Спеціальні потреби

Блоги "Моя Америка"

неділя 8 Вересень 2019

Calendar
2019 2018
Січень Лютий Березень Квітень Травень Червень Липень Серпень Вересень Жовтень Листопад Грудень

Думки, висловлені в рубриці «Моя Америка», передають погляди самих авторів і не відображають позицію «Голосу Америки».

Одного разу ми з чоловіком зустріли в магазині його друга, якого він не бачив років п'ять. І перше, що той йому повідомив про своє життя, - це кількість відпрацьованих на тому тижні годин. Ми так і не дізналися, одружився він чи, може, будинок купив. Втім, дивуватися тут особливо нічому. Коли цих годин 60, а то й усіх 100 - ні на що інше в житті часу просто не залишається.

У середньому, згідно з даними Геллап, американці працюють 47 годин на тиждень. Але це лише ті, хто працює повний робочий день. Якщо врахувати також тих, що працюють півдня та сезонних працівників, то робочий тиждень середньостатистичного американця триває 34.4 години, що більше, ніж у Франції чи в Німеччині, але поступається 15 країнам, серед яких усі Балтійські країни, Греція та Мексика.

П`ята частина мешканців США працює 60 та більше годин на тиждень

У тої же час 18%, або майже п’ята частина мешканців США, вкладає в роботу 60 та більше годин на тиждень. Хто ці люди і чому вони це роблять? Серед них чимало власників малого бізнесу, працівників сфери медицини, громадського харчування, права і фінансів. Утім, «стахановців» можна знайти скрізь, включно з федеральним урядом.

Чоловік моєї колишньої сусідки Шерон - лікар-ординатор. Він працює 80 годин на тиждень, часто цілодобово та з одним вихідним. Відпустка - 2 тижні в році і пара загальнонаціональних свят. І це не межа. Посада "resident", яка приблизно відповідає українському ординаторові, означає, «постоялець». Історично лікарі-резиденти жили безпосередньо в лікарні і були доступні в будь-який час дня і ночі.

Інша моя знайома, Дарина, працює фінансовим консультантом у великій американській компанії. Для неї сорокагодинний робочий тиждень - затишшя. А, коли вона працює над проектом, то пропрацювати може і 90 годин в тиждень, що включає всі вихідні і пару всенічних.

Дослідниці Сильвія Гьюлет та Керолін Бак Люс провели велике дослідження так званих «екстремальних працівників», результатами якого поділилися на сторінках Harvard Business Review.

На сон, їжу та душ він може дозволити собі витратити всього 48 годин на тиждень. Але його це влаштовує.

«Екстремальних працівників» вони визначили, як таких, що не лише працюють 60 та більше годин на тиждень, а ще і виконують відповідальну роботу та багато заробляють.

Один з них, Судгір, працює у великому комерційному банку в Нью-Йорку. Часом - 120 годин на тиждень. На сон, їжу та душ він може дозволити собі витратити всього 48 годин на тиждень. Але його це влаштовує. Судгір – іммігрант з Індії, якому всього 23 роки. Причому заробляє він більше, ніж 94% мешканців США.

І, як з’ясували Гьюлет та Люс, більшість екстремальних працівників (66%) люблять свою роботу, присвячуючи їй всі свої думки та сили. Навіть ті, що одружені та мають дітей, отримують більше позитивних емоцій та натхнення на роботі, а родини часто бачать тільки на вихідних. Мало хто з них відчуває себе жертвою і дві третини говорять, що такі умови, коли від тебе багато вимагається, але і багато дається, підходить їхньому типу особистості.

Щасливі та не дуже «екстремали»

Причому висока зарплата – не найголовніший фактор задоволення від роботи. Для чоловіків він тільки на третьому місці. Виклик та адреналін, а також геніальних колег вони цінують більше. А для жінок – гроші і зовсім у кінці списку. Найбільше в такій роботі їх приваблює те, що можна досягати реальних змін, впливати на важливі процеси та бути гравцем світового рівня.

Утім, у захваті не усі. Чимало з «екстремалів» вважають, що це шкодить їхньому здоров’ю, не залишає час на змістовні стосунки з дітьми, псує відносини з подружжям та навіть не дає можливість мати нормальне сексуальне життя.

Жінки, які складають 20% «екстремальних» працівників, - серед найменш задоволених, переважно через негативні наслідки, які їхня зайнятість має на дітей.

Екстремальна робоча культура, роблять висновок дослідниці, дає перевагу в короткій перспективі, але дорого обходиться в тривалому часі, як самим «екстремалам», так і компаніям.

Згідно із гарвардським дослідженням, щороку у США витрачається від 125 до 190 мільярдів доларів на медичні витрати, пов’язані із фізичними та психологічними наслідками виснаження, пов’язаного із робочим стресом (burnout).

