Спеціальні потреби

Блоги "Моя Америка"

понеділок 29 Липень 2019

Думки, висловлені в рубриці «Моя Америка», передають погляди самих авторів і не відображають позицію «Голосу Америки».

- Не розумію, чи так важко надати звітні цифри: прихід – видатки?! – говорить енергійна середнього віку жінка.

- Ми керуємося діючими правилами, - відповідає головуюча.

- У мене питання, - тягне руку чоловік похилого віку, який до того мовчав - Давайте не відхилятись від порядку денного!

- Я 100 відсотків на вашому боці, - підтверджує головуюча і швидко починає зачитувати: "затвердження протоколу попередніх зборів, зміни до будинкових правил, зміни до правил оплати... "

- Все ж Марта, здається, має на увазі цифри витрат, – вступає чоловік по-молодше, який до того з олівцем вивчав нові правила будинку, розіслані правлінням.

Цю розмову я почула на зборах асоціації співвласників багатоквартирного будинку у передмісті Вашингтона, американської столиці, але вона дуже нагадала мені розмови на зборах ОСББ (організації співвласників багатоквартирного будинку) на одному з київських масивів, у яких я брала участь.

Переїзд до власного помешкання - це не лише радісний клопіт, але і можливість дізнатись про те, які правила спільного проживання діють у США та як спілкуються співмешканці. Традиційно американці надають перевагу приватним будинкам. Втім, через зростання населення мегаполісів і подорожчання житла після кризи 2008-2009 років, традиційний для Америки поділ міста на діловий центр (downtown) та житлові райони (suburbs) стає не таким різким. Квартири перестають бути виключно житлом для малозабезпечних і все більше американців з середнього класу надають перевагу проживанню на невеликій площі в межах міста, населення якого швидко зростає.

Вашингтон, США
Вашингтон, США

Мені пощастило жити в одному з небагатьох багатоквартирних будинків у затишному районі вашингтонського передмістя. Ми переїхали у нову квартиру не так давно, але одразу відчули себе частиною громади. Сусіди прийняли нас дуже приязно, подекуди, як на мене, аж занадто. Коли ми переїжджали і переносили речі, до нас вибігла сусідка, відкрила нам двері і зауважила, що вона побачила нас у вікно своєї квартири і вийшла допомогти нам притримати двері.

Тим більше мені було цікаво побачити, які відбуваються збори Home Owners Association – аналогу українського ОСББ, адже труби, сміття, прибудинкова територія – марудні питання, які зачіпають кожного і можуть зіпсувати відносини навіть між найприємнішими людьми. Ось деякі речі, які привернули мою увагу на перших зборах американського ОСББ.

Навіщо ОСББ церква?

Дрібничка, яка насправді не так уже і мало важить – це питання, де проводити зібрання. В Києві збори зазвичай відбувались біля під'їзду. У Вашингтоні ж я мусила двічі перечитати оголошення, бо не одразу зрозуміла, де саме відбуватимуться збори, – в місцевій церкві. Священик залишив для ОСББ ключі від церковної кімнатки біля молитовної зали, де зазвичай проводиться недільна школа. Затишне, чисте приміщення створює гарну атмосферу. Також важлива, особливо для учасників більш похилого віку, можливість посидіти, а не стояти біля парадного.

Починаємо з позитиву

Навіть на зборах ОСББ, я ще раз переконалась, - позитивне мислення, оптимізм, налаштованість на краще – справді частина американської культури. А що може бути приємніше для власника квартири, ніж ще раз почути, наскільки мудро він зробив придбавши житло саме в цьому будинку? Звіт правління, з якого почались збори, насамперед стосувався позитиву. Головуюча навела цифри: ринкова ціна за квадратний метр подібної квартири, тенденції зростання, ціни на оренду подібних квартир в районі. "I feel good", - підсумувала одна з учасниць.

Більше довіри – менше звітності

Сама звітність ОСББ була організована не так оперативно і чітко, як у Києві, де ми отримували детальний звіт про всі грошові потоки за поточний період. Тут основні суми – прихід, видатки, резерв за рік – вказувались в протоколі зібрання і нам нам озвучили ці три цифри за минулий рік, пообіцявши надати дані оперативно тим, хто має бажання їх отримати. Про поточні цифри навіть не йшлося. Я трохи засумувала за табличками Excel, які ми мали на Харківському.

Страхувальники, юристи – треті не зайві в управлінні будинком

Менша звітність перед мешканцями компенсується для асоціації постійними звітами перед страхувальниками, переговорами з обслуговуючими організаціями.

Асоціація пильно слідкує, щоб її рейтинг в страховій компанії був високий - на рівні потрійного А. Щоб забезпечити цей рейтинг і знизити платежі за страховку, асоціація повсякчас підтримує контакт зі страхувальниками і в розлогих листах пояснює, яку роботу проводять, щоб не було проблем з утриманням будинку.

На страхувальників покладаються і на випадок капремонту. Так, під час зборів, мешканцям порадили перевірити, чи є у нас в страховій угоді покриття на випадок "втрату доступу до послуг", щоб страхова сплачувала за оренду житла, якщо будинок поставлять на капремонт.

Спілкування з обслуговуючими організаціями - окремий клопіт. Наприклад, якщо приватна компанія, що займається вивозом сміття, має вивозити лише господарське сміття, то вона фотографує викинуті великі речі і виставляє окремих рахунок за те, що вона їх забрала.

Сперечатись з ОСББ у США – дороге задоволення, як для того, хто сперечається, так і для інших мешканців будинку, адже вирішення суперечок відбувається через юристів, з якими ОСББ має контракт і послуги яких оплачуються з загальних коштів на утримання будинку.

