Спеціальні потреби

Блоги "Моя Америка"

п'ятниця 11 Січень 2019

Calendar
2019 2018
Січень Лютий Березень Квітень Травень Червень Липень Серпень Вересень Жовтень Листопад Грудень

Думки, висловлені в рубриці «Моя Америка», передають погляди самих авторів і не відображають позицію «Голосу Америки».

Як в українському, так і в американському сегменті соціальних медіа – та навіть у коментарях під матеріалами Бі-Бі-Сі та Аль-Джазіри, які пишуть люди зі всього світу, здається, діють одні й ті самі деструктивні закони. Ідеалістична обіцянка Фейсбуку та інших соціальних медіа про те, що вони вони стануть майданчиком обміну ідей та конструктивного діалогу у значній мірі не справджується - навпаки, саме вони стають ефективним елементом радикалізації та відособлення людей у все вужчі групи за поглядами та переконаннями. Хтось робить це навмисно та професійно – як російські фабрики тролів чи ісламістські пропагандистські відео.

Але значна частина негативу йде від простих користувачів, частково через застосування прийомів аргументування, які в принципі не можуть дати позитивного ефекту. Я нарахувала сім, але запрошуємо наших читачів ділитися і власними спостереженнями щодо способів втрачати друзів онлайн та ні на що не впливати.

Аргумент у вигляді малюнка, чи мема

Одним з деструктивних методів аргументування, на мою думку, є малюнки зі словами, чи меми, в Україні їх ще називають фотожаби. Можна, звичайно, порівнювати внутрішню і зовнішню політику президентів Дональда Трампа і Барака Обами: обговорювати їхні принципи, рішення в питаннях персоналу чи різні підходи до імміграційної політики. А можна розмістити мем, на якому Дональд Трамп - у шкірянці на мотоциклі, а Обама - на триколісному велосипеді. Нібито це є якимось доказом: «от Обама нерозумний, ким це треба бути, аби у дорослому віці сісти на дитячий велосипед?!» Тут важливо не забувати, що фотожаби є виключно проявом креативу їхніх творців і нічим іншим. Щоправда, мушу відзначити, що деякі меми – справжнє сучасне мистецтво, але якими б дотепними вони не були, їх не можна сприймати як аргумент.

Перехід на особистості

"Золотий стандарт" аргументування: критика зовнішності чи якихось інших характеристик опонента. Не знаєте, як відповісти на аргумент жінки? А вона товста і некрасива. Деякі люди, напевно, вірять, що якщо людину принижувати і ображати, вона зрозуміє, яка вона нікчемна, відмовиться від своїх цінностей і переконань і погодиться з їхньою точкою зору. Звичайно, що це можна пояснити радше не бажанням виграти у суперечці, а проявом внутрішньої агресії та пошуком підтримки в інших негативно налаштованих членів групи: «давайте буде разом цькувати!» У цьому випадку працює тільки функція «бан».

У тої же час коментарі – навіть негативні – є показником, як уваги до допису, так і вільного суспільства.

Сюди ж відноситься і такий бридкий прийом, як речення «Мені вас шкода», нібито опонент є таким недорозвинутим індивідуумом, що пояснити йому чи їй нічого не можливо – лише пошкодувати.

У тої же час коментарі – навіть негативні – є показником, як уваги до допису, так і вільного суспільства. В мене одного разу вийшла англомовна колонка, яка виявилася популярною серед молоді азійських країн: під нею на Фейсбуці стояли тисячі лайків, але жодного коментаря чи поширення. «Соромитеся коментувати?» - поцікавилася я. «Соромимося», - відповів найсміливіший читач.

Навішування ярликів

Коли опонент викладає якусь ідею, чимало співрозмовників до змісту і не думають дослухатися. Вони вирішують, до якої малопривабливої категорії це віднести чи в яку ідеологічну скриньку покласти.

