Спеціальні потреби

Блоги "Моя Америка"

середа 4 Вересень 2019

Calendar
2019 2018
Січень Лютий Березень Квітень Травень Червень Липень Серпень Вересень Жовтень Листопад Грудень

Думки, висловлені в рубриці «Моя Америка», передають погляди самих авторів і не відображають позицію «Голосу Америки».

Писати власне ім’я та прізвище, знати назви місяців і пір року, самостійно застібати ґудзики – ці та низку інших вмінь та навичок повинна опанувати 5-річна дитина у США перед тим, як піти до школи. З п’ятирічного віку – з передшкілля (kindergarten) - у Штатах починається загальноосвітня школа.

Ще у червні ми - батьки - отримали теку паперів із рекомендаціями школи та матеріалом для роботи з дитиною вдома, щоб підготувати свою 5-річку до школи. Найскладнішим виявилось застібання ґудзиків, на опанування цього навику пішло кілька тижнів наполегливої праці. Але усе починається, звісно, не з ґудзиків, а з вибору школи.

У цій статті я розповім про власний досвід підготовки дитини до першого дня в американській школі.

ВИБІР ШКОЛИ

Шкільна освіта у США обов’язкова та безкоштовна. Якщо батькам не подобається/не підходить державна школа, вони можуть обрати приватний освітній заклад. Навчання в такому, за даними Національного Центру освітньої статистики, коштуватиме в середньому 8-13 тисяч доларів у рік.

Як правило, родини з дітьми шкільного чи дошкільного віку та навіть молоді подружжя, купуючи житло, зважають на те, до якої школи приписаний район їхнього потенційного нового будиноку чи квартири. Дитина може ходити до державної школи лише за місцем проживання.

Крім того, обираючи нове житло чи роблячи вибір між державною та приватною школою, родини часто керуються шкільними рейтингами. Їх складають як штати, так і профільні громадські організації, враховуючи такі критерії:

  • академічні знання учнів школи (швидкість читання, знання математики, світогляд)
  • забезпеченість школи (наскільки добре вона обладнана, скільки і в якому стані спортзали, кімнати для обіду, туалети, які гуртки та секції пропонують дітям)
  • нагороди (визнання школи чи вчителів на рівні штату, держави).
    Екскурсію можна замовити в будь-який час по телефону, навіть за півроку до початку навчання вашої дитини.

В описах рейтингів вказується процентне співвідношення за расовою приналежністю, а також додається географічна мапа району, де живуть діти, що відвідують цю школу.

Якщо рейтингу недостатньо для остаточного рішення, завжди можна замовити екскурсію до школи.

Під час такого туру батьки спілкуються з учителями, з директором, можуть побувати на уроці і побачити школу зсередини. Без попереднього запису ви не можете прийти і самостійно розглядати школу. Екскурсію можна замовити в будь-який час по телефону, навіть за півроку до початку навчання вашої дитини.

Не менш важливим критерієм при виборі школи є відгуки та досвід батьків, чиї діти вже вчилися в цій школі. Тут в нагоді будуть Інтернет, бесіди з сусідами, друзями.

ЗНАЙОМСТВО ЗІ ШКОЛОЮ

Якщо ви визначилися, де ваша дитина буде навчатись, першим знайомством зі школою стане екскурсія, яку ви замовляли або все ще збираєтесь замовити. Це не обов’язково, але дуже корисно для батьків.

Вперше ми отримали імейл від директора школи у травні з пропозицією зустрітися і познайомитись.

Загалом, адміністрація кожної школи пропонує власну програму знайомства з новими школярами та їхніми родинами. У нашому випадку директор школи періодично надсилає батькам електронні листи зі шкільними новинами. Вперше ми отримали імейл від директора школи у травні з пропозицією зустрітися і познайомитись.

Впродовж літа школа призначила нам чотири зустрічі. Вони добровільні, не всі родини відгукуються на ці запрошення, але такі зустрічі досить інформативні як для батьків, так і для освітян.

Перша зустріч – червень

Зустріч на ігровому майданчику лише батьків із дітьми 5-річного віку, щоб майбутні школярі та їхні батьки познайомились і знайшли контакт. У класах переважно 25-30 учнів.