Все ж коштовні послуги юристів не зупиняють американців від суперечок з асоціацією з питань, які часто розпочинаються з побутових дрібниць, але можуть перерости у великі судові справи. З історії таких суперечок: мешканець містечка Боуї в Меріленді витратив 33 000 доларів на юристів у справі 1992 року, щоб довести, що вимога асоціації співвласників придбати всім однакові поштові скриньки за 500 доларів є несправедливою. В 1992 році Джеффра ДеМарко збанкрутував і був змушений продати свій будинок через вартість послуг юристів у 70 000 доларів в суперечці з асоціацією, яка доводила, що кількість трояндових кущів на його ділянці – завелика.

Правила в США - більш усталені і їх дотримання спирається на правову систему з багаторічними традиціями, але співмешкання в будинку не може бути застраховане від нештатних ситуацій, бо йдеться про щоденне життя і спілкування зовсім різних людей.

Думки, висловлені в рубриці «Моя Америка», передають погляди самих авторів і не відображають позицію «Голосу Америки».

Навіть студенти Гарварду, не чули про кримських татар, говорить головний редактор «Української правди» Севгіль Мусаєва, яка вчилася за програмою Nieman Foundation for Journalism.

«Не знали практично нічого, якщо чесно. Багато людей чули про Крим в контексті подій 2014 року, я маю на увазі окупацію, те, що Путін відібрав Крим, що Крим був частиною України, що в Криму був проведений «референдум», який визнаний був міжнародним співтовариством нелегальним, нелегітимним. І все, напевно. І навіть журналістам - а це була програма для журналістів - мені доводилося пояснювати, хто такі кримські татари: що це корінний народ Криму, що вони були вислані в 1944 році».

Що потрібно знати про кримських татар, щоб представляти їх як самостійний народ, а не як частину якогось іншого етносу?

Перше. Кримські татари - це не те ж саме, що просто татари. Вони не мають жодного відношення до татаро-монгольського іга. Назва «татари» залишилася в російській мові з того часу, коли майже всі тюркомовні народи іменувалися татарами. Карачаївців називали гірськими татарами, азербайджанців - закавказькими, хакасів - абаканськими. У хроніках і документах Московського царства використовувалася назва «кримці». І мова у кримських татар своя, на просто татарську вона не дуже схожа і набагато ближча до турецької або азербайджанської.

Другий факт - де живуть кримські татари? В основному в Криму, в Херсонській і Запорізькій областях. До анексії Криму, згідно з офіційною інформацією, в цих регіонах проживало близько 300 тисяч кримських татар. Після подій 2014 року 35 тисяч кримських татар покинули півострів. Однак це тільки за офіційними даними. Назвати точну кількість кримських переселенців важко, оскільки багато хто з них не зареєстровані в цьому статусі.

Кримські татари живуть також в Туреччині, Румунії, Узбекистані, Росії та Болгарії.

Третій факт - кримські татари хоч і невеликий народ, але дуже етнографічно і культурно різноманітний. У ньому виділяють три субетноси - південнобережні, гірські і степові кримські татари. Всі вони відрізняються традиціями, костюмами і мовою.

Четвертий факт - у кримських татар на території Криму була своя державність протягом трьох століть. Кримські татари були основним населенням Кримського ханства. І по суті, перше масове виселення цього народу сталося ще в XVIII столітті, після підписання Кючук-Кайнарджийського миру в 1774 році. Населення Криму, яке становило в 1700 році 707 тисяч осіб, до 1785 скоротилося в сім разів! Друга депортація відбулася в 1944 році, коли за указом Сталіна кримські татари були відправлені в спецпоселення і протягом півстоліття не могли повернутися на батьківщину. Офіційним приводом було звинувачення кримських татар у «співпраці з німецько-фашистськими окупантами». Однак жертвами депортації стали в основному жінки і діти, оскільки чоловіки були на фронті.

Нарешті, п'ятий факт - арешти і обшуки кримських татар в Криму відбуваються майже кожен день. В кінці березня тільки за два дні було заарештовано 29 осіб. Американська сторона висловила «глибоку стурбованість», а ситуацію обговорювали на засіданні Постійної ради ОБСЄ.

Однак все це ніяк не впливає на те, що кримські татари для звичайних людей так і залишаються terra incognita. Як же зробити так, щоб про тих, кого начебто так захищає міжнародне співтовариство, більше знали в світі? Журналіст Севгіль Мусаєва вважає, що головним способом донести інформацію повинна стати культурна дипломатія.

В кінці березня тільки за два дні було заарештовано 29 осіб.

«Фільм «Хайтарма» допоміг багато чого зрозуміти українцям про трагедію кримських татар. Вийшов фільм «Чужа молитва», який розповідає про те, як кримськотатарська дівчина рятувала єврейських дітей під час Другої світової війни, і завдяки її зусиллям вижило багато дітей, вона їх рятувала, але при цьому вона була вислана з Криму. Мені здається, книги, документальні фільми, виставки - це дуже важливо».

Найбільший внесок в культурну дипломатію, звичайно, зробила кримськотатарська співачка Джамала, яка три роки тому перемогла на Євробаченні з піснею «1944» - про депортацію її народу з Криму.

Передрук та інше використання матеріалів, розміщених на цьому веб-сайті, дозволяється за умови посилання на джерело.

Дивіться також: Як кримські татари живуть в Америці? Відео

Як кримські татари живуть в Америці? Відео
please wait

No media source currently available

0:00 0:03:59 0:00

Більше

XS
SM
MD
LG