Наприклад, людина виступає за оплачувану відпустку із догляду за дитиною (у Сполучених Штатах лише державні установи і підприємства з понад 50-ма працівниками зобов’язані надавати три місяці відпустки за власний рахунок). Замість того, аби запитати, як це бути оплачуватися, хто буде заміняти маму на роботі, поки вона вдома з дитиною, та як це вплине на економіку в цілому – а на це можуть знайтися цілком адекватні відповіді – такі люди поспішають із ярликом. Це – соціалізм, кажуть вони, а від оплачуваної відпустки із догляду за дитиною – один крок до сталінських таборів та венесуельського економічного колапсу.

Як консерватори у США не забувають про радянські злочини та відсталість соціалістичних країн у 20-му столітті, так і ліберали активно використовують опудало Гітлера в аргументах з консерваторами. «Обмеження імміграції? Нацисти, здається, робили щось подібне. Ні? Ну зробили б - от так само, як ви пропонуєте».

Приписування підступних мотивів

Здається, чимало користувачів соціальних медіа навіть припустити не можуть, що хтось може поділиться ідеєю лише тому, що вважає її корисною, а власну думку – цікавою. «Ми ж не у світі рожевих поні живемо!»

Моє "улюблене": пояснювати будь-яку позицію жінки, з якою не погоджуєшся, тим, що «в неї чоловіка нормального немає».

Типовий приклад у США – дебати про доступ до зброї. Думаю, що абсолютна більшість прихильників обмеження доступу до зброї мають дуже простий і зрозумілий мотив: вони не хочуть, аби їх, їхніх дітей, чи інших людей розстріляв якийсь ображений на життя маніяк. Але їхні опоненти шукають інші, підступні мотиви: нібито люди хочуть обмежити право на володіння зброєю, аби відібрати пістолет в конкретного Стіва чи просто палко ненавидять другу поправку до Конституції.

І навпаки. Якими б не були мотиви противників обмеження доступу до зброї, не думаю, що серед них є любов до масових розстрілів.

Ну і моє улюблене: пояснювати будь-яку позицію жінки, з якою не погоджуєшся, тим, що «в неї чоловіка нормального немає», ніби наявність чи відсутність «чоловіка нормального» керує усією розумовою діяльністю жінок.

Оскарження права інших висловлювати свої думки чи піднімати певні теми

Здається, чимало людей не припускають, що будь-яка людина має право звернутися до будь-якої проблеми і у тих рамках, в яких вона для себе визначила. І тут два напрямки атаки: чому саме вона про це говорить і чому говорить про це, а не про це.

Напише хтось про свою поїздку в Таїланд, враження від життя в Америці чи відвідання місцевої лікарні і тут же пішли заперечення: «А чого це вони про це пишуть? Я вже 15 років живу у США і нічого ще не написав». Таке враження, що кількість слів в Інтернеті є обмеженою і якщо хтось звернеться до «їхньої» теми, їм їх може і не вистачити! Якщо не подобається, як хтось описав свій досвід в Таїланді, - опишіть власний! У Фейсбуку немає редактора, який може не допустити ваш допис до друку. (Щоправда, тут треба бути обережним з фото та бажано не вживати нецензурні слова).

Інша лінія атаки виглядає прямо протилежною, але насправді має теж саме коріння. А чому це ви про це говорите, а про це не говорите? Під кожною статтею про жіноче обрізання обов’язково будуть читачі, обурені тим, що в ній не йдеться про чоловіче обрізання, а майже під кожною статтею про насилля проти жінок з боку їхніх партнерів, знайдуться ті, хто нагадає, що, буває, і від жінок чоловікам прилітає.

Можна просто не давати іншим піднімати теми, які їх хвилюють

«Краса» цього прийому в тому, що не потрібно писати власні критичні статті про чоловіче обрізання чи створювати громадські організації на захист чоловіків від домашнього насилля. Можна просто не давати іншим піднімати теми, які їх хвилюють. Якщо автор висвітлить насилля в родині відносно і чоловіків, і жінок, то можна нагадати про дітей, батьків, інших родичів та домашніх тварин. Якщо і це згадають – а як же мафія? Про мафію ви не згадали! Оскільки висвітлити тему насилля в контексті всієї людської цивілізації не можливо, то, за цією логікою, не можна писати чи говорити про насилля однієї категорії людей над іншою!