Але в тої же час робочі години та навантаження на одного працівника продовжує рости. Навіть учасники цього дослідження казали, що ще 5 років тому вони так важко не працювали. Але ж чому так відбувається?

П’ять причин неймовірної зайнятості

Дослідниці пропонують наступні причини.

По-перше, через злиття компаній та аутсорсінг зростає змагальність. Позицій стає менше, конкуренція за кожне робоче місце зростає, а на кожного працівника припадає більше обов’язків. До того ж медична страховка та інші пільги в США переважно надаються роботодавцем, а закон у багатьох випадках дозволяє не платити за понаднормову працю. Отже компаніям дуже дорого обходиться кожний працівник – краще одному платити багато, ніж наймати кількох на нижчу зарплату.

Екстремальна робоча культура дає перевагу в короткій перспективі, але дорого обходиться в тривалому часі, як самим «екстремалам», так і компаніям.

По-друге, в США процвітає так звана екстремальна етика. Вижати з себе останні соки, піти на ризик та показати, на що ти справді здатний - все це постійно пропагується в популярній культурі. Топ-банкіри та топ-менеджери порівнюють себе з учасникам ультра-марафонів та змагань «Залізна людина».

По-третє, - новий рівень зв’язку робить працівників доступними в будь-який час дня та ночі.

По-четверте, професіонали найвищого ґатунку, як правило, оточені такими ж талановитими співробітниками. Проводити з ними час стає цікавішим, ніж з друзями дитинства чи навіть з подружжям.

По-п’яте, глобалізація змушує провідні кампанії бути відкритими 24 години на добу. Коли в тебе клієнти в Делі і в Боготі, важко залишатися в рамках 8-годинного дня.

Улюблена письменниця Дональда Трампа – теж за «екстремальну етику»

Я б ще додала, вже у ширшому вимірі, протестантську етику, згідно з якою праця є однією з найвищих цінностей, а також - вплив уродженки Петербургу, а пізніше – мешканці Криму Аліси Розенбаум.

Народившись на початку 20-го століття, їй в 1925 році вдалося виїхати з Радянського Союзу, де її сім'я втратила родинні аптеки і мало не померла з голоду. У США вона вийшла заміж за голлівудського актора і під псевдонімом Айн Ренд опублікувала кілька книг, які проповідують її філософську концепцію «об'єктивізм» - протилежну від ненависного їй більшовизму і колективізму. Її книги справили на американців величезне враження і її можна назвати одним із стовпів консервативної ідеології в США.

Я її книгу «Атлант розправив плечі», сторінок на 800, старанно прочитала. На мою думку, її філософію можна підтримувати до тих пір, поки не народиш дитину чи не захворієш. Її звинувачували у вихвалянні егоїзму, а її позитивні герої, як і вона сама в реальному житті, не мали дітей і дуже багато працювали. Повна самовіддача роботі, у відповідності з об'єктивізмом, - основна мета і цінність людського життя. І ділитися заробітком ні з ким не треба.

До речі, згідно з Washington Post, Айн Ренд – улюблена письменниця Дональда Трампа, колишнього держсекретаря Рекса Тіллерсона та ще кількох членів його нової Адміністрації.

Багато працюють не лише банкіри та юристи

Але багато працюють не лише високооплачувані професіонали. Письменниця Барбара Ерейнрег в якості експерименту для книги на власній шкурі відчула життя працівників малокваліфікованої праці. Для того, щоб платити мінімум за житло та їжу, пише вона, необхідно працювати на двох роботах або понаднормово на одній і ні в якому разі не можна хворіти, ламати машини, народжувати дітей і потрапляти в будь-які неприємності. Сьогодні в США ринок праці, у першу чергу, цієї категорії достеменно змінюється, що має величезні наслідки і для родинного, і для політичного життя США.

Передрук та інше використання матеріалів, розміщених на цьому веб-сайті, дозволяється за умови посилання на джерело.

Дивіться також: Спорт та корисні зв’язки: як теніс об’єднав українців в американській столиці. Відео

Думки, висловлені в рубриці «Моя Америка», передають погляди самих авторів і не відображають позицію «Голосу Америки».

Писати власне ім’я та прізвище, знати назви місяців і пір року, самостійно застібати ґудзики – ці та низку інших вмінь та навичок повинна опанувати 5-річна дитина у США перед тим, як піти до школи. З п’ятирічного віку – з передшкілля (kindergarten) - у Штатах починається загальноосвітня школа.

Ще у червні ми - батьки - отримали теку паперів із рекомендаціями школи та матеріалом для роботи з дитиною вдома, щоб підготувати свою 5-річку до школи. Найскладнішим виявилось застібання ґудзиків, на опанування цього навику пішло кілька тижнів наполегливої праці. Але усе починається, звісно, не з ґудзиків, а з вибору школи.

