Компанії та засоби масової інформації уважно слідкують за результатами опитувань громадськості. Політики у Сполучених Штатах кажуть, що єдине опитування, яке щось значить, – результат голосування. Це, може, і правда, але штаби кандидатів, засоби масової інформації та приватні компанії витрачають мільйони доларів під час кожної виборчої кампанії, аби дізнатися думку виборців. Їх цікавлять не лише прихильність до того чи іншого кандидату, а й ставлення до різноманітних питань – від абортів до війни з тероризмом.
Професор політології Університету Джорджа Вашингтона Денніс Джонсон зазначає: “Опитування громадської думки є надзвичайно важливим. Воно може показати, чи працює політична реклама. Воно підкаже, про що варто згадати під час промови. Вкаже, до якого штату кандидату варто поїхати, бо там знижується його популярність. Воно допоможе визначити стратегію та продемонструє, чи вона працює. Це як термометр”.
Втім, опитування – не є точною наукою. І з ним треба поводитися обережно, каже експерт Джорджтаунського університету Стівен Вейн:
“Опитування мають чимало методологічних проблем. Використовується технологія, коли комп’ютер за методом випадкових чисел обирає домашні телефони. І потім група полстерів дзвонить за цими номерами, як правило, з шести до дев’яти вечора. Не на мобільні телефони. І дуже багато людей просто кидають слухавку – понад 50%. І ми не знаємо, чи люди, які відмовляються відповідати на питання, мають іншу думку, від тих, хто дає відповіді”.
Експерт Денніс Джонсон схиляється до цієї ж думки: “Насправді ми не знаємо, чи люди говорять правду. Ми підозрюємо, що досить багато людей дають правдиві відповіді. Інша проблема – вибірка опитуваних. Ви можете опитати занадто багато жінок, чи людей з певного регіону. Люди можуть не зрозуміти питання. Або питання можуть бути сформульовані так, що вони підштовхують респондентів до певної відповіді”.
А якщо різниця між кандидатами є мінімальною, то сам факт опитування може вплинути на результати виборів, – каже професор політології університету штату Вірджинія Ларрі Сабато:
“Люди хочуть асоціювати себе з переможцем. Кандидат, який йде трохи попереду, може набрати додаткові голоси серед тих, хто не визначився, тільки тому, що вони хочуть бути з лідером”.
Організація “Ґеллап” проводить опитування, починаючи з 1930-их років. Але і її експерти, серед яких Френк Нью порт, радять кандидатам бути обережними, використовуючи їх данні:
“Деякі люди критикують кандидатів, які йдуть надто далеко, змінючи свою позицію, аби тільки відповідати очікуванням виборців”.
В кінці-кінців, опитування – лише те, що думають люди. А людській природі властиво помилятися.
Вибір читачів
1
