Українці, що почали прибувати до США з початком перебудови у Радянському Союзі, поступово набираються досвіду та сміливості для відкриття власних бізнесів. У місті Парма, штату Огайо, де проживає одна з найбільших українських громад у США, національність мешканців міста можна розпізнати по назвах магазинів. Ось уже десять років місцеві українці купують продукти, до яких звикли з дитинства, в одній з таких крамниць - магазині «Львів».
Ірина Поврозник разом з чоловіком Андрієм наважилися відкрити власний бізнес десять років тому:
«Працювали на роботах. Я працювала в магазині, Андрій на фабриці. Там, де я працювала, магазин закривався, бо там було погане місце. Я так думаю, може ми відкриємо. І так ми з Андрієм порадились і відчинили спочатку маленький магазинчик, а тепер вже маєм більший», -- говорить Iрина.
За словами Андрія Поврозник, для відкриття бiзнесу вiн з Iриною взяв позику i йому самому доводилося працювати на двох роботах. «Страшно було, ризикували. Працювали багато, дуже багато працювали ми», -- пригадує вiн. «Але якось Бог поміг нам в цьому», додала Iрина.
Ірина та Андрій іммігрували до США зі Львова 1988 року. У той час вони були першою хвилею українців, яким дозволили залишити Радянський Союз. Сьогодні у бізнесі допомагає старший син Роман. Окрім першого «Львова» мають магазин сувенірів «Базар-Імпорт», а у 2002 році у цьому ж районі відкрили другий «Львів». Продукти закуповують у Нью-Йорку, де налагоджено виробництво харчів європейського зразка та поставки з України, Росії, Білорусі, Польщі та інших країн.
Як говорить Ірина, «ми маємо різні - українські, італійські, румунські води. Маємо Поляну популярну, люблять тут у нас люди».
Цікавляться місцеві українці і подіями на батьківщині. У «Львові», як каже Андрiй, можна придбати популярні українські газети – серед них Українське слово та львiвський Високий Замок. «Купляють люди, цікавляться як там на Україні».
Мешканці Парми щоразу повертаються до «Львова» за смаком дитинства. Валентина Мартинюк - постійний клієнт українського магазину:
«Тут я вже сімнадцять років, але все рівно хоч я вже і привикла до цієї їжі, але мені все рівно з дитячого хочеться чогось такого українського».
Окрім українців, до «Львова» приходять представники різних європейських національностей, як то росіяни, поляки та навіть німці. Як сказала одна німкеня, місцевим німцям продукти у «Львовi» немов рiднi:
«Тут ми знаходимо найкращу їжу, з якою зростали. Нам знайома ця салямі, ця риба, цей шоколад. Всі ці речі, включно з консервованими продуктами. Ми дуже дякуємо за відкриття цієї крамниці у цьому районі».
Аби вести власну справу у США, особливо пов’язану з харчами, необхідно дотримуватися численних суворих правил та вимог. Інспекції, каже Iрина, звична справа для малих бізнесів:
«Тут дуже багато інспекторів всяких, але як все правильно робити. Треба робити, як воно має бути, як інспектори вимагають і тоді все окей».
До чого Андрій додає, що також пожежні, з департаменту охорони здоров’я приходять перевіряють, але нема ніяких проблем.
Ірина має торговельну освіту, отриману ще в Україні. Однак, ані вона, ані Андрій не мали досвіду ведення власної справи. Свій успіх Поврозники пояснюють тяжкою працею.
«Таких особливих складнощів, щоби відкрити бізнес немає. Головне щоби гроші були, і охота була, і бажання було. Працювати треба, це дуже велика праця», -- говорить Андрiй.
Чого б не робили Ірина та Андрій у власній справі, вони в усьому залишаються українцями. Про що в їх магазинах говорить все. Українських малих бізнесів в Америці порівняно не багато. В українців репутація не дуже спритних до власного бізнесу, однак, родина Поврозників доводить протилежне.