Друга зустріч – липень

Директор школи та вчителі запросили батьків усіх класів початкової школи (від 1 до 5 класу). Захід проводиться на вулиці з ініціативи батьківського комітету. Діти бавляться біля ігрового майданчика, декого з них моя дитина вже знає після першого знайомства.

Поблизу ігрового майданчика - вагончик-холодильник з морозивом, а біля нього смажиться попкорн. Ці смаколики - для дітей та дорослих - фінансуються з бюджету батьківського комітету.

Директор школи та вчителі в неформальній обстановці індивідуально розмовляють з батьками і з дітьми. На цій же зустрічі батьківський комітет школи розповідає про їхню роботу/плани, а також запрошують/записують до комітету нових батьків за бажанням.

Третя зустріч – серпень

Це свого роду шкільний інструктаж лише для батьків (без дітей) у вечірній час. Батьки на цій зустрічі знайомляться зі шкільною програмою. Тут вони дізнаються, що вже через два тижні їхня 5-тирічка має презентувати у класі власне "дослідження", що за наступний рік дитина почне читати, трохи писати, вимірювати, користуватись комп'ютером.

Вчителі розповідають батькам, як виглядає навчальний день, обідня перерва, екскурсії, оцінка знань і вмінь учнів впродовж року, комунікація з вчителем. А ще - що дитина не може пропустити на рік більше 14 днів навчання у школі без важливої причини.

Тут також батькам пропонують стати волонтером у школі. Наприклад, допомагати працівникам школи під час обідів, півгодинної перерви або після уроків, працювати у бібліотеці.

Ті, хто погодився стати волонтером, має пройти обов`язковий тренінг на тему «Розпізнавання серед дітей ознак недогляду чи насильства».

Четверна і фінальна зустріч

Це своєрідні «Відкриті двері» для батьків, родичів, учнів, вчителів. З морозивом та екскурсією.

На цій зустрічі дітям показують їхні класи, спортзал, їдальню, школярі знайомляться зі своєю вчителькою та однокласниками. Це мені дещо нагадало «Перший дзвінок» в Україні, але без шикування у шкільному дворі та офіційних промов.

ПЕРШИЙ ДЗВІНОК

У США немає урочистих лінійок у перший день школи. І перший день навчального року – не обов’язково першого вересня.

Зазвичай, кожен шкільний округ у штаті вирішує, коли починається навчальний рік. Чимало американських шкіл почали навчання у серпні або навіть наприкінці липня. Традиційно ж більшість шкіл починали навчальний рік на другий день після Дня праці (Labor Day), який відзначається в перший понеділок вересня. До прикладу, ми йдемо до школи 4-го вересня (вівторок).

Школярі не несуть квітів вчителям, не вдягаються святково. Перший день у школі є звичайним навчальним днем.

ШКІЛЬНИЙ ШОПІНГ

За даними компанії Deloitte Services, шкільні витрати для батьків на одну дитину у США складають в середньому 510 доларів. Це кошти на одяг, взуття, канцелярські приладдя, техніку. Кожна школа зазвичай пропонує список рекомендованих речей для школярів.

Моя знайома з Нью-Йорка Світлана Сіщук, мама 5-річного хлопчика, підрахувала, що їхні шкільні витрати співпадають зі статистикою.

​У нашому випадку, школа на веб-сайті оприлюднила рекомендований список приладдя для учнів різних класів. Для 5-річок, як видно зі списку, потрібно небагато: рюкзак, клей, фломастери, маркери, прості та кольорові олівці і навушники.

​Про корупцію тут не йдеться, адже речі закуповують самі батьки в будь-якому магазині чи онлайн.

Кожна школа самостійно визначає потреби своїх учнів. Деякі батьки отримують дуже детальний список канцелярських товарів із назвами брендів.

Зазвичай це робиться для того, щоб всі діти в класі мали однакові олівці та зошити, щоб ніхто не вважався "кращим-гіршим". Крім того, вчителі зазвичай добре знають, ножиці якого бренду добре ріжуть і безпечні для дитини. До прикладу, навушки у нашій школі мають коштувати не більше $20, так рекомендує школа.

Канцтовари на цілий рік наперед батьки приносять у перший день школи (або раніше). У нашому випадку кожен учень в класі має свою підписану коробку, де складені її\його приладдя.

