Спеціальні потреби

Блоги "Моя Америка"

п'ятниця 1 Березень 2019

Думки, висловлені в рубриці «Моя Америка», передають погляди самих авторів і не відображають позицію «Голосу Америки».

Повсякденне життя пересічної американської родини з дітьми шкільного віку не залишає багато часу на відвідування театрів, концертів, кіно, музеїв, до яких, здебільшого, ще треба доїхати. Із розвитком приміської території навколо міст в США все більше родин живуть у так званих suburbs, маленьких містечках навколо мегаполіса, чи просто великого міста.

І щоб цей соціум остаточно не скотився в варварство, дикунство і штани з трьома смужками, на допомогу приходить звичайна школа. Як це не дивно - але це найближче та найзручніше місце, де можна насолодитись музикою, театром або спортивною грою.

У нашій школі - 20 спортивних команд, 4 струнних та 2 духових оркестри, хор, танцювальна група, театр, а також команда черлідерів.

Вболівати за шкільні команди в тих чи інших спортивних змаганнях можна кілька разів на тиждень. Кілька разів дають концерти шкільні оркестри. Оскільки музика у США - річ популярна і багато дітей нею займаються, деякі з цих концертів проходять на дуже високому рівні. Раз на рік зі шкіл одного району збирають “збірний оркестр” кращих музикантів і дають концерт дуже якісного рівня (на мій смак).

Музичне навчання в школах у нас починається в молодших класах. В струнний оркестр можна записатись в четвертому класі, в духовий – у п’ятому. В перший рік заняття відбуваються раз на тиждень. Далі – частіше. У старших класах юний музикант має вже три-чотири заняття на тиждень, а також мусить близько години щодня грати вдома.

Один з найпопулярніших музичних колективів - це духовий оркестр

Батьки доплачують гроші за програму і за інструменти (якщо нема свого – можна орендувати в школі, чи в місцевому музичному магазині), але сума ця не дуже висока, порівняно із заняттями музикою поза школою. Якщо дитина демонструє талант і хоче вийти на професійний рівень, вчителі заохочують ходити на додаткові приватні уроки. Оскільки музичний приміський світ малий і усі один одного знають, завжди можна знайти приватного вчителя, який живе поруч і не дуже багато бере за уроки.

Шкільний театр - теж дуже популярна річ. На відміну від музики, яка є в стандартній навчальній програмі і діти нею займаються в шкільний час, театральний клуб є “позашкільною” програмою, і діти лишаються після уроків, щоб займатися в театральному клубі. Багато дітей в театральному клубі також беруть приватні уроки театрально мистецтва, або співу і конкуренція за провідні ролі завжди є високою. Після відбору до клубу і декількох місяців занять театральний клуб дає вистави, що йдуть протягом -3-4 тижнів і квитки на ці вистави розкуповують дуже швидко. Вистави популярні не лише серед батьків дітей, які там грають, але також і серед підлітків, які приходять подивитись на своїх друзів та молодших дітей, які з задоволенням дивляться вистави за мотивами улюблених мультфільмів чи дитячих книжок.

Один з найпопулярніших музичних колективів - це духовий оркестр. Він є “обличчям” школи - на рівні з командою з американського футболу. У них є свої чемпіонати і вони часто беруть участь у місцевих парадах та суспільних заходах. Виступ оркестру є невід’ємною частиною шкільних футбольних ігор і готуються вони до цих виступів дуже і дуже ретельно.

На відміну від “кіношних” стереотипів, діти не діляться на “спортсменів” та “музикантів”. Часто буває, що значна частина футбольної команди одразу після тренування біжить в роздягальню і переодягається в оркестровий костюм, тому що в цей день у них ще і концерт. Бути одночасно в спортивній команді та в хорі, струнному чи духовому оркестрі, або театрі - річ нормальна.