Примушування опонентів відповідати за слова та дії найрадикальніших представників їх «табору»

Інший широко вживаний прийом – доведення аргументу чи позиції іншої людини до абсурду - як від небажання чи нездатності зрозуміти, так і свідомо підставляючи замість реальної позиції людини позицію максимально радикалізовану. От чесно, не всі люди, які вважають, що права робочих мають бути краще захищеними, є комуністами.

Як казав Джордж Буш: «суперечки занадто легко перетворюються на ворожість. Незгода – на дегуманізацію. Занадто часто ми судимо інші групи за їхніми найгіршими представниками, а себе – за нашими кращими намірами».

Сприйняття будь-якого допису як персонального «​наїзду»​

Нехай у тексті йдеться про окрему соціальну групу, проблему, яка зачіпає певну категорію чи групу людей, чи особистий досвід автора, чимало читачів сприймають так, ніби мова йде особисто про них. А у них було інакше, а отже – це неправда, роблять вони висновок.

Чомусь під моєю статтею про причини ожиріння в США було багато коментарів, що все це не правда, бо у них самих чи в їхніх знайомих, які колись були у США, зайвої ваги немає. Але ж в тексті вказано, що на зайву вагу страждає близько двох третин населення, а не всі поголовно, і у певних регіонах США ця проблема є набагато критичнішою, ніж в інших. І мова йде про фактори, які впливають на людей різною мірою. Якщо іммігрантка з України живе у Нью-Йорку, сама готує, користується громадським транспортом, не дивіться телевізор і не бачить реклами їжі та майже не вживає солодкого, то ця стаття не про неї!

Часто бачу, коли люди навіть заперечують чи знецінюють персональний досвід інших, бо в них було не так. От описала жінка свій травматичний досвід пологів. А в когось його не було! І про це нібито обов’язково треба заявити, навіть якщо друга людина – чоловік. І якщо в іншої жінки пологи були легкими і вона не оминає можливості вказати цій «страждальці» на її неадекватність, то це просто не красиво.


Отже - сім прийомів, які допоможуть зменшити кількість ваших друзів в соціальних медіа та у реалі і виведуть вас за рамки серйозної дискусії – хтось проігнорує, а хтось і забанить. Порівняно із фейками, покликаними збурити людей та підштовхнути їх до насилля, чи використанням, без відома власника, великого масиву персональної інформації - недобросовісна аргументація не виглядає такою вже великою проблемою. Але це те, над чим ми особисто маємо повний контроль. Ми можемо розпізнавати ці прийоми і не втягуватися у безглузді дискусії та самі утримуватися від їх використання.

Передрук та інше використання матеріалів, розміщених на цьому веб-сайті, дозволяється за умови посилання на джерело.

Дивіться також: 5 необхідних кожному навичок, які дає американська освіта. Відеоблог

5 необхідних кожному навичок, які дає американська освіта. Відеоблог
please wait

No media source currently available

0:00 0:05:05 0:00

Думки, висловлені в рубриці «Моя Америка», передають погляди самих авторів і не відображають позицію «Голосу Америки».

Вік живи- вік учись. Нам усім відома ця гарна українська народна мудрість. Але чи беремо ми її на озброєння? Давайте чесно себе спитаємо: як багато з нас за щоденними робочими вимогами, життєвою рутиною, необхідністю поєднувати виховання дітей з працею та домашніми клопотами та хоч інколи – так потрібним відпочинком, знаходить час на саморозвиток? Не знаю як ви, але скажу за себе – час і енергію для серйозного навчання багато років було знайти складно.

Українська юридична освіта, певні природні таланти, витривалість і здатність виживати та пристосовуватись до будь-яких умов дали мені можливість зробити кар’єру як в Україні, так і у США. Але досягши певного професійного успіху, я ніби вдарилась у прозору стелю і зрозуміла, що без серйозної західної освіти не зможу зробити якісний стрибок уперед.

