Спеціальні потреби

Блоги "Моя Америка"

неділя 4 Червень 2017

Calendar
Березень Квітень Травень Червень Липень Серпень Вересень Жовтень Листопад Грудень

Блог "Моя Америка" відображає лише особисту точку зору автора. Думки, висловлені цим автором, не обов'язково відповідають офіційній позиції Голосу Америки.

Харчуватись в Америці можна дешево й швидко - або якісно й дорого. Є продуктові магазини із дуже низькими цінами, де на смак їжа достатньо штучна, із купою підсилювачів-ароматизаторів-барвників «ідентичних натуральним». Однак є й супермаркети вищого класу, а ще у багатьох районах міста по вихідних проводять "фермерські ринки", де продаються достатньо дорогі, але натуральні продукти. Також можна самостійно їздити за місто на ферми й збирати там ягоди-фрукти. Там можна купити мед, свіжу курятину чи свинину. До Дня подяки, наприклад, американці часто їздять на ферми вибирати собі індика, який потім потрапить їм на святковий стіл.

Farmers market
Farmers market

Водночас, смак продуктів відрізняється від українських. Наприклад, часто до хліба додають багато цукру. Через такі «підступні» складники у продуктах чимало моїх знайомих-українців по приїзду несподівано набирали зайві кіло, хоча їм здавалось, що вони харчувались, як удома.

Місцеві дуже багато п’ють вина, переважно сухого. Це частина культури помірного вживання «бокал-два червоного у ввечері», – навіть по буднях, навіть на самоті. І це зовсім не вважається пияцтвом.

​Вибір продуктів у США дійсно вражає. До приїзду у Вашингтон я ніколи не бачила на полицях яєчну пасту, пасту із гречки, коричневого рису, сочевиці. М’ясо й фарш тут можна обирати за жирністю, до прикладу, у складі 95% нежирного м'яса, 5% жирного. Купа продуктів чіпляє споживача своїми «жирність на 50% менша», «знижений уміст солі», «менше цукру».

Протягом усього року можна купити пристойні тепличні ягоди й фрукти: малину, полуницю, лохину. Свіжого манго тут часом по кілька сортів, а яблука й груші осінніх сортів навіть улітку не такі нещасні й утомлені життям, як у нас. Овочі також цілий рік на всяк смак: помідори й чері, й «виноградини», й жовті, й чорні, м’ясисті й водянисті. Й ціна протягом року майже незмінна.​

Hot dog
Hot dog

Вражають і традиційні тут смакові поєднання. Наприклад, солодкі зернові батончики із дуже відчутним присмаком солі, солоний мікс горіхів і сухофруктів. Або коричні цукерки-кульки – солодкі й дуже перчені! Або батат, солодка картопля, як гарнір до м’яса. Ну а шоколад із м’ятною начинкою чи сіллю – це взагалі банальне поєднання. Стає зрозуміло, звідки пішла піца по-Гавайськи із ананасами.

А ще Америка - "країна великих морозилок". Американці люблять купувати заморожену готову їжу (від готових макаронів із сиром до концентрату для лимонаду), та й самі вдома мають величезні морозильні камери, де заморожують навіть хліб і каву в зернах.

Напої

Місцеві п’ють багато вина. І на відміну від більшості українців, переважно сухого. Це частина культури помірного вживання «бокал-два червоного у ввечері», - навіть по буднях, навіть на самоті. І це зовсім не вважається пияцтвом.

Американці люблять купувати заморожену готову їжу й самі вдома мають величезні камери, де заморожують навіть хліб і каву в зернах.

Якщо американці кличуть у гості (просто на вечерю, вечірку чи на день народження), достатньо принести із собою пляшку вина. Й орієнтуватись на ціну «дорожче-краще» місцеві не радять. Треба знати виробника або просто пробувати. До $10, а іноді й до $5, можна купити пристойне вино. А от пиво в Україні міцніше за місцеве.

Соки пити не радять, бо це переважно підфарбована і підсолоджена вода. Мене дуже здивували лимонади «0 калорій»: солодка газована вода без барвників із різними фруктовими смаками.