На відміну від “кіношних” стереотипів, діти не діляться на “спортсменів” та “музикантів”

Звичайно, усі ці заходи потребують додаткових фінансів, які ані школа, ані батьки потягнути не можуть. І тут на допомогу приходить збір коштів. Кілька разів на рік діти зі спортивних та культурних клубів беруть участь у заходах зі збору благодійних коштів на потреби своїх клубів. І населення дуже позитивно до цього ставиться. Ці збори є дуже вагомим внеском, часто – у кілька десятків тисяч доларів - в бюджет культурних і спортивних потреб школи.

Звичайно, далеко не всі діти з тих, хто займається музикою в школі, стають професійними музикантами. Участь у шкільному оркестрі, втім, є дуже великим плюсом під час вступу до університету. Вважається, що заняття музикою дуже позитивно впливають на розвиток дитини і допомагають у навчанні. Але якщо дитина грає на високому рівні, то вже в університеті вона може грати в оркестрі навчального закладу, продовжуючи таким чином свою музичну освіту.

Отже, якщо у вас обмаль часу, є діти шкільного віку та немає снобізму, вести цілком насичене культурне життя можна і «на районі». Втім, навіть і для користі тих самих дітей, ми лише місцевою культурою, звичайно, не обмежуємося та час від часу відвідуємо культурні заходи в столиці Сполучених Штатів.

Передрук та інше використання матеріалів, розміщених на цьому веб-сайті, дозволяється за умови посилання на джерело.

Дивіться також: Помер герой однієї з найвідоміших фотографій в історії. Відео

Помер герой однієї з найвідоміших фотографій в історії. Відео
please wait

No media source currently available

0:00 0:01:28 0:00

Info Diet

Думки, висловлені в рубриці «Моя Америка», передають погляди самих авторів і не відображають позицію «Голосу Америки».

Наприкінці 2013-го року, непомітно для себе, я перейшла в режим цілодобового споживання інформації. Вдома і на роботі, в метро і в машині, у ресторані і навіть під час перегляду фільму, коли дія втрачала свою динамічність, я переглядала останні новини з України. З одного боку, це зрозуміло – в Україні відбувалися і відбуваються драматичні події і бажання бути в курсі, а також відчувати хоча б таким чином свою причетність - природно. З іншого – це таки залежність. І пояснення, що подібне відбувається з багатьма українцями, які живуть за кордоном, - не виправдання. Якщо всі захворіли на кір, це не означає, що кір – норма.

Мені стало складніше утримувати увагу і не відволікатися. Важче читати довгі тексти

Крім очевидних недоліків – втрати величезної кількості часу, ігнорування реального життя, погіршення відносин у сім'ї – я помітила наслідки і когнітивного плану. Мені стало складніше утримувати увагу і не відволікатися. Важче читати довгі тексти. Якщо у 2013-му році я прочитала 45 книг, то у 2014-му – тільки одну. І якщо раніше я могла переказати основні тези або сюжетну лінію книги, то тепер мені іноді складно пригадати, про що я сама вчора писала! При цьому мене не полишало відчуття, що я багато важливих новин пропускаю.

Виявилося, те, що відбувається зі мною, – наслідки навіть не кризи в Україні (для мене і багатьох українців вона стала каталізатором), а результат зміни природи інформації. Її стало дуже багато, вона стала доступною, часто дешевою і неякісною, але водночас, - неймовірно привабливою.

Дослідник Ніколас Карр у книзі «Мілководдя» (The Shallows: What the Internet Is Doing to Our Brains) пише, що людство, перебуваючи в постійному потоці інформації, втрачає можливість зберігати увагу, «забувати себе» в авторській думці. Сама здатність читати книгу, не відволікаючись і на самоті, не є природним умінням Homo Sapiens. Людство цю навичку створювало протягом століть. І, ось, зусилля величезної кількості письменників і читачів - коту під хвіст!

«Інформаційне перевантаження» – популярний у США термін, і порад, як з ним боротися, майже так само багато, як порад про здорове харчування. Дослідники вказують і на «нове невігластво», викликане не браком інформації, а її надлишком.