Можливо, саме тому, виховавши двох доньок та досягши певних професійних висот, у свої 46 я вирішила зробити цей крок - піти знову вчитись. Багаторічна важка праця і наполегливість дали свій результат– я отримала можливість вчитись у Гарварді.

На початку першого семестру навчання у цій найпрестижнішій освітній установі світу мені довелось, як і 18 років тому, після переїзду в США, розпочати все наново, забути на певний час, ким я є в житті, і призвичаїтись бути знову студенткою. Я сповна зрозуміла слова про те, що «чим більше знаєш, тим більше розумієш, що нічого не знаєш». У спілкуванні, дискусіях та рольових іграх зі студентською та професорською елітою світу довелось прийняти той факт, що я не завжди «сама розумна» в класі, зрозуміти краще свої сильні і слабкі сторони, навчитись за потреби відмовляться від власного «я» і краще розуміти позицію співрозмовника чи опонента, можливо, для того, щоб згодом його завоювати.

Я сповна зрозуміла слова про те, що «чим більше знаєш, тим більше розумієш, що нічого не знаєш».

Прийнявши цей новий виклик, я здобуваю чергову перемогу над собою, чого бажаю кожному, хто хоче розширити свій особистий простір і збудувати платформу для нових перемог.

Далі – сім причин, чому я вважаю важливим вчитись, особливо, коли за спиною вже є професійні здобутки і відповідальність за справу і людей.

Перша: Освіта дає знання, а знання - це, дійсно, сила

Знання забезпечують гарну платформу, з якої ви можете оцінити ваші здібності у тій чи іншій галузі, а відтак - сформувати навички, які потенційно приведуть вас до професійного успіху. Особливо це стає важливо з віком, коли у результаті практичної діяльності ми маємо вже сформовані навички та діємо за завченими парадигмами, закладеними почасти ще в юності, під час здобуття першої освіти. Та світ навколо нас змінюється і ми просто зобов’язані змінюватись і застосовувати плоди людського прогресу.

У важливості другої освіти переконані 54% всіх працюючих американців, серед молоді до 30 років - 61%.

У протилежному випадку ми стаємо бар’єрами на шляху цього прогресу і прикладів цього в реальному житті можна знайти масу. Особливо це важливо, якщо на вас лежить відповідальність за ухвалення складних рішень, які можуть змінити долі багатьох людей. У США все більше людей розуміють важливість навчання протягом всього свого трудового життя. Згідно з опитуванням Центру П`ю, у важливості другої освіти переконані 54% всіх працюючих американців, серед молоді до 30 років - 61%.

Друга: Результати освіти дають можливість ухвалювати кращі, більш обґрунтовані рішення.

Отримана під час навчання нова інформація дає можливість ухвалювати обґрунтовані рішення. Дуже часто ці рішення лідерам та керівникам доводиться ухвалювати швидко, за відсутності всієї критично важливої інформації, а вагу вони можуть мати величезну не лише для людини, яка їх ухвалює, а і групи людей чи цілої нації. Освіта, зокрема та, яку я зараз здобуваю, як вчить принципам ухвалення рішень, так і дає додаткові знання, завдяки яким ці рішення будуть більш обґрунтованими.

Третя: Освіта допомагає розвивати емоційний інтелект і рятувати від обману

Ключовим в успіху в житті є здатність висловлювати і контролювати свої емоції та розуміти, інтерпретувати і реагувати на емоції інших людей. Психологи називають це емоційним інтелектом (EI). Провідні дослідники ЕІ Пітер Соловей і Джон Д. Майер у своїй впливовій статті "Емоційний інтелект" визначили його як "здатність стежити за власними та чужими почуттями і емоціями, використовувати цю інформацію для управління своїм думками та діями".

Розуміння психології людей, вміння комунікувати та переконувати, знання законів, правил та норм допомагає уникати проблем та, якщо вони виникли, легше знаходити шляхи їх вирішення.