Більшість канцтоварів - не вимагають, а рекомендують, принести. В школі не оголошують публічно, хто приніс, а хто ні.

Часом складання ранців з усім шкільним приладдям бере на себе батьківський комітет, який таким чином економіть іншим батькам час та проведенням різних акцій/заходів заробляє на потреби школи.

Моя колега Тетяна Ворожко (мама п`ятикласника) розповідає, що влітку вони купують синові лише новий наплічник та взуття. Решту замовляють на веб-сайті школи. На це витрачають буквально кілька секунд, і усі потрібні фломастери, альбоми для малювання та решта приладдя опиняються на парті школяра в перший день навчального року.

Американські учні-початківці у більшості державних шкіл не вдягають шкільну форму. Головне правило, щоб одяг та взуття були зручними. У нашому випадку вчителі мали одне прохання: щоб діти не взували в’єтнамки до школи, бо в них незручно бігати.

Обід кожен учень або приносить з дому, або купує у кафетерії. В середньому ціна ланчу коштує $2.55, щоразу учні розраховуються за їжу карткою, яку батьки раз у місяць поповнюють.

Загалом, якщо порівнювати підготовку до школи в Україні та США, американські освітяни (принаймні у початковій школі) значно інтенсивніше контактують з батьками – через зустрічі, імейли, екскурсії, волонтерство, батьківську раду. Таким чином батьки більше відчувають себе частиною навчального процесу.

Участь в цьому для них не обов’язкова, але дуже корисна. Крім того, часті зустрічі перед навчальним роком забезпечують менш стресовий початок навчання як для дітей, так і для їхніх батьків.

Передрук та інше використання матеріалів, розміщених на цьому веб-сайті, дозволяється за умови посилання на джерело.

Дивіться також: Історія успіху: медичний прорив 17-річної іммігрантки з України

Історія успіху: медичний прорив 17-річної іммігрантки з України. Відео
please wait

No media source currently available

0:00 0:05:48 0:00

Night in museum

Думки, висловлені в рубриці «Моя Америка», передають погляди самих авторів і не відображають позицію «Голосу Америки».

Якщо літнім п'ятничним вечором ви раптом опинитеся неподалік від Музею природної історії у Вашингтоні, то побачите дивну картину: дорослі і діти, нав'ючені величезними тюками, з яких визирають подушки і матраци, крокують до входу.

Сьома година вечора, музей закрився, але потік загадкових відвідувачів не зупиняється. Один, два, три, чотири ... – можна налічити не менш сотні дітей!

Всі вони - учасники акції «Ніч в музеї». Музеї Смітсонівського інституту влаштовують такі ночівлі щоліта, по п'ятницях. Переночувати можна у Національній галереї, Музеї космонавтики і Музеї американської історії, але найулюбленіший, звичайно, Музей природної історії: навіть дорослі хочуть хоч на одну ніч перетворитися в персонажа актора Бена Стілера з фільму «Ніч в музеї» і спробувати заснути поруч з динозаврами, велетенськими китами, акулами або слонами.

Але зараз 7-ма, а відбій, згідно з розкладом, тільки в 11-ій вечора. За цей час треба втомитися так, щоб потім миттєво заснути, не прислухаючись тривожно до сторонніх звуків і не турбуючись, чи шастають музейними залами динозаври (а раптом?).

Для початку - легкий перекус в музейному кафе і невеликий інструктаж. Співробітниця музею розповідає про правила поведінки і про тригодинне пригодницьке випробування, яке почнеться з хвилини на хвилину.

«Як ви думаєте, яке тут найважливіше правило? Най-най, номер один? »- запитує вона. Мій син тут же підкидає руку і кричить: «Have fun!» (Веселитися).

І це - правильна відповідь. Ніяких «дотримуйтеся тиші» і «руками не чіпати». Чіпати експонати тут не тільки можна, а й треба. І вести себе шумно і весело - теж!

Діти беруть ліхтарики, теки з картою змагань і відправляються їх проходити. За три години їм треба обійти майже всі зали музею, а по дорозі не тільки пройти випробування, але і знайти на підлозі «втрачені» букви, щоб в самому кінці скласти з них «секретне» речення.

