Шляхи виходу з політичної кризи очима експертів

Поки в розпущеному парламенті лунають гучні заяви, а вулицями Києва ходять колони мітингувальників, експерти розмірковують над шляхами виходу з політичної кризи. В останньому числі впливового тижневика “Дзеркало тижня” оглядач Юлія Мостова як рецепт національного порозуміння запропонувала такий розподіл влади в Україні: Ющенко – Президент, Янукович – Прем’єр, Тимошенко – спікер.

А тим часом директор Київського центру політичних досліджень та конфліктології Михайло Погребинський бачить вихід у поверненні до колишнього статус-кво. Щоб зупинити кризу – вважає провладно налаштований політолог – треба, щоб Конституційний Суд скасував президентський указ, або щоб цей указ відкликав сам президент, перенісши вибори на пізніший час. Варіант, пропонований “Дзеркалом тижня”, виключений, вважає Погребинський:

“Я вважаю, що це абсолютно виключений варіант. Тимошенко перейшла межу, і це унеможливило ймовірність запропонувати їй цю посаду, як рівноправного партнера для Ющенка і Януковича. Адже цю посаду має зайамати людина, яка готова до співпраці з різними політичними таборами. Інакше парламент працювати не зможе. Я думаю, що сама Мостова розуміє, що вона сказала дурницю. Тому це абсолютно безглузда пропозиція.

Один із варіантів, який в принципі можливий – це варіант, коли президент відкличе свій указ, але Янукович погодиться з тим, що позачергові вибори таки відбудуться. Але в час, коли це можливо, скажімо, восени”.

Коментуючи ідею розподілу влади між трьома політичними “гігантами” як засіб подолання кризи, інший експерт, науковий директор Школи політичної аналітики Києво-Могилянської академії Олексій Гарань, каже, що сьогодні треба обговорювати принципи, а не кандидатури. Колотнечу в державі могла б заспокоїти угода еліт про те, що після виборів, хто б на них не переміг, уряд побудують на компромісній основі:

“Якщо говорити про те, що запропонувала Мостова, то вона сама написала, що після того як запропонувала такий варіант, спершу подумала, що це маячня, але потім почала шукати аргументи на цю користь. Я думаю, що говорити треба не стільки про прізвища, як про принципи. І мені здається, що дійсно, треба шукати компроміс. І компроміс повинен полягати в тому, що потрібна принципова домовленість про те, що ці вибори не означають гру з нульовою сумою. Тобто, що переможець отримає все, а той, хто програє – нічого.

Я думаю, треба говорити про те, що після виборів можна буде дійсно сформувати уряд національної довіри чи національної єдності. І в нього якраз можуть увійти представники всіх політичних сил. Власне, не яструбів, а тих, хто готовий працювати задля національної єдності”.

На відміну від авторитетних експертів, моральні авторитети нації категоричніші щодо межі компромісів. Відомий публіцист, колишній політв’язень Євген Сверстюк не коментує можливого розподілу посад у майбутній владі, проте наголошує: призначені президентом дострокові вибори – єдиний вихід із цієї ситуації:

“Я вважаю, що політичний тупик почався тоді, коли почали підійматися регіонали як сила напівполітична і напівкримінальна, і яка не є підготовленою для справжньої політичної, державної роботи. У цьому була загроза від самого початку. І програш демократичних сил і втрата позиції – у цьому був початок катастрофічного розвитку подій.

Думаю, що нині це був єдиний вихід – оголосити дострокові вибори і розігнати чи розпустити парламент, який не має ніякого авторитету в народі і у світі. А отже, який не має ніякого морального права на існування. Це було неминуче і невідворотне. І що довше тривала б така ситуація, то гіршою вона була б. Будь-який інший розвиток подій вже буде виходом із цієї безперспективності, яку обіцяла нам абсолютна влада кримінальної сили”.