрасила Білий дім до Різдва у справжньому американському стилі. Відео   https://ukrainian.voanews.com/a/Slovnyk-rik/5681891.html https://ukrainian.voanews.com/a/Slovnyk-rik/5681891.html Mon, 30 Nov 2020 21:29:29 +0200 АктуальноСвітКультураКоронавірусukrainian.service.voa@gmail.com (Голос Америки) Америка прекрасна: Меланія Трамп та волонтери зі всієї країни прикрасили Білий дім до Різдва (25 грудня) у справжньому американському стилі. За задумом, цьогорічні декорації звеличують усю неосяжну красу Сполучених Штатів - від сходу до заходу, щоб нагадати американцям про велич Батьківщини, кажуть у Білому домі. https://ukrainian.voanews.com/a/5681805.html https://ukrainian.voanews.com/a/5681805.html Mon, 30 Nov 2020 20:17:00 +0200 АктуальноКультураСШАВідеоПопулярне в соцмережахukrainian.service.voa@gmail.com (Ілона Войтович) Виставка побувала у 9 країнах світу, а нині експонується у музеї Голодомору в Києві. Її авторка - мисткиня з Канади Леся Марущак; експозиція організована за підтримки Світового конгресу українців. https://ukrainian.voanews.com/a/Vystavka-holodomor/5679727.html https://ukrainian.voanews.com/a/Vystavka-holodomor/5679727.html Sat, 28 Nov 2020 14:51:06 +0200 АктуальноСвітКультураДіаспораУкраїнаukrainian.service.voa@gmail.com (Оксана Лігостова) День Подяки – одне з найбільш улюблених свят американців. Однак цьогоріч пандемія внесла свої корективи у традиції святкувань. Ось, як адаптуються люди до нових умов на прикладі українсько-американської родини та власників господарства вирощування індиків https://ukrainian.voanews.com/a/5676546.html https://ukrainian.voanews.com/a/5676546.html Wed, 25 Nov 2020 23:18:00 +0200 АктуальноКультураДіаспораСШАВідеоukrainian.service.voa@gmail.com (Ірина Соломко) В українському культурному осередку Лос-Анджелеса звучить молитва. Сюди прийшли американці українського походження, які хочуть нагадати світу слово “Голодомор”. Серед них багато тих, чиї батьки ще пам'ятають жахи 1932-33 років. “Це я ніколи не забуду, бо відколи була маленька слухала як мої батьки говорили про це, вони не ховали ніяких деталей”, – розповіла Юлія Майклс, співорганізаторка заходу. “Я часто маму питала: “Mамо, чому ти мені не говорила по це?”. Вона каже, що боялась. Бабуся варила затірку, якщо хто знає, в киплячу воду кидали траву, потім муку розводили водою, цівками кидали в казанок, на цьому вони й вижили”, – згадує Люда Вусик, співорганізаторка заходу Люда і Юлія з 1986 року є співорганізаторами дня пам'яті у Лос-Анджелесі. Та цього року, 87 річниця вперше пройшла онлайн. На сцені виступає лише невелика кількість людей. А зал незвично пустий. Ведучі зачитують прізвища померлих українських іммігрантів. “Ми тримаємо списки, щоб не забули про тих людей, вони є дуже важливі, вони жили на тім світі, вони з нами спілкувались вони з нами були. Це люди, що пережили Голодомор, пережили війну і переїхали до південної Каліфорнії”, – розповіла співорганізаторка заходу, Люба Кеске. Пластуни виносять прапори, свічка горить біля буханця хліба. Режисером-постановником дня пам’яті, є Юрій Вигінний. Він народився в родині українських іммігрантів в Чикаго. Хлопець давно працює у лос-анджелеській індустрії кіно, та тему Голодомору вважає не достатньо розкритою у світі “Думаю що цілий світ має знати про наших предків. Це теми, які з багатьох країн більшість людей не знають такі табу теми, або просто не знають культуру, чи мову. На руці у мене тату написане, розкажіть історію. Щоб люди могли говорити про їхню особисту історію і, щоб ми разом спілкувались”, – каже Юрій. День пам'яті 87 річниці завдяки онлайн-формату могли подивитись не лише діаспоряни південної Каліфорнії, а й українці усього світу. Дивіться також: У Лос-Анджелесі вшановуюсь пам’ять жертв Голодомору. Відео   https://ukrainian.voanews.com/a/holodomor-los-angeles-diaspora/5664800.html https://ukrainian.voanews.com/a/holodomor-los-angeles-diaspora/5664800.html Tue, 17 Nov 2020 12:40:51 +0200 АктуальноСвітКультураДіаспораУкраїнаСШАukrainian.service.voa@gmail.com (Христина Шевченко) У серці Голлівуду, на Алеї зірок, вшановують пам'ять легендарного американського ведучого Алекса Требека. Однак мало американців знають, що Алекс мав українське походження.  Українці Лос-Анджелеса несуть квіти і український стяг до Алеї Слави у Голлівуді. Тут, серед видатних людей, є зірка Алекса Требека. Ведучий популярної у США телегри-вікторини “Джепарді! – Ризикуй!” помер 8 листопада від раку підшлункової залози. Алекс Требек народився у Канаді, провінції Онтаріо, у 1942 році у родині французької канадійки Люсіль Легас і українця Джорджа Требека. “Його прізвище було “Теребейчук”, але скоротили до Требека, тому що американці не могли вимовити. Його батько народився в Україні, він був шеф-кухарем і не розмовляв англійською. Тож Требек мусив знати трохи української аби з ним спілкуватися”, - розповів Юрій Вигінний, українець американського походження.  