У цій статті я розповім про власний досвід підготовки дитини до першого дня в американській школі.

ВИБІР ШКОЛИ

Шкільна освіта у США обов’язкова та безкоштовна. Якщо батькам не подобається/не підходить державна школа, вони можуть обрати приватний освітній заклад. Навчання в такому, за даними Національного Центру освітньої статистики, коштуватиме в середньому 8-13 тисяч доларів у рік.

Як правило, родини з дітьми шкільного чи дошкільного віку та навіть молоді подружжя, купуючи житло, зважають на те, до якої школи приписаний район їхнього потенційного нового будиноку чи квартири. Дитина може ходити до державної школи лише за місцем проживання.

Крім того, обираючи нове житло чи роблячи вибір між державною та приватною школою, родини часто керуються шкільними рейтингами. Їх складають як штати, так і профільні громадські організації, враховуючи такі критерії:

  • академічні знання учнів школи (швидкість читання, знання математики, світогляд)
  • забезпеченість школи (наскільки добре вона обладнана, скільки і в якому стані спортзали, кімнати для обіду, туалети, які гуртки та секції пропонують дітям)
  • нагороди (визнання школи чи вчителів на рівні штату, держави).
    Екскурсію можна замовити в будь-який час по телефону, навіть за півроку до початку навчання вашої дитини.

В описах рейтингів вказується процентне співвідношення за расовою приналежністю, а також додається географічна мапа району, де живуть діти, що відвідують цю школу.

Якщо рейтингу недостатньо для остаточного рішення, завжди можна замовити екскурсію до школи.

Під час такого туру батьки спілкуються з учителями, з директором, можуть побувати на уроці і побачити школу зсередини. Без попереднього запису ви не можете прийти і самостійно розглядати школу. Екскурсію можна замовити в будь-який час по телефону, навіть за півроку до початку навчання вашої дитини.

Не менш важливим критерієм при виборі школи є відгуки та досвід батьків, чиї діти вже вчилися в цій школі. Тут в нагоді будуть Інтернет, бесіди з сусідами, друзями.

ЗНАЙОМСТВО ЗІ ШКОЛОЮ

Якщо ви визначилися, де ваша дитина буде навчатись, першим знайомством зі школою стане екскурсія, яку ви замовляли або все ще збираєтесь замовити. Це не обов’язково, але дуже корисно для батьків.

Вперше ми отримали імейл від директора школи у травні з пропозицією зустрітися і познайомитись.

Загалом, адміністрація кожної школи пропонує власну програму знайомства з новими школярами та їхніми родинами. У нашому випадку директор школи періодично надсилає батькам електронні листи зі шкільними новинами. Вперше ми отримали імейл від директора школи у травні з пропозицією зустрітися і познайомитись.

Впродовж літа школа призначила нам чотири зустрічі. Вони добровільні, не всі родини відгукуються на ці запрошення, але такі зустрічі досить інформативні як для батьків, так і для освітян.

Перша зустріч – червень

Зустріч на ігровому майданчику лише батьків із дітьми 5-річного віку, щоб майбутні школярі та їхні батьки познайомились і знайшли контакт. У класах переважно 25-30 учнів.

Друга зустріч – липень

Директор школи та вчителі запросили батьків усіх класів початкової школи (від 1 до 5 класу). Захід проводиться на вулиці з ініціативи батьківського комітету. Діти бавляться біля ігрового майданчика, декого з них моя дитина вже знає після першого знайомства.

Поблизу ігрового майданчика - вагончик-холодильник з морозивом, а біля нього смажиться попкорн. Ці смаколики - для дітей та дорослих - фінансуються з бюджету батьківського комітету.

Директор школи та вчителі в неформальній обстановці індивідуально розмовляють з батьками і з дітьми. На цій же зустрічі батьківський комітет школи розповідає про їхню роботу/плани, а також запрошують/записують до комітету нових батьків за бажанням.

Третя зустріч – серпень

Це свого роду шкільний інструктаж лише для батьків (без дітей) у вечірній час. Батьки на цій зустрічі знайомляться зі шкільною програмою. Тут вони дізнаються, що вже через два тижні їхня 5-тирічка має презентувати у класі власне "дослідження", що за наступний рік дитина почне читати, трохи писати, вимірювати, користуватись комп'ютером.

Вчителі розповідають батькам, як виглядає навчальний день, обідня перерва, екскурсії, оцінка знань і вмінь учнів впродовж року, комунікація з вчителем. А ще - що дитина не може пропустити на рік більше 14 днів навчання у школі без важливої причини.

Тут також батькам пропонують стати волонтером у школі. Наприклад, допомагати працівникам школи під час обідів, півгодинної перерви або після уроків, працювати у бібліотеці.

