Росія прогнозує погіршення відносин з Україною у разі вступу останньої до НАТО. Про це заявив у середу на прес-конференції в Москві міністр закордонних справ Російської Федерації Сергій Лавров:
“Ми, звичайно ж, знаємо про звернення Президента України, прем’єр-міністра і спікера Верховної Ради в Брюссель з проханням розпочати процес оформлення Плану дій для членства України в НАТО. Це серйозна, дуже серйозна тема. І, звісно ж, від того, як вона далі розвиватиметься, багато в чому залежатиме й подальше співробітництво між Росією та Україною і у військовій галузі, і у сфері військово-промислового комплексу”.
Напередодні, 22 січня, російське МЗС пригрозило Україні адекватними заходами, не поточнивши, що саме має на увазі. Зовнішньополітичне відомство Федерації зауважило, що в принципі не оспорює право України самостійно обирати шляхи гарантування власної безпеки. І все ж пообіцяло “ускладнення стосунків”, якщо Україна інтегрується у НАТО.
“Втручанням у суверенні права України” назвав сьогодні заяви російського МЗС голова Верховної Ради України Арсеній Яценюк. А Прем’єр Юлія Тимошенко, коментуючи останні заяви Москви, закликала “припинити створювати скандали там, де їх нема”. Очільниця українського уряду нагадала: наразі йдеться не про вступ, а лише про приєднання до Плану дій щодо членства. План передбачає розширення співпраці з НАТО. А розгорнуту співпрацю з Альянсом – наголосила Тимошенко – ведуть як Росія, так і Україна.
“Співпраця з НАТО – так, а вступ – тільки за результатами референдуму”, – пообіцяла прем’єр-міністр.
А тим часом експерти називають погрози Москви ритуальною риторикою, наслідків якої для України не варто перебільшувати. Директор Центру миру, конверсії та зовнішньої політики Олександр Сушко, коментуючи прогнози щодо можливого скорочення військово-промислової співпраці, визнає: те, що російсько-українське співробітництво в цій сфері скорочується, це факт. Однак скорочення відбувається – наголошує експерт – неухильно, починаючи з перших років незалежності, байдуже, чи Україна в якийсь конкретний момент прагнула до членства в НАТО, чи ні. Більше того, підкреслює політолог, у 90-ті роки, коли Україна навіть не намагалася говорити про можливість членства в Альянсі, це скорочення відбувалося найшвидшими темпами. Тому Сушко радить відрізняти риторику від реальної політики:
“Я думаю, що вся історія взаємин Росії з країнами Центральної, Східної Європи, які намагаються вступити в НАТО, доводить той факт, що ці претензії завжди мають місце на етапі вступу, підготовки до вступу, однак коли країна реально доводить серйозність своїх намірів і вступає таки в Альянс, то відносини з Росією, як правило, нормалізуються. Більше того, ці країни часто виходять на якісно новий рівень співпраці з Росією, який навіть не був характерний для попередніх років. І я можу навести дуже свіжий приклад Болгарії, куди Президент Росії наніс візит кілька днів тому”.
Як нагадує експерт, під час цього візиту Путін підписав з Болгарією стратегічні угоди про співпрацю у газотранспортній сфері, попри те що свого часу Росія активно виступала проти членства Болгарії в НАТО і теж грозилася негативними наслідками:
“Але, як бачимо, наслідки тільки позитивні. І після того як країна остаточно визначається із своїм місцем у системі колективної безпеки з нею, зокрема, легше мати серйозний бізнес. І росіяни лише доводять своїми рішеннями в галузі, зокрема в енергетичній сфері, що їм краще співпрацювати у сфері нових газопроводів з новими членами НАТО (навіть тими, яким вони раніше погрожували погіршенням стосунків), аніж із своїми союзними Білоруссю, позаблоковою Україною чи нейтральною Молдовою. Тобто є риторика, а є реальна політика, яка свідчить, що вступ до НАТО може позитивно позначатися на відносинах цих країн з Росією”.
Вибір читачів
1