Ніяких «дотримуйтеся тиші» і «руками не чіпати». Чіпати експонати тут не тільки можна, а й треба.

Дітей багато, зазвичай, на ночівлі приходить близько сотні, тому всіх ділять на групи - і у кожної групи свій маршрут, щоб не йти натовпом друг за другом. Ми починаємо з гри у хижаків і травоїдних. За 30 секунд травоїдним треба заховати від хижаків якомога більше яєць, а хижакам за ті ж 30 секунд якомога більше тих яєць знайти ( «з'їсти»).

У наступному залі ліпимо з глини щось викопне (виріб можна буде забрати вранці), потім вчимося бути як динозавр, без рук. Завдання нескладне і приємне: до того ж нам дістається нагорода – величезний зефір.

Поруч можна «на власній шкірі» відчути, як підшкірний жир захищає від холоду жителів Арктики: ми з сином опускаємо руки спочатку в контейнер з льодом, а потім в мішок з жиром, через який лід зовсім не відчувається.

Потім вгадуємо правду і міфи про гігантських кальмарів. Ось вони, поруч: кальмар і кальмаріха з величезними щупальцями. Десь поруч з ними ми і будемо ночувати сьогодні.

За рогом співробітники музею вчать дітей і дорослих повзати, як ящірка. Якщо ви думаєте, що це легко - просто ліг і поповз, - то сильно помиляєтеся!

При переході від одного етапу до іншого ми час від часу проходимо через центральний зал з величезним слоном на ім’я Генрі в центрі. Навколо напівтемрява, слова відлунюють, повз раз у раз снують розбурхані діти з картами в руках. Здається, що я і правда в якомусь фільмі, а Генрі ніяка не статуя - ось же він, щойно повернув голову в мою сторону! Або мені знову здалося?

Саванна, пустеля, тропічні ліси і місця проживання доісторичних людей - на годиннику вже 10, але подорож все не закінчується.

Ми саджаємо насіння соняшнику, товчемо щось в «доісторичної» ступці, розбираємо і збираємо модель людського хребта. Зголоднілі, знову хочемо поїсти «як динозаври», але цей номер вже не проходить: зефір дінозаврського розміру кожному з учасників видається тільки одна.

Зрештою секретна фраза вимальовується. Пройшовши випробування і відшукавши всі літери, ми склали визнання: «Ми любимо ночівлі!»

Між тим як раз настає час ночівлі. В океанічному залі діти і дорослі намагаються знайти собі зручні куточки. З усіх боків чути звук насосів: це наповнюються повітрям надувні матраци. Більш загартовані в походах учасники влаштовуються на килимках для йоги. В туалет тягнеться процесія в різнокольорових піжамах чистити зуби.

Хтось читає, хтось базікає перед сном, хтось розглядає черево величезного кита, що висить під стелею. Здається, що ти на гігантському кораблі і тобі щось розповідає океан. Слон Генрі, що залишився на самоті, напевно страшно сумує.

У наступному році ми, мабуть, прийдемо до тебе знову: треба ж переконатися, що все це нам не приснилося.

Об 11.30 світло повністю вимикають. Ми засипаємо хвилин за п'ять і спимо глибоко і міцно, як вдома (хвала надувному матрацу!)

А рівно о 7-ій музей знову прокидається. Як в зйомці, яку прокручують у зворотному напрямку, матраци здуваються, спальні мішки згортаються, подушки зникають в об'ємистих тюках і візках, веселі піжами знову змінюються повсякденним одягом. Через якихось півгодини вже ніщо не нагадує про вчорашні пригоди.

Ми снідаємо в кав’ярні, йдемо в крамницю сувенірів, яку спеціально для учасників ночівлі відкривають раніше, і прямуємо до виходу.

До побачення, слон Генрі! У наступному році ми, мабуть, прийдемо до тебе знову: треба ж переконатися, що все це нам не приснилося.

Передрук та інше використання матеріалів, розміщених на цьому веб-сайті, дозволяється за умови посилання на джерело.

Дивіться також: Спіймати хвилю: як у Каліфорнії собак вчать серфінгу. Відео

Спіймати хвилю: як у Каліфорнії собак вчать серфінгу. Відео
please wait

No media source currently available

0:00 0:03:03 0:00

Більше

XS
SM
MD
LG