Ті, хто погодився стати волонтером, має пройти обов`язковий тренінг на тему «Розпізнавання серед дітей ознак недогляду чи насильства».

Четверна і фінальна зустріч

Це своєрідні «Відкриті двері» для батьків, родичів, учнів, вчителів. З морозивом та екскурсією.

На цій зустрічі дітям показують їхні класи, спортзал, їдальню, школярі знайомляться зі своєю вчителькою та однокласниками. Це мені дещо нагадало «Перший дзвінок» в Україні, але без шикування у шкільному дворі та офіційних промов.

ПЕРШИЙ ДЗВІНОК

У США немає урочистих лінійок у перший день школи. І перший день навчального року – не обов’язково першого вересня.

Зазвичай, кожен шкільний округ у штаті вирішує, коли починається навчальний рік. Чимало американських шкіл почали навчання у серпні або навіть наприкінці липня. Традиційно ж більшість шкіл починали навчальний рік на другий день після Дня праці (Labor Day), який відзначається в перший понеділок вересня. До прикладу, ми йдемо до школи 4-го вересня (вівторок).

Школярі не несуть квітів вчителям, не вдягаються святково. Перший день у школі є звичайним навчальним днем.

ШКІЛЬНИЙ ШОПІНГ

За даними компанії Deloitte Services, шкільні витрати для батьків на одну дитину у США складають в середньому 510 доларів. Це кошти на одяг, взуття, канцелярські приладдя, техніку. Кожна школа зазвичай пропонує список рекомендованих речей для школярів.

Моя знайома з Нью-Йорка Світлана Сіщук, мама 5-річного хлопчика, підрахувала, що їхні шкільні витрати співпадають зі статистикою.

​У нашому випадку, школа на веб-сайті оприлюднила рекомендований список приладдя для учнів різних класів. Для 5-річок, як видно зі списку, потрібно небагато: рюкзак, клей, фломастери, маркери, прості та кольорові олівці і навушники.

​Про корупцію тут не йдеться, адже речі закуповують самі батьки в будь-якому магазині чи онлайн.

Кожна школа самостійно визначає потреби своїх учнів. Деякі батьки отримують дуже детальний список канцелярських товарів із назвами брендів.

Зазвичай це робиться для того, щоб всі діти в класі мали однакові олівці та зошити, щоб ніхто не вважався "кращим-гіршим". Крім того, вчителі зазвичай добре знають, ножиці якого бренду добре ріжуть і безпечні для дитини. До прикладу, навушки у нашій школі мають коштувати не більше $20, так рекомендує школа.

Канцтовари на цілий рік наперед батьки приносять у перший день школи (або раніше). У нашому випадку кожен учень в класі має свою підписану коробку, де складені її\його приладдя.

Більшість канцтоварів - не вимагають, а рекомендують, принести. В школі не оголошують публічно, хто приніс, а хто ні.

Часом складання ранців з усім шкільним приладдям бере на себе батьківський комітет, який таким чином економіть іншим батькам час та проведенням різних акцій/заходів заробляє на потреби школи.

Моя колега Тетяна Ворожко (мама п`ятикласника) розповідає, що влітку вони купують синові лише новий наплічник та взуття. Решту замовляють на веб-сайті школи. На це витрачають буквально кілька секунд, і усі потрібні фломастери, альбоми для малювання та решта приладдя опиняються на парті школяра в перший день навчального року.

Американські учні-початківці у більшості державних шкіл не вдягають шкільну форму. Головне правило, щоб одяг та взуття були зручними. У нашому випадку вчителі мали одне прохання: щоб діти не взували в’єтнамки до школи, бо в них незручно бігати.

Обід кожен учень або приносить з дому, або купує у кафетерії. В середньому ціна ланчу коштує $2.55, щоразу учні розраховуються за їжу карткою, яку батьки раз у місяць поповнюють.

Загалом, якщо порівнювати підготовку до школи в Україні та США, американські освітяни (принаймні у початковій школі) значно інтенсивніше контактують з батьками – через зустрічі, імейли, екскурсії, волонтерство, батьківську раду. Таким чином батьки більше відчувають себе частиною навчального процесу.

Участь в цьому для них не обов’язкова, але дуже корисна. Крім того, часті зустрічі перед навчальним роком забезпечують менш стресовий початок навчання як для дітей, так і для їхніх батьків.

Передрук та інше використання матеріалів, розміщених на цьому веб-сайті, дозволяється за умови посилання на джерело.

Дивіться також: Історія успіху: медичний прорив 17-річної іммігрантки з України

Історія успіху: медичний прорив 17-річної іммігрантки з України. Відео
please wait

No media source currently available

0:00 0:05:48 0:00

Більше

XS
SM
MD
LG