Ми також знаємо, що живемо в суспільстві, де одні люди люблять скористатися з інших. Освіта ж сприяє усвідомленню людиною своїх прав та критичному мисленню. Легше скористатися і маніпулювати неосвіченими людьми. Набагато важче це зробити з освіченими, які знають і можуть захистити свої права.

Четверта: Освіта підвищує впевненість у собі

Освіта забезпечує впевненість у формулюванні та висловленні власних думок, позицій, ідей. Я переконалась в цьому на власному досвіді в HBS (Гарвардська школа бізнесу), де вчать кристалізувати свої лідерські навички. Знання та набуття освіти разом з іншими такими ж спраглими до знань людьми допомагає вдосконалити індивідуальні навички та сприяє їх оптимальному використанню. У додаток до впевненості в собі освіта підвищує довіру до вас, як до фахівця чи експерта. Наявність якісної освіти змінює ставлення до вас і підвищує ваш статус. Ваші думки і слова набирають нового значення, оточуючі з більшою увагою їх сприймають і до них прислухаються в процесі ухвалення власних рішень.

П’ята: Освіта є важливою підвалиною здорового і мирного суспільства

Освіта значною мірою впливає на наше знання того, що є правильним і неправильним, посилює наш моральний компас - розуміння того, що є морально і етично прийнятним.

Більшість кримінальних злочинів, включаючи розбій, крадіжки та інші протизаконні дії, здійснюються малоосвіченими людьми.

Освіта також сприяє зниженню рівня злочинності у суспільстві. За статистикою, більшість кримінальних злочинів, включаючи розбій, крадіжки та інші протизаконні дії, здійснюються малоосвіченими людьми. Крім того, освіта допомагає зрозуміти, як працює уряд та ухвалюються важливі державні та міжнародні рішення. Ці знання формують навички належного управління, прозорості, стабільності та допомагають людям боротися з корупцією.

Шоста: Освіта сприяє задоволенню особистих амбіцій, зростанню самоповаги та забезпеченню фінансової стабільності

У житті може настати момент, коли ви не будете задоволені своєю роботою, і захочете кар’єрного росту або переходу на іншу роботу. Вища академічна кваліфікація розширює вибір під час пошуку нової роботи, у тому числі із вищою оплатою. А це, у свою чергу, допоможе підвищити і самоповагу, бо підтвердить, що ви менше залежите від обставин. Люди з нижчим рівнем освіти живуть бідніше, ніж ті, що отримали вищу освіту. Згідно з дослідженням Центру П`ю, 22% людей у віці 25-32 років, які мають лише диплом про середню освіту, живуть у бідності у порівнянні з 6% молоді, які здобули вищу освіту. Ці тенденції стають ще яскравішими у сучасному світі: у 1979-му році лише 7% осіб без вищої освіти жили в бідності.

Сьома: Освіта - це самовдосконалення

Гарна освіта дає вам можливість зробити себе сильним, щоб керувати будь-якою ситуацією. Вона тримає вас у курсі норм та правил суспільства, в якому ви живете, а також дає вам можливість вимагати від тих, хто має владу, виправити їх недбалість чи промахи. Зокрема тому лідерами соціальних змін найчастіше стають високоосвічені молоді люди. Освіта ж у поєднанні з життєвим досвідом дає нам можливість впливати на прийняття важливих рішень і робити це з кращим розумінням та співчуттям до інших, тим самим покращуючи життя оточуючих.

То ж я переконана, вчитись варто завжди і не принципово, чи ви для цього прочитаєте корисну книжку, пройдете онлайн курс, відвідаєте лекцію чи вступите до університету. Освіта розширить ваші горизонти і допоможе вам робити усвідомлений вибір для себе і для інших.

Хочете жити краще, навчайтесь самі та обирайте освічених та досвідчених. Будьте мудрими.

Передрук та інше використання матеріалів, розміщених на цьому веб-сайті, дозволяється за умови посилання на джерело.

Дивіться також: Американка вивчила українську мову та хоче залишитися в Україні

Більше

XS
SM
MD
LG