Інститут Кенана у Вашингтоні започаткував міжнародну програму наукового обміну, згідно з якою фахівців різних галузей запрошують у Сполучені Штати для проведення досліджень.
Однією з учасниць цієї програми стала доктор педагогічних наук Галина Лактіонова, яка протягом кількох тижнів переймала у Вашингтоні американський досвід. Тема її спеціалізації: “Нові бачення і нові підходи до соціального обслуговування людей похилого віку”.
Детальніше про своє дослідження та систему соціальних послуг для людей похилого віку в Україні Галина Лактіонова поділилась у розмові з Андрієм Годованцем.
АГ: Пані Галино, що саме ви взяли від цієї програми і якій досвід повезете зі собою в Україну?
НЛ: В американському досвіді я можу відзначити три речі. По-перше, всі важливі політичні рішення тут приймають на підґрунті дуже фундаментальних досліджень. Друге це те, що існує дуже серйозний і широкий сервіс для людей похилого віку. І третє – існує маса публікацій, ресурсів, які можуть використовувати самі люди похилого віку, соціальні працівники проводять з цими людьми підготовку до такого важливого етапу життя.
АГ: Чим американські соціальні програми відрізняються від тих, які зараз працюють в Україні?
НЛ: Сьогодні вони відрізняються кардинально. По-перше, у США забезпечують доступність послуг. Кожна громада, кожний регіон, місце проживання людей має дуже широкий сервіс. І це не тільки медичний чи побутовий сервіс, коли для людей похилого віку є спеціальні помешкання. Це, так би мовити, довготривалий сервіс, коли цим людям допомагають вести домашнє господарство. Є також й освітні програми і їх дуже багато. Якщо ми подивимося, наприклад, як працює парламентська бібліотека і які є рубрики для людей похилого віку, то це вражає. Вражає й те, що ці послуги надає не тільки держава, але й неурядові організації. Саме організації, які працюють у цій сфері є найпотужнішими. І таким чином тут є про що розмірковувати і є над чим замислюватися.
АГ: Чи є у вас уже якісь конкретні плани, що саме ви б хотіли запроваджувати після повернення в Україну?
НЛ: Певні плани уже є. І враховуючи те, що я – науковець, мій задум пов’язаний з науковими публікаціями. Але я також є професором Київського педагогічного університету і я вже сьогодні моделюю нові теми для тих студентів, які отримують сьогодні фах “соціальний педагог”. На мій погляд, взагалі дуже багато університетів у Сполучених Штатах Америки мають свої дослідницькі центри і мають школи соціальних працівників, де готують фахівців до роботи з людьми похилого віку. Можливо такі інновації також будуть запроваджені в тому числі і завдяки моїй участі в Україні.
АГ: Наскільки Україна готова до запровадження таких інновацій і коли там можна буде очікувати приблизно такого ж рівня соціального забезпечення, який зараз є у США?
НЛ: У своїй темі я зовсім не випадково підкреслила перш за все нове бачення. Серед іншого і роль ЗМІ у поширенні інноваційних ідей. Чому? Тому що мені впало в око, що у США серед ведучих програм телебачення є люди і середнього віку і старшого віку. У нас в Україні це поодинокі приклади. І таким чином, нас очікує спільна робота в тому числі і завдяки журналістам і засобам масової інформації.
Вибір читачів
1