Саме з поганим харчуванням безсистемне споживання інформації порівнює автор книги «Інформаційна дієта» Клей Джонсон. Рекомендації з його книги та інших джерел я звела у звід правил споживання інформації, який допоможе бути в курсі подій, не втрачаючи глузду самому і не зводячи з розуму своїх близьких. Їх можна удосконалити та адаптувати під стиль життя, коло інтересів і професію кожного.

Дослідники вказують і на «нове невігластво», викликане не браком інформації, а її надлишком

Кількість інформації. Джонсон запевняє, що 4 години на день споживання інформації, окрім тієї, що входить в прямі професійні обов'язки, повинно бути достатньо. За цей час можна подивитися 40-хвилинний випуск новин, фільм, прочитати газету, проглянути стрічку новин, почитати книжку і провести півгодини в Фейсбуці. Якщо ви проводите 6 годин у Фейсбуці на добу, крім цього ще й дивитеся 3 години телевізор, то у вас точно гострий випадок «інформаційного переїдання». У США є такий вислів «пити з брандспойту» - коли на тебе виливається величезний обсяг інформації, з яким просто не можливо впоратися, чи його впорядкувати.

Щоб поліпшити увагу і продуктивність, у комп'ютері та смартфоні краще прибрати всі сповіщення (якщо робота дозволяє), а пошту та новини перевіряти не хаотично, а у встановлений для себе час, наприклад, в останні 10 хвилин кожної години.

Microsoft Office 365/Video Shoot-behind the scenes
Microsoft Office 365/Video Shoot-behind the scenes

Характер інформації. Більшу частину інформаційної дієти повинні складати новини, однак проводячи весь час у Фейсбуці, дуже часто саме це користувачі і недоотримують.

Люди тягнуться до трьох видів інформації: про щось страшне і небезпечне, про те, з чим вони вже згодні, і до пліток. Це еволюційно обґрунтовано. Якщо сусід по печері розповідає про жахи своєї зустрічі з шаблезубим тигром, то до нього варто прислухатися. У ситуації відсутності чіткої ієрархії і мас-медіа, членам племені треба було постійно переконуватися, що всі вони перебувають у злагоді щодо основних питань: зелену воду із запахом не пити, справ з сусіднім племенем не мати. Ну а плітки – це механізм вироблення внутрішніх правил. Якщо Шо Гостре Вухо засуджують за те, що він кинув палаючу головешку в Шу Довге Волосся, то варто зробити висновок, що в нашому лісі так не годиться.

Але ось в сучасному суспільстві постійно читати негативні прогнози, перечитувати 150-ю варіацію на тему «Росія довго не протягне», а також клікати на новину під заголовком «Шок! Сталося таке!» – трата часу і ознака поганої інформаційної дієти.

Цими особливостями людської психіки користуються, як в США і взагалі на Заході з метою заробити гроші, так і в Україні або в Росії, як з фінансовою, так і з політичною метою.

Клікати на новину під заголовком «Шок! Сталося таке!» – трата часу і ознака поганої інформаційної дієти

Піонером підтвердження наявних переконань у США вважається телеканал FOX, який розповідає республіканцям, чому вони мають рацію. Тим же шляхом пішов і канал MSNBC, подаючи картину дня так, як її приємно бачити лібералам. І у того, і у іншого рейтинги набагато вищі, а витрати на збирання новин набагато нижчі, ніж у каналів, які намагаються неупереджено подавати новини та знімають репортажі у гарячих точках. Але, що добре для бізнесу, не завжди добре для споживача інформації.

Крайнім випадком підтвердження переконань є тоталітарний культ. У тоталітарному культі люди чують лише те, що вони хочуть чути, а все, хоч у чомусь відмінне, відкидається як єресь. При цьому вони часто дорого платять за свої переконання, відмовляючись від дружніх і сімейних зв'язків з усіма, хто їх не поділяє. Іноді членство в культі вимагає й інших жертв – фінансових та у способі життя. І чим більше люди інвестують, тим складніше їм відмовитися від своїх переконань. Тут не те що аргументи не допоможуть – сама реальність безсила.