Алекс працював у Канаді ведучим на державному радіо і телебаченні, у 1973 переїхав до США і став ведучим ігрового телешоу на каналі NBC. У 84-му знявся у пілотному проекті “Джепарді” - телевікторині, що вимагає від учасників глибоких знань у різних сферах. Минуло небагато часу і “Джепарді” стали називати американською іконою. Телепрограма отримала рекордну кількість - 17 нагород “Еммі”, а сам Алекс Требек здобув 7 статуеток у категорії найкращого ведучого. За 36 років ведення “Джепарді” Алекс став немов рідним для багатьох поколінь американців. Алекс Требек в одному із останніх інтерв'ю каналу ABC стверджував: “Я навіть не можу перелічити скільки листів я отримую від молодих людей, які кажуть, що почали дивитись “Джепарді” разом з батьками і що будуть показувати це шоу свом дітям. Це торкає мене до глибини душі”. У 2011 році Алекс завітав до Українського культурного центру в Лос – Анджелесі на святкування 20-ї річниці Незалежності України. “Він говорив про Україну, він пам'ятав, що він був українцем.” - розповів Любомир Солук, американець українського походження “Він прийшов у гіпсі, адже перед тим був у Сан-Франциско, в його номер у готелі вдерся злодій. Алекс тоді порвав зв'язку, та навіть це не завадило йому прийти до нас. – стверджує розповів Юрій Вигінний, американець українського походження. Попри боротьбу із раком, Алекс продовжував вести ефіри, і лише за 10 днів до смерті не повернувся в студію. Не дивлячись на COVID-19 до його зірки щодня приходять сотні людей. Українці Лос-Анджелеса кажуть, що будуть пам'ятати Алекса Требека не лише як ведучого, який знав усі правильні відповіді. "Він ніколи не забував українську громаду, і, найголовніше, він був таким самим в особистій розмові, як і на екрані - дуже добрим, випромінював позитив. Для нас, - найкращим українцем" -– каже Ольга Старух, американка українського походження Дивіться також: Найкращий українець: громада у Лос-Анджелесі поминає Алекса Требека, ведучого «Джепарді». Відео   https://ukrainian.voanews.com/a/trebek-ukrainci-pamjat/5664772.html https://ukrainian.voanews.com/a/trebek-ukrainci-pamjat/5664772.html Mon, 16 Nov 2020 21:46:57 +0200 АктуальноСвітКультураДіаспораСуспільствоСША У кіно та теле-індустрії важко знайти роботу людям з фізичними вадами. Аби захистити права таких людей, молода актриса два роки тому відкрила агентство, яке відстоює інтереси акторів з інвалідністю. https://ukrainian.voanews.com/a/5649801.html https://ukrainian.voanews.com/a/5649801.html Sat, 07 Nov 2020 12:00:00 +0200 АктуальноМедіа-архівКультураСШАВідеоukrainian.service.voa@gmail.com (Голос Америки) У віці 90 років пішов з життя сер Шон Коннері - шотландський актор, перший і один з найбільш відомих виконавців ролі Джеймса Бонда. Про смерть знаменитого актора повідомляє Бі-бі-сі. На рахунку Коннері понад 70 фільмів, включно із сімома епізодами «Бондіани». Він став першим, хто втілив роль агента 007 на кіноекрані і, на думку багатьох фанатів франшизи, був найкращим  виконавцем ролі. Серед інших помітних робіт актора - ролі у стрічках «Горець», «Індіана Джонс і останній хрестовий похід», «Міст занадто далеко» і інші. Коннері отримав премію «Оскар» за роль в картині «Недоторканні», а також кількох премій BAFTA і «Золотий глобус». У соціальних мережах активно обговорюють смерть актора та його спадок. Значна частина коментарів присвячена тому, як нині сприймається сексистська поведінка втіленого актором образу Джеймса Бонда, так і окремі заяви самого актора. Оглядачі звертають заяву на те, що у 80-х роках в інтерв'ю Коннері заявляв, що насильство є припустимим у суперечці із жінкою. Про це він заявив, відповідаючи на питання його слова щодо припустимості насильства щодо жінкок сказані ним у 60-х. Відповідаючи на питання, чи він важає припустимим ляпас жінці, Коннері заявив, що "не змінив свою думку".  У 2006-му році, як відзначає видання The Herald, Коннері заявив, що жодні обставини не можуть бути виправданням будь-якого насильства щодо жінок.   Значна кількість коментарів у день смерті актора присвячена позитивним спогадам про втілені ним образи та його життя. Фотографіями Коннері поділились онлайн Збройні сили Ізраїлю, провідні ЗМІ та ін. "Шотландська легенда кіно Шон Коннері, який став міжнародною зіркою завдяки образу витонченого та харизматичного Джеймса Бонда та був актором протягом 4 десятиліть, помер у віці 90 років", - пише інформаційна агенція Reuters. Дивіться також: Від цього українського напою американці «з’їхали з глузду»   https://ukrainian.voanews.com/a/sean-connory-obit/5643315.html https://ukrainian.voanews.com/a/sean-connory-obit/5643315.html Sat, 31 Oct 2020 20:26:39 +0200 СвітАктуальноКультура