Ресторани

Також цікавим відкриттям для мене стало те, що типово американських страв чи ресторанів фактично не існує. Навіть фаст-фуд, який ми вважаємо «американським», до США привезли мігранти. Бургери і хот-доги – з Німеччини, бейгли – зі Східної Європи, навіть картопля-фрі – це French fries! Водночас, смажити в олії найнеочікуваніші продукти – від огірків до морозива чи печива Oreo, – вигадали американці. До речі, салат Цезар, попри свою назву, – творіння американського кухаря, хоча й італійського походження.

У Вашингтоні найбільша спільнота ефіопців поза Африкою, і своїх закладів вони відкрили дуже багато. Овочеві та м’ясні страви там переважно гострі, їх подають на инджері – великому млинці із сірого борошна. Їдять таке не ложкою чи виделкою, а шматочками цього ж млинця, які відривають просто за столом.

Індійські, китайські, в’єтнамські страви, особливо суп pho («фо») із локшиною, м’ясом і паростками сої, – також стали тут для мене справжнім відкриттям.

Але найбільше закладів подають мексиканську їжу. Тапас, «закуски», є чи не в кожному барі/кафе/ресторані, так само як у нас майже кожен заклад вважає за необхідне мати в меню суші чи піцу. В Україні мексиканська їжа мені зовсім не сподобалась, а тут від гуакамоле чи буріто відмовитись неможливо, бо готують їх справжні мексиканці і переважно використовують аутентичні продукти.

Chipotle-Food Safety
Chipotle-Food Safety

Також у вашингтонських закладах майже всюди є happy hour, «щаслива година». Приблизно з 5 до 7 вечора по буднях пропонують напої та легкі закуски (від картоплі-фрі до устриць) ледь не за півціни. Покликати колег на «геппі аур» і поспілкуватись годинку за келихом вина чи пива лише (!) за $3-5 – дуже розповсюджена практика.

Неймовірно популярні фуд-траки, тобто автомобілі-вагончики, де продають на мій подив пристойну їжу. Неподалік роботи в обідню годину біля таких ресторанів на колесах шикуються довгі черги, не всі навіть захочеться відстоювати. Цікаво, що в деяких таких мобільних кухнях готують так смачно, що місцеві «фуді», по-нашому, любителі смачно попоїсти, узагалі полюють на них, слідкуючи за їхнім на спеціальних сайтах чи у соцмережах, адже деякі траки змінюють локації щодня.

Але кожен за законом має бути прикріплений до звичайного кафе із відповідними умовами для приготування і зберігання їжі, тому якість добре контролюється.

Якщо дуже хочеться їсти, треба іти до «буфету»: платиш за вхід $10-15 і їси скільки влізе. Там усе в найкращих традиціях турецького all inclusive: така кількість різноманітної їжі, що покуштувати все за один раз просто неможливо.

Багато місцевих закладів мають вегетаріанські, веганські, безлактозні, безглютенні, органічні варіанти страв. Колись колега в Україні сказала мені: "Коли я стала вегетаріанкою, до ресторанів я не ходжу, бо чим вони мене здивують? Салатом?" Тут, здається, навпаки, людина із будь-якими вподобаннями знайде собі щось цікаве.

Солодощі

На десерт місцеві купують маффіни та капкейки, величезний вибір пирогів, чізкейків, пончиків, печива (дуже попупярне – зі шматочками шоколаду).

Мене особисто вразили цукерки M&Ms, які є найрізномінітніщих смаків: із арахісовим маслом, білим чи чорним шоколадом, мигдалем, карамеллю, а ще хрусткою, кавовою, м’ятною начинками, печивом «прецель», «торт до дня народження», спеціальні M&Ms для використання у випічці. І все це різних кольорів і в різних фасуваннях.

А от шоколад в Америці мені не довподоби. Навіть відомі бренди Hersheys та Ghirardelli нагадують нашу «плитку». Тому до свят американці дарують одне одному бельгійський чи швейцарський шоколад.

Cupcakes
Cupcakes

Натомість цікаво спробувати незвичні солодкі начинки – гарбуз, який до Гелловіна можна зустріти у пирогах, батончиках і цукерках, та "різдвяні льодяники із перцевою мятою", які у вигляді крему взимку кладуть навіть у пончики.

XS
SM
MD
LG