І чим більше люди інвестують, тим складніше їм відмовитися від своїх переконань

У 2011-му році послідовники євангеліста - радіокоментатора Гарольда Кемпінга готувалися до кінця світу, який повинен був настати в травні – продавали своє майно, вбивали домашніх тварин, звільнялися з роботи. Коли ж кінець світу не настав, думаєте, вони розчарувалися в своєму пророкові? Ні, вони просто не так його зрозуміли. Кінець світу має настати в жовтні і ще є час дорозпродати майно, що залишилось!

Якість інформації. У якісного джерела інформації є такі ознаки.

Воно знаходиться близько до місця подій. Родичі в Уфі, які стверджують, що вони краще знають, що відбувається в Києві, однозначно не праві. Крім переказу та аналізу дуже корисно читати джерела – законопроекти, програми, звіти міжнародних місій.

Воно продукує не дуже багато інформації. Якщо інформагентство видає «1000 і одну» новину на добу, то серед них чимало оброблених прес-релізів і просто новин, які не несуть ніякої цінності.

У США існують так звані "ферми контенту", де журналісти видають по тексту кожні 30-60 хвилин. Головне, щоб заголовок був привабливий, а сама стаття може бути повною нісенітницею. Про що писати, вирішує редактор, виходячи з запитів у пошуковику. Мета цієї пекельної праці – щоб користувач клікнув на новину і побачив рекламу. Якщо ви бачите ресурс з кричущими заголовками а-ля: «Шок! Цього від N. ніхто не очікував!», то тримайтеся від нього подалі. Швидше за все, це український чи російський аналог "контентної ферми" і вам згодовують неякісну інформацію.

Воно береже свою репутацію. Скандал через помилкову інформацію піднімається лише навколо поважного ресурсу, який претендує на авторитетність. Сайт «Вася-новини» може гнати фейки і не засмучуватися. «Нью-Йорк Таймс» щодня друкує «виправлення», де вказує на дрібні помилки в попередньому виданні. Якщо ж газета помилиться серйозно, то конкуренти будуть дуже довго змішувати її з брудом. А сама газета – приносити вибачення. Однак, якщо ви помітили, що видання «бреше і не червоніє», то варто припинити з ним будь-які стосунки.

Окрім новин, важливо читати художню літературу

Воно не згущує фарби, не нагнітає і не накручує. Варто прислухатися до своїх почуттів після перегляду телепрограми. Якщо вам хочеться повіситися або натовкти комусь пику, значить, вашими емоціями маніпулюють. Навіть найтрагічніші новини ведучий повинен читати діловим тоном – без театральних пауз, різких жестів, істеричних перепадів голосу.

Різноманітність інформації. Інформація має бути різноманітною, як за характером, думками, так і за жанром. Окрім новин важливо читати художню літературу. Так, і стрічку в Фейсбуці – правда, останнє треба робити не кожної паузи, а чітко визначити для себе час і тривалість цього заняття.

Ну і головне в інформаційній дієті, як і в звичайній, – не лише її дотримуватися, але й прощати себе за дрібні відступи. Адже мета – не знайти додаткове джерело, яке позбавляє нас розуму, а кардинально зменшити їх кількість.

Коли у 2014-му році, під тиском рідних, зрозуміла, що в мене – проблема, я почала її долати. Склала для себе ці правила і спробувала їх дотримуватися. Не скажу, що достеменно виконувала всі ці приписи, але і книг я почала читати більше, і утримувати в пам'яті інформацію стала краще, а головне, що в родину «повернулася» повноцінна мати і дружина.

Дивіться також: Як смартфони можуть допомогти людям виявити перші ознаки депресії. Відео

Як смартфони можуть допомогти людям виявити перші ознаки депресії. Відео
please wait

No media source currently available

0:00 0:03:07 0:00

Більше

XS
SM
MD
LG